16 жовтня 2019 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді - ОСОБА_1
з секретарем: ОСОБА_2
за участю: прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4
захисника - адвоката ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в м. Дніпрі кримінальне провадження № 201/3454/19 (пр. № 1-кп/201/656/2019), відомості про яке 18 січня 2019 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019040650000133, стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця і мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, неодруженого, раніше не судимого відповідно до ст. 89 КК України, не працюючого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, -
Обвинувачений ОСОБА_6 у невстановленому місці та час вступив у попередню злочинну змову з невстановленою в ході досудового розслідування особою, щодо якої матеріали виділені в окреме провадження, для вчинення відкритого викрадення чужого майна (грабіж), вчиненого за попередньою змовою групою осіб.
Так, 17 січня 2019 року приблизно о 23.00 годині, обвинувачений ОСОБА_6 та невстановлена в ході досудового розслідування особа, щодо якої матеріали виділені в окреме провадження, прибули до будинку АДРЕСА_2 , де побачили потерпілого ОСОБА_7 , який стояв із свідком ОСОБА_8 , підійшовши до яких, обвинувачений ОСОБА_9 висловив вимогу на адресу потерпілого пред'явити вміст сумки потерпілого, в якій знаходились грошові кошти у розмірі 1800 гривень, номіналом 9 купюр по 200 гривень, гаманець, в котрому знаходились грошові кошти у розмірі 160 гривень, мобільний телефон марки «Huawei Y6», чорного кольору, вартістю 1700,00 гривень, які обвинувачений ОСОБА_6 та невстановлена в ході досудового розслідування особа, щодо якої матеріали виділені в окреме провадження, визначили об'єктом свого злочинного посягання.
Далі, реалізовуючи свій спільний єдиний злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, за попередньою змовою групою осіб, діючи умисно з корисливих мотивів та особистої зацікавленості, усвідомлюючи, що своїми спільними діями вони вчиняють умисний злочин, обвинувачений ОСОБА_6 разом із невстановленою в ході досудового розслідування особою, щодо якої матеріали виділені в окреме провадження, у словесній формі наказали потерпілому віддати грошові кошти у розмірі 1800 гривень, номіналом 9 купюр по 200 гривень, гаманець, в котрому знаходились грошові кошти у розмірі 160 гривень, та мобільний телефон марки «Huawei Y6», чорного кольору, вартістю 1700,00 гривень.
Далі, реалізовуючи свій спільний єдиний злочинний умисел, спрямований на відкрите заволодіння чужим майном за попередньою змовою групою осіб, діючи умисно, з корисливих мотивів та особистої зацікавленості, усвідомлюючи, що своїми спільними діями вони вчиняють умисний злочин, невстановлена особа, щодо якої матеріали виділені в окреме провадження, згідно відведеної їй ролі, з метою подолання опору потерпілого, застосувала сльозоточивий газ в обличчя свідка ОСОБА_8 , в цей час, обвинувачений ОСОБА_6 почав перевіряти кишені чоловічої сумки потерпілого, яка висіла на плечі у останнього, та примушувати потерпілого віддати їм цінності, які в нього знаходились при собі.
Далі, продовжуючи свої злочинні дії, обвинувачений ОСОБА_6 забрав з рук потерпілого ОСОБА_7 грошові кошти у розмірі 1960,00 гривень 00 копійок та мобільний телефон «Huawei Y6», вартістю 1700 гривень 00 копійок, після чого передав грошові кошти та мобільний телефон іншому співучаснику, а саме невстановленій особі, щодо якої матеріали виділені в окреме провадження.
Заволодівши майном потерпілого, обвинувачений ОСОБА_6 разом із невстановленою особою з викраденим майном зникли з місця вчинення кримінального правопорушення та розпорядилися ним на власний розсуд, чим завдали потерпілому ОСОБА_10 матеріальний збиток на загальну суму 3660 гривень 00 копійок
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у скоєному кримінальному правопорушенні визнав у повному обсязі та підтвердив фактичні обставини щодо вчиненого ним діяння та викладених у обвинувальному акті.
Ухвалою суду в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються визнані судом недоцільними. У зв'язку з чим суд не приводить не дослідженні докази винуватості обвинуваченого у мотивувальній частині вироку.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_4 у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
При визначенні виду та розміру покарання, суд виходить зі ступеня тяжкості скоєного кримінального правопорушення та особи обвинуваченого ОСОБА_4 , який раніше не судимий відповідно до ст. 89 КК України, позитивно характеризується, на обліку у лікаря нарколога не перебуває, свою вину визнав у повному обсязі та щиро розкаявся у скоєному, повністю відшкодував завдану потерпілому шкоду, при цьому, ці обставини на підставі ст. 66 КК України, суд відносить до таких, що пом'якшують його покарання. Обтяжуючих покарання обвинуваченого ОСОБА_4 обставин, передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.
З врахуванням викладеного, суд вважає, що з метою виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, обвинуваченому ОСОБА_4 слід призначити покарання у виді позбавлення волі, однак, зі звільненням останнього від відбування покарання з випробувальним терміном, в порядку передбаченому ст. 75 КК України та покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, оскільки саме таке покарання повністю буде відповідати ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до тяжкого злочину, конкретним його обставинам та наслідкам, ролі обвинуваченого ОСОБА_4 у його вчиненні, даним про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який свою вину визнав у повному обсязі і щиро розкаявся, раніше не судимий відповідно до ст. 89 КК України, повністю відшкодував завдану шкоду, а також обставинам, що пом'якшують його покарання і відсутністю таких, що його обтяжують, а отже, зазначені дані свідчать про недоцільність призначення обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, пов'язаного з його реальним відбуванням, при цьому, на думку суду, саме таке покарання у виді позбавлення волі з подальшим звільненням від його відбування з випробуванням буде необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, а також відповідатиме принципам справедливості, достатності і розумності.
Крім того, на підставі ч. 2 ст. 124 КПК України, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експерта у цьому кримінальному провадженні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 374-376 КПК України, -
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у виді чотирьох років позбавлення волі.
На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного йому покарання, якщо він протягом дворічного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення, а також виконає покладені на нього обов'язки у виді: періодичного з'явлення для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомлення уповноваженого органу з питань пробації про зміну місця проживання, роботи і навчання.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати за залучення експерта для проведення судової товарознавчої експертизи у розмірі 286 грн. (двісті вісімдесят шість гривень).
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана учасниками кримінального провадження до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку суду.
Головуючий - суддя: ОСОБА_1