№ 207/1590/19
№ 2/207/1098/19
03 жовтня 2019 року Баглійський районний суд міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Тюлюнової В. Г.
при секретарі: Куцевол Л. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Приватбанк", треті особи: Приватний нотаріус Чернігівського нотаріального округу Завалієв Артем Анатолійович, Південний відділ державної виконавчої служби м. Кам'янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровської області про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -
10.05.2019 року до Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , представник позивача: адвокат Монатко Денис Сергійович, до Публічного Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», треті особи: Приватний нотаріус Чернігівського нотаріального округу Завалієв Артем Анатолійович, Південний відділ державної виконавчої служби м. Кам'янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровської області, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
11.05.2019 року відкрито провадження по справі та було призначено підготовче засідання на 06.06.2019 року на 08:50 годину. В подальшому розгляд справи неодноразове відкладався через неявку сторін, а також з метою витребування додаткових доказів за клопотанням сторони позивача.
Позов обґрунтовано тим, що 25.10.2017 року приватним нотаріусом вчинено виконавчий напис (реєстровий номер 9978) за кредитним договором б/н від 13.12.2012 року про стягнення з позивача грошових коштів, стягнення за яким вчинено за період, що перевищує 3 роки, а також таке стягнення відбувалося із порушенням Закону України "Про нотаріат" та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595.
Позивач до суду не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, заяв про відкладення розгляду справи до суду не подавав, інших заяв і клопотань від позивача не надходило. Позов ним не уточнювався, вимоги, предмет або підстави позову не змінювалися.
Від імені та в інтересах позивача діяв адвокат Монатко Денис Сергійович, який позов підтримав в повному обсязі та проти заочного розгляду справи і ухвалення заочного рішення у справі не заперечував.
Відповідач та третя особа Південний відділ державної виконавчої служби м. Кам'янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровської області в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Про причини неявки в судове засідання не сповіщали, заяв про відкладення розгляду справи до суду не подавали, інших заяв і клопотань від них теж не надходило.
Третя особа Приватний нотаріус Чернігівського нотаріального округу Завалієв Артем Анатолійович надав суду письмові пояснення, згідно з якими проти задоволення позову заперечував, адже нотаріальний напис було вчинено в межах та порядку, передбаченого законом. Також, на виконання ухвали суду про витребування доказів, ним були надані додаткові докази, а саме: матеріали нотарільної справи пов'язані із вчиненням виконавчого напису, який оскаржується позивачем.
Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлявся про призначені у справі судові засідання, судом визнано за можливе розглянути справу за його відсутності і ухвалити заочне рішення суду за правилами ч. 4 ст. 223, ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства, керуючись завданнями цивільного судочинства, оцінюючи належність та допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, що 25.10.2017 року приватним нотаріусом вчинено виконавчий напис за реєстровим номером 9978 (копія додається) за кредитним договором б/н від 13.12.2012 року про стягнення з позивача заборгованості за кредитним договором укладеним із відповідачем в сумі 6409,43 грн., заборгованості за відсотками в сумі 51742,40 грн., пеня та комісія 3300,00 грн., штраф в сумі 500,00 грн., штраф 3072,59 грн., а також витрат на вчинення виконавчого напису в сумі 1800,00 грн, а всього 66824,42 грн.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Вищевикладене випливає із постанови Верховного суду України від 05.07.2017 року в справі № 6-887цс17 в якій викладено відповідний правовий висновок.
Отже, як зазначено вище, божник в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Судом встановлено, що строк за який провадиться стягнення за виконавчим написом складає 4 роки 6 місяців і 17 днів, що є порушенням приписів ст. 88 ЗУ "Про нотаріат", якими встановлено строк у 3 роки.
Також, судом встановлено, що для вчинення виконавчого напису нотаріуса відповідачем були надані: анкета-заява б/н від 13.12.2012 року та розрахунок заборгованості.
Відповідно до п. 2 Переліку документів, для одержання виконавчого напису подається, зокрема, оригінал кредитного договору.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно розрахунку заборгованості, процентна ставка складає: з 21.08.2013 року до 29.08.2014 року - 30%, з 01.09.2014 року до 31.03.2015 року - 34,8%, з 01.04.2015 року до 30.06.2017 року - 43,2%, однак відсутній договір згідно якого встановлені такі відсотки.
Відповідно до ст. 1056-1 ЦК, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
В матеріалах справи відсутні докази на доведення того, що умови на яких було нараховано позивачу заборгованість у вказаних у виконавчому написі сумах, ним погоджувалися та підписувалися, а отже, щодо цих умов між сторонами існує спір.
Відповідно до п. 2 Переліку документів, для одержання виконавчого напису подається, також, засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
В матеріалах справи відсутня виписка з рахунку позивача, але наявний розрахунок заборгованості, який складений відповідачем. Пунктом 1.37 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.01 р. № 2346-III передбачено, що розрахунково-касове обслуговування клієнта банком здійснюється на підставі відповідного договору, укладеного між ними.
Тобто порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) з особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку між банком і клієнтом під час відкриття рахунку. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видання або відсилання клієнту (п. 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 р. № 254 в редакції, що діяла на момент вчинення виконавчого напису).
Окремо суд звертає увагу, що стягнення штрафу в сумі 500,00 грн., та штрафу в сумі 3072,59 грн., є порушенням конституційного принципу заборони подвійної відповідальності, передбаченого ст. 61 Конституції, адже в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що стягнення таких штрафів відбувалося за різні по суті порушення умов договору.
Аналіз наведених обставин та доказів, в їх сукупності, свідчить про відсутність у нотаріуса підстав для висновку про безспірність заборгованості та правових підстав для вчинення виконавчого напису в цілому. У зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України: рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У зв'язку із задоволенням позову, судові витраті у вигляді судового збору в розмірі 1921,00 грн., підлягають стягненню з відповідача.
На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 280 - 284 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк", треті особи: Приватний нотаріус Чернігівського нотаріального округу Завалієв Артем Анатолійович, Південний відділ державної виконавчої служби м. Кам'янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровської області про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати виконавчий напис від 25.10.2017 року вчинений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим Артемом Анатолійовичем (реєстровий № 9978) про стягнення з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) за кредитним договором б/н від 13.12.2012 року заборгованості за кредитним договором в сумі 6409,43 грн., заборгованості за відсотками в сумі 51742,40 грн., пеня та комісія 3300,00 грн., штраф в сумі 500,00 грн., штраф 3072,59 грн., всього 66824,42 грн., з урахуванням витрат на вчинення виконавчого напису в сумі 1800,00 грн., таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1921,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська або безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду у випадку, встановленому законом.
Суддя В. Г. Тюлюнова