Справа № 199/7674/19
(2-а/199/202/19)
Іменем України
„16" жовтня 2019 року м. Дніпро
Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Спаї В.В.,
за участю секретаря судового засідання Перетятько А.В.
за відсутності учасників справи
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції та суб'єкта владних повноважень - інспектора батальйону 1 роти 2 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції у званні лейтенанта поліції Пшеничного Владислава Олександровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху,
Позивач звернувся до суду із даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що постановою ЕАк №1501327 інспектора УПП в Дніпропетровській області Пшеничного В.О. від 08.09.2019 на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн. У вказаній постанові зазначено, що водій ОСОБА_1 не виконав вимогу дорожнього знаку 3.34 ПДР України «Зупинку заборонено», здійснив зупинку в зоні дії знаку, чим порушив вимоги заборони знаку. При зверненні до суду із вказаним позовом, позивач зазначає, що дана постанова є незаконною та підлягає скасуванню за таких з підстав.
Інспектор Пшеничний В.О. не має доказу ані фото, ані відео фіксації, позивач запитував, на підставі чого його зупинили, але з цього приводу відповіді не отримав. Перший раз, коли інспектор включив червону блискавку на авто поліції, коли зупинив його, другий раз, коли стукав кулаком по вікнах авто, коли позивач стояв у заторі в третій раз, коли виніс постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
З цього приводу позивач одразу після зупинки звернувся на гарячу лінію 102 та наступного дня написав скаргу до Управління патрульної поліції; порушень ПДР України він не вчиняв, про що він пояснював працівнику поліції в письмовому поясненні. Також під час складання зазначеної постанови позивач у відповідності до ст. 268 КУпАП (згідно з якою особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи), попрохав працівника поліції, надати йому можливість ознайомитись з матеріалами адміністративної справи, зокрема, з наявними у нього доказами вчинення позивачем адміністративного правопорушення, на що відповідач пояснив, що «…право знайомитися Ви маєте, але нічого я Вам не дам».
На переконання позивача, своїми неправомірними діями відповідач порушив його право на захист, порушив процедуру розгляду справи, а також жодного доказу на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення не надав.
Позовна заява містить вимогу про визнання незаконною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Позивач не скористався правом брати участь у судових засіданнях; в окремо поданій до суду заяві просив розглядати справу у його відсутність, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Відповідач-1 не скористався правом брати участь в судовому засіданні, надав до суду відзив на позовну заяву, в яких просив розглядати справу у відсутність представника відповідача-1, також надано до суду клопотання про долучення в якості доказу DVD-R диск, а також клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем десятиденного строку для подання вказаної позовної заяви.
У відзиві зазначено, що оцінюючи зміст позовної заяви, відповідача знаходить її такою, що взагалі не містить будь-якого обґрунтування, про це свідчить структуру позову, який по суті складається із цитат норм КУпАП та КАС, і висновку не підтвердження відповідачем факту вчинення позивачем правопорушення. При цьому, позивачем взагалі не зазначено, яким саме чином він дійшов такого висновку, оскільки не визначив у позові жодного взаємозв'язку між процитованими нормами і вказаним висновком.
Відповідач-2 не скористався правом брати участь в судових засіданнях та правом надання відзиву на позовну заяву.
Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи.
Як встановлено судом на підставі відповідної постанови, постановою (серія ЕАк №1501327 від 08.09.2019) на позивача було накладено адміністративне стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Згідно з оскаржуваною постановою, водій ОСОБА_1 08.09.2019 о 20:15 год. в м. Дніпро по пр. Дмитра Яворницького, керуючи транспортним засобом VOLKSWAGEN POLO, державний номерний знак НОМЕР_1 , не виконав вимогу дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено», здійснив зупинку в зоні дії знаку, чим порушив п. 8.4. (д) Правил дорожнього руху України - порушення вимог заборонних знаків (а.с. 7).
Правовідносини виникли із дій суб'єкта владних повноважень по притягненню особи до адміністративної відповідальності за КУпАП.
Дослідив докази, суд дійшов до наступного висновку.
Статтею 1 КУпАП встановлено, що завданням Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств,. Установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених; законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається я протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до положень ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
За ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
В контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (заява N 7460/03) правопорушення, яке розглядаються, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значеній статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи, тлумачиться на її користь.
Таким чином, виконуючи обов'язок доказування, відповідач мав би надати докази вчинення позивачем інкримінованого останньому правопорушення, оскільки обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Як встановлено судом, відповідач-2 не виконав свого процесуального обов'язку щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, не надавши на виконання ч. 2 ст. 77 КАС відзиву на позовну заяву та будь-яких доказів на підтвердження правомірності свого рішення, натомість відповідачем-1 було долучено до матеріалів справи диск з відеозаписом з нагрудного відеореєстратора, з якого вже вбачається транспортний засіб позивача VOLKSWAGEN POLO, державний номерний знак НОМЕР_1 із ввімкненими аварійними сигналами, який стоїть в зоні дії знаку «Зупинку заборонено» і до нього наближається інспектор. В ході розмови інспектора з відповідачем, позивач намагається довести, що здійснив зупинку саме на вимогу працівників поліції, а не з власної волі.
Тобто, із зазначеного відеозапису, єдиного доказу, суд не може дійти висновку, що транспортний засіб позивача дійсно стояв в дії забороняючого знаку саме з волі позивача, адже фіксування вже здійснюється безпосередньо з моменту наближення інспектора до його авто, а не з патрульного автомобіля.
Суд зауважує на тому, що наданий в якості доказу відеозапис не містить зафіксованого адміністративного правопорушення, яке інкримінується позивачу, як і постанова у справі про адміністративне правопорушення не містить відомостей про технічний засіб, на який здійснювалася фіксація, та не вказано про те, чи взагалі таке фіксування проводилось, не надано інших доказів вчинення правопорушення.
Таким чином, в порушення частини 3 статті 283 КУпАП у постанові по справі про адміністративне правопорушення не зазначено відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис правопорушення, та не вказано про те, чи взагалі таке фіксування проводилось, не надано інших доказів вчинення правопорушення.
Наданий доказ не може вважатися належним (на зазначене звернув увагу Верховний Суд у своїй постанові від 24.01.2019 справа №428/2769/17, адміністративне провадження №К/9901/1667/17).
Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що візуальне спостереження за дотриманням Правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. У даному випадку для підтвердження порушення позивачем пункту 8.4 (г) Правил дорожнього руху України відповідач відповідно до статті 251 КУпАП мав би надати, зокрема, належний відеозапис події тощо (на зазначене звернув увагу Верховний Суд у своїй постанові від 26.04.2018 справа №338/1/17, адміністративне провадження №К/9901/15804/18).
В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів: (п. 45 рішення ЄСПЛ у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011р; п. 75 рішення ЄСПЛ у справі «Огороднік проти України» від 05.05.2015 р; п. 52 рішення ЄСПЛ у справі «Єрохіна проти України» від 15.02.2013 р.).
Таким чином, оцінюючи усі докази, які були досліджені у їх сукупності, та враховуючи встановлені порушення вимог закону у діях відповідача при винесенні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, суд дійшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог та скасування спірної постанови про накладення адміністративного стягнення на позивача.
Що стосується клопотання відповідача-1 щодо залишення позову без розгляду з підстав пропуску позивачем процесуального строку для звернення до суду із вказаним позовом, то суд не знаходить його слушним, оскільки позивач звернувся до суду у встановлений ст. 289 КУпАП десятиденний строк (оскаржувану постанову винесено 08.09.2019, до суду згідно штампу вхідної кореспонденції позивач звернувся 18.09.2019) (а.с.1-4).
Щодо розподілу судових витрат, то на підставі ст. 139 КАС України у зв'язку із задоволенням адміністративного позову, а також враховуючи вимоги ст. 288 КУпАП (за умови оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення особа звільняється від сплати державного мита), суд дійшов до висновку про необхідність віднесення на рахунок держави судових витрат.
Керуючись ст. 55 Конституції України, ст.ст. 6-10, 12, п. 1 ч. 1 ст. 20, ст. 22, ч. 1 ст. 25, ст.ст. 72-77, 79, 90, 139, ч. 1 та ч. 4 ст. 189, п. 2 ч. 1 ст. 241, ст.ст. 242-246, 250, 251, 255, 271, 286 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції та суб'єкта владних повноважень - інспектора батальйону 1 роти 2 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції у званні лейтенанта поліції Пшеничного Владислава Олександровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, задовольнити повністю.
Скасувати постанову інспектора батальйону 1 роти 2 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції у званні лейтенанта поліції Пшеничного Владислава Олександровича (м. Дніпро, вул. Троїцька, 2-А) серії ЕАк №1501327 від 08.09.2019 про накладення на ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Справу про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП закрити.
Судові витрати віднести на рахунок держави.
Повне судове рішення складене та підписане 16.10.2019.
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду або через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.В.Спаї
16.10.2019