справа №176/1798/19
провадження №1-в/176/339/19
16 жовтня 2019 року Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю учасників судового провадження: прокурора Жовтоводської місцевої прокуратури - ОСОБА_3 , представника адміністрації Жовтоводської ВК № 26 за довіреністю ОСОБА_4 засудженого ОСОБА_5
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Жовті Води Дніпропетровської області, в режимі відеоконференції з приміщенням державної установи Жовтоводської виправної колонії (№ 26) клопотання про умовно-дострокове звільнення від покарання, яке надійшло від засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Іларіонове Синельниківського району Дніпропетровської області, громадянина України, раніше судимого, засудженого: 22.09.2016 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська за ч. 3 ст. 191, ч. 1 с. 71 КК України до позбавлення волі 6 років 6 місяців, за вироком Апеляційного суду Дніпропетровської області від 31.01.2017 року вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22.09.2016 року скасовано та засуджено за ч. 3 ст. 191, ч. 4 ст. 70 КК України до позбавлення волі 6 років з позбавлення права обіймати посади, пов'язані з повною матеріальною відповідальністю, обліком, зберіганням та розпорядженням матеріальними цінностями на усіх підприємствах, організаціях, установах незалежно від форм власності строком на 3 роки, який відбуває покарання в Жовтоводській виправній колонії № 26,
ОСОБА_5 засуджений 31.01.2017 року вироком Апеляційного суду Дніпропетровської області від 31.01.2017 року за ч. 3 ст. 191, ч. 4 ст. 70 КК України до позбавлення волі 6 років з позбавлення права обіймати посади, пов'язані з повною матеріальною відповідальністю, обліком, зберіганням та розпорядженням матеріальними цінностями на усіх підприємствах, організаціях, установах незалежно від форм власності строком на 3 роки.
Початок строку відбування покарання 30.01.2016 року, кінець строку відбування покарання 19.05.2021 року.
Засуджений ОСОБА_5 заявляє клопотання про його умовно-дострокове звільнення з посиланням на положення ст. 81 КК України.
Заслухав засудженого, який підтримав клопотання з посиланням на підстави викладені в ньому, в судовому засіданні підтвердив, що під час відбування покарання дійсно мав як заохочення так і стягнення, думку представника адміністрації установи виконання покарань, який пояснив, що засуджений стає на шлях виправлення, але на теперішній час клопотання заявлено передчасно, думку прокурора, який вважав, що головною умовою умовно - дострокового звільнення від подальшого відбування покарання є виправлення засудженого, однак такі обставини на теперішній час не настали, а тому вважає, що недостатні підстави, вивчивши матеріали особової справи на засудженого та підстави клопотання, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 2 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Умовно-дострокове звільнення можливо при обов'язковій і одночасній наявності зазначених у законі підстав і умов в їх сукупності. При цьому основним і вирішальним є не факт відбуття певної частини покарання, а досягнення однієї з цілей покарання - виправлення засудженого.
Висновок про виправлення засудженого має бути заснований на всебічному врахуванні даних про його поведінку і ставлення до праці за весь період перебування у виправно-трудовій установі, а не за час, який безпосередньо передує розгляду подання чи клопотання.
Як зазначив Пленум Верховного Суду України в постанові №2 від 26 квітня 2002 року "Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну покарання більш м'яким" умовно-дострокове звільнення осіб від відбування покарання має надзвичайно важливе значення для вирішення питання про досягнення цілей покарання.
При цьому звернув увагу, що головною підставою умовно-дострокового звільнення від відбування покарання є доведеність і переконаність суду, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. При цьому необхідно враховувати зразкове дотримання засудженим вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях, беззаперечне виконання законних вказівок і розпоряджень адміністрації виконання покарань, відсутність порушень дисципліни, товариське ставлення до інших засуджених, ставлення засудженого до скоєного злочину, праці та навчання, його наміри про приєднання до суспільно-корисної праці, потреба в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштуванні.
Пленум Верховного Суду України також звернув увагу на те, що сумлінна поведінка - це не тільки пасивна форма поведінки засудженого, яка полягає в утриманні від порушень режиму відбування, а й активна форма поведінки, яка за своєю суттю полягає, зокрема, у прагненні своєю діяльністю спокутувати провину за скоєний злочин, а сумлінне ставлення до праці - постійна усвідомлена участь у суспільно-корисній праці, систематичному виконанні і перевиконанні виробничих завдань, сумлінне виконання трудових обов'язків і дорученої роботи та інше.
Судом встановлено, що витікає і підтверджується матеріалами особової справи засудженого, характеристиками в особовій справі на засудженого, матеріалами про стягнення і заохочення, що в місцях позбавлення волі за вироком суду ОСОБА_5 знаходиться з 01.02.2016 року, з цього часу утримувався у Дніпропетровському СІ, характеризувався негативно, заохочень не мав, мав 1 стягнення. До праці не залучався.
З 16.02.2017 року продовжує відбуватипокарання в Жовтоводській ВК №26.
За період відбування покарання в Жовтоводській ВК № 26, засуджений має 1 суворе стягнення від 24.12.2018 року у вигляді поміщення до дисциплінарного ізолятора на 13 діб за вживання алкогольних напоїв та 5 заохочень. На виробництві установи не працевлаштований, виконує роботи з благоустрою колонії.
Суд враховує, що в період відбуття покарання засуджений ОСОБА_5 був працевлаштований на виробництві установи по виготовленню шлакоблоку, на теперішній час не працевлаштований. Втім, наявність стягнень і заохочень, які були накладені та застосовані до ОСОБА_5 на протязі всього періоду відбування покарання в установі, який є тривалим та які чередувались одне за одним (стягнення-заохочення-стягнення), та останнє суворе стягнення у вигляді поміщення до дисциплінарного ізолятора на 13 діб за вживання алкогольних напоїв, накладене 24.12.2018 року, (арк. ос. спр.. 136 - т.1 ч.2), не доводять сталу та однозначну поведінку засудженого, не вказують та не підтверджують обставини, що ОСОБА_5 змінився та став на шлях виправлення , а тим більше виправився.
Суд також враховує, що в період відбуття покарання, а саме у період з серпня 2017 року по грудень 2018 року, у засудженого відбувалися позитивні прояви в поведінці, здобув освіту столяра, вони заслуговують на увагу. Але беручи до уваги та співставляючи поведінку засудженого за весь період відбування покарання, в тому числі період попереднього ув'язнення в СІЗО, не можливо встановити однозначну стабільну позитивну поведінку засудженого, яка підтверджує, що він докорінно змінився.
Більщ того як витікає з матеріалів особової справи на засудженого, вбачається та підтверджується, що з метою стимулювання поведінки 21.06.2018 року ОСОБА_5 було переведено до дільниці соціальної реабілітації для подальшого відбування покарання, однак в подальшому в зв'язку з вживанням останнім алкогольних напоїв 27.12.2018 року був повернутий до дільниці ресоціалізації установи, що лише вказує на нестабільну та неоднозначну поведінку останнього та не бажання ставати на шлях виправлення (арк.. ос. спр. 100, 128).
Згідно довідки медичної частини установи засуджений ОСОБА_5 є працездатний та може виконувати будь-яку роботу (арк. ос. спр. 106 т. 1 ч. 2).
Крім того засуджений мав можливість виявити себе та проявити ініціативу бути залученим до суспільно-корисної праці протягом як на початку строку відбування покарання так і в господарській обслузі установи за місцем попереднього ув'язнення, та отримати за весь цей час бодай хоч одне заохочення. Але жодної ініціативи не виявив, як вбачається та підтверджується в період перебування в СІЗО мав лише пасивне, безініціативне відношення до праці та посередню характеристику.
Таким чином, суд враховує та приходить до висновку, що наявність як стягнень так і заохочень, які чередувались між собою, останнє суворе стягнення яке накладалося в кінці минулого року та відсутність в подальшому жодного заохочення, переважне посереднє пасивне відношення до праці засудженого, не утворює підстави для умовно-дострокового звільнення ОСОБА_5 як такому який став на шлях виправлення, що в цілому не надає можливості встановити однозначну стабільну позитивну поведінку засудженого та що останній дійсно виправився.
Як вбачається з матеріалів клопотання та особової справи в них відсутні жодні юридичні документи, які підтверджують що засуджений під час відбуття покарання залучався до робіт з благоустрою установи, а також, що був офіційно працевлаштований на виробництві установи, як то накази по установі чи з іншим власником, трудовий договір, контракт чи інший документ, відсутність яких в особовій справі вказує на формальність застосованих по відношенню до засудженого ОСОБА_5 заохочень.
Згідно останньої характеристики, яка мається в матеріалах особової справи від 20.06.2019 року, засуджений ОСОБА_5 характеризується посередньо, а не позитивно чи добре, на виробництві установи не працевлаштований, залучається до робіт благоустрою колонії, до праці ставиться посередньо (арк.. ос. спр. 145 - т.1 ч.2).
Суд наголошує, що виконання засудженим своїх прямих обов'язків під час відбуття покарання, як то дбайливе ставлення до майна установи, чи дотримання останнім норм санітарної гігієни та безпеки, як зазначено в характеристиках на засудженого, що маються в матеріалах особової справи, не характеризує та не вказує на позивні прояви в поведінці засудженого та його ставлення до праці, більш того не доводить і не підтверджує що він як особистість змінився та виправився.
Крім того, ОСОБА_5 , розглядався на адміністративній комісії установи 20.06.2017 року, відповідно до ст. 101 КВК України та йому відмовлено, як такому, що не стає на шлях виправлення. Відповідно до ст. 82 КК України розглядався на адміністративній комісії установи 07.06.2018 року, 20.06.2019 року - відмовлено, як такому, що не став на шлях виправлення. Відповідно до ст. 81 КК України розглядався на адміністративній комісії установи 20.06.2019 року - відмовлено, як такому, що не довів своє виправлення.
За таких обставин, оцінюючи їх в сукупності з даними про особу засудженого, який є судимий та відбуває покарання за тяжкий злочин проти власності, а умовно-дострокове звільнення особи від подальшого відбування призначеного покарання передбачає її повернення до суспільно-громадського життя, суд приходить до висновку, що умовно-дострокове звільнення ОСОБА_5 , виходячи з встановлених обставин у сукупності щодо його поведінки та відношення до праці, є передчасним та клопотання не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 81 КК України, ст.ст. 537, 539 КПК України, суд -
У задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_5 про його умовно-дострокове звільнення від покарання - відмовити.
На ухвалу протягом семи днів з дня її оголошення учасники процесу можуть подати апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду шляхом її подачі через даний міський суд.
Оскарження прокурором ухвали суду зупиняє її виконання.
Суддя : ОСОБА_1