Справа № 211/97/17-ц
Провадження № 2/211/75/19
іменем України
15 жовтня 2019 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Ніколенко Д.М.,
за участю секретаря судового засідання - Гулько А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , про визнання права власності за набувальною давністю, -
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті ради та просить суд визнати за нею право за набувальною давністю на 2/3 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , посилаючись на добросовісне та відкрите володіння майном впродовж більше ніж 17 років. В обґрунтування позову зазначила, що з 1997 року по теперішній час проживає в житловому будинку АДРЕСА_2 , який розділений повністю подвір'ям - там є можливість проживати двом родинам окремо. Вказаний будинок перебуває у приватній спільній частковій власності - 1/6 частина ОСОБА_2 , 1/6 частина ОСОБА_3 , 2/3 частина ОСОБА_4 До 1998 року в одній половині даного будинку проживала ОСОБА_5 , яка володіла 2/3 частинами вказаного будинку. ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_5 померла, однак за деякий час до своєї смерті остання дозволила їй та її родині проживати у її половині будинку, оскільки на той час вона там жила сама та їй потрібна була допомога по господарству. Після смерті ОСОБА_5 2/3 частини будинку перейшли у спадок її родичці ОСОБА_4 , яка також дозволила як і раніше, проживати в частині будинку позивачу та її родині. Через деякий час вона попросила ОСОБА_4 зареєструвати її та членів її родини у вказаному будинку, що ОСОБА_4 і зробила. Через деякий час ОСОБА_4 померла, власника належна останній частина будинку, немає. Вона продовжує проживати в цьому будинку, тобто добросовісно та відкрито володіє цим майном більше 17 років, постійно сплачуючи комунальні платежі та підтримує будинок в належному стані. Тому просить задовольнити заявлені вимоги.
Ухвалою суду від 17 січня 2017 року відкрито провадження по справі.
Ухвалою суду від 07 лютого 2017 року витребувано від Виконавчого комітету Довгинцівської районної у місті Ради м. Кривого Рогу, документи щодо присвоєння поштових адрес на квартиру АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 .
Ухвалою суду від 05 червня 2018 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на боці відповідача ОСОБА_2 .
Ухвалою суду від 05 жовтня 2018 року позов залишено без руху для доплати суми судового збору.
Ухвалою суду від 31 січня 2019 року попередньо визначено розмір судового збору за подання заяви в розмірі 1000,00 грн., з наступним остаточним визначенням в процесі розгляду справи ціни позову та стягненням недоплаченого чи поверненням переплаченого судового збору.
Ухвалою суду від 10 червня 2019 р. заяву позивача ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Ткаченко С.В. задоволено, справу передано до канцелярії для здійснення автоматизованого розподілу іншому судді.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2019 р., справу розподілено на суддю Ніколенко Д.М.
Ухвалою суду від 13 червня 2019 року прийнято справу до розгляду.
В судове засідання сторони не з'явилися, до суду надійшли заяви учасників процесу: адвокат Примаков К.О. просить розгляд справи перенести у зв'язку з тим, що він буде знаходитися в іншому суді на розгляді іншої справи; представник відповідача Виконкому Довгинцівської районної в місті ради Гунченко О.М. просить розгляд справи провести за її відсутності, в задоволенні позову відмовити з підстав, викладених у відзиві на позов; представник третьої особи ОСОБА_2 - адвокат Павленко С.М. просить розгляд справи провести за його відсутності, у задоволенні позову відмовити за його безпідставністю.
В обґрунтування відзиву на позов Виконкому Довгинцівської районної в місті ради (а.с.55-54) зазначено, що відповідно до матеріалів справи, позивачем та її представником не надано належних доказів добросовісності заволодіння будинком. Також зауважено, що позивач недобросовісно заволоділа будинком. Згідно тексту позовної заяви, ОСОБА_4 зареєструвала у вказаному будинку позивача та її родину у 2007 році, натомість відповідно до актового запису № 1024 від 1998 р., ОСОБА_4 значиться як померла. Тому з матеріалів справи не вбачається хто із власників і коли саме надав згоду на реєстрацію позивача та її родини у спірному будинку. До того ж позивач є громадянином тієї ж країни, що і ОСОБА_4 , тому існує вірогідність того, що позивачу могли бути відомі потенційні спадкоємці. Таким чином, в даному випадку не можна вважати володіння нерухомим майном, на яке позивач просить визнати право власності за набувальною давністю, добросовісним, а тільки тривалість володіння будинком не є підставою для визнання права власності за набувальною давністю.
В обґрунтування відзиву на позов (а.с.75-76) третя особа ОСОБА_2 зазначила, що позивач зареєструвалась у спірному будинку в той час, як усі співвласники були померлими - ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 та не було жодного із живих співвласників, хто б надав згоду на її реєстрацію за вселення в домоволодіння. Сама позивач не знає, яким чином це відбулось, оскільки довірила вирішення даного питання стороннім особам, вона навіть не знає, хто був власником даного домоволодіння. Інформація ця також відсутня і у Виконкомі Довгинцівської районної в місті ради. До того ж за ОСОБА_4 , на яку відкрито рахунки по комунальним послугам, рахується заборгованість з газопостачання, водовідведення та водопостачання, що спростовує твердження позивача щодо сплати комунальних послуг. Зазначила про те, що після смерті ОСОБА_4 , спадщину на частину домоволодіння прийняла її донька ОСОБА_7 , що підтверджується наданою копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 13.03.1999 р. Тому вважає вимоги безпідставними та просить в задоволенні позову відмовити.
Суд, враховуючи вимоги частини першої статті 223 ЦПК України, вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи на підставі наявних у справі доказів, оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання, однак їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.
Стосовно заяви адвоката Примакова К.О. про відкладення розгляду справи, то суд зазначає, що вказана заява подана ним не вперше, що свідчить про свідоме затягування строків розгляду справи. При цьому доказів поважності відкладення розгляду справи адвокатом не надано.
Більш того, на підтвердження представництва інтересів ОСОБА_1 , адвокатом Примаковим К.О. надано ордер від 01.07.2019 р., який виписаний на ім'я ОСОБА_8 , яка не являється ні позивачем, ні навіть стороною по справі.
Вказаний ордер до того ж не відповідає вимогам підпункту 15.4 пункту 15 Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17 грудня 2012 року № 36 в частині зазначення назви органу, у якому надається правова допомога адвокатом, оскільки в ордері на надання правової допомоги має бути зазначено не абстрактний орган державної влади, а конкретна назва такого органу, зокрема суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 9901/847/18 (провадження № 11-44заі19).
Таким чином, оскільки відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається, а чергова заява про відкладення розгляду справи свідчить про зловживання стороною процесуальними правами з метою затягування строків розгляду справи, справа перебуває в провадженні суду з січня 2017 року, суд вважає необхідним з метою дотримання розумності та справедливості в питанні рівності прав учасників процесу, здійснити розгляд справи за наявними в справі доказами.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.
Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Аналогічне положення міститься й у статті 321 ЦК України.
Відповідно до статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).
Як встановлено судом, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 20 квітня 1999 р., власником 1/6 частиною спірного домоволодіння являється ОСОБА_6 , власником іншої 1/6 частки ОСОБА_9 (а.с. 5 - копія свідоцтва).
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 80 - копія свідоцтва), ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 81 - копія свідоцтва), ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с. 82 - копія супровідного листа).
Згідно довідки № 341 від 06.12.2016 р., виданої головою квартального комітету № 7 Довгинцівського району м. Кривого Рогу ОСОБА_10 , ОСОБА_1 проживає по АДРЕСА_2 з 1999 року (а.с. 4 - копія довідки), тобто вже після смерті власників ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .
Разом з тим, відповідно до довідки Відділу реєстрації громадян Виконкому Довгинцівської районної в місті ради від 12.08.2016 р., позивач ОСОБА_1 зареєстрована в будинку АДРЕСА_2 з 25 вересня 2007 року, члени її родини в 2008 році, 2010 році та 2012 році (а.с.83 - копія довідки).
Відомості щодо власників будинку, які зареєстрували позивача у вказаному будинку (вже після їх смерті) та дати надання ними (власниками) згоди на реєстрацію позивача та членів її родини, Виконком не має (а.с. 84 - копія повідомлення).
Після смерті ОСОБА_6 1/6 частину будинку АДРЕСА_2 успадкувала ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 17 серпня 2010 року (а.с. 6, 7- копії свідоцтва, витягу).
Після смерті ОСОБА_3 до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини звернулася донька померлого - ОСОБА_9 , яка станом на 19.10.2016 р. свідоцтво про право на спадщину не отримала, її доля залишилась відкритою (а.с. 85 - копія повідомлення нотаріуса).
Після смерті ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 13 березня 1999 р., спадщину на нерухоме майно у вигляді квартири отримала її донька ОСОБА_7 (а.с. 86 - копія свідоцтва).
Відповідно до статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Згідно пунктів 1, 8 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, він набирає чинності з 1 січня 2004 року. Правила статті 344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.
Виходячи зі змісту статті 344 ЦК України, обставинами, які мають значення для справи, і які повинен довести саме позивач є: законний об'єкт володіння; добросовісність володіння; відкритість володіння; давність володіння та його безперервність (тобто строк володіння).
За нормами статті 344 ЦК України володіння майном, як підстава для визнання на нього права власності за набувальною давністю, має бути добросовісним, тобто володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю, інакше кажучи, обставини, у зв'язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву щодо правомірності набуття майна.
Для набуття права власності на чужі речі за набувальною давністю згідно ч. 1 ст.344 ЦК України необхідні такі умови: річ, що опинилась у володінні особи, є об'єктивно чужою; володілець суб'єктивно вважає майно своїм; володілець майна має бути добросовісним набувачем; володіння здійснювалось протягом усього строку відкрито; володіння майном продовжувалось безперервно; строк такого володіння нерухомим майном складає 10 років, рухомим - 5 років.
Також, пунктом 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» судам роз'яснено, що при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю,суди повинні враховувати, зокрема, таке: - володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; - володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; - володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.
Право власності належить до числа таких суб'єктивних прав, які можуть виникнути при наявності певного юридичного складу.
Аналіз указаної норми дає підстави для висновку, що за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно.
При цьому необхідно виходити з того, що володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.
Отже суду при вирішенні спору належить встановити саме факт добросовісності заявника на момент отримання ним майна, а саме, що у позивача, як володільця майна не могло бути сумнівів у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.
Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Згідно частин першої-третьої статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Так, в обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що проживає в будинку з 1997 року з дозволу одного із власників будинку спочатку ОСОБА_5 , а потім ОСОБА_4 , оплачує комунальні послуги, робить ремонти, таким чином доглядаючи за житлом, а отже добросовісно та відкрито заволоділа житлом та вважає, що має право власності на нього.
Однак враховуючи встановлені вище судом обставини, суд погоджується з доводами Виконкому Довгинцівської районної в місті ради та третьої особи ОСОБА_2 , та ставить під сумнів підстави проведення реєстрації позивача та членів її родини у спірному домоволодінні, а отже і підстави вселення її в будинок, з огляду на дати смерті співвласників домоволодіння, дату реєстрації позивача та членів її родини у спірному будинку, дату її вселення в будинок.
Крім того, після смерті ОСОБА_4 спадкоємцем її майна виступає її донька ОСОБА_7 , що підтверджується поданою нею до нотаріуса заявою 12 жовтня 1998 р . (а.с. 87 - копія заяви).
У постанові від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. За висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.
При заволодінні чужим майном ОСОБА_1 знала про відсутність у неї підстав для набуття права власності, проживала у спірному будинку на правовій підставі лише з 2007 року - на праві користування (після її реєстрації в будинку).
Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 14.05.2019 року по справі №910/17274/17 не стала змінювати умови набуття права власності за набувальною давністю, згідно до статті 344 ЦК. Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 Цивільного кодексу України, а саме: наявність суб'єкта, здатного набути у власність певний об'єкт; законність об'єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація). Так. якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном, то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном. Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об'єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий).
Таким чином, суд вважає, що позивачем не було доведено сукупності вказаних обставин та не надано суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували заявлені ним вимоги, тому виходячи із недоведеності та необґрунтованості заявлених позовних вимог та відсутності підстав, установлених статтею 344 ЦК України, для визнання за позивачем права власності на спірне нерухоме майно за набувальною давністю.
Судові витрати відповідно до статті 141 ЦПК України відшкодуванню не підлягають.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст.321, 344 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
в задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 15 жовтня 2019 р.
Суддя Д.М.Ніколенко