Справа № 199/3899/19
(2/199/2515/19)
Іменем України
01.10.2019 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська в складі: головуючого судді Руденко В.В., при секретарі Куземі О.Г., за участі представників сторін ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Дніпра цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» про визнання недійсними дій банку щодо збільшення процентної ставки за кредитним договором,
Позивач звернулась до суду з даним позовом до відповідача про визнання недійсними дій банку щодо збільшення процентної ставки за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 29.03.2017 року між сторонами був укладений кредитний договір № 2203952057401 про отримання кредиту готівкою «споживчого кредиту» у розмірі суми 137935,00 грн. Фактично отримано суму кредиту на споживчі потреби у розмірі суми 122500,00 грн., оскільки відповідачем одразу утримано комісію за надання кредиту у розмірі суми 15435,00 грн., що було сплачено одноразово в день укладання Кредитного договору, виходячи з суми кредиту на споживчі потреби і строку кредиту. Процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та складає: - на строкову заборгованість по кредиту 9,00% річних; - на прострочену заборгованість по кредиту - 56,00% річних. Відповідно до Додатку №1 до договору існує графік платежів та розрахунок сукупності споживчого кредиту та реальної процентної ставки, де зазначено, що розпочинаючи з 29.03.2017 року, при отриманні споживчого кредиту у розмірі суми 137935,00 грн та фактично отриманого кредиту на споживчі потреби у розмірі суми 122500,00 грн. позивач, відповідно до графіку до 28.03.2020 року повернути відповідачу 229294,29 грн.
Розпочинаючи з 29.03.2017 року по 29.12.2017 року позивач сплачувала регулярно по 10000,00 грн., замість необхідної суми платежу 9765,77 грн., що підтверджуються квитанціями про сплату заборгованості за кредитом, а розпочинаючи з 09.02.2018 року позивач сплачувати не у повному обсязі, частково, про що і повідомила відповідачем листом, який отримав відповідач 13.02.2018 року.
У даному листі позивачем повідомлено відповідача, що з 08.12.2017 року сталось погіршення фінансового стану, що пов'язано з втратою роботи позивачем. Також повідомлено, що на той час позивач стоїть на обліку у центрі зайнятості, а також позивач повідомила, що чоловік позивача пішов служити в АТО. На підставі викладеного позивач просила відповідача увійти в становище та надати кредитні канікули, або зниження ставки по кредиту, тощо. Але нажаль відповідач ніяким чином не реагував на звернення позивача та у подальшому без письмового повідомлення застосував 56,00% річних на прострочену заборгованість. Позивач зазначає, що першу відповідь відповідача на звернення отримано позивачем лише у серпні 2018 року.
Позивач просила суд визнати недійсним збільшення відповідачем процентної ставки до 56,00% річних на прострочену заборгованість за кредитом, що визначена розділом 9 кредитного договору № 2203952057401 від 29.03.2017 року, укладеного між сторонами, за весь час його застосування.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнавала, оскільки банк діяв в межах договору, укладеного між сторонами.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази по справі, прийшов до наступного висновку.
Як встановлено в судовому засіданні 29 березня 2017 року між сторонами був укладений кредитний договір № 2203952057401 про отримання кредиту готівкою «споживчого кредиту» у розмірі суми 137935,00 грн.
Відповідно до розділу 9 кредитного договору, укладеного між сторонами 29.03.2017 року, процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та складає: - на строкову заборгованість по кредиту 9,00% річних; - на прострочену заборгованість по кредиту - 56,00% річних.
Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом частини першої статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 628 ЦК України обумовлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно зі статями 526, 530, 610 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно до ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку.
Таким чином, у договорі, укладеному між сторонами зазначена фіксована процентна ставка 9% та банком в односторонньому порядку не змінювалась, доказів протилежного позивачем суду не надано.
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Застосування банком процентної ставки в розмірі 56% на прострочену заборгованість передбачено умовами договору, укладеного між сторонами, договір в цій частині позивачем не оспорювався та є дійсним, таким чином банк діяв в межах положень договору, укладеного між сторонами. Вимог щодо нікчемності або недійсності положень договору щодо процентної ставки в розмірі 56% на прострочену заборгованість позивачем не заявлялось.
Крім того, позивачем обрано такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання недійсними певних дій, що суперечить способам, визначеним ст. 16 ЦК України.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд вважає за доцільне судові витрати позивача віднести за її рахунок, доказів понесення судових витрат відповідачем не надано.
Керуючись ст.ст. 16,1046 ЦК України ст.ст. 12,81, 133,144,263-265 ЦПК України, суд,-
У позові ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» (м.Київ, вул. Жилянська,32, код ЄДРПОУ 14352406)про визнання недійсними дій банку щодо збільшення процентної ставки за кредитним договором,- відмовити.
Судові витрати позивача у вигляді судового збору віднести за її рахунок.
Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі у тридцятиденний строк з дня складання повного рішення апеляційної скарги.
Суддя