Провадження № 33/821/671/19 Справа № 705/3595/19 Категорія: ч.1 ст. 172-6 КУпАП Головуючий у І інстанції Гудзенко В. Л. Доповідач в апеляційній інстанції Соломка І. А.
10 жовтня 2019 р. м. Черкаси
Суддя Черкаського апеляційного суду - Соломка І.А.,
за участю:
секретаря судового засідання Єгорової С.А.,
прокурора - Гречаника Р.І.,
особи, яку притягнуто до адміністративної
відповідальності, - ОСОБА_1 ,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12 вересня 2019 року, якою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , пенсіонера,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.,-
Як встановлено судом першої інстанції, згідно матеріалу № 705/3595/19, 3/705/1659/19 ОСОБА_1 , підполковник внутрішньої служби, будучи звільненим 30.09.2017 із посади начальника оперативного відділу Старобабанівської виправної колонії УДПтС в Черкаській області (№92) та відповідно до підпункту «д» п.1 ч.1 ст. 3 ЗУ «Про запобігання корупції», суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією, в порушення вимог ч.2 ст. 45 ЗУ «Про запобігання корупції», без поважних причин, несвоєчасно подав декларацію суб'єкта, який припиняє діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, оскільки граничний термін подачі був 30.09.2017, а декларація фактично подана 08.02.2019, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, передбачене ч.1 ст. 172-6 КУпАП.
Крім того, згідно матеріалу № 705/3595/19, 3/705/1661/19 ОСОБА_1 , підполковник внутрішньої служби, будучи звільненим 30.09.2017 із посади начальника оперативного відділу Старобабанівської виправної колонії УДПтС в Черкаській області (№92) та відповідно до підпункту «д» п.1 ч.1 ст. 3 ЗУ «Про запобігання корупції», суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією, в порушення вимог ч.2 ст. 45 ЗУ «Про запобігання корупції», без поважних причин, несвоєчасно подав декларацію суб'єкта, який припинив діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, оскільки граничний термін подачі був 01.04.2018, а декларація фактично подана 08.02.2019, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, передбачене ч.1 ст.172-6 КУпАП.
Вказані адміністративні матеріали відносно громадянина ОСОБА_1 за № 705/3595/19, 3/705/1659/19 та № 705/3595/19, 3/705/1661/19 об'єднано в одне провадження і присвоєно номер 705/3595/19, 3/705/1659/19.
Постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12 вересня 2019 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просив її скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на те, що протоколи про адміністративне правопорушення складені неуповноваженими особами та з суттєвими порушеннями вимог КУпАП, а тому не можуть бути доказом у справі.
Вказує на розбіжності між даними протоколів про адміністративне правопорушення та даними додатків до протоколів, що є суттєвим порушенням його прав, передбачених ст. 268 КУпАП.
Крім того, зазначає, що його притягнуто до адміністративної відповідальності поза межами строків, передбачених ч.3 ст. 38 КУпАП, та в нього відсутній умисел на вчинення вказаного адміністративного правопорушення.
Заслухавши думку апелянта ОСОБА_1 , який підтримав подану апеляційну скаргу, і просив її задовольнити з наведених у ній підстав, думку прокурора Гречаника Р.І., який заперечив проти задоволення поданої апеляційної скарги, просив постанову суду першої інстанції залишити без змін, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до ст. 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення; чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності; чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність; чи заподіяно майнову шкоду; а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до положень ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, висновком експерта, речовими доказами, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Місцевим судом встановлено та перевірено в апеляційному порядку те, що ОСОБА_1 , будучи звільненим 30.09.2017 із посади начальника оперативного відділу Старобабанівської виправної колонії УДПтС в Черкаській області (№92), згідно з підпунктом «д» п.1 ч.1 ст. 3 ЗУ «Про запобігання корупції» є суб'єктом відповідальності за порушення, пов'язані з корупцією, та в порушення вимог ч.1 ст.172-6 КУпАП без поважних причин, несвоєчасно подав декларацію суб'єкта, який припиняє діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, оскільки граничний термін подачі був 30.09.2017, і без поважних причин, несвоєчасно подав декларацію суб'єкта, який припинив діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, оскільки граничний термін подачі був 01.04.2018.
Апелянт вказує на суттєві порушення його прав, передбачених ст. 268 КУпАП, оскільки існують розбіжності між даними протоколів про адміністративне правопорушення та даними додатків до вказаних протоколів.
Однак вказані доводи не узгоджуються з матеріалами справи, так як згідно протоколу про адміністративне правопорушення №100/2019 ОСОБА_1 ставиться у вину те, що він в строк до 30.09.2017 без поважних причин не подав декларацію суб'єкта, який припиняє діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування (декларація перед звільненням).
Також, згідно протоколу про адміністративне правопорушення №101/2019 ОСОБА_1 ставиться у вину те, що він в строк до 01.04.2018 без поважних причин не подав декларацію суб'єкта, який припинив діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування (декларація після звільнення).
До вказаних протоколів додані витяги з Єдиного державного реєстру декларацій (а.с. 17, 57), з яких вбачається, що обидві декларації подані ОСОБА_1 08.02.2019.
Крім того, під час апеляційного розгляду апелянт пояснив, що він самостійно декларації не подавав, йому в цьому допомагали колишні співробітники, які запевнили його, що декларації відправлені . Після того, як в лютому 2019 року він отримав листа з НАЗК про відсутність на сайті декларацій, 08.02.2019 подав їх повторно.
Також з витягу з Єдиного державного реєстру декларацій вбачається, що ОСОБА_1 було подано 05.04.2018 щорічну декларацію за 2017 рік, про що також зазначено в постанові місцевого суду, а тому апеляційним судом встановлена відсутність розбіжностей між даними протоколів про адміністративне правопорушення та даними додатків до вказаних протоколів, як про те зазначає апелянт в своїй апеляційній скарзі.
Твердження апелянта про те, що протоколи про адміністративні правопорушення складені неуповноваженими суб'єктами, є неспроможними, оскільки відповідно до абз.1 п.1 ч.1 ст. 255 КУпАП протоколи про правопорушення, передбачені ст. 172-6 КУпАП, мають право складати уповноважені особи органів внутрішніх справ (Національної поліції).
Згідно ч.1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Отже, КУпАП передбачає лише дві форми вини умисел або необережність.
З суб'єктивної сторони адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 172-6 КУпАП, передбачає наявність умисної форми вини. Як визначено в ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Таким чином, вказане правопорушення може бути вчинене не лише з прямим, але й з непрямим умислом.
Згідно п. 2 роз'яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов'язані з корупцією» вих. № 223-943/0/4-17 від 22.05.2017 під поважними причинами слід розуміти неможливість особи подати вчасно декларацію у зв'язку з хворобою, перебуванням особи на лікуванні, внаслідок стихійного лиха (повені, пожежі, землетрусу), технічних збоїв офіційного веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, витребуванням відомостей, необхідних для внесення в декларацію, перебуванням (триманням) під вартою тощо; суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу; вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Апелянт ОСОБА_1 вказував, що він не мав умислу на вчинення інкримінованого йому адміністративного правопорушення, однак на підтвердження своїх доводів не надав жодних належних та допустимих доказів поважності подачі декларацій поза межами строків, передбачених законом.
Крім того, ОСОБА_1 обізнаний щодо алгоритму подання електронних декларацій, враховуючи його попередній досвід їх подання, а тому з досліджених доказів слідує, що в останнього не було жодних об'єктивних перешкод своєчасно подати декларацію перед звільненням та декларацію після звільнення.
Під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 просив постанову місцевого суду скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП. Хоча в апеляційній скарзі апелянт вказує також на порушення строків притягнення його до адмінвідповідальності.
Апеляційним судом не встановлено підстав для закриття провадження у справі відповідно до ст. 38 КУпАП, оскільки ОСОБА_1 був притягнутий судом першої інстанції до адмінвідповідальності в межах строку, визначеного КУпАП, а тому доводи апелянта в цій частині є необґрунтованими.
Враховуючи вищевикладене, доводи апелянта щодо відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП, є безпідставними.
Встановлені під час розгляду справи міськрайонним судом та підтверджені в ході апеляційного розгляду обставини свідчать про те, що факт несвоєчасного, без поважних причин, подання ОСОБА_1 декларацій як суб'єкта, який припиняє та припинив діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, знайшов своє підтвердження, що беззаперечно вказує на наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги та вважає, що наявними у справі доказами підтверджена винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а тому постанова міськрайонного суду є законною та обґрунтованою, в зв'язку з чим не вбачає підстав для її зміни або скасування.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Постанову Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12 вересня 2019 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 172-6 КУпАП - залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя І.А. Соломка