Справа № 554/6432/17 Номер провадження 22-ц/814/2076/19Головуючий у 1-й інстанції Тімошенко Н.В. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.
02 жовтня 2019 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Головуючого судді: Бутенко С.Б.
Суддів: Обідіної О.І., Прядкіної О.В.
за участю секретаря: Кальник А.М.
розглянув в м. Полтаві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Лісіченко Олександра Вікторовича
на заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 08 лютого 2018 року у складі судді Тімошенко Н.В.
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення пені,
В серпні 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до ФОП ОСОБА_2 про стягнення пені.
Позов обґрунтовано тим, що 26.12.2016 року між ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2 було укладено Договір № 8654, за яким відповідач зобов'язаний був виконати роботи по виготовленню стола.
Відповідно до умов договору вартість робіт становила 85700 грн., попередня оплата на матеріали становила 70% від суми договору та складає 60 000 грн. Строк дії договору визначений до 07.02.2017 року.
Позивач ОСОБА_1 свої зобов'язання по договору виконав та сплатив попередню оплату в розмірі 60 000 грн.
В період часу з 07.02.2017 року по 10.03.2017 року позивач намагався перевірити хід робіт, але відповідач у зазначений в телефонних розмовах для зустрічей час не з'являвся.
10 березня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до правоохоронних органів із заявою про злочин та 27.07.2017 року отримав висновок ДОП Холодногірського відділу поліції ГУ НП в Харківській області від 01.04.2017 року про відсутність складу злочину та наявність між сторонами цивільно-правових відносин, які вирішуються в судовому порядку.
Станом на 14.08.2017 року роботи, обумовлені Договором № 8644, відповідач не виконав, внаслідок чого було порушено права позивача, як споживача послуг.
Посилаючись на положення частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», позивач просив про стягнення з ФОП ОСОБА_2 пені за кожний день прострочення виконання у розмірі трьох відсотків вартості робіт у сумі 483 348 грн.
Заочним рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 08 лютого 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 за кожен день прострочення пеню у розмірі 3% вартості робіт - 483 348 грн.
Вирішено питання судових витрат. Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 4833,48 грн.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 06 червня 2019 року заяву представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Бартоша Р.Г. про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
Не погодившись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_2 - адвокат Лісіченко О.В. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність рішення, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Доводи скарги ґрунтуються на тому, що в матеріалах справи відсутні докази пред'явлення вимоги Кредитором Боржнику, відповідно строк виконання зобов'язання є таким, що не настав, та до відповідача не можуть бути застосовані штрафні санкції за прострочення виконання зобов'язання. Також вважає, що на спірні правовідносини не поширюються норми Закону України «Про захист прав споживачів», а визначений судом розмір пені не відповідає нормам матеріального права та умовам укладеного між сторонами договору.
Крім того, вказує, що суд першої інстанції розглянув справу у відсутність відповідача, який не був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Божко Т.Б. просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване.
Колегія суддів Полтавського апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Частинами першою, другою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374, пунктів 3, 4 частини першої, частини другої статті 376 ЦПК України за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення, у разі невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягає застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі, якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (пункт 3 частини третьої статті 376 ЦПК України).
Порядок вручення судових викликів і повідомлень встановлений главою 7 Розділу 1 «Загальні положення» ЦПК України.
Відповідно до частин сьомої, восьмої статті 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Як вбачається з матеріалів справи, виклик відповідача у судове засідання здійснювався за адресою ФОП ОСОБА_2 , зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте жодної судової повістки в установленому порядку відповідачеві вручено не було, а проставлені у поштовому повідомленні відмітки не дають підстав вважати, що дана особа була належним чином повідомлена про час, дату і місце судового засідання.
За таких обставин стверджуване порушення прав відповідача при розгляді справи судом першої інстанції є підставним, а доводи апеляційної скарги представника відповідача про наявність обов'язкових підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення апеляційним судом нового судового рішення - обґрунтованими.
З матеріалів справи вбачається, що 26 грудня 2016 року між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено Договір № 8654, за яким відповідач, як виконавець, взяв на себе зобов'язання виготовити стіл за специфікацією та зразком, що є додатками до договору, зі свого матеріалу, а позивач, як замовник, зобов'язався оплатити роботи та матеріали, а також додаткові об'єми по фактичним витратам згідно додаткового кошторису, погодженого сторонами.
Відповідно до п. 2.1. Договору - вартість робіт становить 85700,00 грн.
Відповідно до п. 2.2. Договору попередня оплата на матеріали складає 70% від суми договору - 60000,00 грн.
Відповідно до п. 3.1. Договору договір набуває сили з моменту його підписання та діє до 07.02.2017 року.
Споживач, ОСОБА_1 виконав свої зобов'язання, сплативши попередню оплату за матеріали в розмірі 60000,00 грн., що сторонами по справі не заперечується та підтверджується відповідними відмітками у Договорі.
Умовами договору (п. 3.1.) визначено строк його дії - з 26.12.16 р. до 07.02.17 р., але станом на 14.08.2017 року роботи, обумовлені Договором № 8644, відповідачем виконані не були, чим порушено права позивача, як споживача робіт (послуг).
Посилаючись на те, що Договором було визначено вартість робіт та строки їх виконання, позивач просив про застосування заходів судового захисту у зв'язку з неналежним виконанням умов Договору виконавцем, що передбачені Законом України «Про захист прав споживачів».
Згідно частин першої, третьої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно із статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
За нормами статей 610, 611, 614 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до загальних положень про підряд (статті 837, 839, 846 ЦК України) за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатись на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.
Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
За правилами статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
З врахуванням наведеного, оскільки відповідач належним чином не довів, що замовлення було виконане ним вчасно, протягом строку дії договору, та ним було вжито всіх заходів для передачі виробу замовнику у спірний період часу - з 07.02.2017 р. по 14.08.2017 р., колегія суддів вважає встановленим факт порушення зобов'язання за Договором № 8644 з боку відповідача, що тягне застосування наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, сплату неустойки.
Доводи апеляційної скарги представника відповідача, що за відсутності доказів пред'явлення вимоги позивачем, строк виконання зобов'язання є таким, що не настав, не відповідають фактичним обставинам справи та умовам укладеного між сторонами договору, оскільки Договором № 8644 від 26 грудня 2016 року визначено строк його дії до 07 лютого 2017 року, отже, й строк виконання своїх обов'язків сторонами обмежувався даною датою.
Закон України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023-XII, яким позивач обґрунтовує свої вимоги, регулює відносини між споживачем товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг - фізичною особою, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника, та виробником і продавцем товарів, виконавцем робіт і надавачем послуг - суб'єктом господарювання, який виконує роботи або надає послуги, виробляє товар або заявляє про себе як про виробника товару чи про виготовлення такого товару на замовлення.
У спірних правовідносинах позивач, який як фізична особа - громадянин, замовив виготовлення столу у виконавця робіт - ФОП ОСОБА_2 , який здійснює такий вид підприємницької діяльності, як виробництво меблів, виступає споживачем відповідних робіт (послуг). Факту здійснення такого замовлення позивачем у зв'язку з підприємницькою діяльністю або виконанням трудових обов'язків по справі не встановлено та відповідних обставин суду не доведено, тому доводи апеляційної скарги представника відповідача щодо непоширення на ці правовідносини норм Закону від 12 травня 1991 року № 1023-XII, є неприйнятними, оскільки ґрунтуються на припущеннях.
За договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. До відносин за договором побутового підряду, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів (частини перша, третя статті 865 ЦК України).
Відповідно до частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право на одержання від виконавця, який не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, пені за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.
Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі.
Відповідно до частини першої статей 546, 547, 548 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
За положеннями статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір установлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (стаття 551 ЦК України).
Вищевказана норма Закону № 1023-XII має диспозитивний характер та не містить заборони щодо договірного зменшення розміру пені сторонами, що не суперечить вимогам статей 6, 627, 551 ЦК України.
За умовами укладеного між сторонами договору (пункт 4.4) встановлено, що у випадку несвоєчасного виконання замовлення, Виконавець несе відповідальність у розмірі 0,01% за кожен день прострочення. Таким чином сторони у належній письмовій формі домовилися про зменшення розміру пені за порушення виконавцем зобов'язання, тому позивач має право на одержання від відповідача, що прострочив виконання робіт згідно з договором, пені у встановленому у договорі розмірі.
Згідно частини п'ятої статті 10 Закону № 1023-XII розмір пені нараховується, виходячи з вартості роботи (послуги), що визначається у договорі. Лише якщо у договорі вартість робіт не визначена, пеня розраховується від загальної вартості замовлення.
У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу. Якщо робота виконується з матеріалу підрядника, вартість матеріалу оплачується замовником частково або в повному обсязі, за погодженням сторін, з остаточним розрахунком при одержанні замовником виконаної підрядником роботи (статті 843, 870 ЦК України).
Як вбачається з Договору № 8644 від 26 грудня 2016 року вартість матеріалу була оплачена замовником у сумі 60 000 грн., отже, вартість робіт виконавця, визначена сторонами, становить 25 700 грн., тому пеня за прострочення виконання таких робіт виконавцем у період з 08 лютого 2017 року до 14 серпня 2017 року складає 483,16 грн. (25700*0,01% х 188 днів прострочення).
Оскільки при розгляді справи судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, неправильно застосовано норми матеріального права, а висновки, викладені у рішенні суду, не відповідають фактичним обставинам справи, відповідно до пунктів 3, 4 частини першої, пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України оскаржене судове рішення підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За правилами частини першої, шостої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу адвоката Лісіченко Олександра Вікторовича - задовольнити частково.
Заочне рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 19 червня 2019 року скасувати та ухвалити по справі нове рішення.
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 483 грн. 16 коп. пені за прострочення виконання зобов'язання за Договором № 8644 від 26 грудня 2016 року за період з 08 лютого 2017 року по 14 серпня 2017 року.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 48,31 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя: С.Б. Бутенко
Судді: О.І. Обідіна
О.В. Прядкіна