Справа № 158/3164/18 Головуючий у 1 інстанції: Корецька В. В.
Провадження № 22-ц/802/929/19 Категорія: 46 Доповідач: Шевчук Л. Я.
15 жовтня 2019 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Шевчук Л.Я.,
суддів - Данилюк В.А., Киці С.І.,
секретар с/з - Вергун Т.С.,
з участю:
представника позивача - ОСОБА_4 ,
відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні нерухомим майном шляхом виселення особи з житлового приміщення, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 24 липня 2019 року,
У грудні 2018 року ОСОБА_3 звернулася в суд із зазначеними позовними вимогами, які обґрунтувала тим, що вона є власником житлового будинку із надвірними будівлями і спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і належить їй на праві власності на підставі договору дарування житлового будинку від 22 листопада 2011 року. Зазначає, що у даному будинку зареєстрована та проживає відповідачка ОСОБА_2 , яка створює їй перешкоди у користуванні нерухомим майном. Відповідачка не є членом її сім'ї і не веде з нею спільного господарства.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просила суд усунути перешкоди у користуванні житловим будинком з надвірними будівлями і спорудами шляхом виселення відповідачки ОСОБА_2 із даного житлового приміщення.
Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 24 липня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном шляхом виселення особи із житлового приміщення задоволено.
Постановлено усунути перешкоди в користуванні житловим будинком, надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_3 на праві приватної власності, шляхом виселення ОСОБА_2 із вказаного житлового будинку.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Не погоджуючись із постановленим судовим рішенням, відповідачка ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду із-за порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове про відмову в позові ОСОБА_3 .
В судовому засіданні відповідачка апеляційну скаргу підтримала та просила скаргу задовольнити, представник позивача апеляційну скаргу заперечила та просила скаргу відповідача залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.
Із матеріалів справи убачається, що позивачка ОСОБА_3 на підставі договору дарування житлового будинку від 22 листопада 2011 року набула право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.10-14).
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за позивачкою ОСОБА_3 на праві приватної власності зареєстрована земельна ділянка площею 1,7995 га, яка розташована на території Журавичівської сільської ради Ківерцівського району Волинської області (а.с.15).
Крім того, судом установлено, що відповідачка ОСОБА_2 зареєстрована і проживає у вказаному житловому будинку та сплачує кошти за комунальні послуги, що підтверджується наявними у матеріалах справи квитанціями та не заперечується позивачем (а. с.48, 80-82).
ОСОБА_3 як власник нерухомого майна звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні нерухомим майном шляхом виселення ОСОБА_2 з належного позивачу житлового приміщення.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачці на праві власності належить житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, відповідачка не є членом сім'ї позивачки, а тому остання має право вимагати усунення перешкод у користуванні належним їй на праві власності нерухомим майном шляхом виселення відповідачки із спірного жилого приміщення.
Колегія суддів погоджується з такими висновками місцевого суду, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи і зроблені з дотриманням вимог закону.
Згідно з частиною 1 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина 1 статті 321 ЦК України).
За положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
З урахуванням того, що ОСОБА_3 є власником спірного жилого будинку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на конституційні принципи непорушності права володіння та користування власником своїм майном.
Частиною 1 ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб, мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.
Частиною 1 ст. 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Відповідно до ч. 4 ст. 156 ЖК УРСР до членів сім'ї власника відносяться особи, зазначені в ч. 2 ст. 64 цього Кодексу, а саме: подружжя, їх діти і батьки. Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
Судом установлено, що відповідачка не є членом сім'ї позивача, а також не входить до переліку осіб, зазначених у статті 64 ЖК України.
Позивач, набувши право власності на житловий будинок, не укладала із відповідачкою угод щодо її проживання у будинку та дозволу на проживання (користування) в цьому будинку також не надавала.
Посилання відповідачки на те, що вона тривалий час користувалася спірним житлом, сплачувала комунальні послуги, враховуючи зміну власника, членом сім'ї якого вона не є, не може бути підставою для відмови у захисті прав власника на користування та розпорядження своїм власним житловим приміщенням, а тому, на думку колегії, є всі правові підстави для усунення перешкод у користуванні власником своїм нерухомим майном шляхом виселення відповідачки з житлового будинку, який належить позивачці на праві приватної власності.
Тривалий строк користування відповідачкою спірним будинком, враховуючи зміну власника, членом сім'ї якого вона не є, не може бути підставою для відмови у захисті прав нового власника на користування майном на власний розсуд. Допоки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном, зокрема і шляхом виселення.
Такі правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верхового Суду від 04 липня 2018 року в справі №653/1096/16-ц та Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 липня 2018 року в справі №638/13030/13-ц.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 .
Доводи апеляційної скарги про те, що у відповідачки не має іншого житла, в тому вона не може бути виселена із спірного жилого приміщення, на увагу колегії суддів не заслуговують, оскільки, як було встановлено судом, ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 06 червня 2017 року відчужила свою власну однокімнатну квартиру іншій особі.
Інші доводи апеляційної скарги відповідача не впливають на правильність постановленого судового рішення, яке ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 368, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 24 липня 2019 року в даній справі залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 16 жовтня 2019 року.
Головуючий
Судді