Справа № 761/40437/19
Провадження № 1-кс/761/27705/2019
16 жовтня 2019 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого СВ Шевченківського управління поліції ГУНП в м. Києві ОСОБА_3 про арешт майна в кримінальному провадженні №12019100100004573, відомості внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.05.2019 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України,
15 жовтня 2019 року в провадження слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання старшого слідчого СВ Шевченківського управління поліції ГУНП в м. Києві ОСОБА_3 про арешт майна, а саме: нежилих приміщен ь за №1 по №6 (групи приміщень №65), площа 98.4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 1381034480000, у кримінальному провадженні №12019100100004573, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.05.2019 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України,.
В обґрунтування клопотання слідчий зазначає про те, що Шевченківського УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12019100100004573, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.05.2019 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Зі змісту клопотання вбачається, що в ході досудового розслідування встановлено факти незаконного заволодіння невстановленими особами об'єктами нерухомого майна: нежилими приміщеннями з №1 по №6 (групи приміщень No65), площа 98.4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 1381034480000.
Так, 11.10.2017 року громадянин ОСОБА_4 використовуючи свідоцтво про право власності, серія та номер НОМЕР_1 , видане 22.06.2009 Головним управлінням комунальної власності м. Києва зареєстрував за собою право власності на нежилі приміщення з №1 по №6 (групи приміщень №65), площа 98.4 кв.м.,
АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 1381034480000. 21.05.2018 ОСОБА_4 , реалізував вказані нежилі приміщення по 1/2 частині громадянам ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
На даний час, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно власником нежилих приміщень, з №1 по №6 (групи приміщень №65), площа 98.4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 1381034480000є ОСОБА_5 (1/2) та ОСОБА_6 (1/2);
Відповідно до постанови слідчого від 02.09.2019 р. вказані нежилі приміщення визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.
З метою забезпечення повного, об'єктивного та всебічного розслідування даного кримінального провадження, встановлення всіх обставин вчинення кримінального правопорушення, шляхом проведення слідчих (розшукових) дій, оскільки вказані нежилі приміщення є об'єктом протиправних дій, та мають значення речового доказу у вказаному кримінальному провадженні, з метою забезпечення збереження речових доказів, слідчий звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з вказаним клопотанням.
В судовому засіданні слідчий ОСОБА_3 вказала, що в рамках здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42018101100000059 від 09.02.2018 р. було виявлено факти незаконного заволодіння невстановленими особами об'єктами нерухомого майна. На даний час встановлено, що майно, про арешт якого ставиться питання у клопотанні, отримано по підробленим документам. З метою встановлення всіх обставин вчинення кримінального правопорушення та забезпечення збереження речових доказів, виникла необхідність у накладенні арешту на нерухоме майно. В зв'язку з чим слідчий підтримала клопотання в повному обсязі, просила задовольнити. Крім того, слідчий просила розглянути клопотання без повідомлення власників, мотивуючи тим, що вказані особи можуть бути причетними до неправомірного заволодіння нерухомим майно, питання про арешт якого поставлене у клопотанні, та їх повідомлення може негативно вплинути на збереженні вказаного майна.
Вислухавши доводи слідчого, з метою забезпечення арешту майна, у відповідності до положень ч.2 ст.172 КПК України, клопотання розглядається без повідомлення власника майна.
Заслухавши думку слідчого, перевіривши матеріали клопотання та додані до нього копії матеріалів кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Згідно зі ст.ст.131,132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Клопотання про арешт майна щодо змісту відповідає вимогам ст. 171 КПК України.
Відповідно до положень ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Ч. 2 ст.170 КПК України регламентовано, що арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів (п. 1); спеціальної конфіскації (п. 2); конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи (п.3); відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (п. 4).
Згідно з вимогами ч. 3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Приймаючи до уваги викладене, враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого розслідується кримінальне провадження та в межах якого подане клопотання, фактичні обставини кримінального провадження, те, що предметом злочинного посягання у кримінальному провадженні, є нежилі приміщення, слідчий суддя приходить до висновку, що наявні достатні підстави для арешту майна, зазначеного в клопотанні слідчого.
Так, з матеріалів клопотання, вбачається, що існують обґрунтовані підстави вважати, що право власності на вказане майно є об'єктом кримінально-протиправного посягання, майно набуте протиправним шляхом, може бути використано як доказ у кримінальному провадженні, відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України, а накладення арешту на вказане майно є необхідним з метою забезпечення збереження речових доказів.
За таких обставин, слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи слідчого про необхідність накладення арешту на нежилі приміщення з №1 по №6 (групи приміщень №65), площа 98.4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 1381034480000.
Підстав сумніватись в співмірності такого обмеження права власності завданням кримінального провадження у слідчого судді не виникає.
Керуючись ст.ст.131,132; 170 -173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання старшого слідчого СВ Шевченківського управління поліції ГУНП в м. Києві ОСОБА_3 про арешт майна в кримінальному провадженні №12019100100004573, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.05.2019 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, - задовольнити.
Накласти арешт на нежилі приміщення з №1 по №6 (групи приміщень №65), площа 98.4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 1381034480000, із забороною розпорядження та користування вказаним майном.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Відповідно до ст.174 КПК України арешт може бути скасований повністю чи частково за заявленим клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисників, законних представників, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутніми при розгляді питання про арешт майна. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Слідчий суддя