15 жовтня 2019 року
м. Рівне
Справа № 569/11598/19
Провадження № 22-ц/4815/1198/19
Головуючий у Рівненському міському суді:
суддя Ковальов І.М.
Ухвалу суду першої інстанції постановлено
повним текстом 24 червня 2019 року в м. Рівне
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючий: суддя Хилевич С.В.
судді: Бондаренко Н.В., Ковальчук Н.М.
секретар судового засідання: Ковальчук Л.В.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ;
відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект";
за участі (в апеляційному суді): представників сторін - адвокатів Левченко Яни Валеріївни та Андрєєвої Альбіни Юріївни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 24 червня 2019 року в цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" про захист прав споживачів, визнання недійсним договору та повернення коштів,
У червні 2019 року в суд звернулася ОСОБА_1 з заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви про захист прав споживачів, визнання недійсним договору та повернення коштів. Вмотивовуючи своє процесуальне питання, покликалася на укладений 07 лютого 2019 року між нею та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" (далі - ТзОВ "Кей-Колект") договір купівлі-продажу земельної ділянки з відстрочкою платежу, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Розсохою С.С. Згідно з умовами зазначеного договору відповідач продав, а вона прийняла за певну грошову суму земельну ділянку для особистих потреб, загальною площею 0,1 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; кадастровий номер: 3210900000:01:089:0035; цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Того ж дня було здійснено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер витягу:155490315 від 07 лютого 2019 року. Зазначала, що їй не було надано повну інформацію як споживачу при купівлі, що призвело до введення в оману при укладенні договору. Тобто пунктом 1.5 договору купівлі-продажу було визначені гарантії того, що на момент укладення договору щодо вказаного майна не ведуться спори, воно не заставлено, та не укладено інших договорів з третіми особами. Проте, як стало відомо пізніше, ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 03 травня 2019 року задоволено заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову до державного реєстратора Київської філії Комунального підприємства Вишеньківської сільської ради "Добробут-Гарант", ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_4 , ТзОВ "Кей-Колект" про визнання протиправним та скасування рішення та заборонено продавати, дарувати та проводити будь-які дії по відчуженню зазначеної земельної ділянки.
Стверджувала, що як споживач, була введена в оману щодо інформації та умов договору, що є підставою для визнання його недійсним в силу ст.ст. 18, 19 Закону України "Про захист прав споживачів" та повернення сплачених коштів. При цьому, для можливості реального виконання рішення у справі за її позовом, беручи до уваги існування загрози скасування її права власності на спірну земельну ділянку, вважала за необхідне забезпечити свій позов у вигляді обтяження нерухомого майна відповідача.
За викладених міркувань просила вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ТзОВ "Кей-Колект" в частині суми земельної ділянки, а саме 1 472 016 гривень, з внесенням відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 24 червня 2019 року забезпечено позов шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно ТзОВ "Кей-Колект", код ЄДРПОУ - 37825968, адреса: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 69 в межах ціни позову 1 472 016 гривень.
На ухвалу суду відповідачем подано апеляційну скаргу, де покликався на її незаконність і необґрунтованість, які полягали в порушенні норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.
На її обґрунтування зазначалося, що накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, хоча й в межах позову, однак не є співмірним видом забезпечення виходячи з того, що протягом судового розгляду товариство буде обмежено в праві розпорядження своїм майном, загальна вартість якого значно вища за вартість позову, і це може призвести до незворотних наслідків для господарської діяльності та спричинити значні збитки. Крім того, місцевий суд не дослідив того, чи дійсно між сторонами існують правовідносини, які регулюються Законом України "Про захист прав споживачів", а саме підстави, на яку позивач посилається для того щоб довести недійсність правочину через введення її в оману, на момент укладення самого правочину не існувало. Вважав, що позивач, посилаючись на ст.ст. 18-19 Закону України "Про захист прав споживачів", має на меті ухилитись від сплати судового збору та маніпулювати територіальною підсудністю.
З наведених спонукань просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити повністю.
У поданому відзиві ОСОБА_1 , вважаючи оскаржувану ухвалу законною і обґрунтованою, просила залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи ТзОВ "Кей-Колект", колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, міський суд виходив із обґрунтованості поданої заяви про забезпечення позову, а тому задовольнив її. При цьому взяв до уваги місце проживання позивача як споживача у м. Рівне, порядок подання такої заяви, а саме - за правилами альтернативної підсудності, встановленими Цивільним процесуальним кодексом України для відповідного позову, та положення ч. 5 ст. 28 цього Кодексу.
Проте з такими висновками погодитися не можна.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 152 ЦПК України заява про забезпечення позову до подання позовної заяви подається за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.
Статтею 28 ЦПК України визначено підсудність справ за вибором позивача, зокрема, позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.
Позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
Між тим, відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Отже, правила підсудності справ за вибором позивача не поширюються на позови, які підлягають пред'явленню за правилами виключної підсудності.
Виключна підсудність - особливий вид територіальної підсудності, який забороняє застосування інших видів територіальної підсудності (загальної, договірної, альтернативної або підсудності пов'язаних між собою вимог). Це пояснюється особливостями справ, на які така підсудність поширюється, і направлено на створення сприятливих умов для розгляду справи й виконання судового рішення.
Як роз'яснив пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в пунктах 41, 42 своєї постанови № 3 від 01 березня 2013 року "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ", перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально.
У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об'єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності.
Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають з приводу нерухомого майна (ч. 1 ст. 114 ЦПК). Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (ст. 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло з договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; про розірвання договору оренди землі; про стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
З огляду на це правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, позовів щодо будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання умов договору стороною, об'єктом якого є нерухоме майно.
Предметом позову ОСОБА_1 є визнання недійсним укладеного 07 лютого 2019 року договору купівлі-продажу земельної ділянки АДРЕСА_1 .
Тому заява про забезпечення позову має пред'являтися за місцезнаходженням нерухомого майна за правилами виключної підсудності, а відтак в її задоволенні необхідно відмовити.
Як убачається, суд першої інстанції при вирішенні процесуального питання уваги на наведені обставини не звернув, що призвело до ухвалення судового рішення, яке не може залишатися чинним.
Спонуканням для прийняття нової постанови про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 щодо забезпечення позову до подання позовної заяви відповідно до пункту 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є порушення норм процесуального права, що призвело до помилкового вирішення питання.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 376, 383-384, 388- 390 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" задовольнити.
Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 24 червня 2019 року скасувати.
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні заяви про забезпечення позову до подання її позовної заяви до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" про захист прав споживачів, визнання недійсним договору та повернення коштів.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено: о 16 год. 15 хв. 15.10.2019
Головуючий: С.В. Хилевич
Судді: Н.В.Бондаренко
Н.М.Ковальчук