Справа № 761/29880/18
Провадження № 2/761/1944/2019
03 жовтня 2019 року Шевченківський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді Юзькової О.Л.
при секретарях Горюк В.А., Пірак М.В.,
за участі
представника позивача за первісним позовом ОСОБА_1 ,
представника позивача за зустрічним позовом Григоренко О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: ОСББ «Фундуклеєвський» про відшкодування збитків, пов'язаних з витратами на утримання майна та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за користування Ѕ частиною квартири,
ОСОБА_2 звернулася до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги наступним. 27.11.2015 року за ОСОБА_2 , на підставі договору дарування майнових прав від 05.10.2015 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , посвідченого державним нотаріусом П'ятої київської державної нотаріальної контори, зареєстрований у реєстрі за № 8-741 та свідоцтва про право власності, серія та номер: НОМЕР_1 від 17.12.2015 року, виданого Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві, виданого на ім'я ОСОБА_2 , було зареєстроване право власності на нерухоме майно - трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 . У подальшому, рішенням Апеляційного суду міста Києва від 13 квітня 2017 року залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.07.2017 року у справі № 761/23087/16-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві, державного нотаріуса П'ятої київської державної нотаріальної контори Грищенко Ольги Василівни про визнання недійсним договору дарування, визнання незаконним свідоцтва про право власності, визнання права спільної сумісної власності та визнавання права власності договір дарування майнових прав на квартиру за номер АДРЕСА_2 , укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , посвідчений державним нотаріусом П'ятою київської державної нотаріальної контори Гриценко О.В. 05.10.2015 року та зареєстрований в реєстрі за № 8-741 визнаний недійсним; визнано незаконним та скасоване свідоцтво про право власності, серія та номер: НОМЕР_1 , видане на ім'я ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_3 , видане Управлінням державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві.; визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_5 та ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 8084164 8 0 0 00; визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_5 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_3 за кожним. 19.04.2017 року відомості про реєстрацію права власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_3 за ОСОБА_3 були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Вважаючи себе власником Ѕ частини квартири АДРЕСА_3 , Відповідач ОСОБА_3 , всупереч вимог чинного законодавства, зокрема, ст. 322 ЦК України щодо обов'язку власника нести тягар утримання майна та положень ст. 360 ЦК України щодо обов'язків співвласників відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном, не здійснював жодних платежів, пов'язаних із утриманням нерухомого майна. Позивач одноосібно та самостійно несла витрати на утримання квартири АДРЕСА_3 шляхом сплати внесків, які були встановлені рішеннями ОСББ «Фундуклєєвський» від 30.06.2015 року, яким встановлено розмір внеску на формування ремонтного фону на внеску на витрати з управління будинком; від 22.12.2015 року, яким встановлений внесок на придбання нежитлового приміщення та зазначено, що сплата внесків, у тому числі на утримання житлового комплексу є обов'язковою для всіх співвласників як власників та/або власників майнових прав чи інвесторів багатоквартирного будинку, розмір яких визначений в рішенні загальних зборів ОСББ від 30.06.2015 року; від 01.03.2017 року про встановлення внеску на фінансування робіт з демонтажу баштового крану; від 16.01.2018 року про внеску на фінансування поточного ремонту вестибюлів і обов'язковість яких визначена ст. ст. 10,16, 17, 20, 22, 23 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», що підтверджується банківськими документами про сплату коштів та довідками ОСББ «Фундуклєєвський». Згідно із відомостями, наданими ОСББ «Фундуклєєвський», що підтверджується довідкою за вих. № 0911 від 13.03.2019 року, ОСОБА_2 було сплачено: по внескам на формування ремонтного фонду - 352 745,00 грн.; по внескам на витрати на утримання будинку - 33 433,74 грн.; по внескам на фінансування демонтажу баштового крану - 1210,00 грн.; по внескам на придбання нежитлового приміщення - 3152,00 грн.; по внескам на фінансування поточного ремонту вестибюлів - 2571,15 грн.; по відшкодуванню витрат з тепло-електропостачання - 8059,26 грн. Всього за період з вересня 2015 року по 07.12.2018 року витрати Позивача по сплаті внесків на утримання квартири АДРЕСА_3 склали загальну суму 395 175 грн. 42 коп., а отже Ѕ частина, яку мав сплатити Відповідач ОСОБА_3 становила 197 587 грн. 71 коп. 23.05.2018 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладеного договір дарування Ѕ частину квартири АДРЕСА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокудіною Л.Д., зареєстрований у реєстрі за № 672. Витрати Позивача по сплаті внесків на утримання квартири АДРЕСА_3 за період з 23.05.2018 року по 07.12.2018 року становили загальну суму 7393 грн. 97 коп., а отже частина Ѕ частина, яку мала сплатити Відповідач ОСОБА_4 складає 3696 грн. 99 коп. Крім того, позивач зазначає, що згідно із вимогами ч. 2 ст. 625 ЦКУ з Відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підлягають стягненню суми витрат на утримання квартири АДРЕСА_3 з врахуванням 3% річних та індексу інфляції. З врахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 10.12.2018 року Позивач просить суд стягнути на її користь з Відповідача ОСОБА_3 272 199 грн. 57 коп., в тому числі: 197 587,71 основного боргу, 14 534 грн. 26 коп. - 3% річних та 60 077 грн. 60 коп. - інфляційних збитків. З Відповідача ОСОБА_4 стягнути на користь позивача 3793 грн. 20 коп., в тому числі: 3696 грн. 99 коп. - основного боргу, 25,77 грн. - 3% річних та 70,45 грн. - інфляційних витрат.
08.10. 2018 р. по даній цивільній справі відкрито провадженя, вирішено питання про її розгляд за правилами загального позовного провадження.
Від представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Григоренка О.С. надійшов відзив на позовну заяву. Представник відповідача ОСОБА_3 зазначив, що в задоволенні позову має бути відмовлено, з огляду на наступне. Відповідач ОСОБА_3 не є належним відповідачем у справі, оскільки позивач ОСОБА_2 понесла витрати на утримання квартири АДРЕСА_3 у період з 16.09.2015 року по 19.04.2017 року на підставі того, що вона була власником згідно Договору дарування майнових прав на квартиру АДРЕСА_4 , яка згодом відпала, у зв'язку з скасуванням вищезазначених договору та свідоцтва на підставі рішення Апеляційного суду м. Києва від 13.04.2017 року у справі № 761/23087/16-ц. Порядок компенсації витрат особи, що їх понесла на підставі, яка згодом відпала передбачений ст. 1212 ЦК України. Грошові кошти у зв'язку із утриманням квартири АДРЕСА_5 були сплачені ОСББ «Фундуклєєвський» ОСОБА_2 як власником вищевказаної квартири, право власності на яку було згодом визнано незаконним та скасоване згідно з рішенням Апеляційного суду міста Києва від 13.04.2017 року у справі № 761/23087/16-ц. Скасування права власності на квартиру АДРЕСА_5 свідчить про те, що підстава на якій сплачувалися кошти ОСОБА_2 на утримання квартири - відпала, а отже сплачені нею кошти має повертати ОСББ «Фундуклєєвський» з підстав, передбачених ст. 1212 ЦК України. Не можуть бути правовою підставою для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 і положення ч. 3 ст. 528 ЦК України, оскільки у період з 16.09.2015 року по 19.04.2017 року ОСОБА_3 не був боржником ОСББ «Фундуклєєвський», у позивача не було ніякого права на майно ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_5 не вчинялися дії щодо звернення стягнення на майно ОСОБА_3 . Також не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 положення ст. ст. 512, 514 ЦК України у зв'язку із зміною кредитора у зобов'язанні іншою особою, внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою, оскільки знову ж таки, ОСОБА_3 не був боржником ОСББ «Фундуклєєвський» та для виконання зобов'язання боржника третьою особою, вимагається згода боржника, яка не надавалася ОСОБА_3 ОСОБА_2 . Це узгоджується із правовим висновком Верховного Суду України у постанові від 10.06.2015 року, справа № 6-15цс15, який обов'язковим до застосування всіма судами України до того часу, поки Велика Палата Верховного Суду не відійде від такого правового висновку. Зазначає, що до спірних правовідносин не можуть бути застосовані і норми ст. ст. 322 і 360 ЦК України, норми ст. 22 та ст. 1166 ЦК України, оскільки норми цих статей не передбачають обов'язок власника відшкодовувати витрати з утримання майна, які зроблені третіми особами, відсутні будь-які неправомірні дії відповідача ОСОБА_3 з точки зору закону та справедливості. Відтак, відповідач ОСОБА_3 не зобов'язаний компенсувати ОСОБА_2 витрати на утримання своєї Ѕ частини кватири, оскільки у ОСОБА_2 не було обов'язку сплачувати кошти за іншого співвласника, а добровільна сплата коштів без згоди ОСОБА_3 не надає права ОСОБА_2 згідно з вимогами чинного законодавства вимагати компенсацію таких витрат. Також відсутні належні докази, які підтверджують понесення ОСОБА_2 витрат на утримання квартири, оскільки квитанції про сплату не є належними доказами понесення витрат, відсутні рішення ОСББ «Фундуклєєвський» про обов'язковість сплати його членами внесків на фінансування демонтажу баштового крану та фінансування поточного ремонту. Відсутні правові підставі і для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 в частині стягнення з ОСОБА_3 3% річних та інфляційних збитків, оскільки у ОСОБА_3 відсутні будь-які зобов'язання перед ОСОБА_2 щодо сплати грошових коштів, пов'язаних з утриманням квартири АДРЕСА_5 , ОСОБА_2 не повідомляла ОСОБА_3 про наявність таких зобов'язань та не повідомляла про строки їх виконання, а тому положення ч. 2 ст. 625 ЦК України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Також надійшов відзив на позов і від представника відповідача ОСОБА_4 . Представником відповідача зазначено, що в задоволенні позову має бути відмовлено, з огляду на наступне. У позивача ОСОБА_2 був відсутній обов'язок сплачувати витрати на утримання квартири АДРЕСА_3 , оскільки з 13.04.2017 року особами, які були зобов'язані сплачувати обов'язкові внески на формування ремонтного фонду та утримання житлового будинку АДРЕСА_6 були ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на підставі рішення Апеляційного суду міста Києва від 13.04.2017 року у справі № 761/23987/16-ц яким були скасовані правовстановлюючі документи ОСОБА_2 на квартиру і визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_5 право власності на квартиру по Ѕ частині за кожним. Витрати на утримання кватири були сплачені позивачем ОСОБА_2 без достатніх на це правових підстав на користь ОСББ «Фундуклєєвський», а не ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , і саме ОСББ «Фундуклєєвський» має повертати позивачу ОСОБА_2 ці кошти як безпідставно набуті на підставі ст. 1212 ЦК України. Відповідач ОСОБА_4 не завдавала збитків позивачу ОСОБА_2 з огляду на те, що нею не вчинялися жодні дії, які призвели до оплати ОСОБА_2 витрат на утримання квартири за період з 23.05.2018 року по 07.12.2018 року, а тому відсутні підстави стверджувати про наявність протиправної поведінки ОСОБА_4 . Витрати на утримання квартири були понесені позивачем ОСОБА_2 у зв'язку із невиконанням нею умов типового договору від 10.04.2017 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСББ «Фундуклєєвський». Відповідач ОСОБА_4 не покладала на позивача ОСОБА_2 жодних обов'язків щодо виконання будь-яких зобов'язань і у період з 19.04.2017 по 07.12.2018 року відповідач ОСОБА_4 не була боржником ОСББ «Фундуклєєвський».
ОСОБА_2 подано відповідь на відзив відповідача ОСОБА_3 та вказано наступне. Підставою для звернення позивача з даним позовом до суду є те, що Відповідач ОСОБА_3 є власником Ѕ частини квартири АДРЕСА_3 з підстав презумпції права спільної сумісної власності подружжя, що було встановлено рішенням Апеляційного суду міста Києва від 13 квітня 2017 року. Отже, відповідач ОСОБА_3 як співвласник квартири був зобов'язаний нести витрати на управління, утримання та збереження спільного майна, що ним не виконувалося. Твердження відповідача ОСОБА_3 про відсутність доказів понесених ОСОБА_2 витрат на утримання квартири спростовуються матеріалами справи в яких містяться відповідні рішення ОСББ «Фундуклєєвський» та квитанції про сплату грошових коштів у яких зазначені суми грошових коштів, які перераховувалися на рахунок ОСББ «Фундуклєєвський». Окрім цього, ОСББ «Фундуклєєвський» надані довідки про суми грошових коштів, які надійшли від ОСОБА_2 як внески на утримання квартири з посиланням на рішення ОСББ, якими встановлювалися ці внески. Окрім цього, позивач не могла не сплачувати ці внески на утримання квартири, оскільки це призвело б до їх стягнення у судовому порядку. В той же час, відповідач ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_4 , якій він після ухвалення Апеляційним судом міста Києва рішення від 13.04.2017 року про визнання за ним права власності на Ѕ частину квартири жодних витрат на утримання цієї квартири не несуть і відмовляються їх відшкодовувати позивачу.
Від представника відповідача ОСОБА_3 надійшли заперечення на відповідь на відзив позивача ОСОБА_2 у яких, зокрема, зазначено, що всі наявні в матеріалах справи докази не підтверджують ті обставини, що до ОСОБА_3 може бути застосована така міра відповідальності, як стягнення з нього на користь ОСОБА_2 збитків, пов'язаних із витратами на утримання квартири, у зв'язку із відсутністю у нього протиправної поведінки, відсутністю причинно-наслідкового зв'язку між його протиправною поведінкою та збитками, а також відсутністю його вини. Також зазначає про відсутність у матеріалах справи належним чином оформлених рішень ОСББ «Фундуклєєвський» про встановлення розмірів внесків на утримання квартири, доказів оплати позивачем цих внесків та добровільної сплати позивачем цих внесків, що відповідно не породжує у ОСОБА_3 обов'язків щодо їх компенсації.
Від представника ОСББ «Фундуклєєвський» надійшли пояснення по суті спору. Керуючий директор ОСББ «Фундуклєєвський» Ганоцький І.В. зазначив, що 07 травня 2015 року було створено ОСББ «Фундуклєєвський», що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. 05.10.2015 року, за позивачем було зареєстроване право власності на квартиру АДРЕСА_3 . Позивач, починаючи з 20015 року і до цього часу сплачує сі необхідні внески та платежі, встановлені загальними зборами співвласниками ОСББ «Фундуклєєвський». Відповідачі по справі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСББ «Фундуклєєвський» е зверталися, документів про право власності на Ѕ частину вищевказаної квартири не надавали, ніяких договорів між власником житлового (нежитлового) приміщення та ОСББ «Фундуклєєвський» у відносинах користування спільним майном не укладали, ніяких внесків та платежів щодо утримання спільного майна від відповідачів до ОСББ «Фундуклєєвський» не надходили. Проти задоволення позову не заперечує, просить розглядати справу без участі.
Разом з тим, представником відповідача ОСОБА_3 подано зустрічний позов про стягнення з ОСОБА_2 коштів за користування Ѕ частиною квартири, зважаючи на наступне. 26.07.2003 року за спільні кошти подружжя, разом із ОСОБА_5 за договором уступки права за договором пайової участі в будівництві № 1999/322-377 від 07.05.2008 року, було придбано 100% загальної площі квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 , що складається з трьох кімнат , загальною площею 107,2 кв.м. 18.10.2012 року, між ОСОБА_5 та ТОВ «Консоль ЛТД» укладено додаткову угоду до договору пайової участі в будівництві від 07.05.2008 року за № 1999/322-377, згідно якої були змінені характеристики квартири, яка після будівництва, повинна бути передана у власність ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_1 . 05.10.2015 року, ОСОБА_5 без його згоди, з метою уникнення поділу вищевказаної квартири, уклала договір дарування майнових прав на цю квартиру з ОСОБА_2 27.11.2015 року, право власності на цю квартиру було зареєстроване за відповідачем. 13.04.2017 року, рішенням Апеляційного суду міста Києва було визнано недійсним договір дарування майнових прав на квартиру, укладений між ОСОБА_2 та її донькою ОСОБА_5 , посвідчений державним нотаріусом П'ятої київської державної нотаріальної контори Грищенко О. В. 05 жовтня 2015 року та зареєстрований за № 8-741; Визнано незаконним та скасовано свідоцтво про право власності на вищевказану квартиру, видане на ім'я ОСОБА_2 . Управлінням державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві; Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_5 квартиру; визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_5 право власності на Ѕ частину цієї квартири за кожним. Враховуючи викладені обставини з посиланням на норми ст. 1212 ЦК України зазначає, що ОСОБА_2 незаконно користувалася Ѕ частиною квартири АДРЕСА_5 у період з 27.11.2015 року по 19.04.2017 року, власником якої є ОСОБА_3 та зберегла у себе кошти у розмірі 135 745,50 грн., які мала заплатити за користування вищезазначеним майном, зобов'язана повернути ці кошти власнику Ѕ частини квартири АДРЕСА_5 - ОСОБА_3 .
Протокольною ухвалою суду зустрічна позовна заява ОСОБА_3 прийнята до спільного розгляду із первісним позовом.
Від відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_2 надійшов відзив на зустрічну позовну заяву. ОСОБА_2 зазначає, що у задоволені зустрічного позову ОСОБА_3 має бути відмовлено з огляду на те, що квартира АДРЕСА_3 була придбана на ім'я її доньки ОСОБА_5 , але за рахунок її коштів, а не коштів подружжя, і саме тому 05.10.2015 року її донька ОСОБА_5 уклала із нею договір дарування майнових прав на дану квартиру. Дана квартира належала їй на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на кватиру від 27.11.2015 року. Незважаючи на те, що за рішенням Апеляційного суду міста Києва від 13.04.2017 року вказане свідоцтво було скасоване, відсутні підстави стверджувати про те, що вона незаконно користувалася Ѕ частиною квартири відповідача ОСОБА_3 і застосування норм ст. 1212 ЦК України. Також вказує на те, що квартира як на момент набуття її у власність - 27.11.2015 року, так і на даний час перебуває у стані непридатному для проживання у ній, що підтверджується рішеннями ОСББ «Фундуклєєвський».
Від представника ОСОБА_3 надійшла відповідь на відзив за зустрічним позовом. ОСОБА_3 відхиляє доводи ОСОБА_2 , оскільки Квартира АДРЕСА_5 була придбана за рахунок спільних коштів подружжя, що встановлено рішенням Апеляційного суду м. Києва від 13.04.2017 року, ОСОБА_2 користувалася даною квартирою на підставі свідоцтва про право власності, яке було скасоване вказаним рішенням. У період з 27.11.2015 року по 19.04.2017 року ОСОБА_2 користувалася Ѕ частиною квартири, яка належала ОСОБА_3 і не сплачувала останньому жодних коштів за користування нею, а отже вона зберегла ці кошти за рахунок ОСОБА_3 і вони підлягають стягненню з неї на користь ОСОБА_3 на підставі ст. 1212 ЦК України. У матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують неможливість користування квартирою у період з 27.11.2015 року по 17.04.2019 року.
Від позивача ОСОБА_2 надійшли заперечення на відповідь на відзив відповідача ОСОБА_3 у яких, зокрема, зазначено, що всі наявні в матеріалах справи докази не підтверджують ті обставини, що вона користувалася квартирою у вказаний ОСОБА_3 період незаконно і збагатилася за його рахунок. Також, вказує, що квартира знаходилася у непридатному для проживання стані, і до 23.05.2016 року навіть будинок, у якому знаходилася квартира не був приєднаний до міських інженерних мереж, у будинку була відсутня електрична енергія, централізоване опалення, водопостачання, водовідведення та каналізація. Відповідно до листа ОСББ «Фундуклєєвський» від 23.04.2019 року, у період з 27.11.2015 року по 19.04.2017 року ремонті роботи в квартирі не проводилися, показники встановлених лічильників не змінилися, квартира в оренду не здавалася.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 адвокат Шевченко О.Ю. просила задовольнити вимоги первісного позову та відмовити у задоволенні зустрічного позову.
Представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Григоренко О.С. заперечував щодо задоволення позову ОСОБА_2 , зустрічний позов просив задовольнити в повному обсязі з викладених підстав.
Вислухавши доводи учасників процесу, дослідивши надані докази та надавши їм належну оцінку суд вважає, що первісний позов підлягає задоволенню у повному обсязі, а у задоволені зустрічної позовної заяви слід відмовити виходячи з наступного.
Встановлено і не заперечується сторонами, що 27.11.2015 року за ОСОБА_2 , на підставі договору дарування майнових прав від 05.10.2015 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , посвідченого державним нотаріусом П'ятої київської державної нотаріальної контори, зареєстрований у реєстрі за № 8-741 та свідоцтва про право власності, серія та номер: НОМЕР_1 від 17.12.2015 року, виданого Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві, виданого на ім'я ОСОБА_2 , було зареєстроване право власності на нерухоме майно - трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 .
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 13 квітня 2017 року залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.07.2017 року у справі № 761/23087/16-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві, державного нотаріуса П'ятої київської державної нотаріальної контори Грищенко Ольги Василівни про визнання недійсним договору дарування, визнання незаконним свідоцтва про право власності, визнання права спільної сумісної власності та визнавання права власності договір дарування майнових прав на квартиру за номер АДРЕСА_2 , укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , посвідчений державним нотаріусом П'ятою київської державної нотаріальної контори Гриценко О.В. 05.10.2015 року та зареєстрований в реєстрі за № 8-741 визнаний недійсним; визнано незаконним та скасоване свідоцтво про право власності, серія та номер: НОМЕР_1 , видане на ім'я ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_3 , видане Управлінням державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві.; визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_5 та ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 8084164 8 0 0 00; визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_5 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_3 за кожним.
19.04.2017 року відомості про реєстрацію права власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_3 за ОСОБА_3 були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Вважаючи себе власником Ѕ частини квартири АДРЕСА_3 .
Крім того, не заперечувалося сторонами, що у будинку за АДРЕСА_6 в якому знаходиться квартира за АДРЕСА_5 було створено ОСББ «Фундуклєєвський».
Рішенням загальних зборів співвласників ОСББ «Фундуклєєвський» від 30.06.2015 року, п. 4 затверджено обов'язкові внески до ремонтного фонду у розмірі 3718 грн. за 1 кв.м. загальної площі, яка має належати власникам житлових і нежитлових приміщень ( у співвідношенні курсу долара США за гривні станом на день загальних зборів); п. 9 затверджені обов'язкові внески на утримання житлового комплексу у розмірі 6 грн. на місяць за 1 кв.м. загальної площі, яка має належати власникам житлових і нежитлових приміщень; п. 14 встановлено, що суб'єктами, які зобов'язані сплачувати обов'язкові внески на формування ремонтного фонду і утримання житлового комплексу (далі ПЛАТНИКИ) є особи, які зареєстрували своє право власності на нерухоме майно у житловому комплексі, або особи, які хоч і не зареєстрували своє право власності, проте як інвестори будівництва житлового комплексу чи з інших законних підстав, є власниками майнових права на нерухоме майно у житловому комплексі або вважають себе власниками таких майнових прав; п. 16 встановлено, що сплата внесків для формування ремонтного фонду здійснюється платниками рівними частинами впродовж трьох наступних місяців: липень, серпень, вересень 2015 року на рахунок ОСББ «Фундуклєєвський»; п. 19 встановлено, що останнім днем платежу обов'язкових внесків на утримання житлового комплексу є останній день поточного місяця, за який належить сплатити обов'язкові внески; п. 21 встановлено, що сплата внесків на утримання житлового комплексу здійснюється починаючи з 01 липня 2015 року; п. 26 зобов'язано керуючого директора, в разі відмови платника своєчасно та у повному обсязі сплачувати внески до ремонтного фонду та на утримання житлового комплексу звертатися до суду з метою стягнення заборгованості впродовж десяти днів з дня виникнення заборгованості.
В подальшому, рішенням загальних зборів співвласників ОСББ «Фундуклєєвський» від 22.12.2015 року було встановлено одноразовий цільовий внесок до Спеціального фонду для придбання нерухомого майна у розмірі 1,10 дол. США на один квадратний метр загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у власності співвласника як власника ( п. 3 порядку денного питання 2).
Крім того, 01.03.2017 р. рішенням загальних зборів співвласників ОСББ «Фундуклєєвський» встановлено одноразовий цільовий внесок до Спеціального фонду на фінансування робіт по демонтажу баштового крану у розмірі 11 (одинадцять) грн. 00 коп. за кожний квадратний метр загальної площі, яка належить співвласнику на праві власності чи іншим особам на підставі інших цивільних прав, а також особам, які хоч і не зареєстрували право власності на нерухоме майно у житловому комплексі, проте є власниками майнових прав на таке майно або є іншими фізичними чи юридичними особами, кошти яких залучались забудовником для будівництва житлового комплексу, а також іншими особами, які мають право на реєстрацію права власності на нерухомість у житловому комплексі за адресою АДРЕСА_6 .; п. 2.5. затверджено порядок сплати одноразового цільового внеску: внесок сплачується шляхом внесення коштів на спеціальний рахунок ОСББ «Фундуклєєвський» не пізніше 31 березня 2017 р. (п. 2.4. рішення).
16.01.2018 р. рішенням загальних зборів співвласників ОСББ «Фундуклєєвський» було визначено - витрати на ремонт вестибюлів обліковувати загалом по будинку і розподілити їх між співвласниками (включаючи осіб, які мають право зареєструвати право власності на нерухоме майно в житловому комплексі, але не зробили цього) пропорційно загальної площі, яка належить співвласнику (або особі, яка має право зареєструвати право власності, але не зробила цього).
За змістом статті 10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», вищим органом управління об'єднання є загальні збори його членів, до виключної компетенції яких, зокрема, належить затвердження кошторису, балансу об'єднання та річного звіту; визначення розмірів внесків і платежів членами об'єднання. За результатами розгляду питань, віднесених до компетенції загальних зборів, приймається рішення, яке може бути оскаржено в судовому порядку.
Об'єднання має право відповідно до законодавства та статуту об'єднання, зокрема: встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; визначати підрядника, укладати договори про управління та експлуатацію, обслуговування, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення майна з будь-якою фізичною або юридичною особою; здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів, відповідно до ст. 16 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку».
Згідно зі ст.17 вказаного Закону для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов'язків об'єднання має право, зокрема: вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об'єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об'єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів.
Частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності (частина 1 статті 20 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»).
Згідно з ст. 22 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання, теплопостачання і опалення, вивезення побутових відходів, об'єднання за рішенням загальних зборів має право: задовольнити зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення; визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори; виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг.
Самостійне забезпечення об'єднанням утримання і експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у багатоквартирному будинку може здійснюватися безпосередньо співвласниками, а також шляхом залучення об'єднанням фізичних та юридичних осіб на підставі укладених договорів.
Відповідно ст. 23 вказаного Закону утримання і ремонт приміщень, які перебувають у власності, здійснюються відповідно до законодавства України.
Власник квартири та/або нежитлового приміщення зобов'язаний відповідно до законодавства забезпечити використання, утримання, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт приміщень або їх частин без завдання шкоди майну і порушення прав та інтересів інших співвласників.
Позивач ОСОБА_2 з вересня 2015 року, на підставі рішень загальних зборів співвласників ОСББ «Фундуклєєвський» від 30.06.2015 року, від 22.12.2015 року від 01.03.2017 року, від 16.01.2018 року відповідно до банківських квитанцій, копії яких долучено до матеріалів справи, і що підтверджується довідкою ОСББ «Фундуклєєвський» за вих. № 0911 від 13.03.2019 року, сплатила та по внескам на формування ремонтного фонду - 352 745,00 грн.; по внескам на витрати на утримання будинку - 33 433,74 грн.; по внескам на фінансування демонтажу баштового крану - 1210,00 грн.; по внескам на придбання нежитлового приміщення - 3152,00 грн.; по внескам на фінансування поточного ремонту вестибюлів - 2571,15 грн.; по відшкодуванню витрат з тепло-електропостачання - 8059,26 грн.
Всього за період з вересня 2015 року по 07.12.2018 року витрати позивача ОСОБА_2 по сплаті внесків на утримання квартири АДРЕСА_3 склали загальну суму 395 175 грн. 42 коп.
Приписами ст. 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Право власності та інші речові права на нерухомі речі (земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення), обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації, як це визначено ч. 1 ст. 182 ЦК України та положеннями ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, за змістом ст. 317 ЦК України.
Разом з тим, розпорядження об'єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості.
Так, відповідно до частини першої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Положеннями ст. 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Аналогічні положення містить і стаття 368 ЦК України.
Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц.
Приписами ч. 4 ст. 319 ЦК України визначено, що власність зобов'язує.
Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом, відповідно до ст. 322 ЦК України.
Так, співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном (ст.360 ЦК України).
З наведеної норми вбачається, що в разі доведеності одним із співвласників понесення ним витрат на управління, утримання та збереження спільного майна, участь у чому (управлінні, утриманні, збереженні) пропорційно своїй частці зобов'язаний приймати інший співвласник, який ухиляється від свого обов'язку, особа, яка зазнала втрат, має право на їх відшкодування у передбаченому законом порядку.
Зокрема, такими способами захисту права є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди відповідно до п.8 ч.2 ст.16 ЦК України).
Представник ОСОБА_2 зазначають, що позивачем за первісним позовом сплачувалися внески на утримання житлового комплексу в цілому, що було визначено рішеннями зборів ОСББ «Фундуклєєвський» для власників та/або власників майнових прав чи інвесторів багатоквартирного будинку за АДРЕСА_6 саме як власником трикімнатної квартиру АДРЕСА_1 , право власності на Ѕ частину якої набув відповідач ОСОБА_3 саме з тих підстав, що вказана квартира була спільною сумісною власністю подружжя, що і стало підставою для звернення позивача ОСОБА_2 до суд за захистом своїх прав.
В свою чергу представник відповідача ОСОБА_3 зазначає про те, що останній вважав себе власником Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 в період з 27.11.2015 року по 19.04.2017 року, і в той же час на відсутність належних на допустимих доказів на підтвердження позиції позивача щодо обов'язку співвласника відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Як свідчать матеріали справи, 23.05.2018 р. ОСОБА_3 здійснив відчуження Ѕ частки спірної квартири за договором дарування ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокудіною Л.Д. (реєстровий № 672) що підтверджується даними державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно згідно до інформаційної довідки № 131291281 від 18.07.2018 р. і не заперечується відповідачами за первісним позовом.
Отже, з огляду на обставини встановлені в судовому засіданні, вищезазначені норми матеріального права ОСОБА_3 , як співвласник Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 зобов'язаний нести витрати по її утриманню за рішеннями загальних зборів ОСББ «Фундуклєєвський» так само як і ОСОБА_4 як співвласник спірного майна з часу набуття права власності.
За приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З розрахунком наданим представником позивача, який було перевірено під час розгляду справи по суті, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_3 підлягають стягненню витрати на утримання майна спільної часткової власності за період з вересня 2015 р. по 07.12.2018 р. у розмірі 197 587 грн. 71 коп., 3% річних у сумі 14 534 грн. 26 коп., інфляційні втрати 60 077 грн. 60 коп., а всього 272 199 грн. 57 коп.; з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню витрати на утримання майна спільної часткової власності за період з 23.05.2018 р. по 07.12.2018 р. у сумі 7 393 грн. 97 коп., 3 5річних у розмірі 25 грн. 77 коп. та інфляційні втрати у сумі 70 грн. 45 коп., а всього 3 793 грн. 20 коп.
Зазначений розрахунок під час розгляду справи не оспорював ся відповідачами за первісним позовом.
Щодо зустрічних вимог заявлених представником ОСОБА_3 , суд має зазначити наступне.
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Як було встановлено в судовому засіданні і не заперечується сторонами, ОСОБА_2 набула право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору дарування майнових прав від 05.10.2015 року, укладеного з ОСОБА_5 , посвідченого державним нотаріусом П'ятої київської державної нотаріальної контори, зареєстрований у реєстрі за № 8-741 та свідоцтва про право власності, серія та номер: НОМЕР_1 від 17.12.2015 року, виданого Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві, які у подальшому були скасовані рішенням Апеляційного суду міста Києва від 13.04.2017 року з визнанням за ОСОБА_3 права власності на Ѕ частину квартири як спільно нажитого майна подружжя.
Відповідними рішеннями ОСББ «Фундуклєєвський»,, що також встановлено під час розгляду справи, було ухвалено виступити колективним споживачем (колективним замовником) житлово-комунальних послуг з постачання житлового комплексу за адресою АДРЕСА_6 (перша черга будівництва, чотирисекційний будинок) електричною енергією, централізованим опаленням, водопостачанням та водовідведенням; зобов'язано співвласників завершити відновлення системи централізованого опалення в межах приміщення, належного співвласнику.
Як вбачається із довідки ОСББ «Фундуклєєвський» від 23 квітня 2019 у період з 27.11.2015 року по 19.04.2017 року ремонті роботи в квартирі не проводилися. Показники лічильників холодної води, які були встановлені 23.05.2017 року - не змінилися. Лічильник електроенергії був встановлений 23.05.2017 року і показники не змінилися. Опалення у будинку було підключене з 01.11.2017 року. Експлуатації ліфта у вказаний період не було. Квартира в оренду не здавалася.
Положення ст. 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав. Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з цим i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Зобов'язання виникають за наявності трьох умов: 1) набуття або збереження майна; 2) набуття або збереження за рахунок іншої особи; 3) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст.11 ЦК України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
За положеннями ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Аналіз указаної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1/ набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2/ відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.
Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного суду України від 07.06.2017 р по справі № 923/1233/15 , (ЄДРСРУ № 67288523).
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч.2 ст.11 ЦК України.
За приписами ч.ч 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
При цьому за положеннями ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
В свою чергу за положеннями ч.ч. 1,2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Приймаючи рішення по суті спору, суд має зазначити про застосування положень цивільного процесуального законодавства щодо змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства, а тому зважаючи на обставини встановлені в судовому засіданні, наявні докази, суд приходить до висновку про задоволення позову ОСОБА_2 та відмову у задоволенні зустрічного позову.
Розподіляючи судові витрати суд керується положеннями ст. 141 ЦПК України.
Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 2-5,11-13,133-141,196,200,258,259,263,268,352,354 ЦПК України, Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», ст.ст. 11,316-319, 322, 365, 625, 1212 ЦК України, суд -
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: ОСББ «Фундуклеєвський» про відшкодування збитків, пов'язаних з витратами на утримання майна задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_8 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_9 ) суму у розмірі 272 199 грн. 57 коп.
Стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_10 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_9 ) суму у розмірі 3 793 грн. 20 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_8 ) в дохід держави судовий збір у розмірі 2 721 грн. 99 коп.
Стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_10 ) в дохід держави судовий збір у розмірі 37 грн. 93 коп.
Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за користування Ѕ частиною квартири залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду, в порядку ст.ст. 353-357 ЦПК України з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень цього Кодексу протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення .
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 11.10.2019 року.
Суддя: