печерський районний суд міста києва
Справа № 757/22034/19-ц
18 червня 2019 року суддя Печерського районного суду м. Києва Ільєва Т.Г., перевіривши матеріали скарги ОСОБА_1 на постанову старшого державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Левіцького Т.К. про арешт коштів боржника, накладеного на підставі виконавчого листа Святошинського районного суду м. Києва у справі № 2-2641-1/10, -
У травні 2019 року на адресу Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга ОСОБА_1 на постанову старшого державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Левіцького Т.К. про арешт коштів боржника, накладеного на підставі виконавчого листа Святошинського районного суду м. Києва у справі № 2-2641-1/10.
Вивчивши матеріали цивільної справи за вищевказаною скаргою, приходжу до висновку, що її слід передати на розгляд до Святошинського районного суду м. Києва, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Занд проти Австрії» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
В пункті 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» зазначається, що підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції.
З сукупного аналізу вищенаведених положень законодавства варто зробити висновок, що під порушенням правил підсудності розуміється прийняття до провадження і розгляд цивільної справи тим судом першої інстанції, до повноважень якого не відноситься вирішення даної справи.
Предметом поданої до суду скарги є постанова від 08.04.2019 старшого державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Левіцького Т.К. про арешт коштів боржника.
За частиною другою статті 448 ЦПК України, скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
З матеріалів справи вбачається, що цивільна справа в рамках якої подану дану скаргу на рішення державного виконавця, розглянута Святошинським районним судом м. Києва.
Законодавцем передбачено, а саме частиною 9 статті 10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Відтак, застосовуючи положення частини дев'ятої статті 28 ЦПК України, матеріали справи підлягають направленню для розгляду справи до Святошинського районного суду м. Києва.
За приписами пункту 1 частини першої статті 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
У відповідності до положень частини першої, другої статті 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються і справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Згідно з частиною третьою статті 31 ЦПК України, передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1-14, 30-32, 352-355, 447 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Цивільну справу № 757/22034/19-ц за скаргою ОСОБА_1 на постанову старшого державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Левіцького Т.К. про арешт коштів боржника, накладеного на підставі виконавчого листа Святошинського районного суду м. Києва у справі № 2-2641-1/10 - передати на розгляд до Святошинського районного суду м. Києва.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Т.Г. Ільєва