16 жовтня 2019 року
Київ
справа №520/10406/18
адміністративне провадження №К/9901/26557/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів - Губської О.А., Соколова В.М.
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 6 лютого 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 8 травня 2019 року у справі №520/10460/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії,
17 вересня 2019 року зазначена скарга надійшла до суду касаційної інстанції.
Верховний Суд ухвалою від 19 вересня 2019 року визнав неповажними причини пропуску скаржником строку на касаційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 6 лютого 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 8 травня 2019 року у цій справі та залишив без руху касаційну скаргу ОСОБА_1 , надавши строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для зазначення інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження та надання відповідних доказів.
Також суд установив, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено 8 травня 2019 року, а касаційну скаргу подано 17 вересня 2019 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження, встановленого процесуальним законом.
Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, 26 вересня 2019 року скаржник отримав ухвалу Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху. У строк, встановлений судом, скаржник не подав до суду клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших причин для його поновлення.
Відповідно до статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до частини третьої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) одним із принципів адміністративного судочинства є рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.
Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин.Згідно з частиною третьою статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Аналіз указаних положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що у випадку залишення касаційної скарги без руху з підстав неповажності причин пропуску строку на касаційне оскарження, скаржник повинен зазначити інші підстави для поновлення такого строку, ніж ті, що були зазначені при зверненні з касаційною скаргою та яким суд уже надав оцінку, і надати докази на підтвердження таким підставам.
Скаржником не зазначено інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження, та не подано до суду станом на час постановлення зазначеної ухвали жодних заяв чи клопотань.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції рішення у справах «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» від 23 жовтня 1996 року; «Гомес де ла Торре проти Іспанії» від 19 грудня 1997 року.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг.
В свою чергу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Пунктом 4 частини першої статті 333 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані судом неповажними.
Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 6 лютого 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 8 травня 2019 року у справі №520/10460/18.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
М.В. Білак
О.А.Губська
В.М. Соколов,
Судді Верховного Суду