Іменем України
Київ
16 жовтня 2019 року
справа №200/14501/18-а
адміністративне провадження №К/9901/26071/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Торговий Альянс»
на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року у складі судді Олішевської В.В.,
та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2019 року у складі суддів Компанієць І.Д., Казначеєва Е.Г., Ястребової Л.В.,
у справі №200/14501/18-а
за позовом приватного акціонерного товариства «Торговий Альянс»
до Головного управління ДФС у Донецькій області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
19 грудня 2018 року Приватне акціонерне товариство «Торговий Альянс» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень податкового органу від 01 листопада 2018 року № 0008701409, яким збільшено мито на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності за податковими зобов'язаннями на суму 23527 грн 79 коп. та застосовані штрафні (санкції) у сумі 5881 грн 95 коп., №0008711409, яким збільшено суму грошового зобов'язання з додаткового імпортного збору за податковими зобов'язаннями у сумі 23527 грн 79 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 5881 грн 95 коп., №0008691409, яким збільшено суму грошового зобов'язання за податковим зобов'язанням з податку на додану вартість з ввезення на територію України товарів у сумі 103522 грн 25 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 25880 грн 56 коп., з мотивів безпідставності їх прийняття.
17 квітня 2019 року Донецький окружний адміністративний суд рішенням, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2019 року, відмовив у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Торговий Альянс" до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0008701409, № 0008711409, № 0008694109 від 01.11.2018 року, винесених на підставі акту невиїзної перевірки від 23.10.2018 року № 1222/3/05991409/32289675, з мотивів того, що позивачем порушено строк тимчасового ввезення товару з урахуванням його продовження органом доходів і зборів, не надано належних доказів дії обставин непереборної сили.
11 вересня 2019 року Товариство подало касаційну скаргу до Верховного Суду, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права, доводить, що дана скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Товариства задовольнити, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення.
Посилаючись на положення підпункту 62.1.3 пункту 62.1 статті 62, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 78.1 статті 78, підпункту 79.1.1 пункту 79.1, пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, частини четвертої статті 351 Митного кодексу України, Товариство доводить порушення відповідачем вимог Податкового кодексу України та Митного кодексу України щодо призначення та проведення перевірки позивача, що зумовлює протиправність рішення прийнятого за наслідками такої перевірки.
01 жовтня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства, після виконання вимог викладених в ухвалі цього суду від 13 вересня 2019 року, та витребувано справу №200/14501/18-а з Донецького окружного адміністративного суду.
07 жовтня 2019 року справа №200/14501/18-а надійшла на адресу Верховного Суду.
Відзив на касаційну скаргу податкового органу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 32289675, перебувало та перебуває на податковому обліку у податкових органах, до 08 липня 2018 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, з 08 липня 2018 року Слов'янська ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області (Лиманське відділення), є платником податку на додану вартість з 25 грудня 2002 року, перебуває на обліку як суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності у митних органах.
У жовтні 2018 року Головне управлінням ДФС у Донецькій області провело документальну невиїзну перевірку Товариства, дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи по окремим митним деклараціям за період з 05 листопада 2015 року по 03 грудня 2015 року, результати якої викладені в акті перевірки від 23 жовтня 2018 року №1222/3/05991409/32289675 (далі акт перевірки).
01 листопада 2018 року керівник податкового органу прийняв податкові повідомлення-рішення згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки.
Податковим повідомленням-рішенням №0008691409 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з ввезення на територію України товарів за податковими зобов'язаннями у сумі 103522 грн 25 коп. за порушення пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 25880 грн 56 коп. на підставі пункту 123.1 статті 123 цього кодексу.
Податковим повідомленням-рішенням №0008711409 збільшено суму грошового зобов'язання з додаткового імпортного збору за податковими зобов'язаннями у сумі 23527 грн 79 коп. за порушення статей 108, 112 Митного кодексу України та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 5881 грн 95 коп. на підставі пункту 123.1 статті 123 цього кодексу.
Податковим повідомленням-рішенням №0008701409 збільшено суму грошового зобов'язання з мита на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності у сумі 23527 грн 79 коп. за порушення статей 108, 112 Митного кодексу України та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 5881 грн 95 коп. на підставі пункту 123.1 статті 123 цього кодексу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що повідомлення № 537 від 5 жовтня 2018 року податковий орган направив Товариству рекомендованим листом, яке вручено йому 9 жовтня 2018 року, що доводить додержання відповідачем порядку проведення документальної невиїзної перевірки та спростовує доводи позивача, щодо порушення положень Податкового кодексу України у цій частині спору.
Доводи Товариства про надіслання повідомлення про проведення перевірки раніше видання наказу про її проведення підставне визнані судами попередніх інстанцій неприйнятними, як і необхідність направлення на адресу Товариства копії наказу про проведення перевірки, оскільки статтею 351 Митного кодексу України не передбачає надіслання такого наказу позивачу.
За приписами статті 284 Митного кодексу України за умови дотримання вимог та обмежень, встановлених розділом V цього Кодексу, застосовується умовне повне звільнення від оподаткування:
1) ввізним митом - до товарів, поміщених у митні режими транзиту, тимчасового ввезення, митного складу, вільної митної зони, безмитної торгівлі, переробки на митній території, знищення або руйнування;
2) вивізним митом - до товарів, поміщених у митні режими транзиту, тимчасового вивезення.
В свою чергу, у відповідності до пункту 206.7 статті 206 Податкового кодексу України до операцій із ввезення товарів на митну територію України у митному режимі тимчасового ввезення застосовується умовне повне звільнення від оподаткування або умовне часткове звільнення від оподаткування за умови дотримання вимог та обмежень, встановлених главою 18 Митного кодексу України.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що піддони, як зворотна тара, ввезені позивачем на митну територію України відповідно до вантажно-митних декларацій:
- від 5 листопада 2015 року № 700240001/2015/002190,
- від 9 листопада 2015 року № 700240001/2015/002220,
- від 10 листопада 2015 року № 700240001/2015/002242,
- від 16 листопада 2015 року № 700240001/2015/002299,
- від 24 листопада 2015 року № 700240001/2015/002353,
- від 30 листопада 2015 року № 700240001/2015/002389,
- від 3 грудня 2015 року № 700240001/2015/002416.
Строк тимчасового ввозу товару неодноразово продовжувався, а саме до 31 березня 2016 року, 30 вересня 2016 року, 30 вересня 2017 року, 30 вересня 2018 року. Отже, граничний строк повернення тимчасового ввезення товару з урахуванням продовження строку поміщення товару у митний режим сплинув 30 вересня 2018 року.
До початку проведення перевірки 9 жовтня 2018 року, а також після її проведення, позивач не звертався з заявою до відповідного органу доходів і зборів про продовження строку тимчасового ввезення товарів, про припинення митного режиму тимчасового ввезення товару, із заявою про продовження строку тимчасового ввезення товарів позивач звернувся до митниці тільки 12 грудня 2018 року, тобто після закінчення граничного строку повернення зворотної тари та після проведення перевірки та прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.
Вказані обставини не є спірними між сторонами.
В позові позивач зазначає, що вказані піддони неможливо повернути постачальнику, оскільки вони знаходяться в м. Донецьку, в зоні проведення АТО.
В той же час, жодного підтвердження переміщення піддонів на тимчасово непідконтрольну територію до матеріалів справи не надано. Відповідно до митних документів товар перевозився за маршрутом Новолипецьк - Соловей (перевізник ОАО «РЖД») Тополі - Краматорськ (перевізник Укрзалізниця).
Передавання товару покупцю ПАТ «Норд» здійснено в м. Краматорськ, що підтверджують долучені до матеріалів справи оригінали актів приймання-передачі товару до договору № ТАН-1083 від 1 березня 2015 року.
Суд не приймає доводи касаційної скарги щодо фактичного місця зберігання піддонів у м. Донецьку, оскільки відсутні документи, які підтверджують вказаний факт. Не підтверджує цей факт наданий позивачем «Перелік суб'єктів господарювання, яким надано право перевозити визначені товари до неконтрольованої території», оскільки вказаний документ складений невстановленою особою, не має обов'язкових реквізитів та не затверджений печаткою відповідного органу.
У вказаному переліку зазначено, що ПАТ «Норд» перевезено ящики, коробки, пакувальні корзини, барабани та аналогічна тара з деревини, дерев'янь барабани (котушки) для кабелів; піддони, піддони з бортами та інші дерев'яні завантажувальні щити; обичайки дерев'яні. Але у даному випадку зворотною тарою є рами з металевого брусу, вагою понад тонну кожна.
Крім того, позивач знаходиться на підконтрольній території та мав всі можливості для звернення до податкового органу із заявою про продовження строку тимчасового ввезення товарів, чим позивач і скористався, звернувшись до митниці 12 грудня 2018 року, тобто після збігу строку.
Також позивач посилається на те, що Указом Президента України 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України». Таким чином вивезення товару стало неможливим.
Суд вважає за необхідне вказати, що товар, зокрема, металеві піддони ввезені на митну територію України значно пізніше прийняття зазначеного Указу. Отже, ускладнення перевезення певної категорії товарів по території України або за її межи було відомо позивачу ще на стадії укладання угоди із виробником (контракт № 152/804-15-221-5 від 17 липня 2015 року).
Суд зазначає, що, в межах певної угоди, обставини, які існували та були відомі сторонам до початку укладення договору, не можуть бути визнані форс-мажорними.
Враховуючи викладене, Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позивачем порушено строк тимчасового ввезення товару з урахуванням його продовження органом доходів і зборів.
Щодо податкового повідомлення - рішення № 0008691409.
Пунктом 190.1 статті 190 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.
При визначенні бази оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, перерахунок іноземної валюти у валюту України здійснюється за курсом валюти, визначеним відповідно до статті 39 1 цього Кодексу.
Митна вартість товарів (піддонів) визначена податковим органом на підставі сертифікатів, копії яких долучені до матеріалів справи. Загальна вартість чотирнадцяти піддонів складає у перерахунку на гривню 470 555, 68 грн. З урахуванням мита (5%) та акцизного податку (5%) база оподаткування податком на додану вартість складає 517 611,25 грн, відповідно податок на додану вартість підлягає сплаті у розмірі 103 522,25 грн.
Щодо податкових повідомлень - рішень № 0008711409 та № 0008701409.
Частинами 1-3 статті 108 Митного кодексу України встановлено, що строк тимчасового ввезення товарів встановлюється органом доходів і зборів у кожному конкретному випадку, але не повинен перевищувати трьох років з дати поміщення товарів у митний режим тимчасового ввезення.
Строк тимчасового ввезення транспортних засобів комерційного призначення встановлюється органом доходів і зборів з урахуванням того, що ці транспортні засоби повинні бути реекспортовані відразу ж після закінчення транспортних операцій, для яких вони були ввезені.
З урахуванням мети ввезення товарів та інших обставин попередньо встановлений строк тимчасового ввезення товарів за письмовою заявою власника цих товарів або уповноваженої ним особи може бути продовжений відповідним органом доходів і зборів. У разі відмови у продовженні строку тимчасового ввезення орган доходів і зборів зобов'язаний невідкладно письмово або в електронній формі повідомити особі, яка звернулася із заявою про його продовження, про причини та підстави такої відмови.
За приписами частин 1-3 статті 112 Митного кодексу України митний режим тимчасового ввезення завершується шляхом реекспорту товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, або шляхом поміщення їх в інший митний режим, що допускається цим Кодексом, а також у випадках, передбачених частиною третьою цієї статті.
Якщо заборони або обмеження щодо імпорту, що діяли на момент тимчасового ввезення товарів, скасовано протягом їх перебування у митному режимі тимчасового ввезення, дозволяється завершення митного режиму тимчасового ввезення шляхом випуску товарів для вільного обігу на митній території України.
Митний режим тимчасового ввезення припиняється органом доходів і зборів у разі конфіскації товарів, транспортних засобів комерційного призначення, їх повної втрати внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили за умови підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Таким чином, у зв'язку з завершенням митного режиму тимчасового ввезення товару, податковим органом нараховано ввізне мито (5%) та додатковий імпортний збір (5%) на загальну вартість товару (470 555, 68 грн).
Враховуючи зазначене, Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції, що Товариством порушено вимоги Митного законодавства та податковим органом правомірно прийняті податкові повідомлення-рішення про донарахування підприємству мита, додаткового імпортного збору та податку на додану вартість, а також застосовані штрафні санкції.
Суд вважає неприйнятними доводи Товариства стосовно того, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, оскільки застосування судами норм матеріального права при вирішенні цього спору ґрунтувалося виключно на певних фактичних обставинах справи, встановлених судами попередніх інстанцій.
Доводи касаційної скарги позивача зводяться виключно до повторення доводів апеляційної скарги, яким надано оцінку судом апеляційної інстанції, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, Товариством не зазначено.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Торговий Альянс» залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2019 року у справі №200/14501/18-а залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Р. Ф. Ханова
Судді: І. А. Гончарова
І. Я. Олендер