16 жовтня 2019 року
Київ
справа №400/853/19
адміністративне провадження №К/9901/28223/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів: Губської О.А., Соколова В.М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 травня 2019 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року у справі №400/853/19 за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Миколаївській області про скасування наказів та поновлення на роботі,
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ ДФС України від 4 березня 2019 №59-ос про його звільнення з посади та податкової міліції ДФС України у запас (з постановкою на військовий облік) за підпунктом «г» (через скорочення штатів); визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління ДФС України у Миколаївській області від 5 березня 2019 року №89-о «Про оголошення наказу», яким оголошено наказ ДФС України від 4 березня 2019 року №59-ос; поновити його на роботі (на службі) у податковій міліції Державної фіскальної служби України на посаді старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ першого відділу управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Миколаївській області Головного управління ДФС у Миколаївській області; стягнути з відповідачів у солідарному порядку середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 4 березня 2019 року по дату винесення судового рішення.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що наказ ДФС України від 4 березня 2019 року №59-ос та наказ Головного управління ДФС України у Миколаївській області від 5 березня 2019 року №89-о є незаконними та підлягають скасуванню, оскільки відповідачами його звільнено із займаної посади та з органів податкової міліції без дотримання встановленого порядку вивільнення працівника, передбаченого діючим законодавством. Зокрема, з порушенням підпункту «г» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року №114, та частини третьої статті 49-2 КЗпП України, оскільки позивачу не було запропоновано іншу рівнозначну посаду (роботу) ні в ГУ ДФС у Миколаївській області, а ні в ДФС України.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 травня 2019 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року, позовні вимоги задоволено у повному обсязі.
У поданій касаційній скарзі представник відповідача з посиланням на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
На підставі аналізу доводів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Положеннями пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України та статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 30 вересня 2016 року №1402-VIII гарантовано право особи на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Однак пункт 2 частини п'ятої статті 328 КАС України передбачає, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України, для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Як вбачається з оскаржуваних судових рішень та матеріалів касаційної скарги позивач працював на посаді старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ першого відділу управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Миколаївській області Головного управління ДФС у Миколаївській області.
Отже, він не є особою, яка займає відповідальне чи особливо відповідальне становище в розумінні Закону № 1700-VII, а відтак ця справа належить до справ незначної складності.
Звернувся до суду з позовом про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу.
Системний аналіз наведених вище норм та обставин, викладених у оскаржуваних судових рішеннях та касаційній скарзі, передбачає, що спірні правовідносини виникли на підставі прийняття громадян на публічну службу.
Миколаївським окружним адміністративним судом зазначену справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, розглядає спори, що мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави.
Крім того, Суд бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену в ухвалі щодо неприйнятності у справі «Азюковська проти України» від 09.10.2018, в якій заявником оскаржувалась відмова суду касаційної інстанції у відкритті касаційного провадження у зв'язку з віднесенням справи до категорії справ незначної складності.
Так, Суд вказав, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.
Колегія суддів вказує, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Отже, зміст вказаних норм та проведений аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої й апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у розглядуваному випадку обставин, наведених у підпунктах «а»-«в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Отже, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною Головного управління ДФС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 травня 2019 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року у справі №400/853/19.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
М.В. Білак
О.А. Губська
В.М. Соколов,
Судді Верховного Суду