09 жовтня 2019 рокуЛьвів№ 857/10190/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Іщук Л.П., Онишкевича Т.В.,
за участю секретаря судового засідання Лутчин А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Інспектора роти №5 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Ільчук Галини Анатоліївни на рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 27 серпня 2019 року об 11 годині 38 хвилині у місті Вараш у справі за позовом ОСОБА_1 до Інспектора роти №5 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Ільчук Галини Анатоліївни про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з адміністративним позовом про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії НК №997036 від 06 березня 2019 року, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122, ст.125 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в сумі 255 грн.
Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 27 серпня 2019 року позов задоволено.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач заперечує вчинення правопорушення, передбаченого ст. ст. ч.1 ст.122, ст.125 КУпАП, позаяк здійснив зупинку і розворот у дозволених місцях. Будь - яких доказів протилежного із матеріалів справи не вбачається.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Інспектор роти №5 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Ільчук Г.А. подала апеляційну скаргу, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено норми процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що судом не враховано, що відзив відповідач мав право подати до 31.08.2019 року, однак, судове рішення прийнято 27.08.2019 року, чим порушено принцип на справедливий суд і щодо повноти і всебічності з'ясування всіх обставин справи.
Проведено аналіз законодавства, яке регулює дорожній рух та притягнення винного до адміністративної відповідальності. Звертається увага, що оскаржуване рішення та дії відповідача йому відповідають.
Маються покликання на постанову Верховного Суду від 14.03.2018 року (справа №760/2846/17) та вказується, що позивач не довів та не підтвердив ті вимоги, на яких базуються його заперечення.
Просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.
У відповідності до вимог ч.4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд не в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до постанови по справі про адміністративне правопорушення серії НК №9970636 від 06 березня 2019 року, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122, ст.125 КУпАП, через порушення п.п.15.9г, 10.7 ґ ПДР України, а саме за те, що 06 березня 2019 року, об 11 год. 45 хв., в м.Сарни по вул.Белгородська, 2, ОСОБА_1 здійснив зупинку транспортного засобу ближче 10-ти метрів від пішохідного переходу, а також здійснив розворот у недозволеному місці.
Вирішуючи справу по суті, суд апеляційної інстанції звертає увагу на процесуальні вимоги, а саме щодо дотримання позивачем строків звернення до суду.
Правовідносини з приводу строків звернення до адміністративного суду унормовані статтею 122 КАС України.
Так, відповідно до частини першої вищенаведеної статті Кодексу позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 288 КУпАП постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному КАС України з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України. Приписами частини другої статті 286 КАС України визначено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Відповідно до статті 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Тобто, наведеними вище правовими нормами встановлено, що постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Відтак, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Колегія суддів зазначає, що практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс та інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Слід зазначити, що суд, оцінюючи обставини, що перешкоджали особі здійсненню права на своєчасне звернення за захистом порушених прав, свобод та інтересів, повинен виходити з оцінки та аналізу всіх наведених у заяві доводів.
Під строком звернення до адміністративного суду розуміється строк, протягом якого особа має право звернутися з адміністративним позовом і розраховувати на одержання судового захисту. Дотримання цього строку є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності та неостаточності у відносинах.
Таким чином, умовами застосування наслідків пропуску строку звернення до суду є насамперед його пропуск, відсутність заяви про поновлення строку, а у разі подання заяви про поновлення строку - відсутність поважних причин його пропуску.
Щодо визначення, власне, поважності причин пропуску строку звернення до суду, то суд апеляційної інстанції звертає увагу, що законодавством не встановлено перелік випадків, які можуть розцінюватись судом як поважні причини пропуску строків, а тому, відповідно, вирішення цього питання знаходиться у виключній компетенції суду, до якого з адміністративним позовом звертається позивач. Разом з тим, поважними причинами пропуску строку звернення до адміністративного суду є наявність обставин, які створили об'єктивні перешкоди для звернення особи з адміністративним позовом і подолання яких для цієї особи було неможливим або ускладненим.
Вирішення судом питання про наявність або відсутність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними в конкретній справі залежить від вказаних у позовній заяві причин, підтверджених відповідними засобами доказування, та доданих до неї матеріалів.
Таким чином, для вирішення питання про наявність або відсутність пропуску строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з'ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.
Як встановлено судом першої інстанції, підставою для звернення до суду із даним позовом, слугувала незгода позивача із постановою по справі про адміністративне правопорушення серії НК №997036 від 06 березня 2019 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення.
Приймаючи до уваги зміст заявлених позивачем вимог, колегія суддів дійшла висновку, що для вирішення питання про наявність або відсутність пропуску строку звернення до суду із даним позовом, необхідно встановити факт, коли позивачу стало відомо про існування оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення відносно нього.
З матеріалів справи, зокрема, із наявного у матеріалах справи відеозапису від 06.03.2019 року, встановлено, що зупинка транспортного засобу проведена не на місці вчинення правопорушення. Разом з тим, розгляд проводився в присутності позивача, який заперечив про вчинення ним правопорушення та відмовився від отримання постанови. Відтак, про наявність такої постанови позивач дізнався саме 06.03.2019 року.
Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_1 вказав інспектору невірну адресу свого місця проживання, зокрема, АДРЕСА_1 (згідно із відеозаписом об 11:50:22), замість АДРЕСА_2 , а також повторно зазначив невірну адресу (згідно із відеозаписом об 11:50:40).
Таким чином, покликання позивача на те, що копію оскаржуваної постанови за місцем свого проживання він не отримував суд не бере до уваги, оскільки ОСОБА_1 свідомо вказав відповідачу невірну адресу місця свого проживання, тим самим позбавивши його можливості належним чином виконати покладені на нього обов'язки, зокрема, зі скерування копії постанови за правильно адресою.
Відповідно до ч.2 ст.44 Кодексу адміністративного судочинства України часники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що позивач, вказуючи невірну адресу проживання, недобросовісно користувався своїми процесуальними правами.
Відтак, враховуючи те, що ОСОБА_1 знав про існування оскаржуваної постанови 06.03.2019 року, ввів в оману відповідача, вказавши невірну адресу, а також те, що позивачем не заявлялося клопотання про поновлення строку для звернення до суду, апеляційний суд приходить до висновку, що позовну заяву слід залишити без розгляду.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги являються частково суттєвими і дають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи (питання), а також наявна невідповідність висновків суду обставинам справи.
Керуючись ст.ст. 272, 286, 310, 315, 319, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу Інспектора роти №5 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Ільчук Галини Анатоліївни задовольнити частково.
Скасувати рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 27 серпня 2019 року у справі №565/1435/19
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Інспектора роти №5 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Ільчук Галини Анатоліївни про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення залишити без розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і не може бути оскаржена.
Головуючий суддя І. М. Обрізко
судді Л. П. Іщук
Т. В. Онишкевич
Повний текст судового рішення складено 16.10.2019 року.