09 жовтня 2019 рокуЛьвів№ 857/8608/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Большакової О.О., Іщук Л.П.,
за участю секретаря судового засідання Лутчин А.М.,
за участю представника відповідача Смілки В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 та Міністерства оборони України на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 липня 2019 року та додаткове рішення від 29 липня 2019 року, прийняті суддею Гебеш С.А. у м.Ужгороді у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
встановив :
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, де з уточненням позовних вимог просив визнати протиправною бездіяльність щодо розгляду письмового рапорту від 18.12.2018 року про нещасний випадок, що стався з потерпілим військовослужбовцем ОСОБА_1 під час виконання обов'язків військової служби - у службовому відрядженні у в/ч НОМЕР_1 п.Лагадехі, де він перебував за наказом командира в/ч НОМЕР_2 Закавказького ВО №29 від 01.02.1966 року колишніх Збройних сил СРСР; зобов'язати розглянути письмовий рапорт від 18.12.2018 року - провести розслідування нещасного випадку, що стався з потерпілим військовослужбовцем ОСОБА_1 під час виконання обов'язків військової служби - у службовому відрядженні у в/ч НОМЕР_1 п.Лагадехі, де позивач перебував за наказом командира в/ч НОМЕР_2 Закавказького ВО №29 від 01.02.1966 року колишніх Збройних сил СРСР; визнати протиправною бездіяльність щодо розгляду заяви від 10.10.2018 року щодо зміни причинного зв'язку захворювання ОСОБА_1 , пов'язаного із проходженням військової служби із виконання обов'язків військової служби; зобов'язати розглянути заяву від 10.10.2018 року щодо зміни причинного зв'язку захворювання ОСОБА_1 , пов'язаного із проходженням військової служби та отриманням травми в період проходження військової служби із виконання обов'язків військової служби, за результатами якої прийняти протокол - постанову, як це вимагає мотивувальна частина постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.04.2016 року у справі №807/2168/15 та ч.1 пункту 21.3 та пункту 21.7 Положення, затвердженого наказом Міністерства оборони України №402 від 14.08.2008 року;
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 липня 2019 року задоволено частково позов: визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України та зобов'язано повторно розглянути письмовий рапорт ОСОБА_1 від 18.12.2018 року щодо можливості проведення розслідування нещасного випадку, що стався з потерпілим військовослужбовцем ОСОБА_1 під час виконання обов'язків військової служби - у службовому відрядженні у в/ч НОМЕР_1 п.Лагадехі, де потерпілий перебував за наказом командира в/ч НОМЕР_2 Закавказького ВО №29 від 01.02.1966 року колишніх Збройних сил СРСР, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
Додатковим рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 липня 2019 року визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не розгляду заяви від 10.10.2018 року ОСОБА_1 щодо зміни причинного зв'язку захворювання ОСОБА_1 , пов'язаного із проходженням військової служби із виконання обов'язків військової служби; зобов'язано розглянути заяву від 10.10.2018 року щодо зміни причинного зв'язку захворювання ОСОБА_1 , пов'язаного із проходженням військової служби та отриманням травми в період проходження військової служби із виконання обов'язків військової служби, за результатами якої прийняти відповідне рішення з дотриманням вимог передбачених Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», затвердженого наказом Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008 року. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Ухвалюючи рішення від 09 липня 2019 року, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернувся з рапортом згідно із ч.3 розділу ІІІ Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06.02.2001 року №36 (надалі - Інструкція), проте протягом місяця нещасний випадок не розслідувано (до 18.01.2019 року) і відповіді не надано.
Оскільки відповідачем не подано відзиву на позов, то згідно з ч.4 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України суд розцінює як визнання позову.
Відповідно до вимог ч.8 Розділу ІІ Інструкції комісія з розслідування нещасного випадку проводить розслідування протягом п'яти діб з моменту її утворення.
Вимога про зобов'язання провести розслідування суперечить дискреційним повноваженням відповідача.
Суд вийшов за межі позовних вимог та зобов'язав повторно розглянути рапорт.
Щодо вимоги звернути рішення до негайного виконання, то така задоволенню не підлягає, оскільки подібне не охоплюється вичерпним переліком, передбаченим в ст.371 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалюючи додаткове рішення, суд виходив з того, що на заяву ОСОБА_1 від 10.10.2018 року щодо зміни причинного зв'язку захворювання, подану до Міністерства оборони України, відповіді ні заявнику, ні суду не надано. Оскільки відповідачем не дотримано вимог Положення про військово - лікарську експертизу в Збройних Силах України, тому позов слід задовольнити у цій частині.
Оскільки відзиву не подано, то суд згідно з ч.4 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України розцінює це як визнання позову.
Крім того, суд звертає увагу на дискреційні повноваження Міністерства оборони України, тому правильним має бути зобов'язати розглянути заяву від 10.10.2018 року.
Маються доводи з покликанням на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.04.2016 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2019 року.
Не погодившись із судовими рішеннями, ОСОБА_1 та Міністерство оборони України подали апеляційні скарги.
В обґрунтування апеляційної скарги на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 липня 2019 року ОСОБА_1 зазначає, що суд незаконно вийшов за межі позовної вимоги про зобов'язання відповідача розглянути рапорт - провести розслідування нещасного випадку, оскільки рішення суду не захищає його права та інтереси, так як немає гарантій, що відповідач не знайде інших причин для відмови.
В абз. 2,3 п.3 Інструкції передбачено, що у разі переформування частини розслідування проводиться правонаступником, а у разі ліквідації - судом.
Тобто, у даній ситуації суд має діяти на власний розсуд. Не є правильними висновки щодо незвернення рішення до примусового виконання з огляду на абз.2 п.7 ч.1 ст.371 Кодексу адміністративного судочинства України та п.1 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Просить змінити рішення суду та ухвалити скасувати в частині відмови, а також звернути до негайного виконання.
В апеляційній скарзі на додаткове рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 липня 2019 року, ОСОБА_1 зазначає, що з урахуванням рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.04.2016 року, суд мав зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення у вигляді протоколу - постанови, тим самим подібне рішення не захищає прав та інтересів позивача. Отже, в цій частині слід змінити додаткове рішення.
Також незадоволений апелянт, що додаткове рішення не звернуто до негайного виконання із покликанням на абз.2 п.7 ч.1 ст.371 Кодексу адміністративного судочинства України та п.1 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Міністерство оборони України, оскаржуючи рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 липня 2019 року покликається на те, що судом не враховано, що в п.1 Розділу І Інструкції передбачено, що така розповсюджується на нещасні випадки, що трапились з військовослужбовцями Збройних Сил України, що сталися у військових частинах Збройних Сил України.
Отже, така не поширюється на правовідносини, які виникли до її прийняття. Крім того, така поширюється на певну категорію осіб, якою не охоплюються колишні військовослужбовці СРСР. Тому підстав для розслідування немає.
Маються покликання на ст. 58 Конституції України та Рішення Конституційного Суду України №1-рп/99 від 09.02.1999 року щодо зворотної дії в часі нормативно - правових актів.
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 18.12.2018 року позивач звернувся до Міністерства оборони України із письмовим рапортом про нещасний випадок, що стався з позивачем військовослужбовцем ОСОБА_1 під час виконання обов'язків військової служби - у службовому відрядженні у в/ч НОМЕР_1 п.Лагадехі, де потерпілий перебував за наказом командира в/ч НОМЕР_2 Закавказького ВО №29 від 01.02.1966 року, колишніх Збройних сил СРСР в порядку п.3 розділу ІІ Наказу Міністра оборони України від 6 лютого 2001 року № 36 «Про затвердження Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України».
До рапорту від 18.12.2018 року позивачем було подано заяву від 10.10.2018 року про зміну причинного зв'язку захворювання пов'язаного з проходженням військової служби та отримання травми в період проходження військової служби з виконання обов'язків військової служби, яка подана на виконання постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.04.2016 року у справі № 807/2168/15; Паспорт НОМЕР_3 ; Військовий квиток НОМЕР_4 ; Архівну довідку Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації від 09.01.2002 року на звороті якої знаходиться Анкета - запит ІНФОРМАЦІЯ_1 №4-1259 від 02.11.2001 року; свідоцтво про хворобу №1485/638 від 07.07..1966 року; Довідку МСЕК №201668 від 02.09.1966 року; Довідку МСЕК №0741796 від 30.10.2017 року та Акт огляду МСЕК №1900 від 30.10.2017 року (а.с. 6-15).
Вказаний рапорт із доданими до нього документами позивачем був направлений на адресу відповідача з рекомендованим листом з повідомленням про вручення 18.12.2018 року об 15:36 год. згідно опису поштового вкладення та фіскальним чеком Укрпошти (а.с. 41).
Зважаючи на ненадання відповіді на відповідний рапорт позивача,11.03.2019 року позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
Відповідно до вимог ч.1 розділу першого Інструкції встановлено, що ця Інструкція визначає порядок розслідування та обліку нещасних випадків з військовослужбовцями Збройних Сил України (в тому числі з відрядженими зі Збройних Сил України військовослужбовцями), військовозобов'язаними та резервістами, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовці), отриманих ними професійних захворювань, їх загибелі або смерті під час виконання обов'язків військової служби та аварій, що сталися у військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини).
Згідно вимог ч.1 розділу ІІ Інструкції передбачено, що розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме обмеженої в часі події або раптового впливу на військовослужбовця небезпечного фактора чи середовища під час виконання ним обов'язків військової служби, внаслідок чого зафіксовано шкоду здоров'ю, зокрема від одержання ним поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострого професійного захворювання і гострого професійного отруєння, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, отримання інших ушкоджень внаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрус, зсув, повінь, ураган тощо), контакту з представниками тваринного і рослинного світу, комахами, іншими представниками флори і фауни (далі - нещасні випадки), які призвели до звільнення від виконання обов'язків військової служби військовослужбовця на один день і більше, а також у випадку смерті військовослужбовців під час виконання ними обов'язків військової служби.
Частиною 3 розділу ІІ Інструкції передбачено, що нещасний випадок, про який не було своєчасно повідомлено командуванню військової частини або внаслідок якого втрата працездатності настала не відразу, розслідується згідно з цією Інструкцією протягом місяця з дня надходження рапорту потерпілого військовослужбовця або заяви особи, яка представляє його інтереси.
Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що про нещасний випадок, який стався із позивачем та про який не було своєчасно повідомлено командуванню військової частини або внаслідок якого втрата працездатності настала не відразу, повинен був розслідуватись згідно з Інструкцією протягом місяця з дня надходження рапорту потерпілого військовослужбовця, тобто у строк до 18.01.2019 року.
Враховуючи те, що рапорт розглянутий не був, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про визнання бездіяльності Міністерства оборони України щодо розгляду письмового рапорту від 18.12.2018 року про нещасний випадок протиправною.
Покликання Міністерства оборони України на те, що Інструкція розповсюджується на нещасні випадки, що трапились з військовослужбовцями Збройних Сил України, що сталися у військових частинах Збройних Сил України не заслуговує на увагу суду, оскільки відповідно до ч.6 ст. 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
З приводу позовної вимоги про зобов'язання Міністерства оборони України розглянути письмовий рапорт від 18.12.2018 року - провести розслідування нещасного випадку, що стався з потерпілим військовослужбовцем ОСОБА_1 апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог ч.8 розділу ІІ Інструкції комісія з розслідування нещасного випадку проводить розслідування протягом п'яти діб з моменту її утворення.
Відтак, обов'язок із проведення розслідування нещасного випадку покладено на комісію з розслідування нещасного випадку.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Колегія суддів також вважає за необхідне зауважити, що відповідно до судової практики Європейського суду з прав людини (рішення Олссон проти Швеції від 24 березня 1988 року), запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб'єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування. Рішення органу влади має бути визнано протиправним у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дії) суд зобов'язаний відновити порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається. Аналогічний підхід має бути застосований і в разі, коли має місце протиправна бездіяльність органу влади щодо неприйняття відповідного рішення у відносинах, коли обставини свідчать про наявність всіх підстав для його прийняття (Olsson v. Sweden (no. 1), 24 March 1988, Series A no. 130).
Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» № 30985/96).
Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, зобов'язавши Міністерство оборони України повторно розглянути письмовий рапорт від 18.12.2018 року щодо можливості проведення розслідування нещасного випадку, що стався з потерпілим військовослужбовцем ОСОБА_1 під час виконання обов'язків військової служби - у службовому відрядженні у в/ч НОМЕР_1 п.Лагадехі, де потерпілий перебував за наказом командира в/ч НОМЕР_2 Закавказького ВО №29 від 01.02.1966 року колишніх Збройних сил СРСР.
Щодо позовної вимоги про визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не розгляду заяви від 10.10.2018 року ОСОБА_1 щодо зміни причинного зв'язку захворювання ОСОБА_1 пов'язаного із проходженням військової служби із виконання обов'язків військової служби, апеляційний суд зазначає наступне.
Факт звернення позивача із заявою до відповідача підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме описом поштового вкладення від 10.10.2018 року та відповідно факсимільним чеком про надання послуг поштового зв'язку та корінцем форми №119 про вручення поштового відправлення. (а.с. 42-43).
Враховуючи те, що Міністерством оборони України не надано відповіді на заяву ОСОБА_1 від 10.10.2018 року, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позовної вимоги в цій частині.
Щодо позовної вимоги позивача про зобов'язання Міністерство оборони України розглянути його заяву від 10.10.2018 року щодо зміни причинного зв'язку захворювання ОСОБА_1 , пов'язаного із проходженням військової служби та отриманням травми в період проходження військової служби із виконання обов'язків військової служби, за результатами якої прийняти протокол - постанову, як це вимагає мотивувальна частина постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.04.2016 року у справі №807/2168/15 та ч.1 пункту 21.3 та пункту 21.7 Положення, затвердженого наказом Міністерства оборони України №402 від 14.08.2008 року, суд зазначає наступне.
Як вже зазначалось судом вище, заява позивача від 10.10.2018 року відповідачем не розглядалась і відповідне рішення щодо розгляду такої не приймалось.
Крім того, суд бере до уваги постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.04.2016 року у справі №807/2168/15, якою зобов'язано Центральну військово-лікарську комісію повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо зміни причинного зв'язку захворювання ОСОБА_1 , пов'язаного із проходженням військової служби та отримання травми в період проходження військової служби з виконанням обов'язків військової служби (рішення набрало законної сили згідно ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2019 року).
Відповідно до вимог ч.4 ст. 78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про зобов'язання Міністерства оборони України розглянути заяву від 10.10.2018 року ОСОБА_1 щодо зміни причинного зв'язку захворювання ОСОБА_1 пов'язаного із проходженням військової служби та отриманням травми в період проходження військової служби із виконання обов'язків військової служби, за результатами якої прийняти відповідне рішення з дотриманням вимог передбачених «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» затвердженого наказом Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008 року з дотриманням висновків викладених судом у мотивувальній частині рішення суду.
Щодо покликань апелянта ОСОБА_1 про звернення судових рішень до негайного виконання, апеляційний суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 371 КАС України встановлено вичерпний перелік судових рішень, які виконуються негайно, а саме негайно виконуються рішення суду про: 1) присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць; 2) присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; 3) поновлення на посаді у відносинах публічної служби; 4) припинення повноважень посадової особи у разі порушення нею вимог щодо несумісності; 5) уточнення списку виборців; 6) усунення перешкод та заборону втручання у здійснення свободи мирних зібрань; 7) накладення арешту на активи, що пов'язані з фінансуванням тероризму та стосуються фінансових операцій, зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюцій Ради Безпеки ООН, зняття арешту з таких активів та надання доступу до них.
Покликання позивача на п.1 ч.1 ст.263 КАС України, зокрема, судові рішення щодо оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію виконуються негайно у даних правовідносинах є недоцільним, оскільки позивач не ставив питання про запит на інформацію, а просить зобов'язати вчинити дії.
Апеляційний суд відхиляє решту доводів апелянтів, які наведені у поданих апеляційних скаргах, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а, відтак, не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскарженого судового рішення.
Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.
З огляду на викладене, доводи апеляційних скарг в цілому суттєвими не являються і не дають підстав вважати неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.
Керуючись ст.ст. 308, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
постановив:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Міністерства оборони України залишити без задоволення, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 липня 2019 року та додаткове рішення від 29 липня 2019 року у справі № 260/327/19 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. М. Обрізко
судді О. О. Большакова
Л. П. Іщук
Повний текст судового рішення складено 16.10.2019 року.