16 жовтня 2019 року № 857/9023/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді - Качмара В.Я.,
суддів - Курильця А.Р., Мікули О.І.,
при секретарі судового засідання - Пильо І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 11 липня 2019 року у справі №351/880/19 (суддя Собко В.М., м.Снятин) за його позовом до батальйону Управління патрульної поліції в Чернівецькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до батальйону Управління патрульної поліції в Чернівецькій області (далі - Батальйон, Управління відповідно) у якому просив: визнати дії поліцейського роти №2 Батальйону Бойчук М.Л. (далі - Поліцейський) щодо складання постанови про накладення адміністративного стягнення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 31.03.2019 серії НК №412495 (далі - Постанова) незаконними; визнати Постанову та скасувати її, а провадження по справі закрити.
Рішенням Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 11 липня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив позивач, який із покликанням на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
В доводах апеляційної скарги наводячи окремі обставини справи вказує, на те, що категорично незгідний з оскаржуваною Постановою, так як зупинку його транспортного засобу було здійснено незаконно та безпідставно. Зазначає, що номерні знаки були добре освітлені і легко видимі на відстані 30 м. Також посилається на статтю 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон №1961-IV) та вважає, що не повинен був пред'являти поліс страхування, оскільки поліцейський мав право його перевіряти тільки б в тому випадку, якщо б складав протокол, а не тільки Постанову, тому вимога Поліцейського була незаконною.
Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав, в судове засідання не надіслав свого представника, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином у порядку встановленому статтею 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем доведено правомірність своїх дій щодо складання Постанови, а позивачем не надано доказів, що на час винесення такої у нього був наявний поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з дотриманням норм матеріального права і процесуального права, з таких міркувань.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що керуючи транспортним засобом Skoda Octavia, номерний знак НОМЕР_1 (далі - ТЗ) 31.03.2019 о 21/21 год на трасі н-03312 водій керував транспортним засобом з недостатньо освітленим знаком та при перевірці документів не мав при собі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив підпункт «ґ» пункту 2.1 «Правил дорожнього руху» затверджено постановою Кабінету Міністрів України 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР).
На підставі наведеного, Поліцейським винесено Постанову, згідно якої ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн (а.с.3).
Відповідно до пункту 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Згідно з частиною п'ятою статті 14 Закону України «Про дорожній рух» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
За пунктом 1.3 ПДР (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9).
Підпунктом «в» пункту 2.9 ПДР передбачено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим у Державтоінспекції, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
Відповідно до підпункту «ґ» пункту 2.1 ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення)
Частиною першою статті 126 КУпАП (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначено що керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, ліцензійної картки на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), - тягне за собою накладення штрафу від двадцяти п'яти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно пункту 21.1 статті 21 Закону №1961-IV (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТ СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.
Пунктом 21.3 статті 21 вказаного Закону встановлено, що при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов'язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред'являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті, на їх вимогу.
За змістом пункту 21.2 статті 21 Закону №1961-IV контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється: Відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод; органами Державної прикордонної служби України під час перетинання транспортними засобами державного кордону України.
У частині першій та другій статті 77 КАС вказано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Так, як видно із долученого позивачем відеозапису щодо обставин події зупинки належного йому ТЗ, а також винесення Постанови, то причиною зупинки ТЗ було те, що номерний знак автомобіля був недостатньо освітлений через те, що не горів один із зовнішніх світлових приладів, що освітлювали номерний знак. Зупинку ТЗ було здійснено у темну пору доби.
З приводу цього, апеляційний суд, хотів би зауважити, що при наявному освітлені дійсно не було видно номерного знака ТЗ позивача, тому з огляду на це суд відхиляє доводи скаржника про те, що зупинка ТЗ була здійснена безпідставно. Крім того, апелянтом не було спростовано висновків суду першої інстанції щодо відсутності у нього на час зупинки полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Відповідно до статті 90 КАС суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Законом України «Про внесення змін до деякий законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» від 14 липня 2015 року статтю 258 КУпАП було доповнено новою частиною, якою розширено перелік випадків, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення.
Так, згідно з частиною другою статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Нормою статті 222 КУпАП передбачено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, зокрема і передбачених частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 124-1 - 126.
Враховуючи наведене вище, суд апеляційної інстанції погоджується із висновки суду першої інстанції щодо правомірності винесення оскаржуваної Постанови, так як позивач керував ТЗ в темну пору доби з недостатньо освітленим номерним знаком та при перевірці документів не пред'явив полісу обов'язкового страхування власників транспортних засобів.
Будь-яких доказів наявності у позивача поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності станом на 31.03.2018, так само, як і на момент розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій позивачем не надано.
Посилання апелянта на те, що відповідачем не дотримано положення пункту 21.2 статті 21 Закону №1961-IV є безпідставними, оскільки у Законі визначені лише два випадки, коли пред'являється поліс, зокрема, при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та при оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.
Так, частина перша статті 254 КУпАП передбачає, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол.
Водночас, частина третя вказаної статті встановлює, що при вчиненні адміністративних правопорушень, перелічених в статті 258 КУпАП протокол не складається, а виноситься постанова про накладення адміністративного стягнення.
Вказана норма містить гіпотезу про факт вчинення адміністративного правопорушення та диспозицію необхідності фіксації вчиненого правопорушення протоколом.
Отже, законодавець, з метою спростити та скоротити в часі розгляд деяких справ про адміністративне правопорушення, становив виняток з диспозиції статті 254 КУпАП. Однак спрощений розгляд справ за вказаними статтями не зменшує їх суспільну небезпечність і не встановлює жодних привілеїв у порівнянні з іншими статями КУпАП, складання протоколу в яких є обов'язковою процедурою.
Поліс обов'язкового страхування цивільної відповідальності входить до комплексу обов'язкових документів, які дають право керування транспортним засобом на рівні з посвідченням водія та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.
Вказаний висновок щодо розглядуваної категорії справ узгоджується із позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 5 червня 2019 року у справі №572/703/17.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 271, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 11 липня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. Я. Качмар
судді А. Р. Курилець
О. І. Мікула