15 жовтня 2019 рокуЛьвів№ 857/9131/19
Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Ніколіна В.В.
суддів Гінди О.М., Большакової О.О.
за участі секретаря судового засідання Болюк Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 липня 2019 року (суддя - Фазикош О.В., м. Ужгород, повний текст судового рішення складено 22 липня 2019 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України в особі Закарпатської митниці ДФС про визнання протиправними дій,незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про порушення митних правил,-
ОСОБА_1 02.11.2018 звернувся до суду з позовом до Державної фіскальної служби України в особі Закарпатської митниці ДФС про визнання протиправними дій відповідача при складанні постанови в справі про порушення митних правил від 25.10.2018 №3641/30500/18, якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 470 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн. та скасування Постанови. В обґрунтування позову вказує, що об'єктивно був позбавлений можливості вивезти за кордон автомобіль, оскільки транспортний засіб перебував в ремонті, відтак, обставини які склалися не залежали від його волі, тому вважає, що в його діях відсутній склад порушення митних правил.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 липня 2019 року у справі №308/12516/18 в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив позивач, який із покликанням на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на обставини, викладені в позовній заяві, яким суд першої інстанції не надав належної правової оцінки.
Відповідач по справі правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Учасники справи, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 25.10.2019 заступником начальника Закарпатської митниці ДФС - начальником управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Живицьким В.А. винесено постанову в справі про порушення митних правил №3641/30500/18, згідно якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбачених частиною третьою статті 470 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, розміром п'ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на суму 8500 грн.
Згідно даної постанови 06.08.2018 о 23 год. 45 хв. в зону митного контролю пункту пропуску «Ужгород» Закарпатської митниці ДФС, заїхав автомобіль марки «AUDI» модель «А6» реєстраційний номерний знак Чехії - НОМЕР_1 , VIN код: НОМЕР_2 на смугу руху - «зелений коридор» у напрямку «виїзд з України» під керуванням громадянина України ОСОБА_1 . Згідно інформації центральної бази даних Єдиної Автоматизованої Інформаційної Системи ДФС та АСМО «Інспектор», даний транспортний засіб був ввезений громадянином України ОСОБА_1 на митну територію України 30.06.2018 о 12 год. 49 хв. через митний пункт пропуску «Малий Березний - Убля» митного посту «Ужгород» Закарпатської митниці ДФС в митному режимі «Транзит». Станом на 06.08.2018 термін перебування транспортного засобу марки «AUDI» модель «А6» реєстраційний номерний знак Чехії - НОМЕР_1 , VIN код: НОМЕР_2 на митній території України перевищено більше ніж на десять діб.
Не погоджуючись із винесеною Постановою та вважаючи, що митним органом не з'ясовано всіх обставин справи позивач звернувся до суду із даним позовом.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив із того, що оскаржувана Постанова прийнята правомірно, відповідач діяв на підставі, у спосіб та в межах повноважень встановлених чинним законодавством України, факт перевищення позивачем встановленого статтею 95 МК України строку доставки транспортного засобу до митного органу призначення підтверджується матеріалами справи та не спростований позивачем належними доказами.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 90 МК України передбачено, що транзит - це митний режим, відповідно до якого товари або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно із частиною першою статті 381 МК України громадянам дозволяється ввозити транспортні засоби особистого користування з метою транзиту через митну територію України за умови їх письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення на рахунок органу доходів і зборів, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу. Зазначені вимоги не поширюються на транспортні засоби, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 95 МК України строк транзитних перевезень для автомобільного транспорту становить 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).
Відповідно до частини третьої статті 470 МК України перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Проте, згідно з частиною першою статті 460 МК України вчинення порушень митних правил, передбачених статтею 470 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, а також допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо такі помилки не допускаються систематично (стаття 268 цього Кодексу), не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що основним аргументом не вивезення транспортного засобу, у визначені законом строки, позивач вказує перебування автомобіля марки «AUDI» модель «А6» реєстраційний номерний знак Чехії - НОМЕР_1 , VIN код: НОМЕР_2 у несправному стані. Крім цього, позивач вказує, що про факт несправності цього транспортного засобу, повідомив митницю 20.07.2018, звернувшись із заявою, до якої додав довідку фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (автоцентр FORMULA 1) від 06.08.2018, яка підтверджує, що автомобіль марки «AUDI» модель «А6» реєстраційний номерний знак Чехії - НОМЕР_1 , VIN код: НОМЕР_2 прийнятий на ремонт в автосервіс 04.07.2018, і у зв'язку із відсутністю запчастини, перебував на ремонті до 06.08.2018. Також позивачем було долучено довідку від 20.07.2018 №56, видану Комунальним закладом «ІЦПМСД» про те, що ОСОБА_1 у період з 04.07.2018 по 20.07.2018 перебував на амбулаторному лікуванні з діагнозом «правобічна нижньодолова пневмонія».
Однак, суд апеляційної інстанції не бере до уваги вищевказані покликання позивача, з огляду на таке.
Частиною першою статті 192 МК України встановлено, що якщо під час перевезення товарів транспортний засіб внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили не зміг прибути до органу доходів і зборів призначення, допускається вивантаження товарів в іншому місці. При цьому перевізник зобов'язаний: 1) вжити всіх необхідних заходів для забезпечення збереження товарів та недопущення будь-якого їх використання; 2) терміново повідомити найближчий орган доходів і зборів про обставини події, місцезнаходження товарів і транспортного засобу.
Отже, виходячи зі змісту наведених норм, перевізник звільняється від відповідальності за статтею 470 МК України у разі наявності факту аварії або дії обставин непереборної сили за умови документального підтвердження такого факту та вчасного (до закінчення встановленого строку транзитного перевезення) письмового повідомлення найближчого митного органу про обставини події.
В той же час, у випадках, коли Кодексом або іншими актами законодавства України з питань державної митної справи передбачено надання митному органу документального підтвердження факту аварії чи дії обставин непереборної сили, застосовуються положення розділу 8 («Підтвердження факту втрати товарів унаслідок аварії або дії обставин непереборної сили») Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31 травня 2012 року №657 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 жовтня 2012 року за №1669/21981 (далі - Порядок №657), відповідно до пункту 2 якого факт аварії чи дії обставин непереборної сили - часткове чи повне пошкодження (зіпсуття, знищення, втрата тощо) товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем, або позбавлення можливості виконання відповідною особою передбачених законодавством України з питань державної митної справи або встановлених відповідним митним органом України вимог щодо вчинення відповідних дій з товарами, транспортними засобами, що перебувають під митним контролем.
Залежно від характеру аварії чи обставин непереборної сили документи, що підтверджують їх наявність і тривалість дії, можуть видаватися державними органами, місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, іншими спеціально вповноваженими на це державними органами, а також уповноваженими на це підприємствами, установами та організаціями відповідно до їх компетенції (пункт 3 розділу 8 Порядку №657).
Згідно з пунктом 5 розділу 8 Порядку №657 якщо факт аварії чи дії обставин непереборної сили має місце на митній території України, особа, відповідальна за виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем (власник товару або уповноважена ним особа, перевізник чи особа, відповідальна за дотримання митного режиму), повинна звернутись до митного органу, в зоні діяльності якого перебувають ці товари, транспортні засоби, із письмовою заявою, яка повинна містити відомості, що надають можливість ідентифікувати товари, транспортні засоби як такі, що перебувають під митним контролем, а також інформацію про час, місце, обставини та наслідки аварії чи дії обставин непереборної сили.
За змістом пункту 6 розділу 8 Порядку №657 у випадку, якщо факт аварії чи дії обставин непереборної сили має місце, особа, відповідальна за виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем (власник товару або уповноважена ним особа, перевізник чи особа, відповідальна за дотримання митного режиму), повинна звернутись до митного органу, яким здійснюється контроль за цими товарами, транспортними засобами, з письмовою заявою, яка повинна містити відомості, що надають можливість ідентифікувати товари, транспортні засоби як такі, що перебувають під митним контролем, а також інформацію про час, місце, обставини та наслідки аварії чи дії обставин непереборної сили.
Керівник митного органу, в зоні діяльності якого перебувають товари, транспортні засоби, що потрапили в аварію або під дію обставин непереборної сили, або особа, що виконує його обов'язки, після отримання заяви невідкладно організовує проведення огляду території чи іншого місця, де знаходяться, знаходились або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що перебувають під митним контролем, за винятком випадків, коли такий огляд проводити недоцільно з урахуванням характеру аварії чи обставин непереборної сили та їх наслідків. Огляд території чи іншого місця, де знаходяться, знаходились або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що перебувають під митним контролем, також не проводиться у разі відсутності протягом тривалого часу внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили можливості дістатися до місця пригоди.
За результатами огляду складається акт встановленої форми у трьох примірниках. Один примірник акта вручається особі, відповідальній за виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем, другий - невідкладно надсилається митному органу, під контролем якого перебувають товари, транспортні засоби, що потрапили в аварію або під дію обставин непереборної сили, а третій - залишається у справах митного органу, посадовими особами якого він був складений.
З аналізу зазначених правових норм слідує, що підставою для звільнення від адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачене частиною третьою статті 470 МК України, є часткове чи повне пошкодження (зіпсуття, знищення, втрата тощо) товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем, або позбавлення можливості виконання відповідною особою передбачених законодавством України з питань державної митної справи або встановлених відповідним митним органом України вимог щодо вчинення відповідних дій з товарами, транспортними засобами, що перебувають під митним контролем, внаслідок саме аварії чи дії обставин непереборної сили, настання яких має бути належним чином підтверджено (доведено) та про них вчасно (до закінчення встановленого строку транзитного перевезення) має бути повідомлено митний орган шляхом подання письмової заяви із зазначенням обставин події, місцезнаходження транспортного засобу, а також надання інформації, яка надає можливість ідентифікувати такий транспортний засіб.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 11 грудня 2018 року у справі №461/3006/17.
З аналізу зазначених вище норм видно, що законодавством чітко визначено умови можливості не включення до строків транзитного перевезення часу дії обставин непереборної сили чи аварії або ліквідації їх наслідків: документальне підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили; вчасне (до закінчення встановленого строку транзитного перевезення) письмове інформування перевізником найближчого митного органу про обставини події.
Однак, надані позивачем документи вказують лише на те, що автомобіль перебував на ремонті, проте жодних доказів того, що такого ремонту транспортний засіб потребував в результаті аварії або дії обставин непереборної сили, наявні документи не містять. Відтак була відсутня підстава для не виконання вимог митного законодавства по вивезенню автомобіля з території України у встановлений законом строк і звільнення у зв'язку з цим позивача від відповідальності.
Повідомлення громадянина ОСОБА_1 надіслане на адресу Закарпатської митниці ДФС не є належним та допустимим доказом по справі, оскільки його зміст не містить відомостей про те, що ремонт автомобіля є наслідком факту аварії або дії обставин непереборної сили. Позивачем не було надано жодних документів від дорожньо - експлуатаційних служб чи поліції, які б підтверджували факт обставин непереборної сили або аварії до вищевказаного повідомлення, відтак таке повідомлення не може свідчити про виконання обов'язку передбаченого статтею 192 МК України.
Крім того, апеляційний суд вважає, що поломка транспортного засобу не могла завадити позивачу вивезти його за межі митної території України за допомогою інших способів (наприклад, на лафеті), оскільки жодною нормою митного законодавства України не передбачено способу виконання такого зобов'язання, зокрема, необхідності вивезення транспортного засобу за межі митної території України виключно власним ходом. Законодавець лише визначає обов'язок доставити транспортний засіб до органу доходів і зборів призначення до закінчення строків, передбачених статтею 95 МК України.
Також, позивачем не надано жодних доказів того, що автомобіль фактично потребував ремонту до ввезення його на Україну і він фізично не міг здійснити необхідний ремонт транспортного засобу, ще до моменту ввезення останнього на митну територію України.
Враховуючи наведені норми митного законодавства та встановлені фактичні обставин справи, суд апеляційної інстанції констатує, що сам по собі факт перебування автомобіля на ремонті не підтверджує факту аварії чи обставин непереборної сили та в контексті статті 192 МК України не перериває, встановлений частиною першою статті 95 МК України строк транзитного перевезення для автомобільного транспорту, а відтак вимоги позивача про скасування постанови в справі про порушення митних правил є необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.
Перебування транспортного засобу позивача в ремонті, на переконання колегії суддів, не було спричинене аварією, дією обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, тому положення частини першої статті 460 МК України до спірних правовідносин застосовані бути не можуть.
Така позиція висловлена Верховним Судом, зокрема в постановах від 31 жовтня 2018 року у справі №569/4632/16-а та від 04 грудня 2018 року у справі №308/6634/16-а.
Що стосується доводів апелянта про те, що позивач у період з 04.07.2018 по 20.07.2018 перебував на амбулаторному лікуванні в Комунальному закладі «ІЦПМСД» з діагнозом «правобічна нижньодолова пневмонія», апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що за визначенням амбулаторного лікування - це лікування, проведене вдома чи при відвідуванні пацієнтом лікувального закладу (на відміну від стаціонарного лікування, здійснюваного з покладенням пацієнта у лікарню), тобто позивач мав можливість і під час амбулаторного лікування подати до митного органу заяву щодо наявності факту аварії або дії обставин непереборної сили.
Підсумовуючи, колегія суддів вважає, що вчинене позивачем правопорушення є триваючим та з огляду на законодавчо встановлені вимоги щодо встановлення факту аварії чи непереборної сили, які є підставами для звільнення від адміністративної відповідальності за порушення митних правил, позивачем не надано суду належні та допустимі докази, які б підтвердили неможливість вивезення транспортного засобу в строки передбачені МК України, а тому накладення митним органом адміністративного стягнення на позивача у вигляді штрафу розміром 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян є правомірним.
Доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, та є тотожними адміністративному позову, факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об'єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні спірного питання.
Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.
Згідно з частиною другою статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені позивачем в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Керуючись ч.3 ст.243, 271, 272, 286,308, 310, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 липня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. В. Ніколін
судді О. М. Гінда
О. О. Большакова
Повне судове рішення складено 16 жовтня 2019 року.