15 жовтня 2019 рокуЛьвів№ 857/8140/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Глушка І.В. та Запотічного І.І.,
з участю секретаря судового засідання - Луців І.І.,
а також сторін (їх представників):
від позивача - Шокало В.С.;
від відповідача - Саган Ю.В.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.06.2019р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення щодо коригування митної вартості товарів (суддя суду І інстанції: Карп'як О.О., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 15 год. 35 хв. 24.06.2019р., м.Львів; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 01.07.2019р.),-
04.04.2019р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати прийняте відповідачем Львівською митницею ДФС рішення щодо коригування митної вартості товарів № UA209000/2019/000093/2 від 13.02.2019р.; понесені судові витрати покласти на відповідача (а.с.6-10).
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24.06.2019р. заявлений позов задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів Львівської митниці ДФС № UA209000/2019/000093/2 від 13.02.2019р.; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Львівської митниці ДФС на користь позивача ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 910 грн. 87 коп. (а.с.97-106).
Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржила відповідач Львівська митниця ДФС, яка в поданій апеляційній скарзі, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що у своїй сукупності призвело до невірного вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.109-117).
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що згідно норм чинного законодавства митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості товарів.
При цьому, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Львівська митниця ДФС дотрималась усіх законодавчо встановлених процедур, оскільки за митною декларацією /МД/ № UA209190/2019/019871 від 12.02.2019р. індикатор ризику, визначений на рівні нижньої межі діапазону вартості транспортних засобів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваному транспортному засобу в країні експорту, з вирахуванням із такої вартості сум податків, що підлягають поверненню у країні експорту у зв'язку з вивезенням (експортом) таких транспортних засобів, склав 33700 євро, що перевищувало заявлену фактурну вартість (24369,75 євро).
За наявності таких умов митним органом проводиться перевірка достовірності заявленої фактурної вартості такого транспортного засобу, для чого в порядку ч.3 ст.53 Митного кодексу /МК/ України було витребувано від позивача додаткові документи, які підтверджують митну вартість автомобіля.
Декларантом не підтверджено сплату коштів за вказаний автомобіль і факт придбання спірного автомобіля; інших додаткових документів (в тому числі банківських платіжних документів щодо оплати товару) декларантом не надано.
Оскільки доказів оплати автомобіля не було представлено під час митного оформлення автомобіля, тому суд не вправі під час судового розгляду досліджувати такі. Оплата автомобіля із банківського рахунку третьої особи не може підтвердити сплату коштів саме позивачем.
Джерелом інформації для визначення митної вартості при винесенні рішення про коригування митної вартості використано рівень ціни, за який транспортний засіб визначеної марки, моделі, комплектації пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції, а саме: 33700 євро.
Митна вартість автомобіля визначена за резервним методом (ст.64 МК України). Перший метод не застосований у зв'язку з ненадання позивачем всіх підтверджуючих документів на вимогу митниці. Другий-п'ятий методи визначення митної вартості (ст.ст.59-63 МК України) не застосовані у зв'язку із відсутністю інформації щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів (ст.ст.59, 60 МК України) та даних (вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта), на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно із методами 4 і 5 (ст.ст.62, 63 МК України).
Також митним органом проведено консультації з декларантом щодо вибору методу визначення митної вартості товару.
Зважаючи на викладене, Львівська митниця ДФС вважає, що рішення про коригування митної вартості товару № UA209000/2019/000093/2 від 13.02.2019р. прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства та не підлягає скасуванню.
Представником позивача адвокатом Шокало В.С. скеровано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми діючого законодавства та ухвалив законне і справедливе судове рішення (а.с.142-155).
Заслухавши суддю-доповідача по справі, представника відповідача на підтримання поданої скарги, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач ОСОБА_1 придбав у німецької фірми «Gutekunst-Automobile» транспортний засіб марки «AUDI» модель «А6 ALLROAD QUATTRO», код VIN - НОМЕР_1, за ціною 24369,75 євро.
Згідно рахунку-фактури № 202219 від 02.02.2019р. сума до оплати становить 29000 євро (ціна брутто); сума ПДВ утримується в якості забезпечувального платежу (4630,20 євро) до тих пір, поки не буде пред'явлене підтвердження в оригіналі щодо прибуття автомобіля за кордон або його реєстрація за кордоном. Поставка автомобіля проводиться без урахування німецького податку на додану вартість згідно з параграфом 6 Закону про податок на додану вартість (а.с.12-13).
Відповідно до зобов'язального замовлення автомобіля від 30.01.2019р. покупець ОСОБА_1 зобов'язувався придбати транспортний засіб марки «AUDI», модель «А6 ALLROAD QUATTRO», код VIN - НОМЕР_1, за ціною 24369,75 євро без податку на додану вартість, а також здійснити забезпечувальний платіж у розмірі 4630,20 євро, всього на 29000 євро (а.см.12-13).
Кошти в сумі 29000 євро були сплачені позивачем, а після перетину кордону транспортним засобом позивачу була повернута сплачена ним сума податку на додану вартість у розмірі 4630,20 євро, яка утримувалася в якості забезпечувального платежу.
На підтвердження факту сплати коштів позивачем до матеріалів справи долучені наступні документи:
банківські виписки від 31.01.2019р. від Deutsche Bank про перерахування коштів в сумі 29000 євро за транспортний засіб марки «AUDI», модель «А6 ALLROAD QUATTRO», номер кузова НОМЕР_1 (а.с.17-20);
платіжний документ від 02.02.2019р., виданий Sparkasse Calm Pforzheim в якості інформації про оплату за транспортний засіб марки «AUDI», модель «А6 ALLROAD QUATTRO,» номер кузова НОМЕР_1 (а.с.25-26);
митну декларацію країни відправлення (MRN) № 19DE585799703 809Е2, у якій відображено інформацію про операцію з експорту з Німеччини автомобіля марки «AUDI», модель «А6 ALLROAD QUATTRO», номер кузова НОМЕР_1 (а.с.27);
банківську виписку від 25.02.2019р. від Deutsche Bank про повернення коштів в сумі 4630,20 євро за транспортний засіб марки «AUDI», модель «А6 ALLROAD QUATTRO» (а.с.21-24).
12.02.2019 декларантом позивача оформлено та подано відповідачу митну декларацію № UA209190/2019/019871, якою заявлено до митного оформлення імпортований товар: автомобіль марки «AUDI», модель «А6 ALLROAD QUATTRO», номер кузова НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення - 2015, модельний рік виготовлення - 2016, дата введення в експлуатацію 07.08.2015р., тип двигуна дизельний, робочий об'єм двигуна 2967 куб.см, що був у використанні, призначений для перевезення пасажирів загальна кількість місць 5, загальна кількість дверей 5, колісна формула 4х4, потужність 235 kw, двигун немає даних, колір сірий, тип кузова універсал (а.с.28-29).
13.02.2018р. Львівською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2019/000093/2 по митній декларації № UA209190/2019/019871, за яким митну вартість спірного автомобіля визначено в розмірі 33700 євро за 6 (резервним) методом митної вартості (а.с.30 і на звороті).
В обґрунтування вказаного рішення зазначено, що відповідно до Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні митного контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затв. наказом № 689 від 11.09.2015р., та постанови КМ України № 1077 від 12.12.2018р. у митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість товару не підтверджена документально і не відповідає інформації по вартості даного транспортного засобу, яка згенерована АСАУР ДФС та складає 33700 євро. Проведено консультації з декларантом згідно ст.57 МК України. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст.59 МК України) та методу 2б (ст.60 МК України) з причин відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МК України) та методу 2г (ст.63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. Митну вартість визначено за резервним методом у зв'язку з наявністю у митного органу цінової інформації з системи АСАУР ДФС. Митна вартість становить 33700 євро. Джерелом інформації для визначення митної вартості використано середню ціну, за яку транспортний засіб визначеної марки, моделі, комплектації, пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції, визначену за результатами спрацювання АСАУР.
На підставі наведеного Львівською митницею ДФС винесено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209190/2019/00290, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією № UA209190/2019/019871 від 12.02.2019р. Причиною відмови визначено неможливість завершення митного оформлення, по причині необхідності внесення змін у графи 12, 45 МД (у зв'язку із коригуванням митної вартості товару № 1 після прийняття рішення про коригування митної вартості товару № UA209000/2019/000093/2). Декларантом порушено умови декларування, передбачені п.п.1, 8 ст.257 МК України та наказу Міністерства фінансів України № 651 від 30.05.2012р. «Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа», невірно розраховано митну вартість, неправильно заповнені графи 12, 45 ВМД, пп.1 п.6 ст.54 МК України (а.с.31-32).
Розглядуваний спір стосується правомірності рішення відповідача щодо коригування митної вартості товарів.
Приймаючи рішення та задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено тої обставини, що подані позивачем документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значенні складових вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідачем безпідставно не взято до уваги рахунок-фактуру та банківські документи, якими визначено вартість спірного автомобіля у розмірі 24369,75 євро. Натомість, митний орган без належного обґрунтування взяв до уваги цінову інформацію з мережі АСАУР ДФС, не врахувавши документи, які були подані декларантом до митного оформлення.
Вказане свідчить про недоведеність відповідачем обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості товару за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто, основні документи містили всі необхідні числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.
Водночас, відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.
При цьому, відповідач не обґрунтував та не довів неможливість визначення митної вартості за ціною контракту та її визначення за жодним методом, що передує резервному.
Висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення заявленого позову колегія суддів вважає такими, що відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства, з наступних причин.
Відповідно до МК України (в редакції, діючій на момент виникнення спірних правовідносин):
ст.ст.49, 50 - митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
ч.1 ст.51, ч.1 ст.52 - митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
ч.2 ст.52 - декларант зобов'язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
ч.ч.1, 2 ст.54 - контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.
ч.3 ст.54 - за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 цього Кодексу.
ч.6 ст.54 - орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Таким чином, законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, якою визначається правильність визначення митної вартості декларантом, у випадку, якщо не доведено інше.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено); інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
За правилами ч.3 цієї ж статті у разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Тобто митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.
Наведені приписи законодавства з питань митної справи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Ненаведення митним органом в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Таким чином, право митного органу на витребування додаткових у декларанта документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) наявність розбіжностей у документах; 2) наявність ознак підробки документів; 3) відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до роз'яснень, які наведені у постанові Пленуму ВАС України № 2 від 13.03.2017р. «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13.03.2012 року», факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у ч.3 ст.53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів.
В п.2 ч.5 ст.54 МК України передбачено, що митний орган має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.
Разом з тим, праву митного органу на витребування додаткових документів передує його обов'язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.
Окрім цього, системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Як з'ясовано під час судового розгляду справи, позиція відповідача полягає у тому, що через спрацювання індикатору ризику, визначеного на рівні нижньої межі діапазону вартості транспортних засобів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваному транспортному засобу в країні експорту, з вирахуванням із такої вартості сум податків, що підлягають поверненню у країні експорту у зв'язку з вивезенням (експортом) таких транспортних засобів, від декларанта витребовувалися додаткові документи на підтвердження митної вартості товару.
Разом з тим, подані до митного контролю та оформлення документи не підтверджували документально заявлену митну вартість ввезеного автомобіля.
Окрім цього, автоматизована система аналізу та управління ризиками не є програмним продуктом, який містить інформацію про митну вартість імпортованих товарів, а спрямована виключно на те, що б застерегти посадових осіб митниці про ті митні формальності, які йому доцільно провести, за необхідності, для дотримання норм законодавства під час здійснення митного контролю.
Стаття 362 МК України дає визначенні аналізу ризику як систематичне використання органами доходів і зборів наявної у них інформації для визначення обставин та умов виникнення ризиків, їх ідентифікації і оцінки ймовірних наслідків недотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.
Тобто, спрацювання системи АСАУР є лише рекомендацією посадовій особі митниці більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою митною вартістю товару.
Водночас, в розглядуваному випадку митним органом не доведено наявності самих ризиків. Зокрема, відповідачем не надано доказів наявності у митного органу інформації про митне оформлення ідентичних та подібних (аналогічних) транспортних засобів, з вказанням марки, моделі, інших даних і особливостей, а також ціни вже оформлених транспортних засобів.
Натомість митниця, як вбачається із графи 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, що містить назву «Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначила: «Джерелом інформації для визначення митної вартості використано середню ціну, за яку транспортний засіб визначеної марки, моделі, комплектації пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції, визначену за результатами спрацювання АСАУР.» Тобто, відповідач застосував ціну, яку йому сформував АСАУР, без вказівки на будь-яке джерело.
Стосовно процедури застосування шостого резервного методу, то норми МК України не передбачають можливості використання за основу середню ціну. Звідси, відповідачем застосовано термін «середня ціна», який не визначений жодним нормативно-правовим актом.
Між тим, позивачем представлено пакет документів (зокрема, рахунок-фактуру), в яких чітко стверджується про вартість придбання спірного автомобіля.
Отже, будь-яких розбіжностей чи недоліків надані документи не містили, а відтак сумнів митного органу ґрунтувався лише на невідповідності заявленої митної вартості транспортного засобу індикатору ризику АСАУР ДФС, визначеного на рівні нижньої межі діапазону вартості транспортних засобів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваному транспортному засобу в країні експорту, з вирахуванням із такої вартості сум податків, що підлягають поверненню у країні експорту у зв'язку з вивезенням (експортом) таких транспортних засобів.
Інші причини, які зазначені відповідачем (відсутність доказів оплати автомобіля), не можуть братися до уваги відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, оскільки такі в основу рішення про коригування митної вартості не покладалися.
Під час розгляду справи в суді відповідач стверджував про відсутність банківських платіжних документів про сплату позивачем коштів за автомобіль, наголошуючи на обов'язковості надання таких.
Разом з тим, подаючи до митного органу митну декларацію № UA209190/2019/019871, декларант позивача разом з фактурою № 202219 (код 0380 графи 44 митної декларації) надав усі банківські платіжні документи.
Щодо відсутності банківських (платіжних) документів відповідачем не зазначалося під час розгляду поданих документів, при цьому Львівська митниця ДФС повідомила декларантові про можливість доведення достовірності заявленої фактурної вартості транспортного засобу шляхом подання висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Тобто, апелянт, витребовуючи у позивача додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості, не ставив питання про документи, що підтверджують сплату відповідних коштів, натомість, вимагав лише висновок експерта.
В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів наголошує, що хронологія досліджуваних подій свідчить про реальність проведеної операції по купівлі позивачем транспортного засобу.
Зокрема, 30.01.2019р. фірма-продавець «Gutekunst-Automobile» (71131 Unterjettingen, Gutmeisterweg 10) оформила зобов'язуюче замовлення автомобіля, відповідно до якого позивач зобов'язувався придбати транспортний засіб марки «AUDI», модель «А6 ALLROAD QUATTRO», код VIN - НОМЕР_1, та сплатити за нього грошові кошти в сумі 24369,75 євро (без податку на додану вартість), а також забезпечувальний платіж у сумі 4630,20 євро, всього 29000 євро; термін до сплати встановлений до 02.02.2019р.
31.01.2019р. ОСОБА_2 зі свого рахунку сплатив за позивача кошти в сумі 29000 євро за придбаний ОСОБА_1 автомобіль, про що свідчить банківська виписка від 31.01.2019р. від Deutsche Bank про перерахування коштів в сумі 29000 євро за транспортний засіб.
01.02.2019р. сплачені кошти були зараховано на банківський рахунок продавця, що стверджується платіжним документом, виданим Sparkasse Calm Pforzheim в якості інформації про оплату за транспортний засіб; після отримання коштів продавець провів переоформлення права власності на позивача шляхом виготовлення технічного паспорту (а.с.58-60).
02.02.2019р. у підтвердження даного факту купівлі-продажу продавцем видано рахунок-фактуру (інвойс) № 202219, в якому вказано, що вартість зазначеного транспортного засобу становить 29000 євро, з яких сума податку на додану вартість (4630,20 євро) утримувалась в якості забезпечувального платежу; поставка автомобіля без німецького податку на додану вартість становить 24369,75 євро.
Вказаний рахунок-фактура (інвойс) № 202219 від 02.02.2019р. є документом роздрібної торгівлі та оформлявся виключно для митних органів України в цілях підтвердження факту купівлі позивачем транспортного засобу за вказану суму.
Водночас, ОСОБА_2 , з банківського рахунку якого здійснено платіж, є чоловіком рідної сестри позивача, а відповідні кошти були йому позичені, і саме в рамках цієї позики вказані кошти були сплачено за відповідний транспортний засіб (а.с.82-83).
За таких умов слід вважати, що позивачем доведено документально заявлену митну вартість автомобіля.
Тимчасовий порядок виконання митних формальностей під час здійснення митного оформлення транспортних засобів для їх вільного обігу на митній території України, затв. постановою KM України № 1077 від 12.12.2018р., визначає механізм виконання митних формальностей під час здійснення митного оформлення транспортних засобів, що класифікуються за кодом товарної позиції 8703 згідно з УКТЗЕД та ввезені громадянами на митну територію України в період з 01.01.2015р. до 25.11.2018p., а також перебувають у митному режимі тимчасового ввезення або транзиту, поміщення в який здійснювалося шляхом вчинення дій, усного декларування або декларування з використанням іншого документа, ніж митна декларація, на бланку єдиного адміністративного документа; перебували у митному режимі тимчасового ввезення або транзиту, були вивезені за межі митної території України після 25.11.2018р. та ввезені повторно.
Позивачем придбано спірний автомобіль у німецької фірми «Gutekunst-Automobile» (71131 Unterjettingen, Gutmeisterweg 10) в 2019 році та після того вперше ввезено його на митну територію України.
Таким чином, норми зазначеного Тимчасового порядку не можуть застосовуватися під час здійснення митного контролю імпортованого позивачем транспортного засобу.
Окрім цього, аналіз фактичних обставин свідчить, що в оскарженому рішенні про коригування митної вартості товарів митним органом не зазначено, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити такі складові.
Оскільки оскаржуване рішення не містить зрозумілого обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, тому вказане рішення митного органу відповідає вимогам п.1 ч.2 ст.55 МК України.
Отже, в наданих декларантом документах немає розбіжностей, останні містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, яка підлягала сплаті за цей товар.
Звідси, позивач одночасно з митною декларацією в повному обсязі надав до митного органу документи, які підтверджують митну вартість транспортного засобу згідно з ч.2 ст.53 МК України.
Водночас, відповідачем не доведено, що подані декларантом документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому митниця не обґрунтувала та не довела неможливість визначення митної вартості за ціною контракту.
Із змісту представлених документів можна чітко та однозначно встановити вартість придбання ввезеного автомобіля, при цьому наявність будь-яких обставин, що є визначальними за цих умов та змінюють його вартість, відповідачем не доведено.
Наведені висновки відповідають правовій позиції, висловленій Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 15.10.2013р. (справа № 21-270а13), від 22.10.2013р. (справа 21-342а13), від 31.03.2015р. (справи № 21-127а15 та № 21-53а15) та від 30.06.2015р. (справа № 21-591а15).
Згідно зі ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачена ч.2 ст.58 МК України.
Так, відповідно до вказаної норми, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Під час судового розгляду справи з'ясовано, що позивач для підтвердження заявленої митної вартості товару подав до митного органу всі необхідні для цього документи. При цьому, надані документи не містили розбіжностей, а їх дані підтверджували в повній мірі ціну товару.
Звідси, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом застосування митним органом коригування митної вартості є безпідставним та необґрунтованим.
Водночас, представлені для митного оформлення автомобіля документи викладені на іноземній мові, однак такі сторонами повністю ідентифіковані (також під час судового розгляду до справи долучений їх переклад), що дозволило об'єктивно встановити дійсні обставини по справі.
Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятого рішення не впливають та висновків суду не спростовують.
Отже, на підставі наведених норм, у зв'язку із заявленням декларантом достовірних відомостей щодо митної вартості товару, а також через подання документів, що підтверджують рівень митної вартості товарів, митним органом неправомірно прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів.
Враховуючи непідтвердження в судовому засіданні обставин, якими митний орган обґрунтовував свої твердження про дотримання ним вимог МК України та допущених порушень зі сторони позивача під час визначення митної вартості товарів, а відтак й покладених в основу спірного рішення про визначення митної вартості товарів, заявлений позов є підставним, через що підлягає до задоволення.
Також в порядку ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта Львівську митницю ДФС.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.06.2019р. в адміністративній справі № 1.380.2019.001597 залишити без задоволення, а вказане рішення суду - без змін.
Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Львівську митницю ДФС.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. М. Шавель
судді І. В. Глушко
І. І. Запотічний
Дата складення повного судового рішення: 16.10.2019р.