07 жовтня 2019 рокуЛьвів№ 857/8863/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Шинкар Т.І., Ільчишин Н.В.,
за участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Зразковий дім» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 липня 2019 року (головуючий суддя Крутько О.В., м. Львів, повний текст складено 17.07.2019) по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Зразковий дім» до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправними і скасування припису та постанови,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Зразковий дім» звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області в якому просило визнати протиправними і скасувати припис відповідача про усунення виявлених порушень від 26.11.2018 № ЛВ2876/589/АВ/П та постанову про накладення штрафу від 07.12.2018 №ЛВ2876/1402/АВ/ФС.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 липня 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Зразковий дім» оскаржило його в апеляційному порядку, вважає, що судом не доведено обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, висновки суду не відповідають обставинам справи і неправильно застосував норми матеріального права. Тому просить рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.07.2019 скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.
В апеляційній скарзі зазначає, що у період 08-09.11.2018 Головним управлінням Держпраці у Львівській області проведено інспекційне відвідування у ТОВ «Управляюча компанія «Зразковий дім», за результатами якого складено акт № ЛВ2876/1402/АВ від 09.11.2018 інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю, згідно якого, в ході інспекційного відвідування начебто було виявлено порушення законодавства про працю. В порушення вимог ч. 1, ч. 3 ст. 24 КЗпП України Товариством допущено до роботи працівників без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
26.11.2018 Головним управлінням Держпраці у Львівській області складено оскаржуваний припис № ЛВ2876/589/АВ/П про усунення виявлених порушень, яким зобов'язано директора ТОВ «Управляюча компанія «Зразковий дім» у строк до 07.12.2018 усунути начебто виявлені під час інспекційного відвідування порушення.
Оскаржуваною постановою Головного управління Держпраці у Львівській області № ЛВ2876/1402/АВ/ФС від 07.12.2018 на позивача ТОВ «Управляюча компанія «Зразковий дім» накладено штраф у розмірі 1 116 900 гривень. Згідно постанови, у ході проведення інспекційного відвідування ТОВ «Управляюча компанія «Зразковий дім» надано копії договорів про надання послуг. Предметом укладених Товариством угод є процес праці, а не її кінцевий результат. Виконавці систематично виконували трудові функції на підприємстві, обсяг виконаної роботи не визначений. Виконання робіт виконавцями за переліченими договорами про надання послуг носить систематичний характер (три місяці), з виконанням однієї і тієї ж самої трудової функції та із систематичною оплатою праці.
Відповідно до договорів про надання послуг №15, 16, 17, 18, 19 укладених 01.10.2018 з терміном дії до 31.12.2018, з виконавцями ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , з врахуванням додатків до договорів, а також актів приймання-передачі послуг, контрагенти позивача виконували наступні роботи (надавали послуги):
прибирання прибудинкової території (газон, тротуари) та прибирання від осіннього
листя;
вологе підмітання сходових кліток;
миття вестибюлів сходових кліток і маршів;
обмітання пилу, павутиння і бруду зі стін, стель, дверей, вікон, підвіконь, радіаторів;
вивішування державного прапора.
Згідно актів від 31.10.2018 і 30.11.2018, які підписувались окремо із кожним контрагентом, Виконавцями було надано послуги прибирання, підмітання, миття на чітко визначеній площі; вартість послуги визначена шляхом множення вартості роботи по 1 кв м на відпрацьовану площу; надано послугу в чітко обрахованій кількості її циклів.Зміст послуг та її обсяг різняться у розрізі контрагентів та періодів дії договорів, оплата за цивільно-правовими договорами не була фіксованою чи стабільною.
Стосовно договору № 22 від 01.10.2018, укладеного із ОСОБА_6 , то будь-яких обов'язків за цим договором ОСОБА_6 не виконував, до надання послуг позивачу він не приступав, платіжні зобов'язання перед ним у ТОВ «Управляюча компанія «Зразковий дім» не виникали.
Відповідно до договорів про надання послуг №20, 23 укладених 01.10.2018 з виконавцями ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , з врахуванням додатків до договорів, а також актів приймання-передачі послуг, контрагенти позивача виконували наступні роботи (надавали послуги):
Підключення квартир до мережі електропостачання;
Підключення квартир до мережі водопостачання;
Видача ключів від омофонів;
Підключення мешканців до GSM-модуля (програма шлагбаум);
Видача пультів до шлагбаума;
Зняття показів поквартирних електричних лічильників.
Згідно актів від 31.10.2018 і 30.11.2018, які підписувались окремо із кожним контрагентом, Виконавцями було надано послуги з підключення до мереж конкретної кількості кватир, видано конкретну кількість ключів. Підключено конкретну кількість GSM-модулів, видано конкретну кількість пультів; вартість послуги визначена шляхом множення вартості одиниці послуги на її кількість; надано послугу в чітко обрахованій кількості її циклів. Зміст послуг та її обсяг різняться у розрізі контрагентів та періодів дії договорів, оплата за цивільно-правовими договорами не була фіксованою чи стабільною.
Згідно договору про надання послуг № 21, укладеного 01.10.2018 з виконавцем ОСОБА_9, з врахуванням додатку до договору, а також актів приймання-передачі послуг, контрагент позивача виконував наступні роботи (надавав послуги) згідно предмету договору:
заміна водопровідної труби; розповітрення системи опалення; прочистка каналізаційної труби; заміна крану; встановлення трійника.
Згідно актів від 31.10.2018 і 30.11.2018, які підписувались із контрагентом, Виконавцем було надано послуги у чітко визначених обсягах (виміряно в метрах або в циклах). Зміст послуг та її обсяг різняться у розрізі періодів дії договору, оплата за цивільно-правовими договорами не була фіксованою чи стабільною.
Відповідно до договору про надання послуг № 24, укладеного 01.10.2018 з виконавцем ОСОБА_10, з врахуванням додатку до договору, а також актів приймання-передачі послуг, контрагент позивача виконував наступні роботи (надавав послуги) згідно предмету договору:
зняття показників загально-будинкових лічильників; ревізія контактних з'єднань у загально розподільчій шафі; встановлення світильника; встановлення датчиків руху; ремонт світильника.
Згідно актів від 31.10.2018 і 30.11.2018, які підписувались із контрагентом, виконавцем було надано послуги у чітко визначених обсягах. Зокрема встановлено певну кількість світильників, замінено чітку кількість перемикачів, запобіжників тощо; обраховано кількість лічильників, з яких виконавець знімав показники. Зміст послуг та її обсяг різняться у розрізі періодів дії договору, оплата за цивільно-правовими договорами не була фіксованою чи стабільною.
Відповідно до частини 1 статті 21 Кодексу законів про працю України, трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, повинен дотримуватись правил внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Загальне визначення цивільно-правового договору міститься у статті 626 Цивільного кодексу України, згідно частини 1 якої договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно статті 6 цього Кодексу сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
У статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
У своїх листах № 64/06/187-12 від 20.04.2012 та № 151/06/186-11 від 16.05.2011 Міністерство праці та соціальної політики України зазначило, що відповідно до чинного законодавства виконання робіт, надання послуг особою може здійснюватися як на підставі трудового договору (ст.21 КЗпП України) так і, зокрема, на підставі цивільно-правових договорів, що відомі на практиці як «трудові угоди». При виконанні робіт, наданні послуг на підставі трудового договору повинні бути дотримані вимоги трудового законодавства, а при укладанні цивільно-правового договору на виконання певної роботи або за надання певних послуг слід керуватися цивільним законодавством. Цивільно-правовий договір - це будь-який вид договору, який укладається відповідно до вимог не трудового, а цивільного законодавства. За цивільно-правовим договором оплачується не процес праці, а його результат. Він визначається після закінчення роботи та оформляється актами здавання- приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких здійснюється їх оплата. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його рамками, метою договору є отримання певного матеріального результату. Особа, яка виконує роботу на підставі цивільно-правового договору, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик. Законодавство про працю на такі відносини не поширюється.
При цьому апелянт зазначає, що 06.03.2019 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглянувши справу № 802/2066/16-а, провадження №К/9901/45061/18, дійшов до наступного правового висновку.
« 22. Взаємовідносини громадянина і роботодавця можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами статті 208 ЦК України. Такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється.
23. Подібні правовідносини були предметом розгляду судом касаційної інстанції. У постанові від 26.09.2018 у справі № 822/723/17 Верховний Суд зробив такий правовий висновок:
«Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.
Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.
Отже, трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт».
24. Під час перевірки, так і судом досліджувались цивільно-правові угоди, укладені позивачем з фізичними особами у період з червня по жовтень 2016 року.
25. За цими угодами Виконавці взяли на себе зобов'язання виконати послуги зі збирання яблук, слив. Відповідно до п. 2.2 цивільно-правової угоди за виконану роботу Замовник сплачує Виконавцеві винагороду. Відповідно до Додатків до вказаних угод. сторони дійшли домовленості щодо внесення зміни до цивільно-правових угод, а саме «За виконану роботу Замовник сплачує Виконавцеві винагороду за збір яблук з розрахунку: 300 грн. - за 1 тонну сортового яблука, 200 грн. - за 1 тонну підбору».
26. Між виконавцями та замовником підписувалися акти прийняття-передачі виконаних робіт, в яких зазначено, які роботи передав виконавець. їх обсяг та вартість. Оплата позивачем отриманих від виконавців послуг за цивільно-правовими угодами підтверджується видатковими касовими ордерами.
27. В ході відбирання пояснень відповідачем не з'ясовано про наявність у таких осіб трудових книжок, медичних книжок, не з'ясовано чи було досягнуто зголи між найманими працівниками та позивачем щодо форми трудових ні гтносин (усна чи письмова), а також наявність інших обставин, які згідно вимог чинного законодавства є підставою для укладення трудового договору між працівником та роботодавцем.
28. Згідно з поясненнями фізичних осіб, вони виконували роботи з 08:00 до 17:00. Разом з тим, відповідно до наказів ТОВ «Гренвіс» № 25 в від 20.04.2016 та № 62 в від 01.08.2016 на підприємстві встановлено 10-годинний робочий день з 08:00, перерва на обід - з 13:00 до 14:00, кінець роботи - 19:00. Тому фізичні особи, що виконували роботи по збиранню яблук, не мали обов'язку дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства.
29. Отже, суди дійшли правильних висновків, що цивільно-правові договори між позивачем та фізичними особами укладалися для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання певних результатів праці. У зв'язку з досягненням зазначеної мети взаємовідносини між позивачем та відповідними працівниками припинилися. Укладені угоди не містять обов'язку виконавців бути присутнім на підприємстві у визначені робочі години, дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку, обов'язку підприємства забезпечувати виконавців матеріально-технічною базою, регламентації процесу праці, часу та тривалості робочого часу.
30. У зв'язку з цим, тлумачення відповідачем змісту цивільно-правових угод як таких, що насправді містять ознаки трудового договору, є таким, що не ґрунтується на фактичних обставинах та законодавстві.»
У ході проведення інспекційного відвідування листом від 09.11.2018 № 91, а також при поданні позовної заяви Товариством надано копії договорів про надання послуг з додатками, укладених 01.10.2018 з терміном дії до 31.12.2018, з низкою Виконавців, які виконували роботи (надавали послуги) згідно предмету договорів, а також копії актів приймання-передачі послуг.
Як видно із додатків до цивільно-правових договорів про надання послуг, укладених позивачем із контрагентами, їх предметом є конкретні послуги.
Предметом укладених договорів є кінцевий результат, а не сам процес праці. Такий висновок випливає зі змісту актів приймання-передачі послуг, у яких зафіксовано:
- одиницю виміру послуги, як от площа об'єкта/кількість об'єктів;
- кількість циклів надання послуг;
- вартість послуг, що визначається шляхом множення одиниці виміру послуги на кількість циклів наданих послуг.
Вказані показники, згідно актів приймання-передачі послуг, різняться між собою у всіх контрагентів позивача, а також містять істотні відмінності в розрізі періоду надання послуги (01-31 жовтня, 01-30 листопада).
У самих договорах та актах приймання-передачі послуг зазначається, який саме конкретно результат послуги виконавець передає замовнику, визначено перелік завдань, обсягу, види тощо.
В оскаржуваному рішенні суду першої інстанції взагалі не міститься опису і аналізу додатків до договорів, а також актів виконаних приймання-передачі послуг. Суд першої інстанції зовсім не надавав оцінки цим документам, проаналізувавши лише зміст первинних договорів із громадянами. Натомість, зміст додатків до договорів, якими були внесені суттєві зміни в розділи про предмет договору і оплату за договором, взагалі залишились поза увагою суду. Аналогічно відсутня в судовому рішенні оцінка як доказів актів приймання-передачі послуг.
Будучи допитаними в суді в якості свідків громадяни ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 і ОСОБА_3 вказали, що ними було погоджено вартість одиниці роботи і те, що винагорода буде виплачуватись залежно від об'єму виконаних робіт. Усі інструменти, знаряддя праці належали самим громадянам. Ні про які фіксовані винагороди ніколи не йшлось, так само не йшлось про відпустки. Регулярної зайнятості їм не було потрібно. Графіку роботи у них не було. Натомість їм щоразу телефонував директор підприємства і замовляв конкретну роботу. Коли їм дзвонили щодо замовлення, громадяни могли сказати, що пропонують його виконати, наприклад, за день-два чи три. Якщо підходило, то вони погоджували виконання робіт. Бувало таке, що громадяни не могли прибути в час який просить позивач і відмовлялись від замовлення. Позивач перевіряв сам результат виконаної роботи. Процес роботи і в який спосіб виконувалась ця робота позивача не цікавив. Згодом оформлялись акти виконаних робіт, узгоджувались кількісні показники виконаних робіт з громадянином. За кожним актом виконаних робіт оплата була різною, виходячи із кількості виконаної роботи, а не часу роботи. Ніхто ніколи не контролював часу громадян, про трудові книжки не було і мови, ніхто не піднімав питання правил розпорядку, ніяких робочих планів наперед не існувало, вони нікому не підпорядковувались. За словами громадян, саме такого роду правовідносини їм і були потрібні, а не регулярна зайнятість.
Допитаний в суді в якості свідка директор ТОВ «Управляюча компанія «Зразковий дім» ОСОБА_11 дав аналогічні показання, доповнивши, що дійсно у штаті підприємства на той час не було працівників, які б могли виконувати схожі функції. Однак, це було пов'язане із тим, що більша частина житлових будинків, що обслуговувались позивачем, були не заселені мешканцями новобудови і левова частка всіх функцій Управляючої компанії «Зразковий дім» на перших етапах зводилась до юридично-бухгалтерського обслуговування об'єднань співвласників багатоквартирних будинків. Із цих же причин не було необхідності щоденного виконання робіт контрагентами за договорами.
Відносно контрагентів позивача не велись табелі обліку робочого часу, оскільки ними виконувались роботи у зручний для них час, зручною для них тривалістю виконання робіт та перерв, роботи виконувались за попереднім усним замовленням позивача. Також відсутні табелі та записи обліку робочого часу контрагентів позивача, що мали б бути вихідним документом для нарахування їм заробітної плати, інших виплат, у випадку якби такі відносини носили характери трудових.
Фізичні особи не надавали замовнику трудових книжок, вони не входять до штату підприємства, не підлягають правилам внутрішнього трудового розпорядку, облік їхнього робочого часу замовником не здійснюється, заробіток осіб, з якими укладені договори, залежить виключно від кількісних показників виконання договору - кількості виконаних заявок замовника, а відносини між замовником та виконавцем не передбачають заздалегідь встановлених норм виконання робіт, мінімальної плати за договором, тоді вказані відносини відповідають ознакам договору про надання послуг.
Фізичні особи не повинні були виконувати систематично певні функції на підприємстві. Адже, в підписаних сторонами актах приймання-передачі послуг визначається обсяг наданих послуг. Вказані особи самостійно організовували свій час та порядок надання послуг, не підпорядковувались внутрішньому трудовому розпорядку та були вільні у виборі методів надання послуг, що становила предмет договору. При цьому, конкретний результат послуги, який підлягав передачі підприємству, як замовнику, та їх вартість, визначалась сторонами у договорі за спільною домовленістю.
Головним управлінням Держпраці у Львівській області не були відібрані пояснення у вказаних осіб та останніми не подавалося жодних заяв чи скарг щодо їх неналежного працевлаштування. Жодних відомостей щодо незгоди фізичних осіб з укладенням цивільно-правових договорів в акті інспекційного відвідування не було зазначено, на підставі чого апелянт вважає, що вказані договори укладено за вільним волевиявленням на розсуд сторін і погоджені ними.
Обґрунтовуючи свій висновок про трудовий характер правовідносин у 2018 році, суд першої інстанції послався на факт укладення у січні 2019 року трудових договорів із п'ятьма громадянами.
Однак, такі висновки суду є помилковими. Допитані в якості свідків громадяни ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 і ОСОБА_3 пояснили, що у 2018 році їх не влаштовувала регулярна зайнятість із графіком робочого часу. Специфіка їхньої діяльності полягала в тому, що вони могли самі вибирати час виконання роботі (надання послуг), тривалість цих робіт, обсяг і навіть вид. Свідки зазначали, що з урахуванням своїх власних інтересів вони подекуди не приймали від ТОВ «Управляюча компанія «Зразковий дім» замовлень на виконання робіт, якщо їх не влаштовував запропонований час. Свідки вказали, що у 2018 році вони мали можливість на власний розсуд вирішити в який день і час доби будуть виконуватись замовлення. Саме такий характер відносин їм і потрібен був у 2018 році і вони не бажали достроково припиняти дію цивільно-правових договір, укладений на строк до 31.12.2018.
Як зазначали свідки, у січні 2019 році ТОВ «Управляюча компанія «Зразковий дім» поставила їх перед фактом, що такий спосіб співробітництва є неприйнятний для Держпраці і виникає необхідність замінити цивільні відносини на трудові. Свідки вказали, що вони особисто погодились і з січня 2019 році розпочали працювати щоденно, за графіком, із фіксованою платнею, відпустками, із використанням засобів праці роботодавця. Тобто допитані в суді свідки пояснили, що є істотні відмінності між характером їхніх відносин із ТОВ «Управляюча компанія «Зразковий дім» в 2018 році та відносинами у 2019 році. Інші громадяни, яких все ж таки не влаштовувала трудова зайнятість, по закінченню строку дії цивільно-правових договорів не укладали із позивачем трудових договорів.
Згідно абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати і винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків.
Із огляду на це апелянт вважає, що підставою для застосування вказаних санкцій є факт допуску без укладення трудового договору до роботи особи, яка за характером виконуваних робіт виконує на підприємстві певну трудову функцію, що у сукупності з іншими ознаками надає їй статусу працівника підприємства, а підприємство щодо неї є суб'єктом, яке використовує саме її найману працю у розумінні КЗпП України.
Такі відносини регулюються законодавством про працю, при цьому сторони розуміють та усвідомлюють таку обставину, але жодним чином не оформляють таких відносин. Сфера регулювання ст.24 КЗпП України обмежується випадками, коли між підприємством та фізичною особою мають місце відносини, які за своїм змістом регулюються трудовим законодавством, а застосування штрафних санкцій за абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України здійснюється у тому випадку, коли такі відносини не оформлені документами, визначеними КЗпП України.
Позивачем же залучено до виконання робіт і надання послуг фізичних осіб на умовах цивільно-правових договорів. Виступаючи податковим агентом фізичних осіб, ТОВ «Управляюча компанія «Зразковий дім» сумлінно сплачувала податки, збори та інші обов'язкові платежі за цивільно-правовими договорами. Жоден із контрагентів позивача не висловлював будь-яких претензій щодо правової природи усталених між ними відносин та не стверджував про ймовірність прихованих трудових відносин між ними. Конкретизація видів, обсягів і розрахунок вартості у додатках до цивільно-правових договір і актах приймання-передачі послуг, а також позиція самих фізичних осіб свідчать про дійсний характер цивільно-правових відносин між ними.
Відтак, правові підстави для притягнення ТОВ «Управляюча компанія «Зразковий дім» до відповідальності відсутні.
У відповідності до вимог ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що в період з 08.11.2018 по 09.11.2018, на підставі наказу від 08.11.2018 №2653-П та направлення від 08.11.2018 №2457, інспектором праці відповідача проведено інспекційне відвідування ТзОВ «Управляюча компанія «Зразковий дім», за результатами якого складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №ЛВ2876/1402/АВ.
Згідно вказаного акта інспекційного відвідування, позивачем допущено порушення вимог ч.1 та ч.3 ст.24 КЗпП України, а саме: в ході проведення інспекційного відвідування надано копії договорів про надання послуг №№15, 16, 17, 18, 19, 22 укладені 01.10.2018 в термін до 31.12.2018 в особі директора ОСОБА_11 , який діє на підставі Статуту з наступними виконавцями: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , які виконували наступні роботи (надавали послуги). Предмет договорів:
виконання робіт ранкове прибирання території;
поточне підмітання території;
вологе підмітання сходових кліток і машів перших вище третього поверху;
вологе підмітання вестибюлів, сходових кліток і маршів перших трьох поверхів
миття вестибюлів сходових кліток і маршів перших трьох поверхів; миття приміщень загального користування;
миття вікон на сходових клітках і у вестибюлях, дверей;
обмітання пилу, павутиння і бруду зі стін, стель, дверей, вікон, підвіконь, радіаторів, сітчастих огорож ліфт;
вологе протирання підвіконь, віконних решіток, поручнів, поштових скриньок, електрощитових, сходів на горище;
посипання піском тротуарів, дворових перехідних доріжок, зовнішніх сходів і площадок на них (у зимовий період за наявності ожеледиці);
підготовка піску для посипання;
утримання у справному і охайному стані урн. очищення їх від сміття;
прибирання тротуарів у дворах які входять у площу прибирання двірника, від снігу, який щойно випав і згрібання його у вали;
промивання номерних ліхтарів, вуличних і сходових покащиків; очищення підвалів та горищ від побутових відходів;
вивішування в установлені дні державних прапорів на фасадах будинку, а також зняття і зберігання їх;
догляд за зеленими насадженнями;
підготовка притирального інструменту;
нагляд за збереженням всього зовнішнього обладнання.
Крім того, надані договори про надання послуг №№20, 23 укладені 01.10.2018 року в термін до 31.12.2018 в особі директора ОСОБА_11 , який діє на підставі Статуту з наступними виконавцями: ОСОБА_7 , ОСОБА_8, які виконували наступні роботи (надавали послуги). Предмет договорів:
ведення журналу «Консьєрж»;
здійснювати відповідні записи про відвідувачів у журналі;
повідомляти про підозрілих людей на території будинку;
слідкувати за збереженням майна будинку;
стежити за наявністю, справністю та безпечністю побутового користування, технічними системами та засобами життєзабезпечення: дверним обладнанням, ліфтовим господарством, сходовими клітками тощо. У разі виявлення пошкоджень, зіпсованості повідомляти управляючу компанію та відповідні служби;
зберігати ключі від підсобних приміщень, горищ, підвалів, запасних виходів тощо;
стежити за санітарним станом місць загального користування у будинку тощо;
інформувати відвідувачів про розташування квартир та службових приміщень на поверхах будинку;
слідкувати за порядністю майстрів, які виконують ремонти у квартирах будинку;
виконувати інші доручення керівника.
Також, надано договір про надання послуг №21 укладений 01.10.2018 року в термін до 31.12.2018 в особі директора ОСОБА_11 , який діє на підставі Статуту з наступним виконавцем: ОСОБА_9 , який виконував наступні роботи (надавав послуги). Предмет договору:
ремонт водозабірної арматури;
обслуговування інженерних мереж;
усунення течі в трубопроводах, приладах та арматурі;
заміна водопровідних труб;
регулювання триходових кранів, поновлення сальникових ущільнень; укріплення ізоляції трубопроводів;
очищення від накипів, водозабірної арматури;
розповітрення системи центрального опалення;
зміна прокладок у водопровідних кранах:
прочищення сифонів, лежаків;
підкарбування розтрубів та ущільнення стиків, каналізаційних труб; встановлення у даху ревізій гумових прокладок:
усунення засмічень внутрішньобудинкових водопровідних мереж та систем водовідведення;
ремонт ліньовок;
закріплення трубопроводів і заміна невеликих ділянок трубопроводів: роботи з усунення з не значних аварій трубопроводів;
роботи з усунення аварій каналізацій:
заміна каналізаційних труб;
Також, надано договір про надання послуг №24 укладений 01.10.2018 в термін до 31.12.2018 в особі директора ОСОБА_11 , який діє на підставі Статуту з наступним виконавцем: ОСОБА_10 , який виконував наступні роботи (надав послуги). Предмет договору:
забезпечує підтримку справного стану, безаварійну і надійну роботу обслуговуваних пристроїв та електроустаткування;
здійснює монтаж нових електричних мереж;
проводить планово-попереджувальний ремонт (ППР) електронної частини устаткування;
виявляє причини зносу, вживає заходів щодо їх попередження та усунення;
забезпечує правильну експлуатацію, своєчасний якісний ремонт електричних вузлів у загально - розподільчій шафі та електричному щитку житлових будинків;
ліквідує несправності в роботі пристроїв, їх ремонт, монтаж та регулювання;
дотримується правил охорони праці, техніки безпеки і пожежної безпеки згідно діючих інструкцій;
здійснення заміни електричних лампочок та входових клітках та у підвальних приміщеннях;
ревізія загально-розподільчої шафи;
заміна запобіжників та автоматичних перемикачів у загально-розподільчій шафі;
ревізія контактних з'єднань та ізоляцій у розподільчому щитку на сходовій клітці.
Таким чином, відповідач вважає, що предметом укладених Товариством угод є сам процес праці, а не її кінцевий результат. Виконавці систематично виконували певні трудові функції на підприємстві відповідно до визначених посад та у встановлений строк, обсяг виконаної роботи не визначається, а обумовлюється у вигляді професій (вимог, завдань до професій) виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 «Класифікатор професій» затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 №327. Виконання робіт виконавцями за переліченими договорами про надання послуг носить систематичний характер (три місяці), з виконанням однієї і тієї ж самої трудової функції та із систематичною оплатою праці (щомісячно) в однаковому розмірі. Отже, в порушення вимог ч. 1, ч. 3 ст. 24 КЗпП України, Товариством допущено до роботи працівників: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
В акті інспекційного відвідування також зазначено про порушення:
-ч.1 ст.115 КЗпП, ч.1 ст.25 ЗУ №108, а саме: при огляді бухгалтерських документів встановлено, що виплата заробітної плата у ТОВ Управляюча компанія «Зразковий дім» не проводиться не менше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, та пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата, а саме: заробітну плату за жовтень 2018 виплачено одним платежем - 05.10.2018, згідно відомості розподілу виплат від 05.10.2018:
-ч.4 ст.115 КЗпП, ст.21 ЗУ №504, а саме: заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки не виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки, а саме: згідно наказу №2 від 10.08.2017 працівнику ОСОБА_16 надано відпустку з 14.08.2017, а виплату проведено 18.08.2018 відповідно до відомості розподілу виплат від 18.08.2017;
-ч.1 ст.116 КЗпП, а саме: при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, не провадиться в день звільнення, а саме: згідно наказу №3 від 31.10.2018 ОСОБА_17 звільнено за угодою сторін з 31.10.2018, однак, виплату всіх сум, що належать йому від Товариства проведено 09.11.2018, згідно відомості розподілу виплат за листопад 2018 від 09.11.2018;
-ч.1 ст.117 КЗпП, а саме: у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум в день звільнення, при відсутності спору про їх розмір, не виплачується середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Згідно наказу №3 від 31.10.2018 ОСОБА_17 звільнено за угодою сторін з 31.10.2018, однак, виплату всіх сум, що належать йому від Товариства проведено 09.11.2018, згідно відомості розподілу виплат за листопад 2018 від 09.11.2018. Адміністрацією Товариства не надано підтверджуючих документів, які б свідчили про виплату середнього заробітку за весь час затримки.
Акт інспекційного відвідування листом від 12.11.2018 у зв'язку із відмовою від підпису директора ТзОВ «Управляюча компанія «Зразковий дім» скеровано поштовим зв'язком для ознайомлення та підписання. Відповідно Листом від 20.11.2018 позивачем надіслано підписаний примірник акту інспекційного відвідування із зауваженнями (долучений позивачем), на які листом від 23.11.2018 відповідачем була надана відповідь.
26.11.2018 інспектором праці відповідача складено припис про усунення виявлених порушень №ЛВ2876/589/АВ/П, яким зобов'язано директора ТзОВ «Управляюча компанія «Зразковий дім» у строк до 07.12.2018 усунути порушення законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування.
Листом від 04.12.2018 вих.№97 позивачем повідомлено ГУ Держпраці у Львіській області про усунення виявлених порушень та надано відповідні документи. Таким чином, позивачем частково було виконано припис.
07.12.2018 відповідачем, за результатами розгляду справи про накладення штрафу та на підставі акта інспекційного відвідування, винесено постанову №ЛВ ЛВ2876/1402/АВ/ФС про накладення на позивача штрафу у розмірі 1116900,00 грн за порушення ч. 1, ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України, ПКМУ №413.
Розглядаючи спір суд першої інстанції правильно вказав, що ч. 1ст. 3 Кодексу законів про працю України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Відповідно до частини 1 статті 21 вказаного Кодексу трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, повинен дотримуватись правил внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно частини 1 статті 23 Кодексу законів про працю України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.
Відповідно до частини 1 статті 24 Кодексу законів про працю України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
Загальне визначення цивільно-правового договору міститься у статті 626 Цивільного кодексу України, згідно частини 1 якої договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
З огляду на це, суд вірно вважав, що цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи, предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.
Відповідно до ч.1 ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони(замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Згідно зі ст.902 ЦК України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
З огляд у на вказані вище норми законодавства судом першої інстанції зроблено вірний висновок, що основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.
Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.
Отже трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.
Відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами, тобто нормами КЗпП України та інших актів трудового законодавства, що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг у цивільно-правових відносинах визначається сторонами у договорі або чинним законодавством України, зокрема нормами ЦК України.
Надаючи правову оцінку згаданим вище договорам укладеним ТзОВ «Управляюча компанія «Зразковий дім» з фізичними особами суд першої інстанції вважав, що предметом цих договорів є процес праці, що не передбачає кінцевого результату. Працівники позивача систематично виконували певні трудові функції відповідно до визначеного виду виконуваної роботи у встановлений строк. Зокрема, виконавці здійснювали роботи прибиральника, консьєржа, сантехніка, електрика. Такі професії передбачені Класифікатором професій Національного класифікатора України (затверджений Наказом Держспоживстандарту України 28.07.2010 № 327).
За цими договорами оплачувався не результат наданих послуг, а процес трудової діяльності, що є характерною ознакою трудових відносин. Крім того, згідно відомостей розподілу виплат оплата вищезазначеним виконавцям здійснювалась в серпні, вересні 2018 року, а ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ще в липні, серпні 2017 року, що свідчить про неодноразове переукладення договорів про надання послуг та підтверджує систематичний характер виконуваної роботи.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що предметом вказаних цивільно-правових угод про надання послуг, які укладені суб'єктом господарювання з фізичними особами, є виконання саме трудових функціональних обов'язків у відповідності до обраного позивачем виду господарської діяльності. Праця за цією угодою не є юридично самостійною.
Крім того, відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що будучи допитаними в судовому засіданні як свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_11 , не спростували викладені в акті інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №ЛВ2876/1402/АВ порушення ч.1, ч.3 ст.24 КЗпП. Зокрема, директор ТзОВ «Управляюча компанія «Зразковий дім» ОСОБА_11 пояснив, що трудові договори з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 не укладався, оскільки за їх ініціативою були укладені цивільно-правові договори. Також судом враховано ту обставину, що 22.01.2019 із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 Товариством були укладені трудові договори, що не заперечується позивачем.
Враховуючи наведені обставини, суд першої інстанції дійшов висновку, що відносини, які виникли згідно договорів цивільно-правового характеру, укладених між ТзОВ «Управляюча компанія «Зразковий дім» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 мають ознаки трудових правовідносин і до них необхідно застосовувати норми трудового законодавства.
Згідно ч. 3 ст. 24 КЗпП України, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно абз. 2 ч. 2 ст.265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу у разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
З огляду на викладене вище, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем допущено порушення законодавства про працю, а саме ч.ч.1, 3 ст.24 Кодексу законів про працю України, а тому припис про усунення виявлених порушень №ЛВ2876/589/АВ/П від 26.11.2018 та постанова про накладення штрафу Головним управління Держпраці у Львівській області № ЛВ2876/1402/АВ/ФС від 07.12.2018 р. у розмірі 1116900 грн, винесені відповідачем правомірно.
Проте, колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції не погоджується.
Надаючи оцінку спірним договорам суд першої інстанції залишив поза увагою та не надав оцінки додаткам до цих договорів та актам приймання-передачі послуг.
Так, відповідно до договорів про надання послуг №15, 16, 17, 18, 19 укладених 01.10.2018 з терміном дії до 31.12.2018, з виконавцями ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , з врахуванням додатків до договорів, а також актів приймання-передачі послуг, останні виконували наступні роботи (надавали послуги):
прибирання прибудинкової території (газон, тротуари) та прибирання від осіннього
листя;
вологе підмітання сходових кліток;
миття вестибюлів сходових кліток і маршів;
обмітання пилу, павутиння і бруду зі стін, стель, дверей, вікон, підвіконь, радіаторів;
вивішування державного прапора.
Згідно актів від 31.10.2018 і 30.11.2018, які підписувались окремо із кожним контрагентом, виконавцями було надано послуги прибирання, підмітання, миття на чітко визначеній площі; вартість послуги визначена шляхом множення вартості роботи по 1 кв м на відпрацьовану площу; надано послугу в чітко обрахованій кількості її циклів. Зміст послуг та її обсяг різняться у розрізі контрагентів та періодів дії договорів, оплата за цивільно-правовими договорами не була фіксованою чи стабільною.
Відповідно до договорів про надання послуг №20, 23 укладених 01.10.2018 з виконавцями ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , з врахуванням додатків до договорів, а також актів приймання-передачі послуг, вказані особи виконували наступні роботи (надавали послуги):
Підключення квартир до мережі електропостачання;
Підключення квартир до мережі водопостачання;
Видача ключів від омофонів;
Підключення мешканців до GSM-модуля (програма шлагбаум);
Видача пультів до шлагбаума;
Зняття показів поквартирних електричних лічильників.
Згідно актів від 31.10.2018 і 30.11.2018, які підписувались окремо із кожним контрагентом, Виконавцями було надано послуги з підключення до мереж конкретної кількості кватир, видано конкретну кількість ключів. Підключено конкретну кількість GSM-модулів, видано конкретну кількість пультів; вартість послуги визначена шляхом множення вартості одиниці послуги на її кількість; надано послугу в чітко обрахованій кількості її циклів. Зміст послуг та її обсяг різняться у розрізі контрагентів та періодів дії договорів, оплата за цивільно-правовими договорами не була фіксованою чи стабільною.
Згідно договору про надання послуг № 21, укладеного 01.10.2018 з виконавцем ОСОБА_9, з врахуванням додатку до договору, а також актів приймання-передачі послуг, останній виконував наступні роботи (надавав послуги) згідно предмету договору:
заміна водопровідної труби; розповітрення системи опалення; прочистка каналізаційної труби; заміна крану; встановлення трійника.
Згідно актів від 31.10.2018 і 30.11.2018, які підписувались із контрагентом, Виконавцем було надано послуги у чітко визначених обсягах (виміряно в метрах або в циклах). Зміст послуг та її обсяг різняться у розрізі періодів дії договору, оплата за цивільно-правовими договорами не була фіксованою чи стабільною.
Відповідно до договору про надання послуг № 24, укладеного 01.10.2018 з виконавцем Ковальський В.І., з врахуванням додатку до договору, а також актів приймання-передачі послуг, такий виконував наступні роботи (надавав послуги) згідно предмету договору:
зняття показників загально-будинкових лічильників; ревізія контактних з'єднань у загально розподільчій шафі; встановлення світильника; встановлення датчиків руху; ремонт світильника.
Згідно актів від 31.10.2018 і 30.11.2018, які підписувались із контрагентом, виконавцем було надано послуги у чітко визначених обсягах. Зокрема встановлено певну кількість світильників, замінено чітку кількість перемикачів, запобіжників тощо; обраховано кількість лічильників, з яких виконавець знімав показники. Зміст послуг та її обсяг різняться у розрізі періодів дії договору, оплата за цивільно-правовими договорами не була фіксованою чи стабільною.
Щодо виконання договору № 22 від 01.10.2018, укладеного із ОСОБА_6 , то суд першої інстанції взагалі залишив такий поза увагою, при цьому не було відповідно враховано, що будь-яких обов'язків за цим договором ОСОБА_6 не виконував, до надання послуг позивачу він не приступав, відповідно платіжні зобов'язання перед ним у ТОВ «Управляюча компанія «Зразковий дім» не виникали. У випадку ж укладення, як то вважав відповідач, фактично трудового договору, то мали б наступити інші наслідки.
У даній спірній ситуації слушними є покликання апелянта на висновки викладені у постанові від 06.03.2019 по справі № 802/2066/16-а, де Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив:
«Взаємовідносини громадянина і роботодавця можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами статті 208 ЦК України. Такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється.
Подібні правовідносини були предметом розгляду судом касаційної інстанції. У постанові від 26.09.2018 у справі № 822/723/17 Верховний Суд зробив такий правовий висновок:
«Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.
Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.
Отже, трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно- правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт».
Під час перевірки, так і судом досліджувались цивільно-правові угоди, укладені позивачем з фізичними особами у період з червня по жовтень 2016 року.
За цими угодами Виконавці взяли на себе зобов'язання виконати послуги зі збирання яблук, слив. Відповідно до п. 2.2 цивільно-правової угоди за виконану роботу Замовник сплачує Виконавцеві винагороду. Відповідно до Додатків до вказаних угод. сторони дійшли домовленості щодо внесення зміни до цивільно-правових угод, а саме «За виконану роботу Замовник сплачує Виконавцеві винагороду за збір яблук з розрахунку: 300 грн. - за 1 тонну сортового яблука, 200 грн. - за 1 тонну підбору».
Між виконавцями та замовником підписувалися акти прийняття-передачі виконаних робіт, в яких зазначено, які роботи передав виконавець. їх обсяг та вартість. Оплата позивачем отриманих від виконавців послуг за цивільно-правовими угодами підтверджується видатковими касовими ордерами.
В ході відбирання пояснень відповідачем не з'ясовано про наявність у таких осіб трудових книжок, медичних книжок, не з'ясовано чи було досягнуто зголи між найманими працівниками та позивачем щодо форми трудових ні гтносин (усна чи письмова), а також наявність інших обставин, які згідно вимог чинного законодавства є підставою для укладення трудового договору між працівником та роботодавцем.
Згідно з поясненнями фізичних осіб, вони виконували роботи з 08:00 до 17:00. Разом з тим, відповідно до наказів ТОВ «Гренвіс» № 25 від 20.04.2016 та № 62 від 01.08.2016 на підприємстві встановлено 10-годинний робочий день з 08:00, перерва на обід - з 13:00 до 14:00, кінець роботи - 19:00. Тому, фізичні особи, що виконували роботи по збиранню яблук, не мали обов'язку дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства.
Отже, суди дійшли правильних висновків, що цивільно-правові договори між позивачем та фізичними особами укладалися для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання певних результатів праці. У зв'язку з досягненням зазначеної мети взаємовідносини між позивачем та відповідними працівниками припинилися. Укладені угоди не містять обов'язку виконавців бути присутнім на підприємстві у визначені робочі години, дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку, обов'язку підприємства забезпечувати виконавців матеріально-технічною базою, регламентації процесу праці, часу та тривалості робочого часу.
У зв'язку з цим, тлумачення відповідачем змісту цивільно-правових угод як таких, що насправді містять ознаки трудового договору, є таким, що не ґрунтується на фактичних обставинах та законодавстві.»
Як вбачається з додатків до цивільно-правових договорів про надання послуг, укладених позивачем із фізичними особами їх предметом є конкретні послуги. Предметом укладених договорів є кінцевий результат, а не сам процес праці. Дана обставина підтверджується і актами приймання-передачі послуг, у яких зафіксовано, саме:
- одиницю виміру послуги, як от площа об'єкта/кількість об'єктів;
- кількість циклів надання послуг;
- вартість послуг, що визначається шляхом множення одиниці виміру послуги на кількість циклів наданих послуг.
Вказані показники, згідно актів приймання-передачі послуг, різняться між собою у всіх контрагентів позивача, а також містять істотні відмінності в розрізі періоду надання послуги (01-31 жовтня, 01-30 листопада).
У самих договорах та актах приймання-передачі послуг зазначається, який саме конкретно результат послуги виконавець передає замовнику, визначено перелік завдань, обсягу, види тощо.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача пояснив, що із особами з якими було укладено договори погоджувалась вартість одиниці роботи і те, що винагорода буде виплачуватись залежно від об'єму виконаних робіт. Усі інструменти, знаряддя праці належали самим громадянам. Фіксованої оплати праці не проводилось. Регулярної зайнятості їм не було потрібно. Графіку роботи у них не було. Натомість їм щоразу телефонував директор підприємства і замовляв конкретну роботу. Бувало таке, що громадяни не могли прибути в час який просить позивач і відмовлялись від замовлення. Позивач перевіряв сам результат виконаної роботи, а процес роботи і в який спосіб виконувалась ця робота не контролювалось. Згодом оформлялись акти виконаних робіт, узгоджувались кількісні показники виконаних робіт з громадянином. За кожним актом виконаних робіт оплата була різною, виходячи із кількості виконаної роботи, а не часу роботи. Трудові книжки не заповнялись, табелі обліку робочого часу не велись, що мали б бути вихідним документом для нарахування їм заробітної плати, інших виплат, у випадку якби такі відносини носили характери трудових. Укладення цивільно-правових договорів було пов'язане із тим, що більша частина житлових будинків, що обслуговувались позивачем, були не заселені мешканцями новобудови і більша частка всіх функцій Управляючої компанії «Зразковий дім» на перших етапах зводилась до юридично-бухгалтерського обслуговування об'єднань співвласників багатоквартирних будинків. Із цих же причин не було необхідності щоденного виконання робіт контрагентами за договорами.
Дані обставини були підтверджені показами свідків, даними у суді першої інстанції директора ТОВ «Управляюча компанія «Зразковий дім» ОСОБА_11 , громадянами ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 і ОСОБА_3
Оскільки фізичні особи не надавали замовнику трудових книжок, вони не входили до штату підприємства, не підлягали правилам внутрішнього трудового розпорядку, облік їхнього робочого часу замовником не здійснювався, заробіток осіб, з якими укладені договори, залежав виключно від кількісних показників виконання договору - кількості виконаних заявок замовника, а відносини між замовником та виконавцем не передбачають заздалегідь встановлених норм виконання робіт, мінімальної плати за договором. Вказані особи не повинні були виконувати систематично певні функції на підприємстві, вони самостійно організовували свій час та порядок надання послуг, не підпорядковувались внутрішньому трудовому розпорядку та були вільні у виборі методів надання послуг, що становила предмет договору. При цьому, конкретний результат послуги, який підлягав передачі підприємству, як замовнику, та їх вартість, визначалась сторонами у договорі за спільною домовленістю. З огляду на це, суд апеляційної інстанції вважає, що вказані відносини відповідають ознакам цивільного договору про надання послуг.
Щодо тверджень суду першої інстанції, як на одну з підстав відмови у задоволенні позову, про укладення у січні 2019 року трудових договорів із п'ятьма громадянами, то колегія суддів вважає такі помилковими, оскільки укладення таких договорів було наслідком вимоги відповідача, інші ж громадяни, яких не влаштовувала трудова зайнятість, по закінченню строку дії цивільно-правових договорів не укладали із позивачем трудових договорів. Жоден із контрагентів позивача не висловлював будь-яких претензій щодо правової природи існуючих відносин.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що у відповідача не було достатньо правових підстав для застосування до позивача ч. 2 ст. 265 КЗпП України згідно якої юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати і винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків, бо позивачем залучено до виконання робіт і надання послуг фізичних осіб на умовах цивільно-правових договорів.
Щодо оскаржуваного припису Головного управління Держпраці у Львівській області про усунення виявлених порушень від 26.11.2018 № ЛВ2876/589/АВ/П, то суд апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції взагалі не дана оцінка такому.
Припис - це обов'язкова для виконання письмова вимога суб?єкта владних повноважень, яка видається юридичним і фізичним особам з метою припинення виявленого порушення відповідного законодавства та усунення його наслідків.
Згідно припису, то в ньому лише відображено порушення, які на думку контролюючого органу вчинив позивач, та зобов?язано директора товариства усунути такі порушення. При цьому, колегія суддів зазначає, що в приписі на вказано у який саме спосіб можливо усунути виявлене порушення.
З урахуванням того, що суд апеляційної інстанції вважає, що у даній спірній ситуації згадані вище договори про надання послуг не є трудовими, то відповідно вказане у приписі таке порушення не має місце.
Щодо порушення ч.1 ст.115 КЗпП, ч.1 ст.25 ЗУ №108, а саме: при огляді бухгалтерських документів встановлено, що виплата заробітної плата у ТОВ Управляюча компанія «Зразковий дім» не проводиться не менше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, та пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата, а саме: заробітну плату за жовтень 2018 виплачено одним платежем - 05.10.2018, згідно відомості розподілу виплат від 05.10.2018, то слід зазначити, що відповідачем на вказано у який спосіб можливо усунути таке порушення у період з 26.11.2018 до 07.12.2018, якщо воно мало місце у жовтні 20018 та не є триваючим.
Щодо порушення ч.4 ст.115 КЗпП, ст.21 ЗУ №504, а саме: заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки не виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки, а саме: згідно наказу №2 від 10.08.2017 року працівнику ОСОБА_16 надано відпустку з 14.08.2017 року, а виплату проведено 18.08.2018 відповідно до відомості розподілу виплат від 18.08.2017, то аналогічно відповідачем на вказано у який спосіб можливо усунути таке порушення у період з 26.11.2018 до 07.12.2018, якщо воно мало місце у серпні 20018 та не є триваючим.
Щодо порушення ч.1 ст.116 КЗпП, а саме: при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, не провадиться в день звільнення, а саме: згідно наказу №3 від 31.10.2018 ОСОБА_17 звільнено за угодою сторін з 31.10.2018, однак, виплату всіх сум, що належать йому від Товариства проведено 09.11.2018, згідно відомості розподілу виплат за листопад 2018 від 09.11.2018, то слід зазначити, що відповідачем знову ж на вказано у який спосіб можливо усунути таке порушення у період з 26.11.2018 до 07.12.2018, якщо воно завершене 09.11.2018 та не є триваючим.
Щодо порушення ч.1 ст.117 КЗпП, а саме: у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум в день звільнення, при відсутності спору про їх розмір, не виплачується середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Згідно наказу №3 від 31.10.2018 ОСОБА_17 звільнено за угодою сторін з 31.10.2018, однак, виплату всіх сум, що належать йому від Товариства проведено 09.11.2018, згідно відомості розподілу виплат за листопад 2018 від 09.11.2018. Адміністрацією Товариства не надано підтверджуючих документів, які б свідчили про виплату середнього заробітку за весь час затримки. Однак, у даному випадку відповідачем не встановлено наявність чи відсутність спору та вина, як обов'язкові підстави для застосування положень ст. 117 КЗпП України, а лише констатовано сам факт не виплати.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції слід скасувати, бо судом неповно з?ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, а позовні вимоги - задовольнити.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Зразковий дім» задовольнити, скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 липня 2019 року по справі № 1340/6090/18.
Прийняти нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Зразковий дім» задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держпраці у Львівській області про усунення виявлених порушень від 26.11.2018 № ЛВ2876/589/АВ/П.
Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу від 07.12.2018 № ЛВ2876/1402/АВ/ФС.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя М.А. Пліш
Судді Т.І. Шинкар
Н.В. Ільчишин
повний текст складено 16.10.2019