07 жовтня 2019 рокуЛьвів№ 857/8727/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Шинкар Т.І.,Гуляка В.В.,
за участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці ДФС на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 червня 2019 року (головуючий суддя Грицюк П.П., м. Івано-Франківськ, повний текст складено 26.06.2019) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування вартості товару,-
ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці ДФС в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування вартості товару № UA206000/2019/000372/2 від 19.04.2019.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 червня 2019 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці ДФС № UA206000/2019/000372/2 від 19.04.2019. Стягнуто з Івано-Франківської митниці ДФС за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Івано-Франківська митниця ДФС оскаржила його в апеляційному порядку, вважає його незаконним, необгрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм, як матеріального так і процесуального права, а тому просила скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.06.2019 та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
В апеляційній скарзі зазначає, що 18.04.2019 декларантом ТзОВ «Західний капітал» подано ЕМД №206010/2019/410229 на транспортний засіб марки Ford, модель Focus, номер кузова НОМЕР_1 , 2015 року випуску, країна виробництва - DE.
Для підтвердження заявленої митної вартості товару вказаної митної декларації декларантом долучено:
Рахунок-фактуру (інвойс) 4/EXWDT/04/19 від 16.04.2019.
Акт проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (у випадках митного огляду) №UA20903/2019/26172 від 17.04.2019.
Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 15.12.2015.
Договір про надання послуг митного брокера б/н від 16.04.2019.
Копія митної декларації країни відправлення №19РЕ402010Е0434895 від 16.04.2019.
Паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні НОМЕР_3 від 27.02.1997.
Паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні НОМЕР_4 від 22.07.1997.
Інші некласифіковані документи Доручення 1469 від 15.04.2019.
Платіжне доручення про сплату митних платежів MDвід 16.04.2019.
Платіжне доручення про сплату митних платежів 861332 від 16.04.2019.
Митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів поданих №UA206010/2019/410229 від 18.04.2019.
Відповідно до статті 49 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частинами першою та другою статті 52 Митного кодексу України передбачено, що заявления митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та главою 8 вказаного розділу.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно із частинами першою та другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Водночас, ст. 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів: в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); г) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Положеннями частини першої статті 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до частини другої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
З огляду на це, апелянт вважає, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Разом з тим, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.
Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обгрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обгрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
До митного оформлення було подано платіжний документ від 16.04.2019, але наданий документ викликав сумнів у зв'язку з тим, що законодавством країни придбання передбачено обмеження сплати готівкою в розмірі 15000PLN, а вартість в платіжному документі вказано 28700PLN. Тому цей документ не може підтвердити вартість даного ТЗ.
Судом першої інстанції не взято до уваги, що платіжний документ не містить ідентифікуючих даних ввезеного товару, хоча відповідно до п.5 ч.2 ст.53 МКУ, платіжні документи мають підтверджувати вартість товару та містити реквізити, необхідні для ідентифікації товару. Виходячи з наведеного вище, даний платіжний документ мав містити VINкод, який є унікальним ідентифікуючим фактом.
Відповідно до Правил митного контролю та митного оформлення ТЗ, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 17.11.2005 за №1118, ідентифікаційний номер ТЗ (далі -ідентифікаційний номер) - номер (VehicleIdentificationNumber- VIN) ТЗ, що є структурованим поєднанням буквено-цифрових символів, присвоюється виробником ТЗ з метою ідентифікації останнього та наноситься на деталі кузова, шасі (рами).
Також ще одним моментом сумніву є посилання в рахунку-фактурі про те, що оплата здійснюється на банківський рахунок фірми.
Судом першої інстанції не надано належної оцінки тому факту, що у фактурі зазначається про короткочасне страхування. Відповідно до пункту 7 частини десятої статті 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на страхування цих товарів.
Під час митного оформлення доводити заявлену митну вартість є обов'язком позивача, проте жодних відомостей щодо понесених витрат на страхування митному органу не надано.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 52 МКУ декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право надавати органу доходів і зборів (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації.
Також, статтею 17 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року передбачено, що ніщо в цій Угоді не тлумачиться як таке, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданих для цілей митного оцінювання.
На підставі ч. 3 статті 53 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI. п. 2.3 Правил заповнення декларації митної вартості, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, Івано-Франківською митницею ДФС повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості.
Також згідно МКУ, а саме п.2 ч.2 ст.52 вказує, що обов'язок покладається на декларанта подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які мають базуватись на об'єктивних, документально підтверджених даних, що відповідають обчисленню.
Згідно ч. 6 ст. 54 МКУ митний орган може відмовити у митному оформленні товару за заявленою митною вартістю, у разі неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ. Відповідно ч. 1 ст. 55 МКУ Рішення про коригування митної вартості приймається митним органом у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 МКУ, коли виявлено, що надано неповні відомості про митну вартість товару.
В даному випадку декларанту надається 10 днів для подання додаткових документів, згідно ч. 3 ст. 53 МКУ.
Також судом першої інстанції не взято до уваги, що копії митної декларації країни відправлення зазначається фірма декларант Gоmar Rzеslow згідно п.1 ч.10 ст.58 МКУ, то витрати понесені на брокерську винагороду за кордоном мають включатись в заявлену митну вартість. Як вбачається з документів, то цього зроблено не було. Не подавалось документів на підтвердження витрат на таку винагороду. Виходячи з вищевказаного, експортна декларація не може в даному випадку підтвердити митну вартість даного ТЗ.
Декларант під час митного оформлення не усунув неповноту заявлених відомостей. Однак цей обов'язок покладається на декларанта, інспектор вже аналізує ті документи, які подає декларант і опрацьовує їх.
Під час проведення митних формальностей за МД автоматичною системою аналізу і управління ризиками (АСАУР) згенеровано наступні форми митного контролю:
« 105-2 Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів».
Контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання вимог законодавства України з питань державної митної справи.
Крім того, стандартними правилами 6.3, 6.4 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур (дата підписання: 18.05.1973, дата приєднання України: 15.02.2011, дата набрання чинності для України: 15.09.2011) визначено, що при застосуванні митного контролю використовується система управління ризиками. Митна служба застосовує метод аналізу ризиків для визначення осіб та товарів, в тому числі транспортних засобів, що підлягають перевірці, та ступеня такої перевірки.
В обов'язковому порядку переглядають сформований за допомогою інформаційних технологій Перелік митних формальностей за результатами застосування СУР. Пунктами 1, 2.2, 2.5, 2.12 розділу 2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, які затверджені наказом Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 №689 встановлено, що робота з аналізу, виявлення та оцінки ризиків здійснюється посадовою особою органу доходів і зборів, що здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів (далі - посадова особа).
Робота посадових осіб з аналізу, виявлення та оцінки ризиків здійснюється, в тому числі, шляхом перевірки документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною в органу доходів і зборів інформацією про рівень цін на такі товари; перевірки наявності розбіжностей у документах, які підтверджують митну вартість товарів; порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено.
Судом першої інстанції не надано оцінки обставині, що АСАУР містить інформацію, в тому числі із зовнішніх джерел, про вартість ідентичних (подібних) транспортних засобів.
У зв'язку із усім вище наведеним, 19.04.2019 Івано-Франківською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості за №UА206000/2019/000372/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА206000/2019/00372.
Відповідно до частини сьомої, восьмої, дев'ятої статті 55 МК України, у випадку незгоди декларанта з рішенням про коригування заявленої митної вартості товарів, він має право сплатити різницю між сумою митних платежів та скерувати звернення органу доходів і зборів щодо випуску товарів у вільний обіг. В такому випадку, протягом 80 днів декларант має можливість подати додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості та довести свою позицію.
Орган доходів і зборів розглядає такі документи і протягом п'яти робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову декларанту.
Проте, в даному випадку декларант погодився з рішенням про коригування №UА206000/2019/000372/2 подав і оформив митну декларацію № UА 206010/2019/410464 від 22.04.2019 заявивши самостійно вартість 43000,00 РLN за резервним методом.
Пунктом 7 і п. 8 ч. 3 cт. 52 МКУ зазначають, що декларант має право вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації про причини, за яких заявлена митна вартість не може бути визнана; вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також підстав для здійснення такого коригування. Проте така вимога від декларанта на митницю не надходила.
Відповідно до п.5 наказу Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 №689 передбачено, що використовується інформація з інтернет джерел.
В даному випадку було спрацювання системи ризиків АСАУР, як вбачається з самого формулювання даного ризику, то аналіз цінової політики проводиться із зовнішніх джерел. За основу було взято витяг каталогу Schwacke №298594/S. Використання даного джерела не є забороненим і не суперечить Генеральній угоді з тарифів і торгівлі (GATT). Інформація з витягу даного каталогу внесена в систему АСАУР, про що зазначено в самому ризику 105-2, що аналіз проводиться з зовнішніх джерел. Розрахунок числового значення вартісного рівня транспортних засобів здійснюється відповідно до формул, наведених у пункті 7.53.3 пункту 7.53 розділу VII Методики, та методик розрахунку вартісного рівня, наведеного у спеціалізованих офіційних виданнях, які містять інформацію про ціни на транспортні засоби, сформовані на світовому ринку (видавництва «KelleyBlueBook», «Eurotax», «Nada» тощо), з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). При цьому, для моторних транспортних засобів, враховуються відомості, що містяться у товаросупровідних документах та актах про проведення фізичного або митного огляду щодо: марки, моделі, модифікації, типу та маркування кузова, об??єму та потужності двигуна, типу пального, повної маси, вантажопідйомності, фактичного терміну експлуатації, пробігу, технічного стану, комплектації, функціонального призначення. Ідентифікація кожного транспортного засобу проводиться на основі даних його виробника; визначальним при цьому є ідентифікаційний номер VIN конкретного транспортного засобу.
Згідно з пунктом 10 Додатку 8 до Методики періодичний довідник «SuperSCHWACKE» рекомендований для використання при проведенні товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів.
При використанні методу 6 допускається розрахунок митної вартості на основі реальних, обгрунтованих цінових даних, якщо їх використання не суперечить вимогам ч. 3 цієї статті і сумісне з відповідними принципами і положеннями ГАТТ.
Так як спочатку до митного оформлення подається попередня митна декларація, документи, які до неї прикріплені, вносяться в ЦБД, тому система АСАУР аналізує документи, в тому числі і акт огляду, в якому зазначаються пошкодження ТЗ. При аналізі даних документів ТЗ, а саме в товаросупровідному документі рахунку-фактурі не зазначено про те, що автомобіль має пошкодження, та немає опису пошкоджень. Відповідно до підпункту 7.53.9 Методики необхідно дотримання 2х обов'язкових умов для зменшення вартості ТЗ. Зазначення таких пошкоджень має бути в товаросупровідних документах, акті огляду і описі в графі 31. Тому в даному випадку не було дотримано цих умов, тому вартість ТЗ не зменшувалась на пошкодження.
Пункт 7.53.8.Методики передбачає, що коригування вартості КТЗ залежно від комплектності, умов догляду, зберігання та використання, відновлення і оновлення складників здійснюється за інформацією довідників, які відображають ринкову ціну КТЗ у відповідній країні.
Згідно з висновком ДП «Держзовнішінформ» від 13.02.2019 №22/35 проведено аналіз найбільш поширених довідникових програмних продуктів, що використовуються під час оцінки колісного транспортного засобу. Аналіз зазначених вище інформаційних продуктів та програмних продуктів свідчить, що інформація у програмному продукті на автотранспортні засоби на європейському ринку представлена в SilverDAT, RedBookта SCHWACKE. У зв'язку з тим, що інформаційний довідник RedBook більше орієнтований на ринок Великої Британії, не на європейський ринок в цілому, джерелами інформації щодо цін на автотранспортні засоби на європейському ринку є SilverDATта Schwacke.
Узагальнена інформація, що надає Schwacke інформує про поточну залишкову вартість автомобілів на відміну від інформаційної системи SilverDAT,Schwackeвраховує додатково встановлене спеціальне обладнання на автомобіль, а також формує звіт в реальному режимі часу. Програмний продукт Schwackeмістить інформацію щодо більше ніж 30 000 типів транспортних засобів і більше 10 мільйонів функцій обладнання. Аналіз вищенаведеної інформації свідчить, що програмний продукт Schwackeє унікальним програмним комплексом з точки зору визначення поточної ціни на автотранспортні засоби з урахуванням об'єму двигуна, типу коробки передач, типу пального, терміну експлуатації транспортного засобу, величини пробігу, а також встановленого на нього додаткового обладнання. Виходячи з вищевикладеного - у програмного продукту відсутня конкуренція із технічних причин за відсутності альтернативи.
Крім того, 01.11.2018 між компанією Автовіста Інтернешенал АГ (далі - Автовіста) та Приватним підприємством АЙДЖИ (далі - Клієнт) укладено договір після підписання якого Клієнт замовляє а Автовіста погоджується надати, відповідно до умов і положень доданих тут, продукти та/або послуги, як зазначено нижче: 1. SchwackeNetBasicна 50 користувачів 2. VIN пошук.
Отже, враховуючи те, що позивач не надав належні документи, які підтверджують митну вартість товару, відповідачем правомірно та відповідно до наведених вище приписів чинного законодавства для визначення такої вартості використано періодичний довідник SuperSCHWACKE.
Щодо не доведеності неможливості застосування попередніх п'яти методів, то апелянт вказує, що у даній ситуації при визначені митної вартості транспортного засобу, оскільки немає можливості застосування основного методу, Івано-Франківською митницею ДФС дотримано усіх законодавчих вимог.
Із врахуванням вищевикладеного, судом першої інстанції при розгляді справи та винесенні оскаржуваного рішення не враховано ряд обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення адміністративного спору, не надано належної правової оцінки поданим доказам, допущено ряд порушень норм процесуального та матеріального права, що в свою чергу призвело до винесення незаконного рішення.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
У відповідності до вимог ч.4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно ч. 1 та ч.2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.
Розглядаючи спір судом першої інстанції правильно враховано, що згідно положень статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначено як вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Частинами 1, 2 статті 51 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. Згідно частини 1 статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Частиною 4 статті 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина 5 статті 58 Митного кодексу України).
Згідно частини 2 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Стаття 53 Митного кодексу України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. Згідно ч. 1 вказаної статті у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Згідно частини 2 цієї ж норми документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. А в силу вимог частини 5 вказаної статті забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
У даній спірній ситуації судом першої інстанції встановлено, що 18.04.2019 року представником позивача - фізичною особою ОСОБА_2 подано до митного оформлення електронну вантажну митну декларацію (далі -ЕМД) № UA206010/2019/410229 на «легковий автомобіль, призначений для перевезення пасажирів виключно по дорогах загального користування, такий, що був в експлуатації, марки - FORD, модель - FOCUS, ідентифікаційний номер (VIN) - НОМЕР_1, тип двигуна - дизель, номер двигуна - немає даних, об'єм двигуна - 1997 см. куб., потужність двигуна - 110 KW, кількість місць для сидіння, включаючи водія - 5. бувший у використанні, колісна формула 4x2, календарний рік виготовлення - 2015, модельний рік виготовлення - 2015., виробник «FORD», країна виробництва - «DE», та обраний метод його визначення, а саме основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), здійснено визначення митної вартості товару (а.с. 38-39).
У вказаній митній декларації обраний метод його визначення, а саме основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Зокрема, в графі « 42» здійснено визначення митної вартості вказаного транспортного засобу в розмірі 28 700,00 PLN. При цьому, одночасно із ЕМД декларантом подано: рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №4/EXWDT/04/19 від 16.04.2019, акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу UA20903/2019/26172 від 17.04.2019, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 15.12.2015, договір про надання послуг митного брокера, паспорт громадянина України НОМЕР_3 від 27.02.1997, паспорт громадянина України НОМЕР_4 від 22.07.1997, доручення №1469 від 15.04.2019, платіжне доручення, що підтверджує сплату митних та інших платежів №861332 від 16.04.2019, платіжне доручення, що підтверджує сплату митних та інших платежів MD від 16.04.2019, копія митної декларації країни відправлення №19PL402010E0434895 від 16.04.2019, митну декларацію за якою було відмовлено у випуску товарів UA206010.2019.410229 від 18.04.2019.
19.04.2019 посадовими особами Івано-Франківської митниці ДФС за результатами розгляду ЕМД UA206010/2019/410229 та доданих до неї документів, відмовлено в митному оформленні транспортного засобу. Вказану відмову у митному оформленні транспортного засобу посадова особа Івано-Франківської митниці ДФС оформила карткою відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206000/2019/00372 від 19.04.2019. Згідно даної картки відмови, відповідачем відмовлено в митному оформленні транспортного засобу з причин: митна вартість товару визначена за резервним методом (ст. 64 Митного кодексу України). Перший метод не застосовано у зв'язку із ненаданням документів відповідно до ст. 53 МК України, 2-5 методи визначення митної вартості (ст. 59-63 МК України) не застосовані у зв'язку із відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні товари (ст. 59,60 МК України), та даних на підставі яких можна визначити митну вартість згідно методів 4 і 5 (ст. 62, 63 МК України). Джерело інформації: вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов'язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення митної вартості за VIN - кодами: НОМЕР_1, валюта EUR, вартість - 10050,00. Проведено консультацію з декларантом, доведено інформацію про право декларанта вчиняти дії, передбачені п. 5 ч. 2 ст. 55 та Главою 4 Митного кодексу України.
Отже, 19.04.2019 відповідачем здійснено коригування митної вартості транспортного засобу та прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA206000/2019/000372/2, яким визначено митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України) у розмірі 43 000,00 PLN. Згідно графи 33 даного рішення зазначено, що митна вартість товару визначена за резервним методом (ст. 64 Митного кодексу України), Джерело інформації: вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов'язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення митної вартості за VIN - кодами: НОМЕР_1, валюта EUR, вартість - 10050,00. Проведено консультацію з декларантом, доведено інформацію про право декларанта вчиняти дії, передбачені п. 5 ч. 2 ст. 55 та Главою 4 Митного кодексу України.
У даній спірній ситуації судом першої інстанції з?ясовано, що митну вартість транспортного засобу, яка вказана декларантом у електронній митній декларації № UA206010/2019/410229 від 18.04.2019 року, визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом подано рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №4/EXWDT/04/19 від 16.04.2019 року. Відповідно до перекладу даного документу, це є рахунок-фактура який вказує про продаж між продавцем Futura Leasing S.A. (80-308 Gdansk, ul. Polanki 4) та ОСОБА_1 транспортного засобу марки - FORD, модель - FOCUS, ідентифікаційний номер (VIN) - НОМЕР_1. Даним рахунком-фактурою визначено ціну покупки 28 700,00 PLN, а також вказано дату продажу 16.04.2019 року.
Крім того, щодо наявності інших документів, які б визначали числові значення митної вартості придбаного транспортного засобу позивачем надано документ який підтверджує оплату за даний транспортний засіб №MD від 16.04.2019 в сумі 28 700,00 PLN та копію митної декларації країни відправлення 19PL402010E0434895 від 16.04.2019. Також, на підтвердження легітимності даної операції позивач до позовної заяви надав коригувальну записку (Nota korygujaca), від 16.04.2019 №02/S0/04/2019, якою підтвердив факт продажу даного транспортного засобу від продавця - польської фірми Futura Leasing S.A. (80-308 Gdansk, ul. Polanki 4) до покупця - громадянина України ОСОБА_1 .
Отже, у такий спосіб позивачем підтверджено факт придбання транспортного засобу та сплати коштів відповідними платіжними документами.
При цьому, суд вірно зазначив, що відповідач під час митної консультації не вжив заходів щодо витребування у позивача додаткових документів щодо підтвердження сплати коштів відповідно до рахунку-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) №4/EXWDT/04/19 від 16.04.2019 та витрат на транспортування, а відповідно до ч. 2 ст. 264 МКУ просив надати оригінали товаросупровідних та реєстраційних документів зазначених в графі 44 митної декларації. Тобто, відповідач просив надати оригінали раніше поданих документів, а не витребував додаткові. Вказані обставини підтверджуються електронним запитом в системі «АСМО Інспектор», який адресований декларанту 19.04.2019. Крім того, відповідачем в порушення вимог ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України не надано декларанту 10 календарних днів для надання таких документів, а вже 19.04.2018 прийнято оскаржуване рішення та картку.
При цьому, частиною 1 статті 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Пунктом 1 частини 4 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що органи доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
З аналізу вказаних норм, суд першої інстанції правильно вважав, з чим погоджується колегія суддів,, що відповідач під час здійснення наданих повноважень зобов'язаний здійснювати контроль правильності визначення митної вартості товарів. Тобто, перевіряти числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, а не тільки перевіряти виконання договірних зобов'язань власника транспортного засобу щодо сплати коштів за його придбання. Як наслідок, при належному підтвердженні власником транспортного засобу митної вартості та її складових, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, факт відсутності підтвердження сплати кошів за придбаний товар, не є обґрунтованою підставою вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Відповідно до частини 5 статті 54 Митного кодексу України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Згідно частини 6 статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина 7 статті 54 Митного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 Митного кодексу України).
З огляду на вказані норми, суд першої інстанції правильно вказав, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Такий висновок суду, відповідає правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 в справі №809/1884/16 та Верховного Суду України від 31.03.2015 в справі №21-127а15 та від 02.06.2015 в справі №21-498а15.
Згідно частини 1 статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
У даній спрій ситуації відповідач не надав ні суду першої інстанції, а ні апеляційної жодних доказів щодо проведення консультацій з декларантом з приводу застосування другорядних методів визначення митної вартості товарів. При цьому, у матеріалах справи відсутні докази неможливість застосування в спірних правовідносинах кожного наступного методу, перелік яких визначено частиною 1 статті 57 Митного кодексу України.
Також, згідно позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 11.09.2012 в справі №21-262а12, та Верховного Суду, викладеній в постанові від 30.10.2018 в справі №826/25605/15, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Також судом першої інстанції встановлено, що митну вартість товару - транспортного засобу марки - FORD, модель - FOCUS, ідентифікаційний номер (VIN) - НОМЕР_1 відповідачем визначено за резервним методом. За основу визначення даної митної вартості товару взято «джерело інформації» відомості з електронного довідника SuperSchwacke від 18.04.2019, переклад.
При цьому, вірним є висновок суду першої інстанції, що відповідач належним чином не обґрунтував підставність і правомірність використання у спірному випадку відомостей оціночної діяльності програмного продукту SuperSchwacke, бо відповідач здійснив коригування митної вартості транспортного засобу за допомогою програмного комплексу SuperSchwacke з врахуванням ПДВ. Однак, безпосередній переклад з німецької на українську мови витягу з програмного комплексу SuperSchwacke 01/2019 свідчить про наявність у ньому інформації про два види вартості: «Verkaufswert (Schwacke) inkl. Mehrwertsteuer 10 050 EUR» - «вартість продажу (Schwacke) з ПДВ 10 050 EUR» та «Еinkaufswert (Schwacke) inkl. Mehrwertsteuer 7 950 EUR»- «вартість покупки (Schwacke) з ПДВ 7 950 EUR. Будь-якого обґрунтування щодо застосування під час корегування митної вартості товару саме пункту «Verkaufswert (Schwacke) inkl. Mehrwertsteuer» відповідача не зазначив. Інформація із програмного продукту SuperSchwacke після даних про «вартість продажу (Schwacke) з ПДВ» і «вартість покупки (Schwacke) з ПДВ» містить запис виконаний на німецькій мові «vorbehaltlich der technischen Prufung», безпосередній переклад якого свідчить «підлягає технічній експертизі». Отже, в будь-якому випадку, оцінка SuperSchwacke здійснена без безпосереднього технічного огляду (експертизи) щодо придбаного автомобіля.
З огляду на це, суд вірно вважав, що наслідком вказаних протиправних дій відповідача є безпідставне, в порушення статті 58 МК України, здійснення відповідачем визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав, неналежними засобами та з відповідними порушеннями.
Щодо доводів відповідача про те, що декларант погодився із прийнятим рішенням про коригування митної вартості та з самою митною вартістю, визначеною відповідачем, то судом першої інстанції правильно вказано, що відповідно до статті 8 Конституції України звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, що передбачено статтею 55 Конституції України.
Пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів, поряд з іншим, поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (індивідуальних актів).
Крім того, частиною 1 статті 29 МК України визначено, що рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів або їх посадових осіб можуть бути оскаржені безпосередньо до суду в порядку, визначеному законом. При цьому, право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 МК України або до суду також гарантовано підпунктом «б» пунктом 5 частини 2 статті 55 цього Кодексу.
З огляду на це, суд першої інстанції підставно вважав, що у спірних правовідносинах позивачу законом гарантовано право на оскарження до суду рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці ДФС.
При цьому, судом дана правильна оцінка положенням частини 2 та частини 7 статті 55 МК України тав вірно зазначено, що це є реалізацією декларантом права на випуск у вільний обіг товарів у разі згоди або не згоди з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів, в тому числі із застосуванням заходів надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Такі правовідносин мають місце виключно між декларантом і митним органом.
При цьому частина 1 статті 29 і підпункт «б» пункту 5 частини 2 статті 55 МК України врегульовує правовідносини щодо права декларанта оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до суду, без будь яких застережень чи умов, в тому числі за умови сплати митних платежів згідно із митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів, та/або за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу.
А отже, оскаржуване рішення про коригування заявленої митної вартості товару в порушення пунктів 1, 2 і 4 частини 2 статті 55 МК України не містить: належного обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; належного обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Також судом обґрунтовано відхилено доводи твердження відповідача про те, що позивач погодився із оскаржуваним рішенням у зв'язку із оформлення нової митної декларації №UA206010/2019/410464 із визначеною відповідачем вартістю транспортного засобу в розмірі 43000,00 PLN.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці ДФС UA206000/2019/000372/2 від 19.04.2019, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці ДФС залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 червня 2019 року по справі № 300/1041/19 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя М.А. Пліш
Судді Т.І. Шинкар
В.В. Гуляк
повний текст складено 16.10.2019