07 жовтня 2019 рокуЛьвів№ 857/8959/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача Шинкар Т.І.,
суддів Пліша М.А.,
Гуляка В.В.,
секретаря судового засідання Цар М.М.,
розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Тернопільської митниці ДФС на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Мірінович У.А.), ухвалене у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі о 12 год. 28 хв. 17 липня 2019 року, повне судове рішення складено 22 липня 2019 року, у справі №500/1204/19 за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської митниці ДФС про скасування рішень,
28.05.2019 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Тернопільської митниці ДФС, просив скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA403000/2019/000571/2 від 27.03.2019 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів від 27.03.2019 №UA403000/2019/00380.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 липня 2019 року позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що для підтвердження митної вартості автомобіля, разом із електронною митною декларацією позивач подав необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору. Суд першої інстанції звернув увагу на те, що дані про рахунок-фактуру №8/G.VAT/2019, як документу про посвідчення права володіння і розпорядження транспортного засобу, занесені відповідним органом митного контролю Республіки Польща в супровідній експортній декларації 19PL351020EO147526 від 04.03.2019 за кодом позначень «№380», отриманої і оформленої позивачем при вивезенні автомобіля. Суд першої інстанції зазначив, що запитувані митницею документи у позивача були відсутні та не могли бути надані з об'єктивних причин, так як товар (автомобіль) оплачувався готівкою без банківських платежів. Враховуючи те, що позивач відповідно до частини 2 статті 53 МК України подав відповідачу всі необхідні документи разом із електронною митною декларацією для визначення митної вартості імпортованого автомобіля за основним методом визначення митної вартості товару - за ціною договору, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржені рішення відповідач прийняв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та Митним кодексом України, а тому такі рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Тернопільська митниця ДФС подала апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 липня 2019 року та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що фіскальний чек №W2549 від 04.03.2019 не може бути належним банківським платіжним документом в розумінні пункту 4 частини 2 статті 53 Митного кодексу України, що підтверджує заявлену митну вартість товару, оскільки цей документ неможливо ідентифікувати з оцінюваним товаром, так як він не містить інформації про придбаний товар, посилання на рахунок-фактуру (інвойс) згідно з яким здійснено оплату. Скаржник вказує, що наявність у фіскальному чеку найменування продавця-нерезидента не підтверджує факту сплати вказаної суми саме за придбаний транспортний засіб, окрім того відсутні відомості про платника. Зазначає, що позивачем не подано належного документа про здійснену оплату за придбаний транспортний засіб. Скаржник вказує, що оскільки позивачем документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов'язковими при обчисленні такої, для підтвердження не надано платіжних документів, що стосуються транспортного засобу, не подано до митного оформлення повного пакету документів, тому було розпочато процедуру консультацій декларанта з митним органом, однак інших додаткових документів подано не було. Вважає, що при здійсненні контролю правильності визначення позивачем митної вартості товару посадова особа відповідача діяла в межах повноважень та у відповідності до вимог чинного митного законодавства.
ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, зазначив, що при митному оформленні надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору. Вказує, що відповідач не надав жодного доказу, який б спростував зміст рахунка-фактури та фіскального чеку. Звертає увагу, що відповідачем за основу взято інформацію щодо транспортного засобу, оформлення якого здійснено після митного оформлення транспортного засобу позивачем.
В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, позивач та його представник щодо апеляційної скарги заперечили, просили залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.
З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що 04.03.2019 ОСОБА_1 придбав у нерезидента IT CARS на території Республіки Польща транспортний засіб - легковий автомобіль марки SKODA, модель OCTAVIA, № кузова НОМЕР_2 , календарний рік випуску 2015 року, який був у використанні.
Для здійснення митного оформлення вказаного транспортного засобу ОСОБА_1 подав до Тернопільської митниці ДФС електронну митну декларацію №UA403030/2019/005947 від 15.03.2019, в якій у графі 42 (ціна товару) визначено митну вартість вказаного автомобіля за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), така складає 20 000 PLN (польських злотих) (а.с.142).
Одночасно із митною декларацією для підтвердження митної вартості товару і обраного методу визначення такого надано наступні документи: - рахунок-фактуру (інвойс) № 8/G.VAT/2019 від 04.03.2019; - декларація про походження товару А091926ТV15 від 29.09.2015; - акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 05.03.2019 № UА20903/2019/16749; - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 29.09.2015; - платіжний документ, що підтверджує вартість товару W2549 від 04.03.2019; - документ, що підтверджує вартість страхування 2019-692392493 від 04.03.2019; - договір про надання послуг митного брокера б/н від 01.03.2019; - паспорт громадянина України НОМЕР_4 від 21.06.2000; - інші некласифіковані документи - FА/272/2019 від 04.03.2019; - інші некласифіковані документи - ідентиф. код НОМЕР_5 від 12.07.2000; - платіжне доручення, що підтверджує сплату митних та інших платежів QS35476301 від 04.03.2019; - копію митної декларації країни відправлення №19PL351020EO147526 від 04.03.2019; - сертифікат відповідності колісного транспортного засобу UА.008.48540-19 від 06.03.2019; - паспортний документ, що дає право на перетин державного кордону України НОМЕР_6 від 31.08.2009.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявленої декларантом, Тернопільською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості № UA403000/2019/000571/2 від 27.03.2019 (а.с.19) та картку відмови №UA403030/2019/00380 від 27.03.2019 (а.с.20).
У графі 33 рішення про коригування митної вартості № UA403000/2019/000571/2 зазначено, що митна вартість імпортованого товару не може бути визначена у зв'язку з тим, що документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов'язковими при її обчисленні, а саме: для підтвердження фактурної вартості декларантом не подано платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, до митного оформлення подано платіжний документ, згідно якого відсутня інформація необхідна для ідентифікації документа з даною поставкою товару (платник, призначення платежу), для транспортування (якщо здійснювалось) - транспортних документів. До митного оформлення подано митну декларацію Польщі (транзит), відповідно до якої неможливо ідентифікувати вартість товару. Вартість колісних транспортних засобів та їх складових частин, що ввозяться на митну територію України, визначається за середніми цінами продажу в країні придбання або в провідних країнах-експортерах. У митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару у зв'язку з тим, що інформація, яка міститься на загальнодоступних інтернет ресурсах, вартість даного товару є значно вищою за заявлену декларантом. Митним органом розпочато процедуру консультацій та направлено повідомлення про надання документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. На вимогу митного органу декларантом не було подано документів, що підтверджують заявлену митну вартість згідно частини 2 статті 53 Митного кодексу України, а саме : платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, якщо здійснювалось транспортування, транспортні документи та додаткові документи відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України. Другорядні методи не були застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних та подібних товарів. Метод на основі віднімання вартості не може бути використаний, оскільки відсутні інформація про ціни ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, що продаються на території України, а також про складові компоненти, що можуть бути виділені з ціни. Метод на основі додавання вартості не може бути використаний, оскільки відсутня інформація про вартість всіх витрат, що зараховуються до ціни товару. За результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень частини 4 статті 57 МК України дійшли згоди про неможливість визначення митної вартості згідно з положеннями статтей 59-63 МК України. Митна вартість визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно з статтею 64 МК України. За основу для обрахунку митної вартості взято інформацію щодо вартості транспортного засобу митне оформлення якого здійснено згідно ЕМД №UA205090/2019/39656 від 20.03.2019 на рівні 11350 євро (EUR), що на момент подання декларації становить 48 841,32220 польських злотих.
Не погоджуючись з коригуванням митної вартості транспортного засобу, ОСОБА_1 звернувся із позовом до суду.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Відповідно частини 1 статті 246 Митного кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - МК України) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно з частиною 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частина 1, 2 статі 51 МК України).
Відповідно до частини 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно з частиною 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до частини 1 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно з частиною 2 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина 3 статті 54 МК України).
Згідно з частиною 6 статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Зі змісту приписів розділу ІІІ («Митна вартість товарів та методи її визначення») МК України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості.
Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.
Відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
З матеріалів справи встановлено, що митна вартість транспортного засобу марки SKODA, модель OCTAVIA, № кузова НОМЕР_2 , календарний рік випуску 2015 року, який був у використанні.
У відзиві на позовну заяву та апеляційній скарзі скаржник зазначив, що позивачем документально не підтверджено числові складові митної вартості, які є обов'язковими при її обчисленні, для підтвердження фактурної вартості не надано платіжних документів, що стосуються транспортного засобу, а також не подано до митного оформлення повного пакету документів, визначених частиною 2 статті 53 МК України.
При митному оформленні транспортного засобу спрацювала система управління ризиками, у зв'язку з чим направлено запит до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення митної вартості за VIN кодами, в результаті чого встановлено, що митна вартість, з врахуванням стану транспортного засобу, становить 11543,00 євро.
За таких обставин, відповідач вважав, що МД не могла бути оформлена за основним методом, у зв'язку з не поданням необхідного переліку документів, а інспектор не міг застосувати жоден із другорядних методів, окрім резервного.
Так, статтею 57 МК України встановлено перелік методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Згідно з частиною 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Частинами 4-5 статті 58 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Статтею 64 МК України встановлено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Системний аналіз наведених правових норм дозволяє зробити висновок, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов'язок доведення митної вартості товару лежить на позивачі. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Разом з тим, такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У зв'язку з вказаним саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Для підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем надано, зокрема, рахунок-фактуру (інвойс) № 8/G.VAT/2019 від 04.03.2019; - декларація про походження товару А091926ТV15 від 29.09.2015; - акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 05.03.2019 № UА20903/2019/16749; - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 29.09.2015; - платіжний документ, що підтверджує вартість товару W2549 від 04.03.2019; - документ, що підтверджує вартість страхування 2019-692392493 від 04.03.2019.
Згідно з рахунком-фактурою (інвойс) № 8/G.VAT/2019 від 04.03.2019 вартість автомобіля марки SKODA, модель OCTAVIA, № кузова НОМЕР_2 , календарний рік випуску 2015 року, який був у використанні, 20 000 злотих, спосіб оплати - готівка. Рахунок-фактура скріплений підписом та печаткою продавця.
Відповідно до Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджених Наказом Державної митної служби України від 17.11.2005 №1118, документи, що підтверджують право власності на ТЗ придбані в підприємств - оформлені на відповідних бланках і завірені печатками цих осіб чи інших організацій та установ оригінали рахунків, чеків, рахунків-фактур, інвойсів, інших документів. У цих документах, крім чеків, згідно з формою відповідного бланка повинні бути зазначені дата продажу, номери шасі (рами), кузова (або ідентифікаційний номер), двигуна ТЗ , його модель і рік виготовлення, а також прізвище, ім'я, по батькові особи, якій продано ТЗ.
Вказаний рахунок-фактура містить інформацію про дату продажу, номер кузова ТЗ , модель ТЗ, прізвище, ім'я особи, якій такий продано.
На підтвердження оплати за придбаний автомобіль позивач надав платіжний документ, що підтверджує вартість товару, W2549 від 04.03.2019 відповідно до якого вартість продажу становить 20 000 злотих, зазначено продавця автомобіля, годину та дату проведення оплати.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв'язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості. Згідно з частиною 7 статті 58 МК України платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно).
Щодо вартості транспортного засобу, яка зазначена у митній декларації країни відправлення №19PL351020EO147526 від 04.03.2019 (20150 злотих), то як пояснено позивачем в судовому засіданні суду апеляційної інстанції в таку включено вартість страхування та експортування.
Водночас, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів (платіжних або інших бухгалтерських), за відсутності належного (об'єктивного) обґрунтування помилковості визначення митної вартості товару декларантом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого, зокрема, резервного методу визначення митної вартості товару. Спрацювання системи є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.
Відповідно до пункту 7 розділу 2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11 вересня 2015 року № 689, при перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару.
Згідно з положеннями пункту 5 вказаних Методичних рекомендацій під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації: - спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; - спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; - інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; - інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; - інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; - інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС; - цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об'єднаннями імпортерів та виробників; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; - інформація отримана з мережі Інтернет.
З матеріалів справи встановлено, що за основу для обрахунку митної вартості митним органом взято інформацію щодо вартості транспортного засобу митне оформлення якого здійснено згідно ЕМД №UA205090/2019/39656 від 20.03.2019 на рівні 11350 євро (EUR), після подачі позивачем документів для проведення спірного митного оформлення 15.03.2019.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що ввезений позивачем на митну територію України транспортний засіб мав пошкодження, про що вказано у електронній митній декларації №UA403030/2019/005947 від 15.03.2019, тоді як скаржник, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем автомобіля за резервним методом не довів, що наявні пошкодження на час ввезення автомобіля були враховані при коригуванні митної вартості.
Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції у рішенні викладено мотиви протиправності рішення відповідача про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
Керуючись статтями 229, 241, 243, 308, 310, 316, 321, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Тернопільської митниці ДФС залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 липня 2019 року у справі №500/1204/19 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач Т. І. Шинкар
судді М. А. Пліш
В. В. Гуляк
Повне судове рішення складено 16.10.2019