15 жовтня 2019 року № 857/7957/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Попка Я.С.
суддів Сеника Р.П., Хобор Р.Б.
за участю секретаря судового засідання Кітраль Х.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2019 року, ухвалене суддею Лунь З.І., 13:46:38 год, м. Львів, дата складання повного тексту рішення 24 червня 2019 року, у справі за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення,-
25.02.2019 позивач - ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 11.12.2018 №0025175313.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідно до картки особового рахунку платника у позивача існувала заборгованість у зв'язку із порушенням строку сплати єдиного внеску за період січень-листопад 2018 року. Крім того, позивачем належним чином не виконувалися вимоги ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме єдиний внесок за період грудень 2017 року, січень, березень, липень, жовтень 2018року сплачено з порушенням законодавчо встановленого строку. Відтак, оскаржуване рішення відповідача про нарахування позивачу штрафних санкцій та пені за несплату заборгованості є правомірним.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, вважаючи його незаконним та необґрунтованим, постановленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) оскаржив його, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначає, що перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету здійснено у строк, встановлений п.57.1 ст.57 ПК України, а тому дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених п. 126.1 ст.126 ПК України.
Апелянт стверджує, що Кінологічний навчальний центр (військова частина НОМЕР_1 ) під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум, самостійно сплачував нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі).
Суд першої інстанції не взяв до уваги положення Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена Наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 року № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04.05.2018 року № 469), а саме, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою ж є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом. Проте, відповідачем вимога про сплату боргу (недоїмки) за оскаржу вальний період на адресу Кінологічного навчального центру не направлялась та не вручалась під підпис.
Крім того, судом першої інстанції не було прийнято до уваги факти порушення відповідачем податкового законодавства в частині несвоєчасного розгляду Державною фіскальною службою України скарги Кінологічного навчального центру на рішення ГУ ДФС у Львівській області від 11.12.2018 року за № 0025175313, яка була направлена 20.12.2018 року за вих. № 14/3673 до Державної фіскальної служби України. Відповідно до електронного пошуку перевірки статусу відстеження даного відправлення, отримувачу (ДФС) було вручено листа 24.12.2018 року. Згідно повідомлення поштового зв'язку від 04.02.2019 року, скаргу Кінологічного навчального центру, Державною фіскальною службою України було отримано 24 грудня 2018 року. Рішення про результати розгляду скарги Державною фіскальною службою України підписано та направлено 25.01.2019 року за вих. № 1750/5/99-99-11-05-0225. Отже, термін розгляду скарги Кінологічного навчального центру Державною фіскальною службою України тривав 30 днів.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Із змісту ст.19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що Кінологічний навчальний центр Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) є страхувальником у розумінні Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та платником єдиного внеску.
Головним управлінням ДФС у Львівській області проведено камеральну перевірку ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) з питань несплати (неперерахування) або несвоєчасності сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску.
11.12.2018 Головним управлінням ДФС у Львівській області, за результатами перевірки, на підставі ч.10 та п.2 ч.11 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», прийнято рішення №0025175313 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне нарахування) єдиного внеску, яким до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) застосовано штраф у розмірі 30487,67грн. (20% з 01.01.2015) за період з 23.01.2018 по 28.11.2018 та нараховано пеню у розмірі 1161,43 грн. (0,1% суми недоїмки).
Не погоджуючись із вказаним рішенням ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) оскаржив його в адміністративному порядку, подавши 20.11.2018 скаргу до Державної фіскальної служби України.
Рішенням Державної фіскальної служби України від 25.01.2019 року №15/99-99-1105-02-25 рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне нарахування) єдиного внеску від 11.12.2018 №0025175313 залишено без змін, а скаргу без задоволення.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).
Частиною1 ст.1 Закону № 2464-VI визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч.1 ч.1 ст.4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Згідно п.1 ч.2 ст.6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний, серед іншого, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Пункт 1 частини 8 статті 9 Закону зобов'язує платників єдиного внеску, крім платників зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої ст. 4 цього Закону, сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.
Приписами пункту 12 статті 9 Закону№ 2464-VI встановлено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.
Відповідно до ч.10 ст.25 Закону № 2464-VI на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Згідно п.2 ч.11 ст.25 Закону № 2464-VI за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон), нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів, визначено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 04.05.2018 №469 (далі - Інструкція №469).
Відповідно до п.2 розділу VII Інструкції №469 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції.
Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.
При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за зазначені періоди.
Для платників, зазначених у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, таким періодом є календарний місяць, для платників, зазначених у підпунктах 3 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, - календарний рік, для платників, зазначених у підпункті З пункту 1 розділу II цієї Інструкції, які обрали спрощену систему оподаткування, - календарний квартал відповідно.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, що відповідно до картки особового рахунку платника у позивача існувала заборгованість у зв'язку із порушенням строку сплати єдиного внеску за період січень-листопад 2018 року.
Разом з тим, позивачем належним чином не виконувалися вимоги ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме єдиний внесок за період грудень 2017 року, січень, березень, липень, жовтень 2018року сплачено з порушенням законодавчо встановленого строку.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що визначальним для вирішення цієї справи є встановлення фактів несплати (несвоєчасної сплати) позивачем єдиного соціального внеску на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, а саме картки особового рахунку платника єдиного соціального внеску позивача, а також первинних документів щодо нарахування (декларації, розрахунки) та сплати (платіжні доручення).
Згідно п.8 розділу VII Інструкції №469 за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
Відтак, безпідставними є покликання позивача щодо неврахування відповідачем спрямування платежу, зазначеного у платіжних дорученнях у рядку про призначення платежу.
Встановлено, що сплачені позивачем кошти згідно з наявними в матерілах справи платіжними дорученнями враховані відповідачем до сплати.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ч.16 ст.25 Закону № 2464-VI строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
Згідно частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Таким чином, колегією суддів встановлено, що позивачем не надано належних та допустимих доказів які б свідчили про протиправні дії суб'єкта владних повноважень або протиправність прийнятого ним рішення.
На підставі викладеного, колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується із правовою позицією суду першої інстанції, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, а доводи апелянта на правомірність прийнятого рішення не впливають та висновків суду не спростовують.
У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі та обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді, оскільки, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ч.3 ст.243, ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2019 року у справі №1.380.2019.000873 за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Я. С. Попко
судді Р. П. Сеник
Р. Б. Хобор
Повне судове рішення складено 16.10.2019.