Справа № 240/371/19
Головуючий у 1-й інстанції: Черноліхов Сергій Вікторович
Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.
09 жовтня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ватаманюка Р.В.
суддів: Моніча Б.С. Сторчака В. Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 березня 2019 року (повний текст рішення складено 04 квітня 2019 року у м. Житомир) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області (далі - відповідач) про визнання податкової вимоги № 58281-53 від 08.08.2018 протиправною,
позивач 25.01.2019 звернувся із позовом до Житомирського окружного адміністративного суду в якому просив визнати протиправною податкову вимогу Головного управління ДФС України у Житомирській області №58281-53 від 08.10.2018 щодо встановлення податкового боргу зі сплати податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, у розмірі 9 865, 05 грн.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 26.03.2019 у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що податкова вимога і встановлення податкового боргу стали наслідком винесення 01.08.2018 податкового повідомлення-рішення №0056892-5313-0619, яке позивач не отримував взагалі, оскільки вказаний документ фіскальною службою надсилався на адресу по якій він не проживає і не зареєстрований.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу вказавши, зокрема, що у свідоцтві про державну реєстрацію позивача, довідці про взяття на облік платника податків, податковій декларації платника єдиного податку за 2018 рік, яка подана 05.02.2019 та в звіті про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску вказана податкова адреса позивача АДРЕСА_1 . Таким чином, відповідач вважає, що податкове повідомлення - рішення від 01.08.2018 №0056892-5313-0619 відповідачем правомірно направлено на адресу позивача АДРЕСА_1 .
18.09.2019 до суду надійшли додаткові пояснення позивача із додатками в яких позивач наголошує, що місцем його прописки та проживання є АДРЕСА_2, а не АДРЕСА_1 , як вказує відповідач. Також позивач просить провести розгляд справи без його участі.
09.10.2019 позивачем подано аналогічні додаткові пояснення, до яких позивачем ще долучено копію витягу з рішення №769 від 31.07.2014.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлені та неоспорені сторонами такі обставини.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_1 є власником будівлі технічного ремонту та обслуговування автотранспорту, загальною площею 695,8 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 .
Право власності виникло у позивача на підставі договорів купівлі-продажу від 25.12.2008 (серія та номер:5667) та від 02.06.2011 (серія та номер: 1513). Вказане майно зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.11.2014 (індексний номер:17125941) та є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.
01.08.2018 відповідачем, згідно п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54 та п.п.266.7.1 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України, прийнято податкове повідомлення - рішення №0056892-5313-0619 від 01.08.2018, яким визначено позивачу податкове зобов'язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік в розмірі 8906,24 грн. Сума нарахованого зобов'язання підлягала сплаті протягом 60 днів з дня вручення особі податкового повідомлення - рішення, що передбачено п.п.266.10.1 пункту 266.10 ст.266 ПК України.
Вказане податкове повідомлення-рішення Головним управлінням ДФС України у Житомирській області було надіслано позивачу на адресу: АДРЕСА_1 .
Однак, у зв'язку із наявною податковою заборгованістю ОСОБА_1 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 та 2017 роки, станом на 07.10.2018, контролюючим органом було сформовано податкову вимогу №58281-53 від 08.10.2018 щодо сплати боргу у розмірі 9865,05 грн, яка була надіслана останньому.
Вказаною вимогою, позивача попереджено, що починаючи з 07.10.2018 на будь-яке майно платника податків, яке перебуває у його власності і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу, а також на інше майно, на яке останній набуде прав власності у майбутньому поширюється право податкової застави, а на суму податкового боргу нараховується пеня та застосовуються штрафні (фінансові) санкції (штрафи), які визначені Податковим кодексом України.
Не погоджуючись із сформованою податковою вимогою №58281-53 від 08.10.2018 позивач звернувся до суду із даним позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 було належним чином надіслано податкове-повідомлення рішення про нарахування зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та останній повинен був сплатити вказаний податок у встановлений законом строк, а тому, оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-58281-53 від 08.10.2018 є правомірною та складена у порядку визначеному Законом, відповідно підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами.
Згідно підпунктів 16.1.3 та 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України, платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів та сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно пункт 31.1 статті 31 ПК України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Положенням пункту 57.3 статті 57 ПК України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Відповідно до пунктів 42.1 та 42.2 статті 42 ПК України, податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.
Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
Нарахування та справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки регулюється ст. 266 ПК України.
Так, положеннями підпункту 266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України визначено, що база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Згідно п.п. 266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України, ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Відповідно до п.п.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України, податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Згідно матеріалів справи, ОСОБА_1 є власником нерухомого майна, загальною площею 695,8 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 .
З розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік по об'єктах оподаткування, які належать позивачу вбачається, що з січня 2017 року по грудень 2017 року контролюючим органом нараховане податкове зобов'язання позивачу у загальному розмірі 8906,24 грн, а також при формуванні податкової вимоги фіскальним органом врахована наявна заборгованість позивача за 2016 рік зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 958,81 грн.
Тобто, розмір податкового зобов'язання, нарахованого Головним управлінням ДФС України в Житомирській області становить 9865,05 грн.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, податкове повідомлення - рішення №0056892-5313-0619 від 01.08.2018 надіслано контролюючим органом на податкову адресу позивача: АДРЕСА_1 .
Проте, з копії паспорта позивача та Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що місцем його прописки є АДРЕСА_2 .
Вказана адреса позивача з номером будинку 21 підтверджується також довідкою ПП "ЖИТЛОРЕМСЕРВІС-9" №357 від 22.04.2019, технічним паспортом на будівлю та обслуговування автотранспорту по АДРЕСА_3 , а також витягом з рішення 49 сесії 6 скликання Радомишльської міської ради №769 від 31.07.2014.
Крім того, до додаткових пояснень позивачем надано додатки, а саме, податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Житомирській області від 21.07.2017 №102338-13 та від 27.02.2019 №0005478-5313-0619, в яких податковим органом вказано адресу позивача АДРЕСА_2 .
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що в оскаржуваній позивачем податковій вимозі від 08.10.2018 №58281-53 також вказано адресу позивача Житомирська область, м. Радомишль, вул. Гоголя 21, куди і направлялась вимога.
Таким чином, з наведеного вбачається, що податковою адресою позивача є АДРЕСА_2 З наданих позивачем копій податкових повідомлень - рішень та оскаржуваної вимоги вбачається, що податковий орган направляв позивачу вказані документи на його адресу по АДРЕСА_2 .
Однак, податкове повідомлення - рішення №0056892-5313-0619 від 01.08.2018, на підставі якого винесена оскаржувана податкова вимога від 08.10.2018 №58281-53, податковим органом на адресу позивача не направлялось.
Вказане податкове повідомлення - рішення направлялось відповідачем на адресу АДРЕСА_1 , у зв'язку з чим позивачу вручена не була.
Таким чином, з наведеного вбачається, що позивачу не направлялось податкове повідомлення - рішення №0056892-5313-0619 від 01.08.2018, у зв'язку з чим позивач був позбавлений можливості сплатити встановлену суму податкового зобов'язання.
Відтак, враховуючи, що оскаржувана податкова вимога від 08.10.2018 №58281-53 прийнята відповідачем на підставі податкового повідомлення - рішення №0056892-5313-0619 від 01.08.2018, яке позивачу не надіслане належним чином, то вказана податкова вимога про стягнення податкового боргу в розмірі 9 865,05 грн. прийнята відповідачем протиправно та підлягає скасуванню.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню з постановленням нової постанови.
У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат апеляційний суд виходить з такого.
За приписами ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За таких обставин на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню 1921 грн. судового збору сплаченого згідно квитанції №94 від 09.02.2019 на суму 769 грн. (стягненню підлягає 768,40 грн.) та квитанції №40794728 від 24.04.2019 на суму 1154 грн. (стягненню підлягає 1152,60 грн.).
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 березня 2019 року - скасувати та прийняти нову постанову.
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС України у Житомирській області №58281-53 від 08 жовтня 2018 року щодо встановлення податкового боргу зі сплати податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, у розмірі 9865,05 грн. (дев'ять тисяч вісімсот шістдесят п'ять гривень 05 коп.).
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС України у Житомирській області понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1921 грн. (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна гривня).
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Ватаманюк Р.В.
Судді Моніч Б.С. Сторчак В. Ю.