Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
Справа № 695/1443/19
номер провадження 2/695/894/19
15 жовтня 2019 року м. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді Середи Л.В.
за участю секретаря - Оніщенко Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золотоноші цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що вона з відповідачем по справі перебувала в зареєстрованому шлюбі, який розірвано на підставі рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 16 лютого 2017 року.
Від вказаного шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилась дочка ОСОБА_3 , яка на час звернення до суду проживає разом із позивачем та перебуває на її повному утриманні.
Позивач наполягає, що після розірвання шлюбу відповідач припинив надавати матеріальну допомогу на утримання своєї дочки, разом з тим остання проживає разом із позивачем та перебуває на її повному матеріальному утриманні. Доходів відповідача критично не вистачає на утримання спільної дочки сторін по справі, а добровільно про сплату аліментів сторонам домовитись не вдалось, тому позивач змушена звернутись до суду з вимогами задовольнити позов та стягнути з відповідача аліменти у в розмірі 1/4 частини з усіх доходів відповідача, щомісячно, але не менше ніж 50% встановленого законом прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ухвали суду від 10.07.2019 року дана справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач по справі направив до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти заявленого позивачем розміру аліментів, а також доводів позивача щодо його доходів заперечував, зазначаючи про те, що він не має постійного місця роботи та стабільного заробітку, а тому заявлена позивачем сума аліментів буде для нього не посильною. Окрім того займаючись підприємницькою діяльністю відповідач має нестабільний, мінливий дохід. За таких обставин відповідач вважає за можливе стягувати з нього аліменти в розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Суд зважає, що позивач по справі відповідь на відзив у порядку визначеному ст. 179 ЦПК України до суду не надала, доводи та підстави відповідача не заперечила, не спростовувала та не стверджувала, а тому суд вважає за необхідне здійснювати розгляд справи на підставі наявних в матеріалах справи доказах.
Суд, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.
При цьому суд виходить з наступних підстав.
Відповідно до свідоцтва про народження (серії НОМЕР_1 від 19.03.2004 року) ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , а її батьками зазначені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Як вбачається судом зі змісту відзиву відповідача, останній визнає факт шлюбу із позивачем та факт свого батьківства відносно ОСОБА_3 , визнає необхідність сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини, однак заперечує проти розміру аліментних платежів, які заявлені позивачем та просить суд стягувати аліменти із нього аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Норми ч. 3 ст. 181 СК України передбачають, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Факт проживання дитини разом із матір'ю стверджується довідкою, виданою головою квартального комітету №6 від 26.03.2019 року.
Відповідно до норм ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року (ратифікована постановою Верховної Ради України віл 27.02.1991 року № 789-ХІІ і набула чинності для України 27.09.1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно із ст. 27 вищезазначеної Конвенції, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Як вбачається зі ст.150 СК України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину.
Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.
Отже, кожній дитині повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини, що зобов'язані забезпечувати обоє батьків.
Таким чином суд вважає доведеним, що відповідач є батьком ОСОБА_3 , а тому, згідно вимог чинного законодавства та міжнародних правових актів на нього також покладається обов'язок щодо належного його утримання та матеріального забезпечення.
Як вбачається із ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Позивач наполягає, що відповідач є працездатним та матеріально забезпеченим адже займається підприємницькою діяльністю, має у власності вантажні автомобілі та квартири, які здає в оренду, а тому у нього є всі фізичні можливості, щоб заробляти кошти в необхідному розмірі та сплачувати аліменти на утримання дитини у розмірі, який заявлений позивачем.
Відповідно до змісту ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України, суд слухає цивільні справи на засадах змагальності сторін, в межах заявлених вимог і на підставі доказів наданих сторонами та їх представниками, докази повинні подаватись належні, тобто містити інформацію щодо предмета доказування, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, доказування не можуть ґрунтуватися на припущеннях.
Належних доказів отримання відповідачем достатньої суми доходів для виконання всіх зобов'язань та можливості повної сплати заявленої суми аліментів позивачем надано не було, а сам відповідач проти зазначених вище доводів категорично заперечив.
Таким чином у суду відсутні будь-які підстави прийти до переконання про належне доведення позивачем заявлених нею позовних вимог.
Суд при вирішенні вказаної категорії спорів має враховувати матеріальне становище як позивача так і відповідача та розмір його доходів, які мають бути достатніми для виконання заявлених позовних вимог.
Окрім того згідно з ч. 2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Так суми прожиткового мінімуму для певних категорій громадян України, станом на дату подання позову встановлені ЗУ «Про державний бюджет України на 2019 рік», відповідно до якого прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років, станом на дату подання позову становить 2027 гривень.
Таким чином вбачається, що чинним законодавством визначений відповідний прожитковий мінімум для дитини відповідного віку достатній для забезпечення нормального функціонування дитини з урахуванням соціально-економічної ситуації в країні.
Із норм СК України вбачається, що утримання дітей, надання їм необхідного матеріального забезпечення не менше встановленого прожиткового мінімуму покладається на обох батьків та не може бути покладено на одного із них.
За таких обставин вимоги позивача про стягнення із відповідача аліментів у розмірі 1/4 частини з усіх доходів відповідача, але не менше 50% встановленого законом прожиткового мінімуму є, на думку суду, завищеними та враховуючи не доведення позивачем достатності розміру доходів відповідача, стабільності його заробітку для виконання вказаних зобов'язань та забезпечення особистого нормального проживання, підлягають зменшенню.
Суд вважає, що аліменти на утримання дитини підлягають стягненню з відповідача у твердій грошовій сумі, оскільки відомостей про постійне місце роботи відповідача, розмір його доходів та їх регулярність матеріали справи не містять, та виходячи з принципів розумності та справедливості, суд стягує аліменти на утримання дитини в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що визначено нормами ст. 182 СК України та буде відповідати вимогам чинного законодавства, справедливому та об'єктивному вирішенню справи на підставі саме тих доказів, які подані позивачем.
Також суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що нормами ч. 3 ст. 181 СК України визначено, що спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 та ст. 181 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
На підставі ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Суд також приходить до висновку про стягнення з відповідача відповідно до вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК України судових витрат.
На підставі зазначеного та керуючись ст., ст. 150, 180, 182, 183, 191 СК України та
ст.4, 12,81, ст., ст. ч.6 ст.141, 206, 263-268 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , іден. код НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , іден. код НОМЕР_3 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня звернення до суду, тобто з 19.04.2019 року і до досягнення дитиною повноліття.
Допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу аліментів за один місяць.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави кошти по сплаті судового збору в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп., який сплатити на рахунок: Отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783; Банк отримувача Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача UA798999980000031211256026001; Код класифікації доходів бюджету 22030106.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня проголошення рішення.
Суддя : Середа Л.В.