Справа № 560/847/19
Головуючий у 1-й інстанції: Гнап Д.Д.
Суддя-доповідач: Залімський І. Г.
15 жовтня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Залімського І. Г.
суддів: Сушка О.О. Мацького Є.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу приватного підприємства "Гранд Імпорт" на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 червня 2019 року (ухвалене у м. Хмельницькому Вінниці Чернівці Житомирі 25 червня 2019 року о 11:44, повний текст якого виготовлено 01 липня 2019 року) у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Гранд Імпорт" до управління Держпраці у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування постанови,
Приватне підприємство "Гранд Імпорт" звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до управління Держпраці у Хмельницькій області, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову управління Держпраці у Хмельницькій області №22/88 від 27.02.2019 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 червня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 червня 2019 року скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що у діях приватного підприємства "Гранд Імпорт" відсутні порушення норм Кодексу законів про працю України при оформленні взаємовідносин з потенційним працівником ОСОБА_1 , тобто відсутній факт допуску працівника до роботи без належного оформлення трудового договору. Так, видача ОСОБА_1 форменного одягу та наявність графіку чергування працівників охорони, не свідчить про його допуску до виконання посадових обов'язків. Також позивач наголошує на тому, що його не було належним чином повідомлено про розгляд питання про накладення штрафу за порушення вимог законодавства про працю.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги. Зауважив, що позивача належним чином повідомлено про розгляд справи, а встановлені в ході інспекційного відвідування обставини безперечно свідчать про допуск позивачем ОСОБА_1 до виконання трудових обов'язків без укладення трудового договору.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2019, з урахуванням п.7 ч.1 ст.306, ст.307, 311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Встановлено, що на підставі наказу від 11.02.2019 №43 та направлення на перевірку від 11.02.2019 №172/19, у зв'язку з надходженням заяви ОСОБА_1 про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин, Управління Держпраці у Хмельницькій області здійснило інспекційне відвідування ПП "Гранд Імпорт" з питань додержання законодавства про працю в частині нарахування і своєчасної виплати заробітної плати та оформлення трудових відносин.
За наслідками інспекційного відвідування складено акт фактичної перевірки від 12.02.2019 №ХМ 653/1653/АВ, яким встановлено, що трудові відносини з ОСОБА_1 в період з 30.11.2018 по 03.12.2018 не оформлені відповідно до вимог частин 1, 3 статті 24 Кодексу законів про працю України.
Приватне підприємство "Гранд Імпорт" надало зауваження на акт інспекційного відвідування. Листом №835/19 від 19.02.2019 Управління Держпраці у Хмельницькій області повідомило позивача про відсутність підстав для скасування результатів інспекційного відвідування.
27.02.2019 відповідач прийняв постанову №22/88 про накладення на ПП "Гранд Імпорт" штрафу у розмірі 125 190 грн.
Позивач вважає вказану постанову протиправною, а тому звернувся до суду.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач допустив до роботи ОСОБА_1 без укладення з ним трудового договору. Тому висновки посадових осіб відповідача, викладені в акті інспекційного відвідування щодо порушення позивачем частин 1, 3 статті 24 КЗпП України та Постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413, є обґрунтованими та доведеними належними доказами.
Колегія суддів не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує викладене нижче.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначено Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V (Закон №877-V).
Статтею 1 Закону № 877-V визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці (далі - Положення № 96), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Згідно пункту 4 Положення №96, Державна служба України з питань праці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.
Відповідно до статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно пункту 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509 (Порядок № 509), штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).
Штрафи можуть бути накладені, у тому числі, на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.
Відповідно до пункту 3 Порядку №509, уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу.
Згідно з пунктом 8 Порядку №509, за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, приймає відповідне рішення.
Відповідно до пунктів 6, 7 Порядку №509 про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
Справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.
Згідно матеріалів справи, позивача належним чином повідомлено про розгляд справи про застосування штрафу, а представник позивача був присутній на такому розгляді. Відтак, відсутні підстави вважити, що відповідачем не забезпечено право позивача на участі у розгляді питання про застосування штрафу, подання відповідних зауважень та заперечень.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
У відповідності до статті 21 КЗпП України, трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Крім того, у Порядку повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413, встановлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів: засобами електронного зв'язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису; на паперових носіях разом з копією в електронній формі; на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п'ятьма особами.
З огляду на викладене, перед допуском працівника до роботи з ним повинен бути укладений трудовий договір, а також повідомлено ДФС про прийняття працівника на роботу до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором, чого не було зроблено позивачем.
Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року, справа №822/723/17, провадження №К/9901/3264/17.
Відповідно до статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Встановлено, що підставою прийняття оскаржуваної постанови №22/88 від 27.02.2019 слугував висновок відповідача про допуск позивачем ОСОБА_1 до виконання трудових обов'язків без укладення трудового договору. Вказаний висновок відповідача обґрунтований тим, що ОСОБА_1 видано форменний одяг і на виконання своїх посадових обов'язків ОСОБА_1 склав графік чергування працівників охорони.
Згідно статті 24 КЗпП України при укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.
Апеляційний суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано жодних доказів подання ОСОБА_1 документів для оформлення трудових відносин із ПП "Гранд Імпорт".
Щодо фактичного виконання ОСОБА_1 обов'язків начальника охорони ПП "Гранд Імпорт" суд зазначає наступне.
Наявність у ОСОБА_1 форменного одягу на думку суду не може бути беззаперечним доказом допуску особи до виконання роботи. Належних доказів та обґрунтувань які б безумовно свідчили про те, що видача ОСОБА_1 форменного одягу доводить виконання ним службових обов'язків на посаді відповідачем не надано.
При цьому, відповідачем та судом першої інстанції без належних обґрунтувань відхилено пояснення позивача про те, що форменний одяг видано ОСОБА_1 для упорядкування.
Щодо складання ОСОБА_1 графіку чергування працівників охорони суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Матеріали справи не містять беззаперечних доказів того, що вказаний графік складено саме ОСОБА_1 .
Разом з цим, повноваження складати такий графік на ПП "Гранд Імпорт" має начальник відділу безпеки, а затверджувати - директор ПП "Гранд Імпорт". Тобто, навіть у разі фактичного допуску ОСОБА_1 до виконання роботи на посаді начальника охорони ПП "Гранд Імпорт", ОСОБА_1 не мав права розробляти та затверджувати вказаний графік.
Твердження відповідача про те, що ОСОБА_1 перебуває на території ПП "Гранд Імпорт" 3-6 днів на тиждень та фактично надає вказівки працівникам охорони, суд апеляційної інстанції не вважає доказом допуску ОСОБА_1 до виконання роботи на посаді начальника охорони, адже в матеріалах справи відсутні належні докази, що навіть перебуваючи на території ПП "Гранд Імпорт" ОСОБА_1 виконує роботу на посаді начальника охорони
Суд апеляційної інстанції також звертає увагу на те, що висновки відповідача в більшій мірі ґрунтуються на не об'єктивних обставинах та доказах, а на поясненнях ОСОБА_1 . Суд апеляційної інстанції припускає суб'єктивність таких показів ОСОБА_1 , адже саме за його заявою проведено перевірку ПП "Гранд Імпорт".
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено того, що позивач допустив до роботи ОСОБА_1 без укладення з ним трудового договору.
У відповідності із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, що призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції належить скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Відповідно до ч.6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
За приписами ч. 1, 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Оскільки, за результатом судового розгляду даної справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення позову, позивачу підлягає поверненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень відповідача судовий збір в сумі 4802,5 грн.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу приватного підприємства "Гранд Імпорт" задовольнити.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 червня 2019 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Гранд Імпорт" до управління Держпраці у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування постанови скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову управління Держпраці у Хмельницькій області №22/88 від 27.02.2019.
Стягнути з управління Держпраці у Хмельницькій області на користь приватного підприємства "Гранд Імпорт" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4802,5 грн.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Залімський І. Г.
Судді Сушко О.О. Мацький Є.М.