Справа № 560/681/19
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Блонський В.К.
Суддя-доповідач - Охрімчук І.Г.
15 жовтня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Охрімчук І.Г.
суддів: Капустинського М.М. Смілянця Е. С. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Зозуля К.Т.,
представників сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року (повний текст рішення складено 26.04.2019 року, м. Хмельницький) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000684001 від 07.02.2019 року,
Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Хмельницькій області № 0000684001 від 07.02.2019 року, про застосування до ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 17000 грн.
Позов позивач мотивує тим, що 18 січня 2019 року службовими особами відповідача проведено фактичну перевірку з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами в належному позивачу кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1», яке розташоване по АДРЕСА_1 .
На підставі висновків акту перевірки, відповідач 07.02.2019 року прийняв податкове повідомлення-рішення № 0000684001, яким за порушення частини 14 статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних та тютюнових виробів» застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 17000 грн., а саме: за разовий продаж 28.12.2018 року 0,1 літра горілчаних виробів за відсутності ліцензії.
Вказане податкове повідомлення-рішення позивач вважає протиправним та просить скасувати, враховуючи наступне.
В кафе яке належить позивачу, реалізація алкогольних напоїв здійснювалася на підставі ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, виданої ГУ ДФС у Хмельницькій області з терміном дії з 28.12.2017 року по 27.12.2018 року.
З метою отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями позивач заздалегідь звернувся до відповідача із відповідною заявою про її отримання, зареєстрованою в ГУ ДФС у Хмельницькій області 27.12.2018 року, реєстраційний номер 1822256401694, а 26.12.2018 року згідно квитанції № ПН512 провів оплату вартості ліцензії. Відповідач видав ліцензію лише 03.01.2019 року, із терміном дії з 03.01.2019 року по 03.01.2020 року.
Таким чином в період з 28.12.2018 року по 03.01.2019 року у позивача дійсно було відсутнє право на роздрібну торгівлю алкогольними напоями в кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1», але фактично продаж алкогольного напою 28.12.2018 року не відбувся так як покупець такий товар не отримав і не вжив.
Продавець кафе допустила технічну помилку, тобто машинально вибила касовий чек в зв'язку із проханням покупця купити алкогольний напій, але згадавши про тимчасову відсутність ліцензії яка дає право на реалізацію такого товару, відмовила покупцю у продажу такого товару. При цьому, касовий чек не був виданий покупцю, гроші в сумі 26 грн., повернуті, що підтверджується письмовими поясненнями продавця. Також відсутність наміру реалізовувати алкогольні напої підтверджується чеками-електронними звітами по реалізації товарів за період з 25.12.2018 року по 03.01.2019 року.
Позивач вважає, що акт перевірки не в повній мірі відображає обставини за яких був вибитий касовий чек про реалізацію алкогольного напою 28.12.2018 року, адже посадові особи відповідача не провели ніяких дій які б підтвердили факт продажу алкогольних напоїв. Отже, висновки акту перевірки про порушення позивачем законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів не підтверджені відповідними доказами.
Крім того із змісту наказу про проведення перевірки не зрозуміло звідки, в якій формі і якого змісту до контролюючого органу надійшла інформація про порушення в кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що стала підставою для призначення і проведення фактичної перевірки.
Посадові особи відповідача, які проводили перевірку не надали позивачу інформацію щодо підстав проведення перевірки. Таким чином, на думку позивача, відповідач провів перевірку всупереч вимогам ПК України щодо порядку призначення та проведення перевірки.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 березня 2019 року відкрито провадження у даній адміністративній справі про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням сторін.
Відповідач подав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву у якому вказав на те, що призначення і проведення фактичної перевірки є правомірним, оскільки така перевірка проведена на виконання наказу ГУ ДФС в Хмельницькій області № 111 від 16.01.2019 року. Правовою підставою прийняття наказу стало отримання інформації з АІС «Податковий блок» підсистеми «Чеки РРО» та ліцензійного реєстру, а саме: із змісту інформації встановлено факт реалізації позивачем 28.12.2018 року 100 грам горілки «Грін дей», 40 % спирту в період відсутності у позивача ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.
При проведенні перевірки продавцю вручено направлення на проведення фактичної перевірки, копію наказу про проведення перевірки, пред'явлено службові посвідчення осіб, які зазначені у направленні на проведення перевірки.
Перевіркою встановлено порушення позивачем статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних та тютюнових виробів», тобто реалізація алкогольного напою за відсутності відповідної ліцензії яка дає право на таку реалізацію.
Твердження позивача щодо помилкового виготовлення продавцем фіскального чеку, оскільки фактично не відбувся продаж алкогольного напою, заперечуються відсутністю реєстрації через РРО від'ємної суми повернення отриманих коштів та актів про видачу коштів і скасування помилково проведеної через РРО суми розрахунку. Таким чином податкове повідомлення-рішення № 0000684001 від 07.02.2019 року, про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 17000 грн., відповідає вимогам чинного законодавства, тому у позові необхідно відмовити.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.04.2019 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , код ЄДРПОУ - 39492190) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000684001 від 07.02.2019 року - відмовлено.
Позивач, не погоджуючись із судовим рішенням, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції від 23.04.2019 року та прийняти нову постанову про задоволення позову. В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що контролюючим органом не надано доказів на підтвердження власної позиції щодо порушення продавцем ОСОБА_2 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями. Також зауважив, що перевіряючи ОСОБА_3 і ОСОБА_4 в ході перевірки переконалися, що фактичної реалізації спиртного напою продавцем в кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1" не було. Відтак, висновки акта про результати фактичної перевірки з питань дотримання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями від 18.01.2019 року грунтуються виключно на суб'єктивних переконаннях перевіряючих осіб та не підтверджені відповідними доказами.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець. Контролюючим органом проведено фактичну перевірку кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташованого по АДРЕСА_1 та належить позивачу, з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами.
Внаслідок проведеної перевірки відповідач склав акт від 18.01.2019 року № 0012/22-01-40-01/2188221352 «Про результати фактичної перевірки з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами».
Згідно із висновком такого акту, перевіркою встановлено порушення відповідачем статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних та тютюнових виробів», продаж 28.12.2018 року 100 грам горілки «Грін дей», 40 % спирту в період відсутності у позивача ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.
За результатами проведеної перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0000684001 від 07.02.2019 року, яким за порушення абзацу 5 частини 2 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних та тютюнових виробів» № 481/95-ВР від 19.12.1995 року, до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 17000 грн.
Вважаючи дії Головного управління ДФС у Хмельницькій області протиправними, позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.07.2019 року відкрито апеляційне провадження у справі, а ухвалою суду від 30.07.2019 року призначено до розгляду в режимі відеоконференції.
Відповідач, скористався своїм правом та надіслав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що відповідно до абз. 2 п. 8 Розділу III Порядку при скасуванні помилково проведеної через РРО суми розрахунку складається акт, в якому вказуються дані про помилкову суму та реквізити розрахункового документа. Акти про видачу коштів та акти про скасування помилкового проведеної операції передаються до бухгалтерії суб'єкта господарювання і зберігаються протягом трьох років. Однак, жодних дій позивачем не проводилось. Отже, відповідач здійснював дії на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні правові підстави для того, щоб визнати протиправним та скасувати прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення № 0000684001 від 07.02.2019 року, про застосування до ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 17000 грн.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, вважає за необхідне зазначити наступне.
Регулювання відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпних переліків податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, встановлено Податковим кодексом України.
Функції контролюючих органів визначені пунктом 19 1.1 статті 19 3 Податкового кодексу України.
Відповідно до підпункту 19 1.1.4 пункту 19 1.1 статті 19 3 Податкового кодексу України контролюючі органи здійснюють контроль за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону.
Згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.
Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів.
Порядок проведення фактичної перевірки встановлений статтею 80 Податкового кодексу України, а саме: фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема і у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.
Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції. Строки проведення фактичної перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.
Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.
Пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України визначено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
З матеріалів справи встановлено, що фактична перевірка кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташованого по АДРЕСА_1 та яке належить позивачу, проведена на виконання наказу ГУ ДФС у Хмельницькій області № 111 від 16.01.2019 року «Про проведення фактичної перевірки».
Правовою підставою для прийняття наказу стало отримання відповідачем інформації із АІС «Податковий блок» підсистеми «Чеки РРО» та ліцензійного реєстру, а саме: із змісту інформації встановлено факт реалізації позивачем 28.12.2018 року 100 грам горілки «Грін дей», 40 % спирту в період відсутності у позивача ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.
Посадові особи відповідача, які були уповноважені на проведення фактичної перевірки, перед початком перевірки, пред'явили особі, яка фактично проводить розрахункові операції, продавцю кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» службові посвідчення, направлення на перевірку № 177, 178 від 16.01.2019 року, та вручили копію наказу про проведення фактичної перевірки, що підтверджується відповідними підписами продавця ОСОБА_2 , у копіях вказаних направлень на перевірку. Таким чином, призначення та проведення фактичної перевірки повністю відповідає вимогам чинного законодавства, тобто посадові особи відповідача правомірно приступили до проведення фактичної перевірки.
Позивачем у позовній заяві і у письмовій відповіді на відзив відповідача не наведено та не надано жодних доказів, які б свідчили про неправомірність призначення та проведення посадовими особами відповідача фактичної перевірки.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає вірними висновки контролюючого органу, наведеними у акті перевірки від 18.01.2019 року № 0012/22-01-40-01/2188221352 щодо порушення позивачем при здійсненні підприємницької діяльності вимог статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних та тютюнових виробів» та відповідно вважає правомірним податкове повідомлення-рішення № 0000684001 від 07.02.2019 року, прийняте за результатами такої перевірки.
Стосовно порушення позивачем абзацу 5 частини 2 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних та тютюнових виробів» колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України, визначені Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 року № 481/95-ВР.
Відповідно до частини 14 статті 15 цього Закону роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.
З матеріалів справи встановлено, що позивач здійснював роздрібну торгівлю алкогольними напоями в кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» на підставі ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, виданої ГУ ДФС у Хмельницькій області на ім'я ОСОБА_1 , 27 грудня 2017 року згідно рішення № 40-29/12/35, з терміном дії ліцензії з 28.12.2017 року по 27.12.2018 року. Оскільки, термін дії вказаної ліцензії закінчувався, позивач 27.12.2018 року (вхідний номер 1822256401694) подав до відповідача заяву щодо ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами та провів оплату вартості ліцензії.
Відповідно до частин 20, 22, 28 статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб'єкта господарювання терміном на один рік і підлягають обов'язковій реєстрації в органі доходів і зборів, а у сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб'єкта господарювання.
Ліцензія видається за заявою суб'єкта господарювання. Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови.
На підставі заяви позивача від 27.12.2018 року, щодо ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, відповідач 03.01.2019 року видав позивачу ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, згідно рішення № 40-29/01/03, з терміном дії ліцензії з 03.01.2019 року по 03.01.2020 року.
При цьому, продаж особою, яка фактично проводить розрахункові операції у кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» 100 грам горілки «Грін дей», 40 % спирту, здійснено 28.12.2018 року, тобто в період відсутності у позивача ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.
Слід звернути увагу на те, що відповідач не порушив законодавчо встановлені строки видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами.
Суд апеляційної інстанції погоджується з тим, що позивач в період з 27.12.2018 року по 03.01.2019 року не мав права здійснювати роздрібну торгівлю алкогольними напоями у кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1», тоді як актом перевірки встановлено, що 28.12.2018 року у вказаному кафе особою, яка фактично проводить розрахункові операції здійснено продаж 100 грам горілки «Грін дей», 40 % спирту, між тим вказані обставини не заперечуються дослідженими доказами.
Розглядаючи питання щодо законності та обґрунтованості прийнятого судом першої інстанції рішення, судова колегія враховує наступне.
Згідно із частиною 1, абзацом 5 частини 2 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
До суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом) - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.
Оскільки внаслідок проведеної фактичної перевірки встановлено порушення позивачем частини 14 статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», суд прийшов до вірного висновку, що відповідач правомірно притягнув його до відповідальності, передбаченої абзацом 5 частини 2 статті 17 цього ж Закону.
Як встановлено з матеріалів справи, при визначенні розміру штрафу враховано вартість отриманої позивачем партії товару. Розрахунок штрафу із врахуванням такої вартості становив би його розмір менше встановленого Законом мінімуму, тобто менше 17000 грн., тому відповідач застосував штраф у розмірі 17000 грн.
Згідно із частинами 1, 2, 3 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в редакції Закону від 13.07.2000 року № 1927-III, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:
1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
2) видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції;
3) застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування.
Таким чином, особою, яка фактично проводить розрахункові операції у кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1», у разі повернення товару, або відмови від товару необхідно було здійснити видачу особі розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції. Такий документ, особі яка здійснила покупку алкогольного напою, продавець кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» не видала, що представником відповідача не заперечується.
Судова колегія зазначає, що відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» розроблено «Порядок реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги)», затверджений наказом Міністерства фінансів України 14 червня 2016 року N 547, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05 липня 2016 р. за N 918/29048.
Згідно із пунктом 7 розділу III зазначеного Порядку, реєстрація видачі коштів у разі повернення товару (відмови від послуги, прийняття цінностей під заставу, виплати виграшів у державні лотереї та в інших випадках) або скасування помилково проведеної через РРО суми розрахунку здійснюється шляхом реєстрації від'ємної суми.
Між тим, якщо алгоритм роботи РРО не забезпечує окремого накопичення у фіскальній пам'яті від'ємних сум розрахунків дозволяється реєструвати видачу коштів (скасування помилкової суми) за допомогою операції «службова видача».
Згідно із абзацом 2 пункту 8 розділу III Порядку № 547, при скасуванні помилково проведеної через РРО суми розрахунку матеріально відповідальна особа господарської одиниці або особа, яка безпосередньо здійснює розрахунки, повинна скласти акт про видачу коштів.
Слід зауважити, що в акті вказуються дані про помилкову суму та реквізити розрахункового документа. Акти про видачу коштів та акти про скасування помилково проведеної через РРО суми розрахунку передаються до бухгалтерії суб'єкта господарювання і зберігаються протягом трьох років. У разі відсутності у суб'єкта господарювання бухгалтерії зазначені акти підклеюються до останньої сторінки відповідної книги ОРО.
Однак, при проведені перевірки такі документи посадовим особам які її проводили, надані не були. Із пояснень представника позивача вбачається, що ні позивачем, ні особою, яка фактично проводить розрахункові операції у кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» такі документи не виготовлялися.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів не бере до уваги твердження позивача у позовній заяві та апеляційній скарзі щодо помилковості видання чеку про продаж алкогольного напою-100 грам горілки «Грін дей», 40 % спирту покупцю 28.12.2018 року у кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1», оскільки не відповідають фактичним обставинам справи.
Окрім того, судова колегія не бере до уваги при вирішенні спору щодо малозначності порушення та його формальності, оскільки порядок застосування штрафів, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» не передбачає будь-яких правових процесуальних процедур із зазначенням певного переліку підстав, обставин, за яких можливе було би або зменшення розміру накладеного штрафу, або звільнення від відповідальності.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного суду.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного суду № 820/1391/17 від 28.08.2018 року, № 816/2919/15 від 20.11.2018 року, № 822/1310/17 від 28.02.2017 року.
Виходячи із вказаних правових висновків Верховного суду, судова колегія приходить до переконання, що у разі дотримання податковим органом порядку видачі ліцензії в межах строків, встановлених Законом, і у разі встановлення факту здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності відповідної ліцензії, до суб'єкта господарювання застосовуються фінансові санкції.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає вірними висновки суду щодо відсутності правових підстав для того, щоб визнати протиправним та скасувати прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення № 0000684001 від 07.02.2019 року, про застосування до ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 17000 грн. Відтак, аналізуючи вищенаведене, судова колегія погоджується з тим, що позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до вимог ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не впливають на правильність прийнятого судового рішення. Рішення ухвалено судом першої інстанції з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 16 жовтня 2019 року.
Головуючий Охрімчук І.Г.
Судді Капустинський М.М. Смілянець Е. С.