Справа № 240/7312/19 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шуляк Любов Анатоліївна
Суддя-доповідач - Охрімчук І.Г.
16 жовтня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Охрімчук І.Г.
суддів: Капустинського М.М. Смілянця Е. С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Богунського району Департаменту соціальної політики Житомирської міської ради на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 червня 2019 року (повний текст рішення складено 07.06.2019 року, м. Житомир) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Богунського району Департаменту соціальної політики Житомирської міської ради про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом, в якому просить:
- визнати дії Управління соціального захисту населення Богунського району Департаменту соціальної політики Житомирської міської ради щодо припинення нарахування пільг як ветерану війни неправомірними;
- зобов'язати відповідача поновити право позивача на 50% знижку на оплату житлової площі комунальних послуг, а також палива та електроенергії без обмежень її норм та без урахування середньомісячного сукупного доходу сім'ї з моменту припинення, тобто з 01.01.2019.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що до 31.12.2018 він, як учасник війни, користувався 50% знижкою з оплати комунальних послуг в межах соціальних норм, визначених та затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 №409 "Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування". Проте, з 01.01.2019 став отримувати платіжні документи на оплату комунальних послуг у повному обсязі. На звернення ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Богунського району Департаменту соціальної політики Житомирської міської ради щодо роз'яснення припинення пільг, відповідач у листі роз'яснив позивачу, що середньомісячний сукупний дохід його сім'ї в розрахунку на одну особу за попередніх шість місяців перевищує розмір податкової соціальної пільги, а тому ОСОБА_1 не має права на отримання пільги з оплати житлово-комунальних послуг.
Позивач вважає, що дії відповідача щодо припинення пільг є протиправними, оскільки дана пільга встановлена Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та з урахуванням Рішення Конституційного Суду №12-р/2018 від 18.12.2018 сукупний дохід сім'ї не враховується при її нарахуванні.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження із проведенням судового засідання та викликом (повідомленням) учасників справи.
Відповідач, до суду першої інстанції подав відзив на позовну заяву вих. №2477/13 від 21 травня 2019 року. Відповідно до змісту відзиву на позовну заяву, Управління соціального захисту населення Богунського району Департаменту соціальної політики Житомирської міської ради позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні у повному обсязі за безпідставністю. Вказує, що до 31.12.2018 ОСОБА_1 користувався 50% знижкою з оплати комунальних послуг в межах соціальних норм визначених та затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 №409 "Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування". Проте,з 01.01.2019 середньомісячний сукупний дохід сім'ї позивача в розрахунку на одну особу за попередніх шість місяців перевищує розмір податкової соціальної пільги (2 690,00 грн), а тому він не має права на отримання пільги з оплати житлово-комунальних послуг (а.с. 18-19).
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 04.06.2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Богунського району Департаменту соціальної політики Житомирської міської ради про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Богунського району Департаменту соціальної політики Житомирської міської ради щодо відновлення з 18.03.2019 нарахування пільг ОСОБА_1 як учаснику війни.
Зобов'язано Управління соціального захисту населення Богунського району Департаменту соціальної політики Житомирської міської ради відновити з 18.03.2019 нарахування пільг ОСОБА_1 як учаснику війни. В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04.06.2019 року та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі. В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що оскільки середньомісячний дохід сім'ї позивача в розрахунку на одну особу за попередні 6 місяців перевищує розмір податкової соціальної пільги (2690,00 грн.) він не має права на отримання пільг з оплати житлово - комунальних послуг з 01.01.2019 року. Таким чином, відповідач правомірно припинив нарахування пільг ОСОБА_1 .
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.07.2019 року відкрито апеляційне провадження, а ухвалою суду від 30.07.2019 року призначено до апеляційного розгляду.
Позивач, не скористався своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу, однак надіслав до суду заяву в якій зазначив, що апеляційну скаргу не підтримує, просить суд рішення суду першої інстанції від 04.06.2019 року залишити в силі. Окрім того, зауважив, що не зможе бути присутнім у судовому засіданні за станом здоров'я.
Керуючись приписами ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного
Судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 має статус учасника війни, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією дубліката посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 26 лютого 2014 року Управлінням соціального захисту населення Богунської районної ради м.Житомира. Вказане посвідчення є чинним, не анульовано, не визнано недійсним та не скасовано у встановленому законом та/або судовому порядку (а.с. 4). З 01 січня 2019 року, як зазначає позивач, його було позбавлено 50-відсоткової знижки по оплаті житлово-комунальних послуг. У зв'язку з вказаним позивач звернувся до Управління соціального захисту населення Богунського району Департаменту соціальної політики Житомирської міської ради з заявою, в якій просив повідомити підстави припинення надання 50-ти відсоткової знижки з оплати житлово-комунальних послуг. Листом від 29 березня 2019 року №Ш-242 Управління соціального захисту населення Богунського району Департаменту соціальної політики Житомирської міської ради повідомило, що з 01.01.2019 середньомісячний сукупний дохід сім'ї позивача в розрахунку на одну особу за попередніх шість місяців перевищує розмір податкової соціальної пільги (2 690,00 грн), а тому позивач не має права на отримання пільг з оплати житлово-комунальних послуг (а.с.12).
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції керувався тим, що слід вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Богунського району Департаменту соціальної політики Житомирської міської ради щодо відновлення нарахування пільг ОСОБА_1 як учаснику війни з 18.03.2019. Оскільки до 18.03.2019 діяла ч.6 ст.14 Закону №3551, відповідач правомірно застосовував Порядок №389, а тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.
Колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.
Положеннями статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ (далі - Закон №3551) передбачено, що цей закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров'я й активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров'я.
Відповідно до ст.14 Закону №3551 учасникам війни (статті 8, 9) надаються, зокрема, такі пільги:
- 50-процентна знижка плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством (21 кв. метр загальної площі житла на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім'ю);
- 50-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання. Площа житла, на яку надається знижка, при розрахунках плати за опалення становить 21 кв. метр опалювальної площі на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім'ю;
- 50-процентна знижка вартості палива, в тому числі рідкого, в межах норм, встановлених для продажу населенню, для осіб, які проживають у будинках, що не мають центрального опалення.
При цьому, для сімей, що складаються лише з непрацездатних осіб, надається 50-процентна знижка за користування газом для опалювання житла на подвійний розмір нормативної опалювальної площі (42 кв. метри на кожну особу, яка має право на знижку плати, та 21 кв. метр на сім'ю).
Судова колегія враховує, що Постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 2015 року №389 затверджено Порядок надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї (далі - Порядок №389).
Зазначений Порядок визначає механізм реалізації права на отримання пільг з оплати послуг за користування житлом (квартирна плата, плата за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), управління багатоквартирним будинком, комунальних послуг (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення, тепло - та електропостачання, природний газ (в тому числі послуги з транспортування, розподілу та постачання, централізоване опалення, вивезення побутових відходів), паливом, скрапленим газом, телефоном, послуг із встановлення квартирних телефонів (далі - пільги) залежно від середньомісячного сукупного доходу сім'ї осіб, які мають право на пільги згідно із законодавчими актами, а також підтвердження права на інші види пільг, які надаються з урахуванням доходу (безоплатне одержання ліків, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів, виробів медичного призначення, зубопротезування тощо) відповідно до законодавства.
Окрім того, Пунктом 2 Порядку №389 передбачено, що дія цього Порядку поширюється на осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою згідно із Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (учасники війни; особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; вдови (вдівці) та батьки померлих осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною).
Пільги, зазначені у пункті 1 цього Порядку, надаються за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам за умови, що середньомісячний сукупний дохід сім'ї пільговика в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу (п.3 Порядку №389).
З матеріалів справи слідує, що листом від 29 березня 2019 року №Ш-242 Управління соціального захисту населення Богунського району Департаменту соціальної політики Житомирської міської ради відмовило позивачу у поновленні пільг з оплати житлово-комунальних послуг, у зв'язку із тим, що з 01.01.2019 середньомісячний сукупний дохід сім'ї позивача в розрахунку на одну особу за попередніх шість місяців перевищує розмір податкової соціальної пільги (2 690,00 грн).
Необхідно зауважити, що врахування середньомісячного сукупного доходу сім'ї при наданні пільг учасникам війни було передбачено частиною 6 статті 14 Закону №3551, зокрема встановлено, що пільги, передбачені пунктами 1, 2, 4, 5, 6 та 18 частини першої цієї статті, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Між тим, відповідно до рішення Конституційного Суду №12-р/2018 від 18.12.2018 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, частину шосту статті 14, частину другу статті 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII, зі змінами.
Водночас, суд вказує, що якщо середньомісячний сукупний дохід сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців перевищує величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, низка пільг учасникам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, не надається. Тобто наслідком запровадження умови для надання окремих пільг стало їх скасування для певного кола осіб.
Крім того, встановивши у частині шостій статті 14, частині другій статті 16 Закону №3551 умову для отримання окремих пільг, держава переклала обов'язок щодо соціального захисту учасників війни, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, на членів їхніх сімей, що не відповідає суті конституційних гарантій щодо забезпечення соціального захисту цих осіб. Такий підхід нівелює позитивний обов'язок держави щодо соціального захисту вказаних осіб та членів їхніх сімей у розумінні частини п'ятої статті 17 Конституції України.
Апеляційний суд також враховує позицію Конституційного Суду України забезпечення державою соціального захисту осіб, які відповідно до обов'язку, покладеного на них частиною першою статті 65 Конституції України, захищали Вітчизну, суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України, та членів їхніх сімей згідно з частиною п'ятою статті 17 Конституції України в поєднанні з частиною першою цієї статті означає, що надання пільг, інших гарантій соціального захисту ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551, не має залежати від матеріального становища їхніх сімей та не повинне обумовлюватися відсутністю фінансових можливостей держави.
Розглянувши матеріали справи та законодавство України у сфері соціального захисту громадян, Конституційний Суд України дійшов висновку, що рівноцінної заміни або компенсації скасованих пільг для учасників війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону №3551, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, законодавець не передбачив.
Обмеження або скасування положеннями Закону №76, які є предметом конституційного контролю, пільг, установлених Законом №3551, фактично є відмовою держави від її зобов'язань, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, щодо соціального захисту осіб, які захищали Вітчизну, та членів їхніх сімей.
Отже, підпунктами 1, 3, абзацом другим підпункту 2 пункту 9 розділу I Закону №76 знижено досягнутий рівень соціального захисту учасників війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону №3551, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною. У зв'язку з цим абзац другий підпункту 1, абзац другий підпункту 2, абзаци другий, третій, четвертий підпункту 3 пункту 9 розділу I Закону № 76, якими виключено положення Закону № 3551 щодо пільг на проїзд для учасників війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, та частина шоста статті 14, частина друга статті 16 Закону № 3551, якими встановлено умову для отримання окремих пільг, суперечать частинам першій, п'ятій статті 17 Основного Закону України. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.
Окрім того, відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Рішенням Конституційного Суду №12-р/2018 від 18.12.2018 встановлено, що частина шоста статті 14, частина друга статті 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII, зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 18.03.2019.
Аналізуючи вищенаведені правові норми, слід звернути увагу на те, що починаючи з 18.03.2019 при наданні пільг учасникам війни не враховується умова, яка була передбачена частиною 6 статті 14 Закону №3551, зокрема, що розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців має не перевищувати величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Слід зауважити, що відповідач зазначав, що дане рішення Конституційного Суду України не було враховано при розгляді звернення позивача щодо відновлення права на отримання пільг по оплаті житлово-комунальних послуг, оскільки є діючий Порядок №389.
В даному випадку, колегія суддів підтримує позицію суду щодо критичної оцінки зазначеного відповідачем твердження, оскільки Порядок №389 прийнято для реалізації положень Закону №3551 щодо необхідності врахування середньомісячного сукупного доходу сім'ї, тоді як зазначалось, Рішенням Конституційного Суду №12-р/2018 від 18.12.2018, дані положення Закону №3551 визнано неконституційними.
Крім того, відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відтак, з метою захисту прав позивача, суд вірно здійснив вихід за межі позовних вимог та визнав протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Богунського району Департаменту соціальної політики Житомирської міської ради щодо відновлення нарахування пільг ОСОБА_1 як учаснику війни з 18.03.2019.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача поновити право позивача на 50% знижку на оплату житлової площі комунальних послуг, а також палива та електроенергії без обмежень її норм та без урахування середньомісячного сукупного доходу сім'ї з моменту припинення - з 01.01.2019, судова колегія звертає увагу на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що з 01.01.2019 позивач отримує пенсію в розмірі 2519,69 грн, його дружина ОСОБА_2 - 3280,70грн, сукупний дохід складає 5800,39грн, дохід на одну особу 2900,20грн, що перевищує розмір податкової соціальної пільги на одну особу (2690грн). Оскільки до 18.03.2019 діяла ч.6 ст.14 Закону №3551, відповідач правомірно застосовував Порядок №389, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції, що в цій частині позовних вимог слід відмовити.
Стосовно встановлення судового контролю за виконанням рішення на підставі ст.382 КАС України, апеляційний суд зазначає таке.
Положеннями статті 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Слід зауважити, що аналіз наведених норми свідчить на користь висновку, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.
В даному випадку, суд вказує на те, що позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду.
Враховуючи вищенаведене, судова колегія погоджується з позицією суду, що відсутні підстави зобов'язувати суб'єкта владних повноважень подавати звіт про виконання даного судового рішення, а тому відмовляє у встановленні судового контролю за виконанням постанови в даній справі.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Ейрі проти Ірландії» констатовано, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат (Airey v. Ireland № 6289/73).
У рішенні по справі «Сорінг проти Сполученого Королівства» Суд зазначив, що Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод «спрямована на пошук справедливого співвідношення між потребами, пов'язаними з інтересами суспільства в цілому, і вимогами захисту основних прав людини» (Soering v. the United Kingdom № 14038/88). У рішенні по справі «Ріс проти Сполученого Королівства» Суд відмітив, що, з'ясовуючи, чи існує позитивне зобов'язання стосовно людини, «належить врахувати справедливий баланс, який має бути встановлений між інтересами всього суспільства й інтересами окремої людини» (Rees v. United Kingdom № 9532/81).
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем в порушення ч. 2 ст. 77 КАС не доведено правомірність своєї бездіяльності щодо відновлення дії пільги, тому суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Богунського району Департаменту соціальної політики Житомирської міської ради залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 червня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 16 жовтня 2019 року.
Головуючий Охрімчук І.Г.
Судді Капустинський М.М. Смілянець Е. С.