Справа № 683/1778/19
Головуючий у 1-й інстанції: Андрощук Є.М.
Суддя-доповідач: Охрімчук І.Г.
15 жовтня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Охрімчук І.Г.
суддів: Смілянця Е. С. Капустинського М.М.
за участю:
секретаря судового засідання: Зозуля К.Т.,
позивача та його представника
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Інспектора роти №1 Управління патрульної поліції у Хмельницькій області Коваля Вадима Дмитровича на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 05 серпня 2019 року (м. Старокостянтинів) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора роти №1 Управління патрульної поліції у Хмельницькій області Коваля Вадима Дмитровича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
24 липня 2019 року ОСОБА_1 подав до суду позовну заяву до інспектора роти №1 управління патрульної поліції у Хмельницькій області Коваля В.Д. про скасування постанови від 21.06.2019 року серії ЕАВ №1252442 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП.
В обґрунтування позову посилався на те, що 21.06.2019 року він рухався в напрямку з Вінниці до Хмельницького, за сто метрів від перехрестя помітив знак "Обмеження максимальної швидкості 50 км/год", зменшив по максимуму швидкість і після знаку рухався зі швидкістю 65 км/год. Після перехрестя, не бачачи перешкод, позивач почав набирати швидкість і за поворотом його зупинили працівники поліції. Йому показали прилад TruCAM, на якому було зафіксовано швидкість 73 км/год. Працівнику поліції він пояснив, що до перехрестя рухався зі швидкістю 65 км/год і лише на перехресті прибавив швидкість, що видно на приладі TruCAM, де швидкість перевищена лише на 3 км/год., фіксація відбулась після перехрестя, однак жодних пояснень до уваги взято не було. Позивач вважає докази, одержані за допомогою приладу TruCAM, неналежними та недопустимими з мотивів незаконності використання цього засобу вимірювальної техніки. Крім того, позивач вважає, що факт скоєння правопорушення саме водієм, притягненим до адміністративної відповідальності, неможливо чітко ідентифікувати, що суперечить принципу індивідуальної юридичної відповідальності особи. Також поліцейський під час розгляду справи про адміністративне правопорушення не роз'яснив йому права та обов'язки та порушив інші його права.
У відзиві на позовну заяву відповідач позов не визнає та стверджує, що в момент фіксації автомобіль позивача знаходився в районі АЗС «АМІС» та в подальшому здійснив проїзд перехрестя, що чітко видно на фоні вантажного автомобіля на скріншоті із відеозапису приладу TruCAM, вважає своє рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності правомірним.
Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 05.08.2019 року скасовано постанову серії ЕАВ №1252442 від 21.06.2019 року інспектора роти №1 управління патрульної поліції у Хмельницькій області Коваля Вадима Дмитровича (місцезнаходження: Хмельницька обл., м. Хмельницький, пров. Коцюбинського, 35/2) про накладення адміністративного стягнення за ч.1 ст.122 КУпАП на ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що відповідач не погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що неможливо встановити в якому саме місці дороги зафіксовані легковий та вантажний автомобіль і чи є легковий автомобіль саме тим, яким керував позивач. При цьому, з відеозапису видно, що спочатку відбувається фіксація швидкості, а вже далі вказаний автомобіль здійснює проїзд перехрестя, що чітко видно на фоні вантажного автомобіля, який наближається ліворуч. Між тим, в кінці відеозапису видно номерні знаки автомобіля позивача. Таким чином, відповідач вважає, що постанова винесена правомірно, а позивача законно притягнуто до адміністративної відповідальності.
Ухвалами Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.09.2019 року відкрито апеляційне провадження та призначено до апеляційного розгляду.
Позивач скористався своїм правом та надіслав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що погоджується з твердженням суду першої інстанції, що у наданому відповідачем витягу із дислокації технічних засобів регулювання дорожнім знаком рухом на автодорозі М-12 "Стрий-Знамянка" зображений дорожній знак "Обмеження максимальної швидкості 50 км/год", разом з яким немає зображення відповідного дорожнього знаку, який попереджає про характер небезпеки та/або наближення до відповідного об'єкта. Крім того, додав, що вважає докази, отримані за допомогою приладу TruCAM неналежними та недопустимими з мотивів незаконності використання цього засобу вимірювальної техніки.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 21.06.2019 року інспектором роти №1 управління патрульної поліції у Хмельницькій області Ковалем Вадимом Дмитровичем винесено постанову серії ЕАВ №1252442 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн за ч.1 ст.122 КУпАП у зв'язку з тим, що він на автомобілі марки "Toyota Corolla", держномер НОМЕР_1 на автодорозі М-12 «Стрий-Знам'янка» 276 км рухався зі швидкістю 73 км/год в зоні дії дорожнього знаку "Обмеження максимальної швидкості 50 км/год" та перевищив швидкість на 23 км/год, чим порушив пп.«в» п.8.4 Правил дорожнього руху.
Позивач стверджує, що до перехрестя, в зоні дії дорожнього знаку "Обмеження максимальної швидкості 50 км/год", він рухався зі швидкістю 65 км/год, а після перехрестя почав набирати швидкість.
Не погоджуючись із вказаною постановою, посилаючись на необґрунтованість адміністративного стягнення, позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.122 КУпАП відповідачем належним чином не доведена, твердження позивача не спростовані, відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України необхідно скасувати постанову серії ЕАВ №1252442 від 21.06.2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Колегія суддів висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову вважає помилковими, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух« передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Положеннями статті 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до ч.1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він рухався зі швидкістю 73 км/год в зоні дії дорожнього знаку "Обмеження максимальної швидкості 50 км/год" та перевищив швидкість на 23 км/год, чим порушив пп.«в» п.8.4 Правил дорожнього руху. Згідно пункту 8.4 Правила дорожнього руху дорожні знаки (додаток 1) поділяються на групи, зокрема, заборонні знаки. Запроваджують або скасовують певні обмеження в русі (пп. «в» п.8.4 ПДР).
В матеріалах справи наявний фотознімок, здійснений сертифікованим приладом TruCam LTІ 20/20 №ТС000682, на якому зафіксовано, що автомобіль позивача рухався зі швидкістю 73 км/год.. Вказана обставина також підтверджується і відповідним відеозаписом з приладу TruCam. При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29 серпня 2012 року № UА-МІ/1-2903-2012. На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки "Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam", який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером УЗ 197-12 .
Всі прилади, що використовуються працівниками Департаменту патрульної поліції, пройшли повірку. Міжповірочний інтервал для TruCam визначено Переліком засобів вимірювальної техніки, типи яких затверджені на підставі результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 05 квітня 2012 року № 437 і становить 1 рік. Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/12169, виданого ДП "Укрметртестстандарт" від 22 листопада2018 року та чинного до 22 листопада 2019 року, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam LTІ 20/20 №ТС000682, є придатним до застосування.
Разом з тим сам позивач стверджує, що рухався зі швидкістю 65 км/год в межах дії обмежувального знаку.
Даючи правову оцінку доводам апелянта щодо правомірності винесення оскаржуваної постанови, колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, відповідач у справі зобов'язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та, зокрема, довести факт вчинення позивачем порушення ПДР відповідними доказами.
З наявного відеозапису, що міститься в матеріалах справи слідує, що позивач, керуючи автомобілем марки «Тойота», д.н.з. НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 73 км/год., чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху. Інспектор, зупинивши транспортний засіб позивача, підійшов до водія, належним чином представився, пояснив суть правопорушення, причину та підставу перевірки документів, які попросив надати відповідно до п. 2.1 ПДР України та на підставі ст. 32 ЗУ "Про Національну поліцію". Водій виконав законну вимогу патрульного та надав документи для перевірки. Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП України, було прийнято рішення про винесення постанови і накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. Водія було ознайомлено зі змістом Постанови, та під підпис вручено її копію.
В даному випадку, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку щодо порушення відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Водночас, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, стосовно сумніву, що із відеозапису приладу TruCAM не видно, що на фоні вантажного автомобіля знаходиться автомобіль позивача після проїзду перехрестя. Між тим, із зазначеного скріншота неможливо встановити, в якому місці дороги зафіксовані легковий та вантажний автомобілі, і чи є легковий автомобіль саме тим, яким керував позивач.
Однак, колегія суддів, дослідивши наданий відповідачем відеозапис встановила, що на відео чітко видно автомобіль марки «Тойота», з д.н.з. НОМЕР_1 , а тому вважає хибними твердження суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суть судового контролю під час розгляду даної справи полягає в тому, щоб оцінити підставність винесення спірної постанови саме на момент її винесення. Суд не повинен перебирати на себе не властиві функції і фактично здійснювати замість поліцейського розслідування або ж дослідження доказів, які не були зібрані та не могли бути враховані ним до моменту винесення постанови. Таким чином, матеріали справи не містять належних доказів у справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з ст. 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, відповідач під час провадження у справі про адміністративне правопорушення, повинен відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, належним чином з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті. Постанова, згідно ст. 283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах, а не на припущеннях.
В даному випадку, аналіз вищенаведених правових норм вказує на те, що відповідачем дотримано процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності, таким чином не існує сумнівів щодо правомірності винесеної інспектором оскаржуваної постанови.
У статті 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Стаття 62 Конституції України закріплює положення, що відображають сутність презумпції невинуватості: "Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину й не може бути піддана покаранню, поки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях".
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Слід наголосити, що працівниками поліції сформували матеріали правопорушення ( в тому числі і схему дорожньої обстановки). Відтак, відповідачем зібрано та надано суду докази на підтвердження факту вчинення правопорушення та правомірності своїх дій.
В даному випадку, колегія суддів вважає, що відповідач діяв правомірно та у спосіб визначений законом, при цьому надав суду необхідні докази, які доводять перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортним засобом позивача більш як на 20 кілометрів на годину.
Варто зазначити, що Правила дорожнього руху відповідно до Закону України «Про дорожній рух« встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (ПДР України).
Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Суд першої інстанції посилався на те, що у наданому відповідачем витягу із дислокації технічних засобів регулювання дорожнім рухом на автодорозі М-12 «Стрий-Знам'янка» зображений дорожній знак "Обмеження максимальної швидкості 50 км/год", разом з яким немає зображення відповідного дорожнього знаку, який попереджає про характер небезпеки та/або наближення до відповідного об'єкта.
Однак, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до статті 14 Закону України "Про дорожній рух" передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Крім того Доводи позивача з приводу того, що разом із знаком 3.29 "Обмеження максимальної швидкості" має бути зображення відповідного дорожнього знаку , який попереджає про характер небезпеки та / або наближення до відповідного об'єкта, що в даному випадку на думку позивача відсутнє, спростовується наступним.
Відповідно до відео запису, який позивач долучив до позовної заяви видно, що на 276 км автодороги М-12 "Стрий - Знам'янка" після знаку 3.29 " 70" встановлено попереджувальний знак 1.22 " Перехрещення з другорядною дорогою" . Перед знаком 3.29 " 50" встановлено попереджувальний знак 1.32 " Пішохідний перехід" . Таким чином відповідно до п. 10.3.1 ДСТУ 4100:2014 "Знаки дорожні ", попереджувальні знаки застосовують для інформування учасників руху про характер небезпеки і розташування небезпечної ділянки дороги, рух якою потребує вжиття заходів відповідно до попередження на знаках, в тому числі і до здійснення руху автомобіля із відповідною швидкістю. Водночас ДСТУ 4100:2014 "Знаки дорожні " передбачає можливість встановлення дорожніх знаків як на одній опорі, так і послідовно. Отже, в даному випадку, знаки 3.29 встановлені разом із знаками які попереджають про характер небезпеки, тому посилання позивача на п. 12.10 є помилковим.
Аналізуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне зазначити, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенню до суб'єкта владних повноважень.
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд дійшов хибного висновку, стосовно недоведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.122 КУпАП, тому підстави для скасування постанови серії ЕАВ №1252442 від 21.06.2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності і закриття справи про адміністративне правопорушення - відсутні.
У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Інспектора роти №1 Управління патрульної поліції у Хмельницькій області Коваля Вадима Дмитровича задовольнити повністю.
Рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 05 серпня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора роти №1 Управління патрульної поліції у Хмельницькій області Коваля Вадима Дмитровича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності скасувати.
Прийняти нову постанову.
У позові ОСОБА_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Постанова суду складена в повному обсязі 15 жовтня 2019 року.
Головуючий Охрімчук І.Г.
Судді Смілянець Е. С. Капустинський М.М.