Справа № 640/22303/18 Суддя (судді) першої інстанції: Григорович П.О.
16 жовтня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Кузьменка В.В.,
Степанюка А.Г.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.07.2019 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Зевс» до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Зевс» звернулось до суду з позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (залучено судом під час розгляду справи), в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення від 12.01.2018 № 556513/39864773 та зобов'язати зареєструвати податкову накладну № 5 від 09.12.2017;
- визнати протиправним та скасувати рішення від 12.01.2018 № 556515/39864773 та зобов'язати зареєструвати податкову накладну № 9 від 15.12.2017;
- визнати протиправним та скасувати рішення від 04.09.2018 № 904254/39864773 та зобов'язати зареєструвати податкову накладну № 15 від 18.07.2017;
- визнати протиправним та скасувати рішення від 04.09.2018 № 904256/39864773 та зобов'язати зареєструвати податкову накладну № 2 від 25.07.2017;
- визнати протиправним та скасувати рішення від 04.09.2018 № 904252/39864773 та зобов'язати зареєструвати податкову накладну № 23 від 26.07.2017;
- визнати протиправним та скасувати рішення від 04.09.2018 № 904253/39864773 та зобов'язати зареєструвати податкову накладну № 26 від 31.07.2017;
- визнати протиправним та скасувати рішення від 04.09.2018 № 904251/39864773 та зобов'язати зареєструвати податкову накладну № 18 від 23.07.2017;
- визнати протиправним та скасувати рішення від 04.09.2018 № 904255/39864773 та зобов'язати зареєструвати податкову накладну № 25 від 27.07.2017.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.07.2019 адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправними та скасовано рішення комісії Головного управління ДФС у м. Києві про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних: від 04.09.2018 № 904254/39864773 про відмову в реєстрації податкової накладної №15 від 18.07.2017; від 04.09.2018 № 904256/39864773 про відмову в реєстрації податкової накладної №2 від 25.07.2017; від 04.09.2018 № 904252/39864773 про відмову в реєстрації податкової накладної №23 від 26.07.2017; від 04.09.2018 № 904253/39864773 про відмову в реєстрації податкової накладної №26 від 31.07.2017; від 04.09.2018 № 904251/39864773 про відмову в реєстрації податкової накладної №18 від 23.07.2017; від 04.09.2018 № 904255/39864773 про відмову в реєстрації податкової накладної №25 від 27.07.2017.
Визнано протиправними та скасовано рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації: від 12.01.2018 № 556513/39864773 про відмову в реєстрації податкової накладної № 5 від 09.12.2017; від 12.01.2018 № 556515/39864773 про відмову в реєстрації податкової накладної № 9 від 15.12.2017.
Зобов'язано Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, наступні податкові накладні, подані Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Зевс» датами їх доставлення до ДФС України, а саме: податкову накладну № 5 від 09.12.2017; податкову накладну № 9 від 15.12.2017; податкову накладну № 15 від 18.07.2017; податкову накладну № 2 від 25.07.2017; податкову накладну № 23 від 26.07.2017; податкову накладну № 26 від 31.07.2017; податкову накладну № 18 від 23.07.2017; податкову накладну № 25 від 27.07.2017.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Так, у відповідності до положень ч. 1 ст. 308 КАС України, справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у зв'язку із здійсненням господарських операцій щодо продажу (поставки) продукції сільськогосподарського походження (ріпак, насіння ріпаку), позивачем на користь ТОВ «Клов», ТОВ «Катеринопільський елеватор», складено та подано засобами електронного зв'язку для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних наступні податкові накладні, а саме: № 5 від 09.12.2017; № 9 від 15.12.2017; № 15 від 18.07.2017; № 2 від 25.07.2017; № 23 від 26.07.2017; № 26 від 31.07.2017; № 18 від 23.07.2017; № 25 від 27.07.2017.
Реєстрація податкових накладних № 5 від 09.12.2017 та № 9 від 15.12.2017 була зупинена, у зв'язку з їх відповідністю, як зазначено ДФС України, пункту 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків - за результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно УКТ ЗЕД.
Рішенням комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 12.01.2018 № 556513/39864773 було відмовлено в реєстрації податкової накладної № 5 від 09.12.2017; рішенням від 12.01.2018 № 556515/39864773 було відмовлено в реєстрації податкової накладної № 9 від 15.12.2017. Підставою даних рішення зазначено - надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.
В частині рішень про відмову в реєстрації податкових накладних від 04.09.2018 № 904254/39864773; від 04.09.2018 № 904256/39864773; від 04.09.2018 № 904252/39864773; від 04.09.2018 № 904253/39864773; від 04.09.2018 № 904251/39864773; від 04.09.2018 №904255/39864773, передумовою прийняття Комісією ГУ ДФС у м. Києві зазначених рішень, стали наступні обставини.
Зокрема, Товариством отримано інформацію про зупинення реєстрації податкових накладних № 15 від 18.07.2017, № 2 від 25.07.2017, № 23 від 26.07.2017, № 26 від 31.07.2017, № 18 від 23.07.2017, № 25 від 27.07.2017 на підставі п.1.6 Критеріїв ризикованості платника податків та одночасно запропоновано позивачу надати пояснення та документи на їх підтвердження, достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.
Як наслідок, платником податків було направлено на адресу контролюючого органу пояснення та документи на їх підтвердження щодо необґрунтованості зупинення вказаних податкових накладних, проте, поданих позивачем пояснень та документів на їх підтвердження контролюючим органом прийнято до уваги не було, внаслідок чого ГУ ДФС у м. Києві і було винесено оскаржувані рішення про відмову в реєстрації податкових накладних.
Підставою прийняття рішень, зазначено ненадання платником податку відповідних копій документів, в тому числі: первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (документи, які не надано підкреслити); розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків.
Вважаючи протиправним дії та рішення відповідачів щодо відмови у прийнятті податкови накладних, ТОВ «Агро-Зевс» звернулось до суду за захистом свої прав.
Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані рішення прийняті необґрунтовано, тобто, без з урахуванням усіх обставин, що мали значення для їх прийняття, а відтак, є протиправними та підлягають скасуванню.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обгрунтованість позовних вимог та вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2017 № 190 «Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації», підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: не надання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу; не надання платником податку копій документів відповідно до підпункту «в» підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції було досліджено, що реєстрація податкових накладних № 5 від 09.12.2017 та № 9 від 15.12.2017 була зупинена, у зв'язку з їх відповідністю, як зазначено ДФС України, пункту 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків - за результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно УКТ ЗЕД.
Відповідно до п. 6 Критеріїв моніторинг податкової накладної/розрахунку коригування здійснюється ДФС за такими критеріями, зокрема (п. 1): обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 раза більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу постачання такого товару/послуг, зазначеного у податкових накладних розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, та обсягу придбання на митній території України та/або ввезення на митну територію України відповідного товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, та митних деклараціях, і переважання в такому залишку товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, більше 75 % загального такого залишку та відсутність товару/послуги, зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється).
У разі якщо за результатами Моніторингу визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідає вимогам підпункту 1 цього пункту та сума податку на додану вартість, зазначена в податкових накладних, зареєстрованих платником податку в Реєстрі у звітному (податковому) періоді з урахуванням податкової накладної/розрахунку коригування, поданої на реєстрацію в Реєстрі, які відповідають вимогам підпункту 1 цього пункту, більша за середньомісячну суму сплачених за останні 12 місяців єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків і зборів (крім суми податку на додану вартість, сплаченої при ввезенні товарів на митну територію України) платником податку та його відокремленими підрозділами, реєстрація такої податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється відповідно до вимог пункту 201.16 статті 201 розділу V Кодексу.
У той же час, відповідно до Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, який затверджений наказом Міністерства фінансів України 13 червня 2017 року № 567, позивачем, були подані до контролюючого органу пояснення і документи, копії яких додані до матеріалів справи.
Проте, рішення Комісії Державної фіскальної служби України не містять чіткої підстави для відмови в реєстрації податкової накладної, що не відповідає вимогам чинного законодавства та не дає змоги платнику податків реалізувати право на реєстрацію податкової накладної.
Рішенням комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 12.01.2018 № 556513/39864773, відмовлено в реєстрації податкової накладної № 5 від 09.12.2017; рішенням від 12.01.2018 № 556515/39864773 було відмовлено в реєстрації податкової накладної № 9 від 15.12.2017.
Так, підставою даних рішення зазначено - наданням платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.
Колегія суддів, за наслідком аналізу наявних в матеріалах справи доказів та рішень відповідача, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач-1, при прийняття рішень, обмежився лише загальним формулюванням щодо ненадання позивачем документів, не встановивши при цьому конкретно, які саме документи не було надано.
У частині рішень про відмову в реєстрації податкових накладних від 04.09.2018 № 904254/39864773; від 04.09.2018 № 904256/39864773; від 04.09.2018 № 904252/39864773; від 04.09.2018 № 904253/39864773; від 04.09.2018 № 904251/39864773; від 04.09.2018 №904255/39864773, слід зазначити таке.
Товариством отримано інформацію про зупинення реєстрації податкових накладних № 15 від 18.07.2017, № 2 від 25.07.2017, № 23 від 26.07.2017, № 26 від 31.07.2017, № 18 від 23.07.2017, № 25 від 27.07.2017, на підставі п.1.6 Критеріїв ризикованості платника податків та одночасно запропоновано позивачу надати пояснення та документи на їх підтвердження, достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.
З матеріалів справи слідує, що позивачем направлялись на адресу контролюючого органу пояснення та документи на їх підтвердження щодо необґрунтованості зупинення вказаних податкових накладних, проте їх не було враховано, а підставою прийняття рішень, зазначено ненадання платником податку відповідних копій документів, в тому числі: первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (документи, які не надано підкреслити); розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків.
Відповідно до приписів п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно з п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній з 31 грудня 2017 року), реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Редакція пункту 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, змінена на підставі Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році» від 07 грудня 2017 року № 2245-VIII.
Пунктом сьомим Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2245-VIII, Кабінету Міністрів України доручено до 1 березня 2018 року визначити порядок зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування, прийняти нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити перегляд та приведення центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
21.02.2018 на виконання вимог Закону № 2245-VIII,Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 117 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних», якою, зокрема, затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Окремими положеннями Порядку № 117, не визначено конкретних критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, натомість на підставі пункту 10 цього Порядку зобов'язано Державну фіскальну службу України визначити такі критерії та погодити їх з Міністерством фінансів України.
Критерії ризиковості здійснення операцій на дату прийняття оскаржуваних рішень були визначені листом Державної фіскальної служби України № 959/99-99-07-18 від 21 березня 2018 року за погодженням з Міністерством фінансів України від 22 березня 2018 року. Критерії погоджено за умови, що вони будуть переглянуті протягом місяця.
Отже, на час виникнення спірних правовідносин та прийняття спірних у цій справі актів індивідуальної дії, хоча й набула чинності змінена редакція пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, у відповідності до вимог якої прийнято Порядок № 117, проте реалізація механізму зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних поставлена у залежність від наявності критеріїв ризиковості господарських операцій. Відповідні критерії у період, що аналізується, визначалися листом ДФС від 21 березня 2018 року №959/99-99-07-18.
Ці акти, визначали критерії ризиковості та передбачали необхідність подання різних за своїм переліком документів, необхідних для підтвердження господарської операції з метою подальшої реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних.
Як встановлено судом під час розгляду справи в суді першої інстанції, підставою для зупинення реєстрації податкових накладних слугували критерії ризиковості, визначені виключно листом ДФС від 21 березня 2018 року №959/99-99-07-18.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами, у розумінні ст. 117 Конституції України, а відтак, не є джерелом права, відповідно до ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, позивачем були надані необхідні документи, що пропонувались для надання податковим органом, проте з рішень про відмову в реєстрації податкових накладних не зрозуміло, чому саме було прийнято рішення про відмову в здійсненні реєстрації, зважаючи на відсутність зазначення конкретного документа, якого не вистачає або який складено з порушеннями та не приймається фіскальним органом до уваги.
У той же час, важливо розуміти, що головною рисою індивідуальних актів є їхня конкретність (чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами владних повноважень, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, настанов для їх розв'язання що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; чітка відповідність такого акту нормам чинного законодавства.
Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003 вказано, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Отже, рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Тобто, рішення фіскального органу не відповідає наведеним вище вимогам щодо чіткості та зрозумілості, та породжують їх неоднозначне трактування, що, у свою чергу, впливає на можливість реалізації права або виконання обов'язку платником податків виконати волевиявлення суб'єкта владних повноважень.
Колегія суддів зазначає, що факт зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН не спростовує ані факту здійснення платником податків господарської операції, ані факту наявності дати виникнення саме першої події (постачання товарів/послуг, або отримання коштів), що підтверджується первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна/розрахунок коригування.
Крім того, колегія суддів наголошує на тому, що в даній справі суд не має надавати оцінку реальності здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами, на підставі яких складено податкову накладну, оскільки дане питання повинно досліджуватись під час здійснення податкового контролю, що відповідно до п. 61.1 ст. 61 ПК України включає в себе систему заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, зокрема, шляхом здійснення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Варто зазначити, що особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Отже, вирішення даної справи залежить саме від доведеності відповідачем правомірності прийняття спірних рішень.
На переконання колегії суддів, при прийнятті оскаржуваних рішень про відмову в реєстрації податкових накладних, суб'єктом владних повноважень не було зазначено та вказано товариству на те, яких саме документів не надано (які не були прийняті до уваги, з яких підстав), а також яких саме документів не вистачає чи яку іншу інформацію необхідно надати для реєстрації податкової накладної, зважаючи на бажання товариства надати всі необідні документи та, як наслідок, зареєструвати податкові накладні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Варто зазначити, що особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Отже, вирішення даної справи залежить саме від доведеності відповідачем правомірності прийняття спірних рішень.
Слід констатувати, що доводи та обгрунтування апеляційної скарги не містять зазначення у чому саме полягає неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права під час розгляду даної справи, а викладені в ній обставини щодо поданих товариством документів на реалізацію права на реєстрацію податкових накладних, не були покладені в основу під час прийняття рішень про зупинення реєстрації податкових накладних та про відмову в реєстрації останніх.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи та обгрунтування апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.07.2019 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді В.В. Кузьменко
А.Г. Степанюк