Іменем України
16 жовтня 2019 року м. Чернігівсправа № 927/686/19
Господарським судом Чернігівської області у складі судді Романенко А.В. за правилами спрощеного позовного провадження розглянуто справу
за позовом: Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»,
вул. Б. Хмельницкого, 6, м. Київ, 01601;
до відповідача: Приватного підприємства «Спеціальна енергетична компанія»,
вул. Любецька, буд. 60-А, м. Чернігів, 14021;
предмет спору: про стягнення 13392,73грн
Без виклику сторін
12.08.2019, до Господарського суду Чернігівської області, надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (надалі - АТ «НАК «Нафтогаз України») до Приватного підприємства «Спеціальна енергетична компанія» (надалі - ПП «Спеціальна енергетична компанія») про стягнення 13392,73грн, з яких: 9992,28грн пені за період з 27.12.2016 по 21.06.2017; 1613,89грн трьох відсотків річних за той же період та 1786,56грн інфляційних втрат за період квітень-травень 2017 року.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору №2595/1617-БО-39 від 31.10.2016, а саме несвоєчасним розрахунком за переданий та отриманий природний газ у період з листопада 2016 року по квітень 2017 року.
Ухвалою суду від 19.08.2019 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за №927/686/19, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам встановлено строки для подачі заяв по суті спору, зокрема, відповідачу - 15 календарних днів з дня вручення даної ухвали для подачі до суду та позивачу відзиву на позов; позивачу - 7 календарних днів з дня отримання відзиву для подачі до суду та відповідачу відповіді на відзив; відповідачу - 7 календарних днів з дня отримання відповіді на відзив для подачі до суду та позивачу заперечення на відповідь на відзив.
Будь-яких клопотань від сторін про розгляд даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи в порядку визначеному статтею 252 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) на адресу суду не надходило. Право сторін на подачу до суду клопотань наведеного змісту роз'яснено при відкритті провадження у справі в ухвалі суду від 19.08.2019, яку направлено сторонам за адресами їх державної реєстрації згідно інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Як вбачається з рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень №1400045331581 та №1400045331573, ухвала суду від 19.08.2019 одержана позивачем - 21.08.2019, відповідачем - 20.08.2019.
З урахуванням процесуальних строків встановлених вказаною ухвалою для подачі сторонами заяв по суті спору, граничним строком для подачі до суду відзиву є 04.09.2019.
Відповідач правом на подачу відзиву на позов у строк, встановлений судом, у порядку визначеному статтями 165, 178 ГПК України не скористався, проти заявленого позову не заперечив, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не надіслав.
За приписами статей 42, 43 ГПК України сторони повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, подавати усі наявні в них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази. Відтак неподання відповідачем відзиву на позов не є перешкодою для розгляду справи за наявними доказами у відповідності до статей 178, 251, 252 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд
31.10.2016, між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (найменування якого змінено на Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», код ЄДРПОУ 20077720) (надалі - Постачальник) та Приватним підприємством «Спеціальна енергетична компанія» (надалі - Споживач) укладено договір №2595/1617-БО-39 постачання природного газу (надалі - Договір), за умовами якого Постачальник зобов'язався поставити Споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а Споживач зобов'язався оплатити його на умовах цього Договору (п.1.1.).
Згідно п.1.2. вказаного Договору природний газ використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.
Необхідний споживачу плановий обсяг природного газу, зазначений в п.2.1. Договору, Споживач визначає самостійно (п.1.3. Договору в редакції додаткової угоди від 23.01.2017 №3/4 до нього).
Пунктом 2.1. Договору, з урахуванням редакції додаткової угоди від 31.03.2017 №5 до нього, сторони узгодили обсяги газу, що мають бути поставлені, за яким Постачальник передає Споживачу з 01.10.2016 по 31.03.2017 (включно) природний газ обсягом до 207тис. куб. м, у тому числі за місяцями (тис. куб. м): жовтень - 7, листопад - 45, грудень - 45 (всього у IV кварталі 2016 року - 97); січень - 40, лютий - 40, березень - 30 (всього у І кварталі 2017 року - 110).
Постачальник передає Споживачу в період з 01.04.2017 по 30.09.2017 (включно) газ обсягом до 13,4тис. куб. м, у тому числі по місяцях (тис. куб. м): квітень - 1,5, травень - 2, червень - 2,3 (всього у ІІ кварталі 2017 року - 5,8); липень - 2,3, серпень - 2,3, вересень - 3 (всього у ІІІ кварталі 2017 року - 7,6).
Допускається відхилення споживання обсягу природного газу протягом відповідного місяця постачання газу в розмірі +/- 5 відсотків від підтвердженого Постачальником планового обсягу без узгодження сторін. Підписаний сторонами акт приймання-передачі природного газу, відповідно до п.3.4. Договору вважається узгодженням сторонами загального обсягу переданого газу у відповідному місяці постачання газу (п. 2.4. Договору в редакції додаткової угоди від 23.01.2017 за №3/4).
Відповідно до п.2.6. Договору розподіл (транспортування) природного газу здійснює оператор газорозподільних мереж (газотранспортної системи), а саме: ПАТ по газопостачанню та газифікації «Чернігівгаз», з яким Споживач уклав відповідний договір.
Розділом 3 Договору «Порядок та умови передачі природного газу» сторони передбачили, що Постачальник передає Споживачу у загальному потоці імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України») - у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях, які знаходяться на кордоні України, та/або в пунктах приймання-передачі газу з ПСГ у газотранспортну систему (п.3.1. Договору).
Приймання-передача природного газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі (п.3.4. Договору).
Споживач зобов'язався подавати не пізніше 7-го числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, Постачальнику: - завірену копію акта про надання послуг з розподілу (транспортування) природного газу за розрахунковий місяць, складеного між Споживачем та оператором газорозподільних мереж (газотранспортної системи); - підписані та скріплені печаткою Споживача два примірника акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного природного газу згідно з цим Договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість. У свою чергу Постачальник не пізніше 10-го числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, повертає Споживачу один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою (п.3.5., п.3.6. Договору).
Пунктом 4.1. Договору сторони погодили, що кількість природного газу, яка передається Споживачу, визначається за показами комерційних вузлів обліку природного газу Споживача відповідно до вимог, установлених Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2494.
Відповідно до п.5.1. Договору, у редакції додаткової угоди від 30.12.2016 за №3, регульована ціна на природний газ (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до його вартості відповідно до Податкового кодексу України), який постачається, визначається згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758, та від 22.03.2017 №187.
Ціна за поставку природного газу встановлена у пункті 5.2. Договору, редакція якого неодноразово переглядалась та змінювалась сторонами, про що свідчать додаткові угоди №1 від 31.10.2016, №2 від 22.11.2016, №3 від 30.12.2016, №5 від 31.03.2017.
Так, ціна за 1000 куб. м газу за цим Договором з 01.10.2016 становила 7099,20грн з ПДВ; з 01.11.2016 - 8182,80грн з ПДВ; з 01.12.2016 - 8577,60грн з ПДВ; з 23.12.2016 - 5930,40грн з ПДВ; з 01.04.2017 - 9488,64 грн з ПДВ.
У розділі 6 Договору сторони узгодили порядок та умови проведення розрахунків. Відповідно до п. 6.1. Договору оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
За умовами п.6.3. Договору в разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості із сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від Споживача, погашає вимоги Постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного Споживачем: у першу чергу відшкодовуються витрати Постачальника, пов'язані з одержанням виконання; у другу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; у третю - погашається основна сума заборгованості.
Договір підписаний представниками сторін, а їх підписи скріплені печатками. Договір діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 по 30.09.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.12.1. Договору).
На виконання умов Договору, на підставі актів приймання-передачі природного газу: від 31.10.2016 на суму 42304,13грн (за жовтень 2016 року), від 30.11.2016 на суму 181437,23грн (за листопад 2016 року), від 31.12.2016 на суму 241510,22грн (за грудень 2016 року), від 31.01.2017 на суму 297706,08грн (за січень 2017 року), від 28.02.2017 на суму 249545,30грн (за лютий 2017 року), від 31.03.2017 на суму 107850,25грн (за березень 2017 року), від 30.04.2017 на суму 48752,63грн (за квітень 2017 року), від 31.05.2017 на суму 39501,20грн (за травень 2017 року), позивачем поставлено, а відповідачем прийнято природний газ у період з жовтня 2016 року по травень 2017 року на загальну суму 1208607,04грн (з ПДВ).
Згідно банківських виписок (наявних у матеріалах справи) відповідач повністю розрахувався за природний газ, поставлений згідно Договору у період з жовтня 2016 року по травень 2017 року, станом на 22.06.2017. Зокрема, в рахунок вартості поставленого природного газу ним було проведено наступні платежі: 22.11.2016 - 42304,13грн; 23.12.2016 - 45000,00грн та 85000,00грн; 26.12.2016 - 35000,00грн; 26.01.2017 - 16437,23грн та 100000,00грн; 31.01.2017 - 50000,00грн; 23.02.2017 - 91510,22грн; 24.02.2017 - 100000,00грн; 28.03.2017 - 337251,98грн; 15.05.2017 - 107850,25грн; 17.05.2017 - 48725,03грн; 15.06.2017 - 39501,20грн; 22.06.2017 - 110027,00грн.
З належним чином завірених копій банківських виписок, наявних у матеріалах справи, вбачається, що відповідачем порушено строки оплати за природний газ, отриманий у листопаді 2016 - квітні 2017 років.
Враховуючи порушення відповідачем строків оплати вартості природного газу, поставленого за Договором у період з листопада 2016 по квітень 2017 років, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 9992,28грн пені за період з 27.12.2016 по 21.06.2017, 1613,89грн трьох відсотків річних за аналогічний період та 1786,56грн інфляційних втрат за період квітень-травень 2017 року.
Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.
Згідно з п.1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 статті 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За частиною 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
З огляду на частину 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Виходячи з правової природи укладеного сторонами правочину (договору від 31.10.2016 за №2595/1617-БО-39) суд встановив, що між сторонами склались відносини з поставки природного газу, на які поширюється дія § 1 та § 3 Глави 54 ЦК України.
За приписами статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, непов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 частини 1 статті 611 ЦК України).
Матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем оплати вартості природного газу, поставленого позивачем на підставі Договору у період з листопада 2016 по квітень 2017 років, що відповідачем не спростовується.
Згідно з частинами 1 та 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється в відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. При цьому, відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Виходячи з умов Договору, а саме п.8.2., сторони погодили, що у разі прострочення Споживачем оплати згідно п.6.1. цього Договору він зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Додатковою угодою від 31.03.2017 №5 до Договору, що набула чинності 01.04.2017, сторони виклали п.8.2. в новій редакції, за якою розмір ставки, виходячи з якої проводиться нарахування пені змінено з « 21%» на « 16,4%», але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня.
Строк, у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить 5 років (п.10.3. Договору).
Керуючись умовами п.8.2. Договору та наведеними нормами позивач нарахував у період з 27.12.2016 по 31.03.2017 пені у розмірі 21% та у період з 01.04.2017 по 21.06.2017 у розмірі 16,4%, що не перевищує розмір подвійної облікової ставки НБУ (діючої у період прострочення зобов'язання), в межах граничного шестимісячного строку, встановленого частиною 6 статті 232 ГК України, та заявив до стягнення 9992,28грн пені за порушення ним строків розрахунків за природний газ, поставлений у період з листопада 2016 по квітень 2017 років.
Суд, здійснивши перевірку розрахунку пені, заявленої до стягнення, дійшов висновку, що позивачем правильно нараховано пеню за кожний із періодів прострочення відповідачем оплати за природний газ. Наявний в матеріалах справи розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства та є арифметично вірним. Відтак, беручи до уваги, що матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем грошових зобов'язань по оплаті позивачу вартості природного газу, поставленого в період з листопада 2016 по квітень 2017 років, суд дійшов висновку, що позов у частині стягнення пені в сумі 9992,28грн за період з 27.12.2016 по 21.06.2017 підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.
За змістом частини 2 статті 625 ЦК України сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, так само як й інфляційних нарахувань, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Позивач, керуючись вимогами частини 2 статті 625 ЦК України, заявив до стягнення з відповідача 1613,89грн - три відсотка річних за період з 27.12.2016 по 21.06.2017 та 1786,56грн - інфляційних втрат за період квітень-травень 2017 року, за порушення строків розрахунків за поставлений природний газ у період листопад 2016 - квітень 2017 років.
Суд, здійснивши перевірку розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку, що проведений розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства та є арифметично вірним.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем договірних зобов'язань по своєчасному розрахунку за природний газ, поставлений у період з листопада 2016 року по квітень 2017 року, суд, перевіривши розрахунки позивача, дійшов висновку, що позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині трьох відсотків річних в сумі 1613,89грн та в частині інфляційних втрат в сумі 1786,56грн за заявлені періоди.
При ухвалені рішення у справі, суд, у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
У відповідності до статті 129 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам. Беручи до уваги, що заявлений позов підлягає задоволенню в повному обсязі, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1921,00грн, що сплачений позивачем до Державного бюджету при подачі позову, мають бути відшкодовані за рахунок відповідача.
Керуючись статтями 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, частиною 2 статті 178, статтями 233, 236, 238, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 20077720) до Приватного підприємства «Спеціальна енергетична компанія» (вул. Любецька, 60-А, м. Чернігів, Чернігівська область, 14021, код ЄДРПОУ 35884309) про стягнення 13392,73грн, - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного підприємства «Спеціальна енергетична компанія» (вул. Любецька, 60-А, м. Чернігів, Чернігівська область, 14021, код ЄДРПОУ 35884309) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 20077720) 9992,28грн пені; 1613,89грн трьох відсотків річних та 1786,56грн інфляційних втрат та 1921,00грн судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається у порядку визначеному статтею 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Повне судове рішення складено 16.10.2019.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя А.В. Романенко