15.10.2019 Справа № 920/879/19
Господарський суд Сумської області у складі судді Яковенка В.В. при секретарі судового засідання Данілової Т.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/879/19 в порядку спрощеного позовного провадження
за позовом: фізичної особи-підприємця Козуба Юрія Григоровича ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ),
до відповідача: фізичної особи-підприємця Суркової Ірини Володимирівни ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ),
про стягнення 15 904,22 грн. 22 коп. на підставі договору поставки № 282/19 від 23.05.2019
представники учасників справи:
позивача - не з'явився,
відповідача - не з'явився.
До господарського суду Сумської області надійшла позовна заява № 473 від 09.08.2019, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки № 282/19 від 23.05.2019 в загальному розмірі 15904,22 грн., з яких: 3436,62 грн. основний борг, 95,77 грн. пеня, 10309,86 грн. 10 % від суми боргу, за кожен день прострочення, за користування чужими грошовими коштами, 2061,97 грн. штраф у розмірі 6 0% за порушення встановленого строку розрахунку за поставлений товар більш ніж на 20 календарних днів, а також судові витрати, пов'язані з розглядом даної справи.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 22.08.2019 у справі № 920/879/19 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначити розгляд справи по суті на 19.09.2019, 10:00.
Копія ухвали господарського суду від 22.08.2019 про відкриття провадження у справі, яка направлена на адресу ФОП Суркової І.В. ( АДРЕСА_2 ) була повернута на адресу суду з відміткою поштового відділення «за закінченням встановленого строку зберігання».
Згідно зі ст. 120 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Пунктом 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
З урахуванням вказаних положень ГПК України, відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Відповідач у судове засідання не з'явився, обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву не подав, причини ненадання відзиву на позовну заяву суду не повідомив.
Відповідно до п. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені усі належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши письмові докази у справі, суд встановив.
23.05.2019 між фізичною особою-підприємцем Козуб Ю.Г (позивач - постачальник) та фізичною особою-підприємцем Сурковою І.В. (відповідач - покупець) було укладено договір поставки № 282/19, за умовами якого позивач (постачальник) зобов'язується в порядку та на умовах, визначених даним договором поставити і передати відповідачу (покупцю), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити продукти харчування, товари першої потреби, господарчі товари.
Відповідно до п. 1.2. договору ціна, кількість та асортимент товару вказуються в накладних, які є невід'ємною частиною даного договору.
Згідно з п. 2.5. договору товар вважається переданим постачальником та прийнятим покупцем по кількості та якості після підписання відповідних накладних на товар. Якщо за результатами прийняття товару, його якість не відповідає стандартам, технічним умовам чи іншій документації, то покупець вправі відмовитись від прийняття такого товару, про що повідомляє постачальника.
Датою поставки товару вважається виконання умов, зазначених в п. 2.1-2.5 даного договору. Датою відвантаження товару є дата, зазначена в накладній на товар.
Пунктом 2.8. договору передбачено, що покупець здійснює розрахунок за поставлений товар протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів, з дня підписання супровідних документів на прийнятий товар.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання, не здійснив вчасні розрахунки за отриманий товар, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем станом на 08.08.2019 в сумі 3436,62 грн.
Згідно зі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст.ст. 526, 629 ЦК України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі ГК України) зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 530 цього ж Кодексу якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною першою статті 222 ГК України визначено, що учасники господарських відносин, які порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Судом встановлено, що поданими позивачем доказами, а саме: копіями видаткових накладних, підписаними сторонами, № 35191 від 26.06.2019 на суму 2150,82 грн., № 35175 від 26.06.2019 на суму 1285,80 грн. підтверджується факт поставки позивачем відповідачу та прийняття останнім товару на загальну суму 3436,62 грн.
Відповідачем не подано доказів оплати товару в сумі 3436 грн. 62 коп. у встановлений договором строк чи аргументованих заперечень проти вимог позивача.
На підставі викладеного, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань стосовно оплати товару, правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню є позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3436 грн. 62 коп. заборгованості.
Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з п. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до ст. 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст. ст. 546, 548 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до п. 6.2. договору у випадку несвоєчасної або неповної сплати покупцем вартості поставленого товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару. При цьому пеня нараховується протягом всього часу існування заборгованості. У разі порушення встановленого строку розрахунку за поставлений товар (партію товару) більш ніж на 20 календарних днів покупець, крім пені, також сплачує постачальнику штраф у розмірі 60% від суми заборгованості.
Пунктом 6.3. договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати поставленого товару покупець сплачує на користь постачальника відсотки за користування чужими грошовими коштами (відповідно до ст. 536 ЦК України) у розмірі 10% від суми боргу, за кожен день такого прострочення.
Позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 95,77 грн., 10% від суми боргу за кожен день прострочення за користування чужими грошовими коштами у розмірі 10309,86 грн., штраф у розмірі 60% за порушення встановленого строку розрахунку за поставлений товар більш ніж на двадцять календарних днів у сумі 2061,97 грн.
Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару, а також те, що право позивача щодо стягнення з відповідача пені, відсотків за користування чужими коштами, штрафу передбачене діючим законодавством України та умовами договору, суд вважає обґрунтованими, правомірними і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 95,77 грн., 10% від суми боргу за кожен день прострочення за користування чужими грошовими коштами у розмірі 10309,86 грн., штрафу у розмірі 60% за порушення встановленого строку розрахунку за поставлений товар більш ніж на двадцять календарних днів у сумі 2061,97 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Приймаючи до уваги викладене, вимоги позивача про стягнення основної заборгованості в сумі 3436,62 грн., пені у розмірі 95,77 грн., 10% від суми боргу за кожен день прострочення за користування чужими грошовими коштами у розмірі 10309,86 грн., штрафу у розмірі 60% за порушення встановленого строку розрахунку за поставлений товар більш ніж на двадцять календарних днів у сумі 2061,97 грн. підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються витрати по сплаті судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Суркової Ірини Володимирівни ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь фізичної особи-підприємця Козуба Юрія Григоровича ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , св.. ПДВ НОМЕР_3 , р/р НОМЕР_4 в АТ «УкрСиббанк») 3436 грн. 62 коп. заборгованості за поставлений товар, 95 грн. 77 коп. пені, 10309 грн. 86 коп. 10% від суми боргу за кожен день прострочення за користування чужими коштами, 2061 грн. 97 коп. штрафу у розмірі 60% за порушення встановленого строку розрахунку за поставлений товар більш ніж на двадцять календарних днів, 1921 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно зі статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Повне судове рішення складено 16.10.2019
Суддя В.В. Яковенко