03 жовтня 2019 року Справа № 915/1632/19
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Ковальжи А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївська електропостачальна компанія”, вул. Погранична, 39/1, м. Миколаїв, 54017 (код ЄДРПОУ 42129888)
до відповідача Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв, пр. Миру, 62-А, м. Миколаїв, 54056 (код ЄДРПОУ 08029523)
про стягнення грошових коштів в сумі 244 205, 44 грн.
Представники сторін у судове засідання не з'явились.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Миколаївська електропостачальна компанія” звернулось до господарського суду Миколаївської області із позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв про стягнення грошових коштів у сумі 244 205, 44 грн., з яких: 224 714, 34 грн. - пеня, 754, 22 грн. - інфляційні втрати, 18 736, 88 грн. - 3% річних.
І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.06.2019 року справу № 915/1632/19 призначено головуючому судді Алексєєву А.П.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 01.07.2019 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 10.07.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Призначено справу до розгляду на 29.08.2019 року.
На підставі розпорядження керівника апарату господарського суду Миколаївської області від 29.08.2019 року № 274 у зв'язку із відпусткою по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку головуючого судді Алексєєва А.П. здійснено повторний автоматизований розподіл справи № 915/1632/19.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.08.2019 року справу № 915/1632/19 призначено головуючому судді Олейняш Е.М.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 03.09.2019 року прийнято справу № 915/1632/19 до провадження судді Олейняш Е.М. за правилами спрощеного позовного провадження та розгляд справи по суті призначено в судовому засіданні на 03.10.2019 року.
Сторони явку повноважних представників в судове засідання 03.10.2019 року не забезпечили. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (арк. 73-74).
18.09.2019 року до господарського суду Миколаївської області від позивача надійшла заява (вх. № 14741/19), в якій позивач просить суд справу № 915/1632/19 розглянути за відсутності представника позивача (арк. 75).
Відповідач про причини неявки представника не повідомив.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до ч. 3 ст. 196 ГПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Заява позивача про розгляд справи за відсутності представника судом задоволена.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін.
В судовому засіданні 03.10.2019 року судом відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ІІ. ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ У СПРАВІ.
Заяви та клопотання відсутні.
ІІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.
1. Правова позиція позивача.
Позивач зазначає, що предметом спору є вимога про стягнення грошової заборгованості. Підставою позову позивачем зазначено, обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору № 46/16/1 від 18.01.2019 року про постачання електричної енергії постачальником послуг, укладеного між сторонами, а саме: зобов'язання щодо своєчасної оплати активної електричної енергії, внаслідок чого позивачем нараховано відповідачу штрафні санкції, інфляційні втрати та 3 % річних відповідно до умов договору та вимог законодавства. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 526, 714 ЦК України, ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” та умовами договору.
2. Правова позиція (заперечення) відповідача.
29.07.2019 року до господарського суду Миколаївської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 12523/19).
Докази направлення 26.07.2019 року копії відзиву з додатками позивачу долучено до відзиву. Відзив подано у встановлений судом строк. Відзив долучено судом до матеріалів справи та прийнято судом до розгляду.
Відповідач у відзиві на позовну заяву просить суд штрафні санкції задовольнити частково та зменшити належну до стягнення неустойку, стягнувши не більше 30 % від заявленої позивачем суми.
В обґрунтування відповідач зазначає, що КЕВ м. Миколаїв, як бюджетна установа МО України, не може у порушення бюджетного законодавства витрачати кошти державного бюджету, які не передбачені її кошторисом, тобто сплачувати штрафні санкції чи будь-які інші нарахування.
Відзив обґрунтований приписами ст. 83 ГПК України, ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України.
08.08.2019 року від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив (вх. № 12981/19 від 08.08.2019 року), в якій позивач просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
ІV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.
Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.
18.01.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Миколаївська електропостачальна компанія” (постачальник) та Квартирно-експлуатаційним відділом міста Миколаїв (споживач) укладено Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 46/16/1 (арк. 12-16).
До договору між сторонами були укладені додатки, зокрема, Додаток № 1 “Перелік об'єктів споживача до договору про постачання електричної енергії споживачу” та Додаток № 3 “Комерційна пропозиція для бюджетних установ” (арк. 17-21).
Крім того, 28.01.2019 року до договору було укладено додаткову угоду, якою було внесено зміни до Додатку № 3 (арк. 22-25).
Відповідно до п. 13.1 Договору договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг набирає чинності з « 01» січня 2019 р. і укладається на строк до « 31» грудня 2019 р. (включно), а в частині розрахунків договір діє до повного їх завершення.
Відповідно до п. 8 Комерційної пропозиції (в редакції додаткової угоди) договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг набирає чинності з 01 січня 2019 р. і укладається на строк до 31 грудня 2019 р. (включно), а в частині розрахунків договір діє до повного їх завершення.
Договір, додатки та додаткову угоду підписано сторонами та скріплено печатками сторін.
Умовами договору сторони передбачили наступне.
Відповідно п. 1.1 Договору цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим непобутовим споживачам (далі - Споживач) постачальником універсальних послуг (далі - Постачальник) та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання Споживача до цього Договору, згідно із заявою-приєднання, яка є додатком 1 до цього Договору.
Відповідно до п. 2.1 Договору за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Відповідно до п. 2.2 Договору обов'язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у споживача укладеного в установленому порядку з оператором системи договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії.
Відповідно до п. 3.4 Договору датою початку постачання електричної енергії споживачу є дата зазначена в заяві-приєднанні.
Відповідно до п. 5.1 Договору загальна вартість цього Договору становить 81 348 531, 00 грн. з ПДВ, в т.ч. по кошторису загального фонду становить 55 722 950, 00 грн. з ПДВ, по кошторису спеціального фонду становить 1 319 093, 00 грн. з ПДВ та відшкодування 24 306 488, 00 грн. з ПДВ. Постачальник зобов'язується у 2019 році поставити споживачу - Електрична енергія (код ДК 021:2015 - 09310000-5) у кількості 29 481 300 кВт*год.
Відповідно до п. 5.5 Договору ціна на електричну енергію встановлюється з дотриманням вимог, передбачених Законом України "Про ринок електричної енергії" і ПРРЕЕ. Сторони домовилися про те, що ціна на електричну енергію, встановлена регулятором, повинна бути обов'язкова для сторін з дати її введення в дію.
Відповідно до п. 5.7 Договору ціна (тариф) на електричну енергію має зазначатися постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни. У випадках застосування до споживача диференційованих цін (тарифів) на електричну енергію суми, вказані в рахунках, відображають середню ціну, обчислену на базі різних диференційованих цін (тарифів).
Відповідно до п. 5.8 Договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Відповідно до п. 5.9 Договору розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника (далі - спецрахунок). При цьому, споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу постачальника, та в інший не заборонений чинним законодавством спосіб. Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок постачальника надійшла вся сума коштів. Спецрахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни.
Відповідно до п. 5.11 Договору якщо споживач не здійснив оплату за цим договором в строки, передбачені комерційною пропозицією, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ (з урахуванням особливостей, встановлених для вразливих споживачів).
У разі порушення споживачем строків оплати постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати за цим договором. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що зазначається у комерційній пропозиції.
Відповідно до .п.п. 7 п. 6.1 Договору споживач має право, зокрема, вимагати від постачальника пояснень щодо отриманих рахунків і у випадку незгоди з порядком розрахунків або розрахованою сумою вимагати організації та проведення звіряння (за необхідності із залученням постачальника послуг комерційного обліку та/або оператора системи) розрахункових даних та/або оскаржувати їх в установленому цим Договором та чинним законодавством порядку.
Відповідно до п.п. 1 п. 6.2 Договору споживач зобов'язаний, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього договору та пов'язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього договору.
Відповідно до п. 9.1 Договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.
Відповідно до п. 13.8 Договору усі повідомлення за цим договором вважаються зробленими належним чином у разі, якщо повідомлення здійснені в письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, вручені кур'єром або особисто під підпис за зазначеними в цьому договорі адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв'язку у якому обслуговується одержувач. Споживач зобов'язується у місячний строк повідомити постачальника про зміну будь-якої інформації та даних, зазначених в заяві - приєднанні.
Відповідно до п. 2 Комерційної пропозиції (в редакції додаткової угоди) споживач протягом розрахункового періоду до 20 числа поточного місяця здійснює плановий платіж у розмірі вартості 80 % обсягу очікуваного споживання електричної енергії поточного розрахункового періоду на поточний рахунок з одночасним наданням акту прийому-передачі товарної продукції.
У випадку співпадання дати оплати з вихідним чи святковим днями, споживач здійснює оплату у найближчий робочий день, що передує вихідному чи святковому дню.
Відповідно до абз. 1, 3 п. 4 Комерційної пропозиції (в редакції додаткової угоди) постачальник до 5 числа наступного за розрахунковим місяця надає споживачу рахунок на оплату за фактично спожиту електроенергію у попередньому місяці. Споживач має можливість самостійно формувати рахунок на оплату за спожиту електричну енергію, інші рахунки, за допомогою інтернет-магазину комунальних послуг: ok.energy.mk.ua (далі-Сервіс). Споживач протягом одного робочого дня зобов'язаний підписати електронно-цифровим підписом (далі-ЕЦП) рахунок на оплату за спожиту електричну енергію, інші рахунки, “Акт прийняття-передавання товарної продукції” та після цього завантажити їх на Сервіс. У разі не завантаження споживачем підписаних ЕЦП документів, вони вважаються підписаними з боку споживача без зауважень.
Якщо фактичне споживання електричної енергії виявиться більшим ніж очікуване, різниця між сумою планових платежів та вартістю фактично спожитої електроенергії має бути сплачена протягом 5 операційних днів з дня формування/отримання рахунків за фактично використану у розрахунковому періоді електричну енергію.
Відповідно до п. 5 Комерційної пропозиції (в редакції додаткової угоди) оплату за послуги з розподілу споживач сплачує ТОВ “Миколаївська електропостачальна компанія” згідно платіжного документа за тарифами, які встановлюються регулятором відповідно до затвердженої ним методики.
Судом встановлено, що на виконання умов договору позивач за період з лютого 2019 року по березень 2019 року відпустив відповідачу активну електричну енергію на загальну суму 14 862 290, 75 грн., що підтверджується Актами про прийняття-передавання товарної продукції від 28.02.2019 року та від 31.03.2019 року, які підписані та скріплені печатками сторін (арк. 26-27).
Для проведення оплати за фактично надану електричну енергію позивачем відповідачу було виставлено рахунки на загальну суму 14 862 290, 75 грн. № 46/16/2/1 та № 46/16/3/1 (арк. 28-29).
Відповідачем в повному обсязі проведено оплату за отриману у лютому та березні 2019 році активну електричну енергію в сумі 14 862 290, 75 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, які наявні в матеріалах справи та перевірені судом (арк. 30-43).
Судом встановлено, що відповідачем оплата за отриману у лютому та березні 2019 року активну електричну енергію проводилась з порушенням строку, встановленого п. 4 Комерційної пропозиції, що стало підставою для нарахування позивачем пені, 3 % річних та інфляційних втрат, які і є предметом спору у даній справі. Зазначені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
V. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.
Враховуючи вищевикладене, на підставі ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов'язання, яке в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
1. Щодо вимоги про стягнення трьох процентів річних та індексу інфляції.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене ст. 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Верховного Суду України від 23.01.2012 року по справі № 37/64).
Відповідно до п. 6 Комерційної пропозиції (в редакції додаткової угоди) у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним додатком платежів, Постачальник електричної енергії проводить Споживачу нарахування за весь час прострочення:
- пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період, за який здійснюються нарахування;
- 3% річних від простроченої суми.
При цьому, сума боргу повинна бути сплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.
Пеня, 3% річних та інфляційні нарахування сплачуються на поточний рахунок постачальника електричної енергії, який вказується в рахунках, протягом 5 операційних днів з дня їх отримання.
Позивачем нараховано відповідачу 18 736, 88 грн. - 3% річних від суми заборгованості по кожному рахунку окремо з урахуванням здійснених відповідачем оплат. Розрахунок суми 3 % річних за період з 13.03.2019 року по 08.05.2019 року у сумі 18 736, 88 грн. є арифметично правильним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи. Розгорнутий розрахунок трьох відсотків річних наявний в матеріалах справи (арк. 46).
Позивачем також нараховано відповідачу 754, 22 грн. - індексу інфляції за прострочення виконання грошового зобов'язання за лютий 2019 року. Перевіривши нарахування індексу інфляції, судом встановлено, що позивачем правильно застосовано індекси інфляції, період визначено правильно (квітень 2019 року), нарахування здійснено відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, детальний розрахунок наявний в матеріалах справи (арк. 47).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність вимоги про стягнення індексу інфляції в розмірі 754, 22 грн. та 3 % річних у сумі 18 736, 88 грн. В цій частині позов підлягає задоволенню.
2. Щодо вимоги про стягнення пені.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Як вказано вище, умовами п. 6 Комерційної пропозиції за несвоєчасну оплату платежів передбачена пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період, за який здійснюються нарахування.
Позивачем нараховано відповідачу 224 714, 34 грн. - пені від суми заборгованості по кожному рахунку окремо з урахуванням здійснених відповідачем оплат. Розрахунок пені здійснено позивачем арифметично правильно відповідно до вимог чинного законодавства та умов Договору за період з 13.03.2019 року по 08.05.2019 року. Нарахування здійснено позивачем, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Період нарахування визначено позивачем правильно. Детальний розрахунок пені наявний в матеріалах справи (арк. 45). Отже, нарахування пені в сумі 224 714, 34 грн. є обґрунтованим та підставним.
Розглянувши викладене відповідачем у відзиві клопотання про зменшення до 30 % суми неустойки, а також заперечення позивача проти зменшення неустойки, викладені у відповіді на відзив, дослідивши та оцінивши подані у справу докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.
Таким чином, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.05.2018 року у справі № 917/1068/17 та у постанові від 15.05.2018 року справі 905/2009/17.
Відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.11 року з останніми змінами вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.
Дослідивши подані суду докази, проаналізувавши правові позиції сторін, судом враховано, що відповідач КЕВ м. Миколаїв є бюджетною установою МО України та здійснює видатки в межах бюджетних асигнувань, відповідач в повному обсязі провів оплату за товар (активну електроенергію), прострочка оплати не є значною (не перевищує одного місяця), враховуючи, що понесені позивачем збитки внаслідок несвоєчасного розрахунку частково компенсуються нарахованими інфляційними витратами та 3% річних, суд, врахувавши збалансованість інтересів сторін, дійшов висновку про часткове задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені та можливість зменшення розміру пені на 50 % до 112 357, 17 грн. В цій частині позов підлягає задоволенню. В решті пені в сумі 112 357, 17 грн. слід відмовити.
VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Відповідно до п. 4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Судовий збір в розмірі 3 663, 08 грн. згідно ст. 129 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з відповідача Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв, пр. Миру, 62-А, м. Миколаїв, 54056 (код ЄДРПОУ 08029523) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївська електропостачальна компанія”, вул. Погранична, 39/1, м. Миколаїв, 54017 (на поточний рахунок № НОМЕР_1 в АТ КБ Приватбанк, МФО 326610, код ЄДРПОУ 42129888):
- 112 357, 17 грн. (сто дванадцять тисяч триста п'ятдесят сім грн. 17 коп.) - пені;
- 754, 22 грн. (сімсот п'ятдесят чотири грн. 22 коп.) - інфляційних втрат;
- 18 736, 88 грн. (вісімнадцять тисяч сімсот тридцять шість грн. 88 коп.) - 3 % річних.
3. Стягнути з відповідача Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв, пр. Миру, 62-А, м. Миколаїв, 54056 (код ЄДРПОУ 08029523) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївська електропостачальна компанія”, вул. Погранична, 39/1, м. Миколаїв, 54017 (на поточний рахунок № НОМЕР_2 в АТ КБ Приватбанк, МФО 326610, код ЄДРПОУ 42129888):
- 3 663, 08 грн. (три тисячі шістсот шістдесят три грн. 08 коп.) - витрат по сплаті судового збору.
4. Накази видати позивачу після набрання рішенням законної сили.
5. Відмовити в позові в частині стягнення пені в сумі 112 357, 17 грн. (сто дванадцять тисяч триста п'ятдесят сім грн. 17 коп.).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повний текст рішення складено 08.10.2019 року.
Суддя Е.М. Олейняш