02 жовтня 2019 року Справа № 915/1667/19
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Ковальжи А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Державного підприємства “Артемсіль”, вул. Чкалова, 1-А, м. Соледар, Бахмутський район, Донецька область, 84545 (код ЄДРПОУ 00379790)
до відповідача Дочірнього підприємства “Миколаївський облавтодор” ВАТ “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”, вул. Галини Петрової, 2а, м. Миколаїв, 54029 (код ЄДРПОУ 31159920)
про стягнення коштів в сумі 598 211, 80 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Ковальова Г.М., довіреність № 27/10-01-110 від 09.09.2019 року;
від відповідача: не з'явився.
До господарського суду Миколаївської області звернулось Державне підприємство “Артемсіль” з позовною заявою до відповідача Дочірнього підприємства “Миколаївський облавтодор” ВАТ “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”, в якій просить суд стягнути суму основного боргу в розмірі 500 000,00 грн. та суму пені в розмірі 98 211, 80 грн.
І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 08.07.2019 року позовну заяву Державного підприємства “Артемсіль” (вх. № 10904/19 від 01.07.2019 року) до відповідача Дочірнього підприємства “Миколаївський облавтодор” ВАТ “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” про стягнення коштів в сумі 598 211, 80 грн. залишено без руху.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 16.08.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 16.09.2019 року.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 16.09.2019 року заяву відповідача Дочірнього підприємства “Миколаївський облавтодор” ВАТ “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” проти розгляду справи за правилами загального позовного провадження залишено без задоволення.
В судовому засіданні 16.09.2019 року судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, якою оголошено перерву в судовому засіданні до 02.10.2019 року.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 26.09.2019 року задоволено клопотання позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Відповідач явку повноважного представника в судові засідання 16.09.2019 року та 02.10.2019 року не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (арк. 159, 195). Крім того, відповідача про дату, час та місце розгляду справи додатково було повідомлено телефонограмою від 17.09.2019 року (арк. 188).
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідачем не повідомлено суду причини неявки представника. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.
В судовому засіданні 02.10.2019 року судом відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ІІ. ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ У СПРАВІ.
Заяви та клопотання відсутні.
ІІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.
1. Правова позиція позивача.
Позивач зазначає, що предметом спору є вимога про стягнення грошової заборгованості. Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу № 139 від 07.08.2018 року, укладеного між сторонами, внаслідок чого позивачем заявлено до стягнення суму заборгованості та нараховано відповідачу пеню. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 193, 231 ГК України, ст. 11, 509, 526, 549, 611, 629, 655, 692, 712 ЦК України та умовами договору.
2. Правова позиція (заперечення) відповідача.
06.09.2019 року до господарського суду Миколаївської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 14175/19), в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування заперечень зазначає наступне:
- продавцем всупереч положень договору не надано покупцю супровідні відвантажувальні документи (посвідчення якості і безпеки та сертифікат походження), через що відповідач був позбавлений можливості встановити відповідність якості товару;
- посилаючись на п. 6.1 Договору та Інструкцію про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю № П-6 та № П-7 відповідач зазначає, що частина залізничних накладних не містить посилання на договір та даних про якість товару, з чого неможливо зробити висновок, в рамках виконання яких саме договірних зобов'язань здійснювалась поставка на відповідну дату. З урахуванням відсутності інших первинних документів на товар, відповідач вважає, що обов'язок позивача щодо поставки не є виконаним належним чином, через що у відповідача не виникло обов'язку оплатити вартість товару.
ІV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.
Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.
07.08.2018 року між Державним підприємством «Артемсіль» (продавець) та Дочірнім підприємством «Миколаївський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (покупець) укладено Договір купівлі-продажу № 139 від 07.08.2018 року (арк. 11-18).
Відповідно до п. 11.1 Договору (в редакції додаткової угоди № 3) договір вважається укладеним з моменту підписання його обома сторонами і діє до 31.03.2019 року включно, а за фінансовими зобов'язаннями - до повного виконання. Датою підписання вважається дата реєстрації у «Продавця». При цьому всі попередні переговори і нотування за Договором втрачають чинність.
До договору між сторонами було складено додаткову угоду № 1 від 12.09.2018 року, додаткову угоду № 2 від 03.12.2018 року та додаткову угоду № 3 від 28.12.2018 року (арк. 20-23).
Договір та додаткові угоди підписані та скріплені печатками сторін.
Умовами договору сторони передбачили наступне.
Відповідно до п. 1.1 Договору в порядку і на умовах, визначених даним договором «Продавець» бере на себе зобов'язання виготовити і поставити з передачею у власність «Покупцеві» «Товар», асортимент, кількість і ціни на який вказані в Специфікації (Додаток № 1), що є невід'ємною частиною даного договору, а «Покупець» бере на себе зобов'язання прийняти вказаний «Товар» і своєчасно здійснити його оплату на умовах даного Договору.
Відповідно до п. 2.1 Договору кількість товару, що постачається, вимірюється в тонах метричних і визначається специфікацією.
Відповідно до п. 3.1 Договору (в редакції додаткової угоди № 1) до 25 числа місяця, що передує місяцю відвантаження, «Покупець» зобов'язаний у письмовій формі надати місячні обсяги постачання товару з розбиттям подекадно за асортиментом. Постачання Товару здійснюється залізничним транспортом на умовах FCA (станція Сіль, станція Шевченко), а в разі постачання автотранспортом Покупця на умовах EXW склад Продавця (з навантаженням на транспортний засіб) згідно "ІНКОТЕРМС-2000", в строк до 50 днів з моменту отримання оплати і рознарядки (заявки), а в період сезону (червень-вересень - для фасованої та затареної продукції, вересень-лютий для затареної в МКР-1, ОС (біг-бег) та не упакованої продукції) термін постачання може збільшитися до 90 днів.
Відповідно до п. 3.1.4 Договору право власності на товар переходить від продавця до покупця у момент прийняття товару першим перевізником. У разі постачання товару залізничним транспортом на умовах FCA моментом переходу права власності є дата прийняття вантажу до перевезення залізницею, що вказується в залізничній накладній. У разі постачання автомобільним транспортом на умовах EXW, момент переходу права власності визначається датою відвантаження, вказаною в товарно-транспортній накладній.
Відповідно до п. 5.1 Договору (в редакції додаткової угоди № 1) продавець бере на себе зобов'язання після підписання договору та отримання рознарядки (заявки) передати товар в строк обумовлений в п. 3.1 договору, а покупець зобов'язаний прийняти вказаний товар та сплатити його вартість в повному обсязі, згідно п. 4.2 даного договору.
Відповідно до п. 4.2 Договору (в редакції додаткової угоди № 1) форма розрахунку - оплата здійснюється покупцем впродовж 30 календарних днів з дати відвантаження товару продавцем, або шляхом перерахування передплати покупцем. Датою відвантаження товару вважається дата, вказана в залізничних супровідних документах або товарно-транспортній накладній.
Відповідно до п. 4.18 Договору за необхідності, на вимогу покупця проводиться звіряння стану розрахунків за цим договором, результати якого оформлюються актом. Звірка розрахунків проводиться сторонами не менше 4 разів на рік - на кожну звітну квартальну дату.
Відповідно до п. 6.1 Договору приймання товару за кількістю та якістю здійснюється на вказаній покупцем станції призначення. Приймання товару за кількістю здійснюється, відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю № П-6, затвердженою Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 p., і Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю № П-7, затвердженої Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 р.
У випадку виявлення при прийманні нестачі або невідповідної якості товару, виклик представника продавця обов'язковий.
Специфікацією до Договору сторони погодили, що поставка здійснюється на умовах FCA; найменування продукції - сіль для промислового переробляння ДСТУ 4246:2003 кам'яна, сорт вищий, крупність 3, з протизлежувальною добавкою до 150г/т, без пакування (насипом), з розміщенням в напіввагоні поліпропіленового вкладиша разового використання; кількість до постачання 6 000 тонн; загальна вартість 4 534 766, 00 грн. (арк. 19).
Позивачем на виконання умов Договору у період з 29.09.2018 року по 04.02.2019 року відвантажено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 2 258 318, 36 грн., що підтверджується залізничними накладними та рахунками-фактурами, які наявні в матеріалах справи та перевірені судом (арк. 39-124).
Відповідачем частково здійснено оплату отриманий товар на загальну суму 1 758 318, 36 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (арк. 137-155).
Відповідно до Акту звірки взаєморозрахунків станом на 28.05.2019 року дебіторська заборгованість на користь ДП "Артемсіль" становила 600 000, 00 грн. (арк. 38). Акт звірки взаєморозрахунків підписано та скріплено печатками сторін.
Детально розрахунок з вказівкою кожного рахунку-фактури, суми, залізничної накладної та номера вагону відображено в Реєстрі оборотів по дебету (арк. 134-135) та Довідці-розрахунку суми боргу (арк. 136).
Таким чином, станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар становить 500 000, 00 грн. (2 258 318, 36 грн.- 1 758 318, 36 грн.).
22.04.2019 року позивач звернувся до відповідача з листом за № 23/11-186, в якому позивач просив у найкоротший термін перерахувати кошти на поточний рахунок позивача (арк. 24). Факт направлення листа підтверджується реєстром кореспонденції (арк. 25-28).
Листом № 03/948 від 19.06.2019 року відповідач повідомив, що має перед позивачем заборгованість в розмірі 500 000 грн. згідно договору № 139 від 07.08.2018 року, а також планує погасити заборгованість до кінця липня 2019 року.
Наявність заборгованості та несплата останньої і стала підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
V. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.
1. Щодо вимоги про стягнення суми основного боргу.
Враховуючи вищевикладене, на підставі ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов'язання, яке в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Відповідно до ч. 2 ст. 664 ЦК України якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Відповідно до ч. 2 ст. 689 ЦК України покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За змістом п.1.11 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, надалі Правила, на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. У разі пред'явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів (додаток 2 до цих Правил) або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною (додаток 4 до Правил перевезення вантажів в універсальних контейнерах, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 №542, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.09.2001 за № 798/5989). Накладна згідно з цими Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП)). Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги. Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.
Відповідно до п. 5.1 Правил заповнення накладної на станції призначення здійснюється згідно з додатком 3 до цих Правил. За наявності в договорі між залізницею і вантажоодержувачем положень про електронний обмін документами на вантаж, що прибув за електронною накладною (із накладенням ЕЦП), одержувачу надається накладна в електронному вигляді у порядку, визначеному договором. За відсутності таких положень у договорі одержувачу видається накладна у паперовому вигляді, роздрукована на підставі електронної накладної та засвідчена календарним штемпелем стації призначення.
Згідно з додатком 3 Правил графи 51 "Календарний штемпель прибуття вантажу", 52 "Календарний штемпель видачі вантажу" заповнюються залізницею, а графа 53 "Підтвердження одержання вантажу вантаж одержав" безпосередньо одержувачем вантажу.
З матеріалів справи вбачається, що зазначені вище залізничні накладні містять усі необхідні відомості щодо номера вагону (графа 19), відомості про станцію призначення (графа 10), власника вантажу (графа 1), календарний штемпель станції відправлення (графа 56), найменування товару (графа 20), його кількості (графа 24), сертифікати якості та безпеки (графа 9) тощо.
Відповідачем не подано суду жодних доказів, які б підтверджували невідповідність поставленого товару вимогам щодо якості.
Враховуючи наведене вище, суд дійшов до висновку, що позивачем належним чином доведено факт поставки (продажу) відповідачу товару згідно договору № 139 від 07.08.2018 року на загальну суму 2 258 318, 36 грн. Проте, відповідачем частково здійснено оплату отриманий товар на загальну суму 1 758 318, 36 грн., що підтверджується платіжними дорученнями. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар становить 500 000, 00 грн. (2 258 318, 36 грн.- 1 758 318, 36 грн.).
Станом на день розгляду справи суду не подано доказів оплати заборгованості в розмірі 500 000, 00 грн., строк оплати якої в силу умов п. 4.2 договору настав, як і не спростовано факту наявності вказаної заборгованості.
Враховуючи вищевикладене, позовна вимога в частині стягнення заборгованості за отриманий товар в сумі 500 000, 00 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.
2. Щодо вимоги про стягнення пені.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Відповідно до п. 8.8 Договору (в редакції додаткової угоди № 1) у разі порушення своєчасної оплати за поставлений товар, покупець сплачує продавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення. Пеня нараховується впродовж шести місяців, з наступного дня, коли повинна була надійти оплата за поставлений товар.
Позивачем нараховано відповідачу пеню в сумі 98 211, 80 грн.
Перевіривши розрахунок розміру пені, судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування пені за прострочення виконання грошового на суму 500 000, 00 грн. Нарахування пені здійснено позивачем за період з жовтня 2018 року по квітень 2019 року. Розрахунок пені здійснено позивачем арифметично правильно відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору. Нарахування здійснено позивачем, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення по кожній окремій накладній. Період нарахування визначено позивачем правильно. Детальний розрахунок пені наявний в матеріалах справи (арк. 31-36). Отже, нарахування пені в сумі 98 211, 80 грн. є обґрунтованим та підставним. В цій частині позов підлягає задоволенню.
VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Судовий збір в розмірі 8 974 грн. згідно ст. 129 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з відповідача Дочірнього підприємства “Миколаївський облавтодор” ВАТ “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”, вул. Галини Петрової, 2а, м. Миколаїв, 54029 (код ЄДРПОУ 31159920) на користь позивача Державного підприємства “Артемсіль”, вул. Чкалова, 1-А, м. Соледар, Бахмутський район, Донецька область, 84545 (код ЄДРПОУ 00379790):
- 500 000, 00 грн. (п'ятсот тисяч грн. 00 коп.) - суми основного боргу;
- 98 211, 80 грн. (дев'яносто вісім тисяч двісті одинадцять грн. 80 коп.) - пені;
- 8 974, 00 грн. (вісім тисяч дев'ятсот сімдесят чотири грн. 00 коп.) - витрат по сплаті судового збору.
3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повний текст рішення складено 07.10.2019 року.
Суддя Е.М. Олейняш