вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
м. Київ
"03" жовтня 2019 р. Справа № 911/817/19
Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В.
за участю секретаря судового засідання Абраменко М.К, дослідивши матеріали справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Київфарм”
до Комунального некомерційного підприємства Сквирської районної ради “Сквирський районний центр первинної медико-санітарної допомоги”
простягнення 24 399,62 грн.
Учасники судового процесу:
від позивача: Кравченко Р.М. ;
від відповідача: Король М.П.;
Товариство з обмеженою відповідальністю “Київфарм” звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Комунального некомерційного підприємства Сквирської районної ради “Сквирський районний центр первинної медико-санітарної допомоги” про стягнення 24 399,62 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання КЗ СРР “Сквирський районний центр первинної медико-санітарної допомоги”, правонаступником якого є відповідач, умов договору про відшкодування витрат, понесених у зв'язку із відпуском лікарських засобів, вартість яких повністю чи частково відшкодовується № 2 від 15.02.2018 в частині здійснення відшкодування позивачу витрат, понесених останнім у зв'язку із реалізацією лікарських засобів. Враховуючи вищенаведені обставини, позивачем було подано зазначену позовну заяву про стягнення з відповідача 19 767,63 грн. основного боргу, 247,53 грн. 3% річних, 1 414,13 грн. інфляційних втрат та 2 970,33 грн. нарахованої пені.
Ухвалою Господарського суду Київської області № 911/817/19 від 01.04.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Київфарм” залишено без руху.
11.04.2019 від позивача надішли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 01.04.2019.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.04.2019 було відкрито провадження по справі № 911/817/19. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
03.05.2019 від відповідача до канцелярії суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній проти задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі.
Ухвалою суду від 18.06.2019 вирішено здійснювати розгляд справи №911/817/19 за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання у справі №911/817/19 на 17.07.2019.
17.07.2019 позивачем подано до суду відповідь на відзив на позовну заяву, в якому останній навів свої доводи на спростування позиції відповідача.
17.07.2019 в судовому засіданні судом оголошено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 07.08.2019, яка занесена до протоколу судового засідання.
07.08.2019 в судовому засіданні суд, керуючись ст. 177 ГПК України продовжив строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче судове засідання на 05.09.2019, про що оголосив ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.
08.08.2019 від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву.
05.09.2019 позивачем подано до суду письмові пояснення.
В судовому засіданні 05.09.2019 судом оголошено ухвалу про закриття підготовчого провадження по справі та призначення розгляду справи по суті на 03.10.2019, яка занесена до протоколу судового засідання.
В судовому засіданні 03.10.2019 представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити повністю з посиланням на наступне.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період з 01.10.2018 по 31.10.2018 позивач відпустив лікарські засоби на загальну суму 19 767,63 грн. на підставі договору про відшкодування витрат, понесених у зв'язку з відпуском лікарських засобів, вартість яких повністю чи частково відшкодовується № 2 від 15.02.2018, вартість яких, в свою чергу, відповідач, як правонаступник Комунального закладу Сквирської районної ради «Скврський центр первинної медико-санітарної допомоги», зобов'язаний відшкодувати позивачу.
Проте, відповідач, в порушення норм чинного законодавства України, не відшкодував витрати, понесені позивачем.
Враховуючи наявну заборгованість відповідача, позивач звернувся до Господарського суду Київської області із позовною заявою про стягнення суми основного боргу у розмірі 19 767,63 грн., 247,53 грн. 3% річних, 1 414,13 грн. інфляційних втрат та 2 970,33 грн. нарахованої пені.
В свою чергу, представник відповідача в даному судовому засіданні надав усні заперечення щодо позову, відповідно до яких просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, обґрунтовуючи це наступним.
Відповідач стверджує, що позивачем не виконанні обов'язки щодо направлення звітів щодо реалізації лікарських засобів, а також Комунальне некомерційне підприємство Сквирської районної ради “Сквирський районний центр первинної медико-санітарної допомоги” зазначає, що зазначений договір припинив свою дію 18.10.2019, у зв'язку із розірванням за взаємною згодою сторін. Враховуючи вищенаведені обставини, відповідач вважає зазначений позов безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.
03.10.2019 в судовому засіданні судом заслухано промову позивача та відповідача у судових дебатах.
Приймаючи до уваги, що сторони скористалися наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до норм Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 03.10.2019 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, -
15.02.2018 між Комунальним закладом Сквирської районної ради «Сквирський центр первинної медико-санітарної допомоги» (далі - сторона-1), правонаступником якого є Комунальне некомерційне підприємство Сквирської районної ради “Сквирський районний центр первинної медико-санітарної допомоги” (далі - відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київфарм» (далі - сторона 2, позивач) укладено договір про відшкодування витрат, понесених у зв'язку з відпуском лікарських засобів, вартість яких повністю чи частково відшкодовується № 2 (далі договір-1). Пунктом 1.1 якого сторони узгодили, що «Сторона 1» відшкодовує «Стороні 2» витрати, понесені останнім у зв'язку з відпуском лікарських засобів, вартість яких повністю чи часткового відшкодовується згідно постанови Кабінету Міністрів України від 09.11.2016 р. № 863 «Про запровадження відшкодування вартості лікарських засобів», розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 26.01.2018 року «Про розподіл субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам та відшкодування вартості лікарських засобів для лікування окремих захворювань».
Відповідно до п. 1.2 договору-1, відпуск лікарських засобів, що підлягають відшкодуванню, буде відбуватися за рецептами лікарів виписаних закладами охорони здоров'я незалежно від форми власності за місцем надання медичної допомоги пацієнту на рецептурних бланках форми №1 в аптечних закладах за адресою: Аптека № 16 - вул. Ювілейна, 17, м. Сквира, Київської області та Аптека №20 - вул. Соборна, 22А, м. Сквира, Київської області.
Згідно п.2.1.1. договору-1, сторона 1, взяла на себе зобов'язання в п'ятиденний термін після отримання звіту про відпущені лікарські засоби, вартість яких підлягає повному або частковому відшкодуванню згідно форми встановленої у додатку до Порядку відшкодування вартості лікарських засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 березня 2017 року № 152 “Про забезпечення доступності лікарських засобів” (далі - Порядок відшкодування лікарських засобів), відшкодовує витрати Стороні - 2, понесені у зв'язку з відпуском лікарських засобів.
Згідно п. 2.2.7 договору-1, позивач зобов'язався подавати стороні-1 звіт двічі на місяць, а саме: 15 числа поточного місяця (або першого робочого дня після 15 числа якщо 15 число припадає на вихідний) та 1-го робочого дня наступного місяця та 1-го робочого дня наступного місяця, а в грудні - додатково до 24 числа звітного місяця.
Відповідно до п. 3.2 договору-1, сторона-1 зобов'язується відшкодувати позивачу витрати, понесені останнім в зв'язку з реалізацією лікарських засобів, передбачених п. 1.1., відповідно до поданих Звітів.
Відшкодування зазначеної в звіті суми здійснюється стороною-1 протягом 5 днів з моменту надання позивачем такого Звіту (п. 3.2 Договору-1).
За твердженнями позивача, останнім було відпущено лікарські засоби за період з 01.10.2018 року по 14.10.2018 року в сумі 18 053,40 та за період з 15.10.2018 року по 31.10.2018 року в сумі 1 714,23 грн. за наслідками чого було складено звіти на загальну суму 19 767,63 грн. Зазначені звіти позивачем долучено до матеріалів справи в копіях.
В свою чергу, стороною-1 (Комунальним закладом Сквирської районної ради «Сквирський центр первинної медико-санітарної допомоги»), вартість відпущених позивачем ліків за зазначений період не відшкодовано.
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2018.
Судом встановлено, що 18.10.2018 між Комунальним закладом Сквирської районної ради «Сквирський центр первинної медико-санітарної допомоги» (сторона-1) та позивачем підписано додаткову угоду № 1 до договору, в якій сторони дійшли згоди розірвати договір про відшкодування витрат, понесених у зв'язку з відпуском лікарських засобів, вартість яких повністю чи частково відшкодовується № 2 від 15.02.2018 року. Додаткова угода вступає в дію з 18.10.2018 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
З урахуванням вищенаведеного, судом прийнято до уваги, що договір про відшкодування витрат, понесених у зв'язку з відпуском лікарських засобів, вартість яких повністю чи частково відшкодовується № 2 від 15.02.2018 року розірвано за взаємною згодою сторін з 18.10.2018 року.
31.10.2018 між Комунальним некомерційним підприємством Сквирської районної ради “Сквирський районний центр первинної медико-санітарної допомоги” (далі - сторона-3, відповідач), Товариством з обмеженою відповідальністю «Київфарм» (далі - сторона 2, позивач) та Сквирською районною державною адміністрацією (далі - сторона-1) укладено договір про відшкодування витрат, понесених у зв'язку з відпуском лікарських засобів, вартість яких повністю чи частково відшкодовується № 2 (далі - договір-2).
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором надання послуг.
Згідно статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Позивачем, було відпущено лікарські засоби за період з 01.10.2018 року по 14.10.2018 року на суму 18 053,40 грн. та за період з 15.10.2018 року по 31.10.2018 року на суму 1 714,23 грн.
Наразі, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що, починаючи з 18.10.2018, договір про відшкодування витрат, понесених у зв'язку з відпуском лікарських засобів, вартість яких повністю чи частково відшкодовується № 2 від 15.02.2018 року (договір -1) розірвано за взаємною згодою сторін. А отже, вимога позивача щодо відшкодування відпущених лікарських засобів по договору-1 за період з 18.10.2018, тобто після дати розірвання договору, є по за межами зазначеної угоди.
Також, судом враховано долучений позивачем договір-2, укладений 31.10.2018 між Комунальним некомерційним підприємством Сквирської районної ради “Сквирський районний центр первинної медико-санітарної допомоги” (відповідач), Товариством з обмеженою відповідальністю «Київфарм» (позивач) та Сквирською районною державною адміністрацією.
Разом із тим, суд не приймає до уваги зазначений договір, як належну підставу, у розумінні норм ст.11 Цивільного Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків щодо заявлених позовних вимог, оскільки договір-2 набрав чинності з моменту його підписання (31.10.2018), а період за який позивач просить йому відшкодувати відпуск лікарських засобів є до 31.10.2018.
Відповідно до ч. 1 ст. 104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.
Згідно з ч. 1 ст. 106 ЦК України, злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.
Судом досліджено та встановлено, що рішенням сесії Сквирської районної ради від 26.06.2018 № 07-24-07 Комунальний заклад Сквирської районної ради «Сквирський центр первинної медико-санітарної допомоги» вирішено реорганізувати шляхом перетворення його у Комунальне некомерційне підприємство Сквирської районної ради “Сквирський районний центр первинної медико-санітарної допомоги”.
Відповідно до ч. 5 ст. 104 ЦК України, у разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Як вбачається із відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, діяльність Комунального закладу Сквирської районної ради «Сквирський центр первинної медико-санітарної допомоги» припинено 23.10.2018, а Комунальне некомерційне підприємство Сквирської районної ради “Сквирський районний центр первинної медико-санітарної допомоги” зареєстроване в державному реєстрі 23.10.2018.
Перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи(ст. 108 ЦК України).
Комунальне некомерційне підприємство Сквирської районної ради “Сквирський районний центр первинної медико-санітарної допомоги” є правонаступником Комунального закладу Сквирської районної ради «Сквирський центр первинної медико-санітарної допомоги», про що зазначено в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
З урахуванням норм чинного законодавства України, а також фактичних обставин справи, судом встановлено, що починаючи з 23.10.2018 до Комунального некомерційного підприємства Сквирської районної ради “Сквирський районний центр первинної медико-санітарної допомоги” перейшли усі права та обов'язки Комунального закладу Сквирської районної ради «Сквирський центр первинної медико-санітарної допомоги».
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Згідно п. 2.2.7 договору-1, позивач зобов'язався подавати стороні-1 звіт двічі на місяць, а саме: 15 числа поточного місяця (або першого робочого дня після 15 числа якщо 15 число припадає на вихідний) та 1-го робочого дня наступного місяця та 1-го робочого дня наступного місяця, а в грудні - додатково до 24 числа звітного місяця.
Наразі, судом наголошується, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази направлення звітів за період з 01.10.2018 року по 14.10.2018 року та за період з 15.10.2018 року по 18.10.2018 року, як Комунальному закладу Сквирської районної ради «Сквирський центр первинної медико-санітарної допомоги» так і його правонаступнику, відповідачу у справі, Комунальному некомерційному підприємству Сквирської районної ради “Сквирський районний центр первинної медико-санітарної допомоги”.
При цьому, суд критично розцінює копію електронного відправлення від 17.10.2018 із зазначеним вкладенням: "Реєстр 01-14 10.xls", надану позивачем в якості доказу на підтвердження направлення відповідачу звітів, оскільки із даного доказу не можливо встановити його достовірність; кому саме було направлено зазначений лист, а також, що саме знаходилось у вкладенні до цього листа; та яким чином в ньому містилась інформація щодо ліків, відпущених 18.10.2018. Одночасно, відповідачем в судовому засіданні надано заперечення щодо отримання звітів в електронному вигляді. Протилежного суду не доведено, належних та допустимих доказів направлення звітів, в розумінні ст. ст. 74, 76-77 ГПК України та в строки, встановлені договором, позивачем не долучено.
Під час розгляду справи, позивачем направлено поштою відповідачу лист-вимогу № 139 від 19.08.2019 разом із звітами за період з 01.10.2018 по 14.10.2018 та за період з 15.10.2018 по 31.10.2018. На доказ чого долучено до матерілаів справи копії вимоги та доказів направлення поштового відправлення.
Відповідно до п. 3.2 договору-1, сторона-1 зобов'язується відшкодувати позивачу витрати, понесені останнім в зв'язку з реалізацією лікарських засобів, передбачених п. 1.1., відповідно до поданих Звітів. Відшкодування зазначеної в звіті суми здійснюється стороною-1 протягом 5 днів з моменту надання позивачем такого Звіту (п. 3.2 Договору).
З огляду на визначений умовами договору порядок здійснення відшкодування (протягом 5 днів з моменту надання позивачем звіту), а також, враховуючи відсутність належних та допустимих доказів направлення або вручення відповідачу звітів, господарським судом встановлено, що на момент звернення позивачем із даним позовом до суду строк оплати ще не настав.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Враховуючи вищенаведене у сукупності, приймаючи до уваги відсутність доказів направлення звітів відповідачу, твердження позивача щодо безпідставності не відшкодування відповідачем грошових коштів за відпущені лікарські засоби спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.
За таких обставин, виходячи з вищенаведеного у сукупності, суд дійшов висновку щодо юридичної неспроможності та необґрунтованості позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Київфарм” щодо відшкодування витрат, понесених у зв'язку із відпуском лікарських засобів та відсутності підстав для їх задоволення.
З огляду на те, що суд відмовляє у задоволенні заявлених позовних вимог щодо основної заборгованості, тому вимоги щодо 3% річних, інфляційних втрат та нарахованої пені, які є похідними від неї, судом не розглядаються.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
Всі інші клопотання, заяви, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.
Судовий збір згідно з приписами ст.129 Господарського процесуального кодексу України залишається за позивачем.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. В задоволенні позовних вимог відмовити.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено та підписано 15.10.2019.
Суддя Л.В. Сокуренко