ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.10.2019Справа № 910/11344/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д. С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
до Акціонерного товариства "РВС Банк"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватне підприємство "Електрофарфор 2000"
про стягнення 182 062,18 грн.
за участі представників:
від позивача: Буркова О. М., за довіреністю,
від відповідача: Бабенко Ю. В., адвокат,
від третьої особи: не з'явився
Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "РВС Банк" про стягнення 182 062,18 грн.,з яких: 157 080,00 грн. основного боргу, 17 907,12 грн. інфляційних втрат та 7 075,06 грн. три проценти річних, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач не здійснив свої зобов'язання з виплати позивачу грошових коштів за банківською гарантією № 4004-17Г від 01.08.2017.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та встановлено строк для подання клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, а саме: відповідачу протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, а позивачу - не пізніше 5 днів з дня отримання відзиву.
Ухвалою суду від 23.09.2019 задоволено клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
У відзиві на позов відповідач посилався на те, що третя особа виконала зобов'язання за договором, у забезпечення виконання якого видавалася банківська гарантія, а відтак відсутні підстави для сплати гарантії. Крім того, третьою особою сплачено позивачу пеню за порушення строків поставки продукції за договором, а відтак, оскільки третя особа виконала умови договору, нарахування компенсаційних виплат є безпідставним.
У відповіді на відзив позивач зазначив, що гарантією покриті всі вимоги позивача щодо виконання третьою особою усіх зобов'язань за договором без виключень, а тому порушення третьою особою строків поставки продукції є підставою для стягнення суми гарантії. При цьому, одночасне стягнення неустойки та банківської гарантії не суперечить вимогам чинного законодавства.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
07.08.2017 між позивачем, як покупцем, та третьою особою, як постачальником, укладено договір № 04-1/2191-17 поставки (разом із додатковими угодами - договір), за умовами якого останній зобов'язався поставити та передати у власність покупцю продукцію - по лоту 4 - роз'єднувачі 220 кВ за ціною, з характеристиками (якістю), у порядку та строки, що визначаються у додатку 1 до договору, в інших умовах договору (надалі - продукція), а також надати на свій ризик послуги шеф-монтажу (виконання постачальником організаційно-технічного керівництва під час монтажу продукції у ході її встановлення на об'єкті покупця та нагляду за таким монтажем) за переліком, в обсягах згідно з додатком 1 до договору (надалі - послуги), а покупець зобов'язується здійснити оплату належно поставленої продукції, належно наданої послуги на умовах договору.
Згідно з пунктом 5.1 договору постачальник надає (не пізніше визначеного чинним законодавством України строку) покупцю забезпечення виконання договору у вигляді безумовної і безвідкличної банківської гарантії, оформленої на паперовому носії. Розмір забезпечення виконання договору (розмір банківської гарантії) становить 157 080 грн.
Умовами пункту 5.2 договору (у редакції додаткової угоди від 04.09.2017 № 1) закріплено, що банківська гарантія є чинною від дня її видачі та протягом строку, на який вона видана (строк дії банківської гарантії закінчується через 7 банківських днів після закінчення строку дії договору, в забезпечення якого її видано): 29.01.2018. У разі продовження строку дії договору постачальник зобов'язаний продовжити (в порядку, визначеному згідно з змінами у договорі) строк дії банківської гарантії на строк продовження строку дії договору.
Із метою забезпечення виконання третьою особою зобов'язань за договором, 01.08.2017 відповідач надав на користь позивача гарантію виконання зобов'язань № 9 4004-17Г, за якою банк безумовно, тобто за першою вимогою бенефіціара (позивача) без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов, та безвідклично прийняв на себе зобов'язання заплатити позивачу протягом 10 робочих днів з моменту отримання письмової вимоги позивача, передбаченою цією гарантією, грошову суму, що не перевищує 157 080 грн. у випадку порушення третьою особою зобов'язань за договором.
Ця гарантія набирає чинності з моменту підписання і залишається дійсною до 29.01.2018 та будь-яка вимога стосовно неї повинна бути одержана гарантом у цей період.
Згідно з пунктом 6.1 договору та пункту 2.11 специфікації, що є додатком № 1 до договору третя особа здійснює поставку продукції відповідно до додатку 1 до договору, інших умов договору, але не пізніше 30.11.2017 року.
Із матеріалів справи вбачається, що третя особа виконала поставку продукції 01.12.2017 на загальну суму 783 000 грн., а іншу частину продукції на загальну суму 2 349000 поставила 04.12.2017, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі до договору, підписаними сторонами.
У відповідь на претензію позивача від 29.01.2018 № 01/3616 третя особа платіжним дорученням від 15.02.2018 № 1003 перерахувала на користь позивача 10179 грн. штрафних санкцій за прострочення строків постачання продукції.
Внаслідок порушенням третьою особою зобов'язань за договором, позивач звернувся до відповідача з вимогою від 25.01.2018 № 01/3324 щодо сплати грошової суми за гарантією, яка отримана відповідачем 29.01.2018, тобто у строки, встановлені в гарантії.
Однак відповідач листом від 13.02.2018 № 196/18-55 у задоволенні вимоги позивача відмовив, грошові кошти за гарантією не сплатив.
За приписами статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно зі статтями 11, 509 ЦК України зобов'язання виникають, зокрема, з договору чи іншого правочину.
Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України гарантія є видом забезпечення виконання зобов'язання.
Згідно зі статтею 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.Частинами 1, 2, 3 статті 563 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії; вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі, до якої додаються документи, зазначені у гарантії, та вказується, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією.
Загальний порядок, умови надання та отримання банками гарантій/контргарантій та їх виконання урегульований Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою Правління Національного банку України № 639 від 15.12.2004, відповідно до підпункту 9 пункту 3 якого гарантія - спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Зобов'язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії.
Згідно з підпунктом 8 пункту 3 зазначеного Положення гарантійний випадок - одержання банком-гарантом/банком-контргарантом вимоги бенефіціара, що становить належне представлення, протягом строку дії або до дати закінчення дії гарантії/контргарантії, що свідчить про порушення принципалом базових відносин.За змістом виданої відповідачем гарантії гарант безумовно, тобто за першою вимогою бенефіціара без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов, та безвідклично приймає на себе зобов'язання заплатити бенефіціару протягом 10-ти робочих днів з моменту отримання письмової вимоги бенефіціара, передбаченою цією гарантією, грошову суму, що не перевищує 157080 грн. у випадку порушення принципалом зобов'язань за договором.
При цьому, зі змісту виданої відповідачем гарантії не вбачається, яке саме порушення принципалом зобов'язання за договором поставки забезпечується ним як гарантом. Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 Цивільного кодексу України (стаття 663 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Беручи до уваги, що своєчасність поставки товару постачальником є критерієм належності виконання зобов'язання з поставки товару, то пропущення постачальником встановленого в договорі строку поставки товару свідчить про порушенням зобов'язання з поставки товару.
Судом встановлено, що третя особа поставку товару позивачу здійснила несвоєчасно, поставивши товар лише 01.12.2017 та 04.12.2017, замість обумовленого договором поставки строку 30.11.2017, у зв'язку з чим третьою особою сплачено на вимогу позивача 10179 грн. штрафних санкцій.
Відтак, оскільки істотними умовами договору поставки є предмет, ціна та строк поставки, то забезпечення відповідачем за банківською гарантією належного виконання умов договору поставки включає в себе, зокрема, здійснення поставки товару у вставлені договором строки.
Отже, відповідач як гарант за виданою ним банківською гарантією забезпечив саме належне виконання третьою особою зобов'язання з поставки товару за договором, тобто в обсязі, порядку та у строки, встановлені договором поставки, оскільки в гарантії не конкретизовано, яке саме порушення зобов'язання за договором поставки забезпечується.
Таким чином, позивач набув права вимоги до відповідача у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язання третьою особою, а відповідач зобов'язаний сплатити кошти у разі настання гарантійного випадку - порушення третьою особою зобов'язань за договором, зокрема і у разі прострочення поставки товару.
Ураховуючи те, що гарантійний випадок за наданою відповідачем гарантією є таким, що настав, оскільки факт порушення третьою особою виконання зобов'язання зі своєчасної поставки товару є доведеним та визнаним самим постачальником, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу грошову суму відповідно до умов виданої ним гарантії у розмірі 157080 грн.
При цьому, зміст гарантії не містить застережень, які б ставили в залежність виплату банком гарантії від кількості днів прострочення боржником виконання основного зобов'язання, що спростовує відповідні посилання відповідача.
Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 17907,12 грн. інфляційних втрат та 7075,06 грн. трьох процентів річних.
За змістом статей 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника щодо такої сплати.
Згідно із частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення.
Здійснивши перерахунок заявлених позивачем до стягнення сум компенсаційних виплат, нарахованих на суму банківської гарантії, останні підлягають стягненню з відповідача у межах заявлених позивачем сум, а тому позов у цій частині також підлягає задоволенню.
Водночас, суд відхиляє доводи відповідача про відсутність підстав для стягнення гарантії із нарахованими компенсаційними виплатами внаслідок сплати третьою особою штрафних санкцій за несвоєчасну поставку товару, оскільки за своєю правовою природою гарантія має автономний (незалежний) характер від основного зобов'язання, у зв'язку з чим сплата принципалом (постачальником) відповідно до умов договору поставки штрафних санкцій за порушення строків поставки товару не виключає обов'язку гаранта сплатити кредитору грошову суму за гарантією, оскільки сама по собі сплата постачальником штрафних санкцій за договором не усуває факту допущеного порушення зобов'язання та не позбавляє кредитора права на задоволення своїх вимог за рахунок гарантії. Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України у зв'язку з задоволенням позову покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241, 252 ГПК України, суд
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" задовольнити повністю.
Стягнути з Акціонерного товариства "РВС Банк" (04071, м. Київ, вул. Введенська, 29/58; ідентифікаційний код 39849797) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25; ідентифікаційний код 00100227) 157080 (сто п'ятдесят сім тисяч вісімдесят) грн. основного боргу, 17907 (сімнадцять тисяч дев'ятсот сім) грн. 12 коп. інфляційних втрат, 7075 (сім тисяч сімдесят п'ять) грн. 06 коп. трьох процентів річних, а також 2790 (дві тисячі сімсот дев'яносто) грн. 93 коп. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено: 15.10.2019.
Суддя К.В. Полякова