ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.10.2019Справа № 912/1242/19
За позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "АГРО ВІТА ЛМ"
до 1) Прокуратури Кіровоградської області 2) Головного управління національної поліції в Кіровоградській 3) Державної казначейської служби України
про відшкодування 1164839,7 грн.
Суддя Сташків Р.Б.
Секретар судового засідання Гукун Н.В.
Представники сторін:
від позивача - Шведов С.П.
від відповідача-1 - Володіна А.Г.
від відповідача-2 - Тарасенко Я.І.
від відповідача-3 - не з'явився.
На розгляд Господарського суду міста Києва за підсудністю з Господарського суду Кіровоградської області передано указану позовну заяву про стягнення за рахунок коштів Державного бюджету України матеріальної шкоди у сумі, що дорівнює ціні позову, у зв'язку зі спричиненням позивачу цієї шкоди у кримінальному провадженні, яке неналежним чином розслідується та не доходить свого логічного завершення щодо встановлення винних осіб та притягнення їх до відповідальності.
Відповідач-1 вимоги позову відхиляє, оскільки на його переконання не доведено ані факту нанесення шкоди саме посадовими особами відповідачів, ані незаконності дій/бездіяльності посадових осіб відповідачів, ані причинного зв'язку між незаконними діями/бездіяльністю посадових осіб відповідачів та шкодою, про відшкодування якої заявлено позов (незаконним привласнення колишнім керівництвом Позивача майна підприємства). Крім того, Відповідач-1 вважає себе належним відповідачем у справі, позаяк за ст. 1173 ЦК України шкода підлягає відшкодуванню державою, а не правоохоронним органом.
Відповідач-2 також вимоги позову відхиляє з тих же причин, що і Відповідач-1.
У відповіді на відзив Відповідача-2 Позивач просить суд його залишити без розгляду як такий, що поданий з пропуском строку без клопотання про його поновлення.
Відповідач-2 проти цього заперечував, стверджуючи, що відзив подано в строк.
Судом досліджено наявні у справі докази отримання Відповідачами ухвали та встановлено, що відзиви обома Відповідачами було подано в строк, тому клопотання Позивача про залишення без розгляду відзиву Відповідача-2 судом відхилено відповідною протокольною ухвалою.
Також судом протокольною ухвалою було відхилено клопотання Відповідача-1 про зупинення провадження у даній справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №916/1423/17, оскільки надані пояснення та зібрані докази дозволяють суду вирішити справу. У подальшому, з відкритих відомостей, що були розміщені у ЄДРСР 10.09.2019, суду стало відомо, що на момент розгляду вказаного клопотання про зупинення та ухвалення по ньому рішення, Велика Палата Верховного Суду 03.09.2019 вже винесла постанову у справі №916/1423/17.
У відповіді на відзив Відповідача-1 по суті його доводів, Позивач зауважив, що доводи Відповідача-1 вважає безпідставними, так як сплинув строк для притягнення винних до кримінальної відповідальності, і при цьому, досудове розслідування фактично не проводиться, слідчі дії та процесуальні рішення спрямовані на притягнення винних до відповідальності - не приймаються, скарги та клопотання потерпілої сторони залишаються поза увагою слідства. При цьому, Позивач наголошує, що про подвійне відшкодування збитків не йдеться, так як цивільного позову у кримінальному провадженні він не заявляв.
Щодо причинного зв'язку між бездіяльністю органів досудового розслідування та невідшкодуванням Позивачу матеріальних збитків, то за доводами Позивача такий зв'язок полягає у тому, що внаслідок системної бездіяльності органу досудового розслідування та відсутності належного процесуального контролю з боку прокуратури сплив строк притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності, та як наслідок, Позивач позбавлений можливості відшкодування завданих збитків в рамках кримінального провадження.
Відповідач-3 про розгляд справи повідомлявся належним чином, проте відзиву на позов не подав, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 ГПК України та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, які були направлені до суду та приймали участь у судових засіданнях, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд
Позивач є потерпілим у кримінальному провадженні №12015120210000349 від 02.12.2015, що розслідується СВ Новгородківського ВП Долинського ВП ГУНП в Кіровоградській області за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України, за фактом незаконного привласнення колишнім керівництвом Позивача майна підприємства.
Висновком експерта №1538/1539/17-27 від 30.11.2017 за результатами проведення судової економічної експертизи у кримінальному провадженні №12015120210000349 встановлено, що: «з рахунку ПСП «Червона Калина» (попередня назва Позивача) № НОМЕР_1 в ПАТ КБ «Приватбанк», доступ до якого відповідно до карти зі зразками підписів і відбитку печатки мав керівник підприємства ОСОБА_1 (інформація ПАТ КБ «Приватбанк» 09.10.2017 №20.1.0.0.0/7-20171003/2456), у період з 24.03.2014 по 03.11.2014 включно із використанням на базі мережі платіжної системи Інтернет-банкінг Приват-24 (вид операції - поповнення карт юридичною особою) на карту з реквізитам # НОМЕР_2 ИПН НОМЕР_3 з призначенням «поворотно-фінансова допомога ОСОБА_1 зг.дог. бн від 24.03.2014 без ПДВ» здійснено переведення безготівкових грошових коштів на загальну суму 646000 грн., та з допомогою платіжного засобу/інструменту - платіжної картки «Ключ до рахунку» № НОМЕР_4 , яку ПАТ КБ «Приватбанк» відкрито на керівника підприємства ПСП «Червона Калина» ОСОБА_1 (інформація ПАТ «Приватбанк» від 09.10.2017 №20.1.0.0.0/7-20171003/2456), яка дає прямий доступ до поточного рахунку підприємства, у період з 01.10.2013 по 09.11.2014 з рахунку «Червона Калина» № НОМЕР_1 здійснено видачу готівкових коштів (вид операції - розрахунки по банкоматам, розрахунки по еквайрингу) на загальну суму 451500 грн., всього перераховано/видано з рахунку у період з 01.10.2013 по 09.11.2014 на загальну суму 1097500 грн., з яких висновком судово-економічної експертизи від 21.09.2017 №388/389/17-27 документально підтверджено зняття з рахунку на загальну с 1053360 грн., в якості поворотної фінансової допомоги.»
Вказаний висновок, а також висновок експерта №388/389/17-27 від 21.09.2017 (експертом встановлено наявність документального підтвердження факту зняття грошових коштів з розрахункового рахунку № НОМЕР_1 ПСП «Червона Калина» (попередня назва Позивача) в якості поворотно-фінансової допомоги в період з 01.02.2013 по 31.12.2014 на загальну суму 1053360 грн.; ким здійснено - експерт встановити не зміг за відсутності необхідних документів) залучені до матеріалів справи.
Також, у кримінальному провадженні №12015120210000349 призначалася судова почеркознавча експертиза, висновком якої (№138 від 28.07.2016) встановлено, що на частині документів (точний перелік наведено у висновку), на підставі яких від Позивача були перераховані вказані вище кошти, дійсно були вчинені підписи його колишнім директором (копія висновку у справі).
Крім того, на підтвердження вартості незаконно привласнених колишнім керівництвом Позивача матеріальних цінностей (дизпаливо), останній також надав суду копію висновку судової товарознавчої експертизи №17-340 від 15.05.2017 про встановлення вартості дизельного палива.
Позивач стверджує, що досудове розслідування описаних вище злочинів (привласнення колишнім керівництвом Позивача майна підприємства) здійснюються неналежним чином, зокрема, щодо незаконного привласнених матеріальних цінностей (дизпалива) відомості у ЄРДР були внесені тільки після зобов'язання до цього ухвалою суду службових осіб прокуратури (копія ухвали залучена до справи), а всі скарги Позивача на неналежне досудове розслідування у кримінальному провадженні №12015120210000349 хоча і були визнані обґрунтованими та задовольнялися судом (копії ухвал суду та листів-відповідей слідчого органу також у справі), проте не активізували досудове розслідування належним чином, оскільки воно і досі не завершено, до суду не передано, винних осіб до відповідальності не притягнуто.
Позивач вважає, що, враховуючи правову кваліфікацію, по якій на даний момент ведеться досудове розслідування (ч. 1 ст. 191 КК України, злочин середньої тяжкості, ч. 3 ст. 12 КК України) та вимоги п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України (особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло 5 років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості), а також те, що злочини були вчинені у 2013-2014 роках, то враховуючи описану вище неналежну процесуальну активність у кримінальному провадження, можна дійти переконання про умисне затягування розслідування з метою подальшого закриття кримінального провадження внаслідок звільнення винних від відповідальності та відшкодування заподіяних злочином збитків у зв'язку із закінченням строків давності.
Позивач зазначає, що ним, як потерпілою стороною, були вжиті всі можливі процесуальні засоби захисту своїх прав та інтересів, передбачених КПК України щодо спонукання Відповідачів 1 та 2 (прокуратура та управління національної поліції) до виконання своїх обов'язків і завдань кримінального провадження.
На переконання Позивача причиною того, що на даний час неможливо відшкодувати йому завдану майнову шкоду в сумі 1164839,70 грн. у встановленому КПК України порядку за винних осіб, сукупність умисних дій: тяганина та бездіяльність відповідних посадових осіб Відповідачів 1 та 2 у кримінальному провадженні; порушення строків проведення досудового розслідування та прийняття процесуальних рішень; нехтування скарг та клопотань Позивача; нехтування численних судових рішень; бездіяльність щодо притягнення до кримінальної відповідальності осіб протягом 4 (чотирьох) років, що, з урахуванням моменту вчинення злочинів є граничним строком давності притягнення до кримінальної відповідальності згідно правової кваліфікації, за якою на момент проводиться досудове розслідування, і все це за обставин фактичного встановлення у кримінальному провадженні як події злочину, так і завдання ним майнової шкоди Позивачу у розмірі 1164839,70 грн.
Позивач вважає, що за викладених обставин та враховуючи, що завдана злочином шкода у вказаному кримінальному провадженні, підтверджена експертним шляхом, не відшкодована внаслідок наведеної тривалої та системної бездіяльності, протиправність якої неодноразово підтверджена судовими рішеннями, що набрали законної сили, то належним і єдиним на даний час ефективним засобом юридичного захисту прав та законних інтересів Позивача є відшкодування вказаної шкоди державою відповідно до вимог ст. 1173, 1174, ч. 6 ст. 1176 ЦК України.
Разом з цим, до вказаних вище доводів позову щодо завдання Позивачу шкоди незаконною бездіяльністю Відповідача-1, як органу прокуратури, та Відповідача-2, як органу досудового розслідування, суд ставиться критично з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 6 ст. 1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.
Так, стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
При цьому, за приписами ст. 1173, 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади або його посадовою чи службовою особою, при здійсненні органом або указаною особою своїх повноважень, відшкодовується державою, незалежно від вини цих органів або особи.
Таким чином, на відміну від загальної норми ст. 1166 ЦК України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини), спеціальні норми ст. 1173, 1174 ЦК України допускають обґрунтованість відшкодування шкоди незалежно від вини державних органів або їх посадових чи службових осіб, тобто, за наявності трьох елементів складу цивільного правопорушення - протиправної поведінки у вигляді незаконних рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади чи його посадових або службових осіб, збитків та їх розміру, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками.
Важливим елементом доказування наявності збитків (розміру шкоди) є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
За умови відсутності вказаних трьох елементів цивільно-правова відповідальність держави у вигляді відшкодування шкоди не настає.
Застосовуючи вказані вище визначені законом критерії для оцінки, чи було Відповідачами 1 та 2 завдано Позивачу матеріальної шкоди у сумі, що дорівнює ціні позову, суд дійшов висновку про недоведеність Позивачем усіх трьох елементів складу цивільного правопорушення.
А саме, хоча Позивачем і доведено суду належними доказами, що службові особи Відповідачів 1 та 2 здійснювали свої посадові обов'язки неналежним чином (відповідні копії ухвал слідчих суддів про визнання незаконною бездіяльності групи слідчих, про зобов'язання їх до вчиненні дій та про зобов'язання службових осіб прокуратури до вчинення дій залучені до справи, і також до справи залучені листи слідчих та прокуратури та звернення Позивача), проте не доведено причинного зв'язку між протиправною поведінкою посадових осіб Відповідачів 1 та 2 і спричиненням Позивачу заявлених ним до відшкодування збитків у сумі 1164839,7 грн.
Зокрема, з матеріалів справи та мотивування позову вбачається, що Позивач є потерпілим у кримінальному провадженні №12015120210000349 від 02.12.2015, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України - за фактом незаконного привласнення колишнім керівництвом Позивача майна підприємства.
Тобто, сам Позивач стверджує, що є предметом доведення у кримінальному провадженні №12015120210000349, що збитки були йому завдані його колишнім керівництвом, що незаконно заволоділо майном Позивача (дизпаливом і коштами).
При цьому, наданими судовими експертизами, які призначалися у кримінальному провадженні №12015120210000349, Позивач також підтверджує, що йому було завдано збитків на спірну суму саме зі сторони колишнього керівництва, стягнення з держави суми збитків по суті обґрунтовує тим, що на думку Позивача через надто довге та не ефективне розслідування Відповідачами 1 та 2 вказаного кримінального провадження, Позивач відшкодувати кошти за рахунок особи, яка вчинила злочин, вже не зможе. Але така підстава для відшкодування, як припущення щодо неможливості відшкодувати шкоду з винної у кримінальному провадженні особи - не є підставою для відшкодування шкоди державою за ст. 1166, 1173, 1173 і 1176 ГПК України.
Отже, з наведених вище встановлених судом обставин не вбачається, що збитки (матеріальна шкода) у сумі 1164839,7 грн. спричинені Позивачу саме протиправними діями та бездіяльністю Відповідачів 1 та 2 (їх посадових і службових осіб), а саме: не доведено причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, тобто, не доведено заподіяння збитків Відповідачами 1 і 2 Позивачу.
Відтак, з огляну на все наведене, підстави для задоволення позову у суду відсутні, тому суд у позові відмовляє.
Інші доводи та заперечення сторін судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору (відмову в позові з наведених вище підстав) впливу не мають.
Окремо, суд зазначає, що Відповідач-1 усупереч твердженням останнього, був належним відповідачем у справі. Так, хоча за ст. 1173 ЦК України шкода підлягає відшкодуванню саме державою (тобто, державою в особі Державної казначейської служби України, Відповідача-3), а не правоохоронним органом (Відповідачами 1 та 2), але саме протиправність дій та бездіяльності правоохоронного органу, та спричинення такими діями і бездіяльністю збитків Позивачу у заявленому ним розмірі, і були предметом доказування у даній справі, а отже, Відповідач-1 був одним з належних відповідачів за заявленим позовом.
Керуючись ст.ст. 86, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд
У позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.
Повне рішення складено 16.10.2019
Суддя Сташків Р.Б.