про повернення заяви про забезпечення доказів
16 жовтня 2019 року Справа № 915/2135/19
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., розглянувши матеріали заяви позивача про забезпечення доказів
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАВИТА-С» (код ЄДРПОУ 39085584, 68500, Одеська область, Тарутинський район, смт. Тарутине, вул. Червона, буд. 3), представник позивача - адвокат Стоянов К.С. ( АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 )
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІНТУР-ЕКС» (код ЄДРПОУ 25380435, 54001, м. Миколаїв, вул. Мала Морська, буд. 25, кв. 24)
третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «ІСТ ОІЛС УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 37089765, 68001, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Праці, буд. 8, оф. 32/3
про: зобов'язання повернути зерно,
встановив:
15.10.2019 позивач звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою від 11.10.2019 до відповідача про зобов'язання повернути законному володільцю зерно кукурудзи врожаю 2018 року, поставлене у грудні 2018 року, в об'ємі 186,368 метричних тон, вартістю 777154,56 грн.
Разом із позовною заявою до господарського суду надійшла заява позивача про забезпечення доказів шляхом їх витребування у ТОВ «ГРІНТУР-ЕКС», а саме: надання інформації:
1.За яких підстав та відповідно на підставі яких товарно-супровідних документів вказані у переліку вантажні автомобілі заїхали на територію МТП, Зерновий термінал ТОВ «ГРІНТУР-ЕКС» в квоту ДП «САНТРЕЙД» в листопаді-грудні 2018 року?
2.Яким саме чином підприємством ДП «САНТРЕЙД» придбано, якщо придбано, зазначений вантаж кукурудзи, з ким та на підставі яких документів проводились розрахунки?
3.Де, на теперішній час, знаходиться майно компанії ТОВ «ГРАВИТА-С» вантажу кукурудзи ввезеного на термінал ТОВ «ГРІНТУР-ЕКС» в квоту ДП «САНТРЕЙД» в листопаді-грудні2018 року по вказаних, у вище зазначеному переліку, автомобілях підприємства ТОВ «ГРАВИТА-С».
Заяву обгрунтовано тим, що вказана інформація може підтвердити обставини, що на території зернового терміналу ТОВ "ГРІНТУР-ЕКС" було незаконно перереєстровано в квоту ДП "САНТРЕЙД" майно ТОВ "ГРАВИТА-С", а саме зерно кукурудзи врожаю 2018 року в грудні 2018 року, в об'ємі 186 т 368 кг загальною вартістю 777154,56 грн. ДП "ММПП" не володіє вказаною інформацією, а ТОВ "ГРІНТУР-ЕКС" та ДП "САНТРЕЙД" не відповідають на запити, що дає підстави припускати, що вказана інформація як засіб доказування може бути втрачений, та подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.10.2019, справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/2135/19 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.
Як визначено ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності і диспозитивності. Це означає, зокрема, що обов'язок доказування тих чи інших обставин лежить на стороні, а суд, крім випадків, встановлених цим Кодексом, не зобов'язаний збирати докази. (ч. 3 ст. 2, ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України)
Сприяння своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, подання всіх наявних доказів в порядку та строки, встановлені законом, віднесено статтею 42 ГПК України до обов'язку учасників справи.
В той же час, згідно ч. 2 ст. 14 ГПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, і відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням тих чи інших процесуальних дій.
Дослідивши матеріали заяви про забезпечення доказів, суд дійшов висновку про повернення заяви заявнику без розгляду з наступних підстав.
Статтею 110 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.
Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.
Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.
Забезпечення доказів до подання позовної заяви здійснюється судом першої інстанції за місцезнаходженням засобу доказування або за місцем, де повинна бути вчинена відповідна процесуальна дія. Забезпечення доказів після подання позовної заяви здійснюється судом, який розглядає справу.
Згідно вимог ч. 1 ст. 111 ГПК України, у заяві про забезпечення доказів зазначаються:
1) найменування суду, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) іншої сторони (сторін), якщо вона відома заявнику, а також якщо відомо відомості, що її ідентифікують: її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти;
4) докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні;
5) обґрунтування необхідності забезпечення доказів;
6) спосіб, у який заявник просить суд забезпечити докази, у разі необхідності - особу, у якої знаходяться докази;
7) перелік документів, що додаються до заяви.
Заява підписується заявником або його представником. До заяви, яка подана представником заявника, має бути додано документ, що підтверджує його повноваження.
За подання заяви про забезпечення доказів сплачується судовий збір у розмірі, встановленому законом. Документ, що підтверджує сплату судового збору, додається до заяви.
Суд, встановивши, що заяву про забезпечення доказів подано без додержання вимог цієї статті, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Заява позивача від 11.10.2019 про забезпечення доказів не відповідає приписам п.4 ч. 1 ст. 111 ГПК України.
Так, за приписами зазначеної норми забезпеченню підлягають докази, які існують та, які, відповідно, можна ідентифікувати за назвою, змістом, місцезнаходженням тощо.
Натомість, в заяві позивача йдеться про виготовлення нових доказів, які б містили інформацію, необхідну заявникові.
На підставі вищевикладеного та враховуючи, що позивачем не дотримано вимог п. 4 ч. 1 ст. 111 ГПК України, суд вважає заяву про забезпечення доказів такою, що підлягає поверненню заявнику без розгляду.
Керуючись ст. ст. 3, 12, 110, 111, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
1.Заяву про забезпечення доказів від 11.10.2019 повернути заявнику без розгляду.
2.Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
3.Апеляційна скарга на ухвалу суду подається в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України, п.п. 17.5 п. 17 Перехідних положень ГПК України.
Суддя В.О.Ржепецький