15 жовтня 2019 року Справа № 915/1001/18
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Семенчук Н.О.,
розглянувши матеріали скарги №б/н від 23.09.2019 Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк” на бездіяльність органу державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення у справі
за позовом: Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк”, 01001, м.Київ, пров. Шевченка, 12; адреса для листування: м.Херсон, вул.Театральна, 8
до відповідача: Державного підприємства “Миколаївський бронетанковий завод”, 54017, м.Миколаїв, вул. 1-а Слобідська, 120
про: стягнення 6 892 049,10 грн.
Орган ДВС: Головне територіальне управління юстиції у Миколаївській області, 54020, м.Миколаїв, вул.8 Березня, буд.107
Публічне акціонерне товариство “Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк” звернулось до Господарського суду Миколаївської області зі скаргою №б/н від 23.09.2019 в якій просить суд:
1. Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Сазонова Д.К. щодо не вчинення ним виконавчих дій для виконання рішення Господарського суду Миколаївської області №915/1001/18;
2. Зобов'язати державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївський області Сазонова Д.К. здійснити дії по примусовому виконанню рішення Господарського суду Миколаївської області №915/1001/18:
- забезпечити виконання вимог ст.30 Закону України «Про виконавче провадження», згідно вимог якої виконання всіх рішень про стягнення коштів з Державного підприємства “Миколаївський бронетанковий завод”, здійснювати у рамках зведеного виконавчого провадження із приєднанням до зведеного виконавчого провадження ВП №59646825;
- у відповідності до частини другої статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» накласти арешт на майно (кошти) Державного підприємства “Миколаївський бронетанковий завод”, у зведеному виконавчому провадженні, в тому числі вимог у ВП 59646825;
- направити платіжні вимоги на рахунок Державного підприємства “Миколаївський бронетанковий завод” та вчинити інші дії для виконання рішень у ВП 59646825.
В обґрунтування скарги стягувач зазначає, що станом на 23.09.2019 державним виконавцем не вжито ніяких заходів щодо виконання рішення суду. Жодні дії для виконання рішення суду не вчиняються, майже після двох місяців з відкриття провадження не має арешту коштів та майна у виконавчому провадженні з метою забезпечення виконання рішення суду. Зазначає, що виконавець здійснив не у повному обсязі виконавчі дії, чим порушив вимоги Закону України «Про виконавче провадження» та порушив конституційні права стягувача на виконання рішення суду в порядку, який встановлено законом. Вказує, що у виконавчому провадженні на користь стягувача жодні виконавчі дії не проведено для виконання рішення суду, не проведені заходи примусового стягнення на кошти та майно боржника, чим було порушено вимоги статей 13, 18, 56 Закону України «Про виконавче провадження» в частині виявлення майна (коштів) боржника та своєчасного накладення арештів. Даний факт був встановлений представником стягувача за результатами ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження №59647169 на прийомі у державного виконавця 20.08.2019. У ВПВР УДВС ГТУЮ у Миколаївській області на даний час відкритими є принаймні 7 виконавчих проваджень згідно реєстру боржників, які перебувають на виконанні у державного виконавця - Сазонова Дмитра Костянтиновича. Проте в порушення вимог ст.30 Закону України «Про виконавче провадження» зважаючи на те, що у Відділі примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Миколаївській області перебуває кілька виконавчих документів щодо одного боржника виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника не здійснюється державним виконавцем в рамках зведеного виконавчого провадження.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 30.09.2019 скаргу №б/н від 23.09.2019 Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк” на бездіяльність органу державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення - залишено без руху, оскільки скаржником у скарзі не вказано коли скаржник дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права. Скаржником у скарзі не вказано обставин та доказів щодо відкриття виконавчого провадження ВП №59646825, направлення та отримання скаржником постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 59646825. Скаржником до скарги не додано заяви стягувача про відкриття виконавчого провадження ВП №59646825.
Вказаною ухвалою надано скаржнику строк для усунення недоліків в строк який не перевищує 10 днів з дня вручення ухвали про залишення скарги без руху.
Вказану ухвалу було отримано скаржником 03.10.2019, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №54001 37967355.
10.10.2019 Публічне акціонерне товариство “Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк” до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надало лист разом із копією заяви стягувача про відкриття виконавчого провадження, копією постанови про відкриття провадження №59646825 від 14.08.2019 з відміткою банку про отримання, копією постанови про прийняття виконавчого провадження від 14.08.2019.
Відповідно до статті 339 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Частиною першою статті 340 ГПК України передбачено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Згідно з пунктом а частини першої та частиною другою статті 341 ГПК України скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
З урахуванням наведеного, статтею 341 Господарського процесуального кодексу України передбачено право заявника на звернення з відповідною скаргою у десятиденний строк з дня, коли він міг дізнатися або повинен був дізнатися про порушення його права.
Відповідно до частин першої та п'ятої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
У вирішенні питання застосування загальної та спеціальної норм, господарський суд керується висновками постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 920/149/18, які визначають таке.
Оскільки існують два законодавчі акти однакової юридичної сили, які встановлюють неоднаковий строк для оскарження дій державного виконавця щодо виконання судового рішення, виникла правова колізія між нормою ч.1 ст.341 ГПК України та нормою ч. 5ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» щодо строку оскарження рішень, дій або бездіяльності органів виконавчої служби.
Вирішуючи виключну правову проблему для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з огляду на встановлений ст. 115 ГПК України порядок обчислення процесуальних строків зазначений десятиденний строк слід обчислювати в календарних днях. Такий порядок обчислення строків є єдиним для всіх нормГПК України, а також застосовується в інших процесуальних кодексах України.
ВП ВС звернула увагу на співвідношення зазначених норм як спеціальної і загальної. ГПК України є основним нормативним актом, який регулює здійснення судочинства господарськими судами і відповідно визначає процесуальний порядок звернення з такими скаргами та розгляду їх судом. Норма, яка міститься у ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», є загальною по відношенню до статей 339- 341 ГПК України, адже застосовується до: 1) відносин, які виникають при оскарженні дій щодо виконання будь-якого виконавчого документа, а не тільки рішення суду; 2) відносин, які виникають при оскарженні дій державного виконавця не тільки до суду, але й до органів ДВС.
У відповідності до ст. 116 ГПК України, строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, строк закінчується в останній день цього місяця. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Перебіг строку, закінчення якого пов'язане з подією, яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події. Останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію тільки в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.
Відповідно до ч.5 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Згідно абз.1 ч.7 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.
Відповідно до абз.3 ч.2 ст.56 Закону України «Про виконавче провадження», постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Як вбачається із матеріалів скарги постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №59646825 від 26.07.2019 була отримана банком 06.08.2019, про що свідчить вхідний штамп банку на листі №31929/14.23-36/9 від 26.07.2019.
Отже, заявник міг дізнатися про невчинення дій Державним виконавцем з 07.08.2019, тобто на наступний робочий день, після того, як була отримана постанова про відкриття виконавчого провадження.
Доступ до Автоматизованої системи виконавчих проваджень є вільним.
Заявником надіслано скаргу до суду 03.09.2019, тобто більше як через місяць.
Проте, заявником не наведено причин пропуску для подання скарги з моменту, коли він міг дізнатися про його порушене право.
Скаржник звернувся до суду із пропуском десятиденного строку, встановленого пунктом «а» частини першої статті 341 ГПК України, про зміст якої скаржник не міг не бути обізнаним, адже ГПК України є основним нормативним актом, який регулює здійснення судочинства господарськими судами і відповідно визначає процесуальний порядок звернення з такими скаргами та їх розгляду судом.
Як зазначалось, відповідно до частини другої статті 341 ГПК України пропущений з поважних причин строк для подання скарги на дії органів ДВС може бути поновлено судом.
За правилами статей 113, 115, 119 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом. Строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, установлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом установлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, у разі звернення учасника виконавчого провадження (будь то стягувач чи боржник) поза межами 10-денного строку, встановленого нормами господарського процесуального законодавства для оскарження дій або бездіяльності, та рішень державних виконавців, такий учасник не позбавляється права на захист його порушеного права за умови подання клопотання про поновлення пропущеного строку із зазначенням причин такого пропуску та визнання судом причин пропуску цього строку поважними.
Враховуючи зазначені вище норми процесуального закону, з урахуванням того, що з клопотанням про поновлення пропущеного строку на звернення зі скаргою на бездіяльність державного виконавця позивач до суду не звертався, суд дійшов висновку про залишення скарги позивача на бездіяльність державного виконавця без розгляду.
Отже, за відсутності клопотання про поновлення пропущеного строку для звернення до суду із скаргою на бездіяльність органу ДВС, вказана скарга позивача, за приписами частини другої статті 118 ГПК України підлягає залишенню без розгляду, що не позбавляє скаржника у подальшому права на звернення з клопотанням про поновлення такого строку.
Керуючись ст.ст.113, 115, 118, 119, 232, 234, 235, 339, 341, 342 ГПК України, суд
1. Скаргу №б/н від 23.09.2019 Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк” на бездіяльність органу державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення у справі №915/1001/18 - залишити без розгляду.
Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Згідно ст.ст.254, 255 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI “Перехідні положення” ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Н.О.Семенчук