ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.10.2019 р.Справа № 910/5532/19
За позовом Заступника військового прокурора Центрального регіону України
в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та
Міністерства оборони України
до 1) Київської міської ради
2) Головного територіального управління юстиції у місті Києві
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:
1) Київське квартирно-експлуатаційне управління;
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:
2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Бориспільміськбуд";
3) Товариство з обмеженою відповідальністю "ИССО";
4) Приватне акціонерне товариство "Фінансова компанія "Княгиня
Ярославна"
5)Установа "28 управління начальника робіт"
про визнання права власності та користування на землю та визнання
недійсним реєстрації права власності на земельні ділянки
Суддя Зеленіна Н.І.
Секретар судового засідання Ліпіна В.В.
Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.
Заступник військового прокурора Центрального регіону України (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (далі - позивач-1) та Міністерства оборони України (позивач-2) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (відповідач-1) та Головного територіального управління юстиції у місті Києві (відповідач-2) про визнання права власності та користування на землю та визнання недійсним реєстрації права власності на земельні ділянки.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що право власності та право користування земельними ділянками належить позивачам, а реєстрація прав комунальної власності на земельні ділянки здійснені незаконно.
Ухвалою суду від 03.05.2019 р. відкрито провадження у справі №910/5532/19, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 28.05.2019.
21.05.2019 р. від прокурора надійшло клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб.
22.05.2019 р. від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву.
24.05.2019 р. від Міноборони надійшли пояснення по справі.
24.05.2019 р. від Кабміну надійшли пояснення по справі.
24.05.2019 р. від відповідача-1 надійшло клопотання про залучення третьої особи.
24.05.2019 р. від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву.
28.05.2019 р. від відповідача-1 надійшла заява про застосування строків позовної давності.
У підготовчому засіданні 28.05.2019 р. представник відповідача-2 подав клопотання про долучення доказів до матеріалі справи.
Протокольною ухвалою від 28.05.2019 р. підготовче засідання відкладено на 02.07.2019 р.
25.06.2019 р. від Міноборони надійшли заперечення проти заяви Київської міської ради про застосування строків позовної давності.
27.06.2019 р. від прокурора надійшли відповіді на відзиви відповідачів.
Ухвалою від 02.07.2019 р. залучено до участі у справі Установу "28 управління начальника робіт" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 31.07.2019 р.
15.07.2019 р. від прокурора надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
30.07.2019 р. від Установи "28 Управління начальника робіт" надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.
31.07.2019 р. представник ТОВ "Бориспільміськбуд" подав клопотання про залучення останнього до справи третьою особою.
Ухвалою від 31.07.2019 р. залучено до участі у справі Київське квартирно-експлуатаційне управління як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача; залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Бориспільміськбуд", Товариство з обмеженою відповідальністю "ИССО" та Приватне акціонерне товариство "Фінансова компанія "Княгиня Ярославна"; залишено без розгляду клопотання Установи "28 Управління начальника робіт" від 30.07.219 р. про зупинення провадження у справі; та відкладено підготовче засідання на 13.08.2019 р.
06.08.2019 р. від прокурора надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів направлення третім особам копій позовної заяви та доданих до неї документів.
07.08.2019 р. від третьої особи - Київського квартирно-експлуатаційного управління, надійшли письмові пояснення по суті спору.
13.08.2019 р. від третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Бориспільміськбуд", надійшли клопотання про відкладення підготовчого засідання, письмові пояснення по суті справи та клопотання про застосування строків позовної давності.
Протокольною ухвалою від 13.08.2019 р. задоволено клопотання ТОВ "Бориспільміськбуд" та відкладено підготовче засідання на 04.09.2019 р.
21.08.2019 р. від Міністерства оборони України надійшли заперечення проти заяви ТОВ "Бориспільміськбуд" про застосування наслідків спливу строків позовної давності.
28.08.2019 р. від прокурора надійшли заперечення на пояснення та заяву ТОВ "Бориспільміськбуд" про застосування наслідків спливу строків позовної давності.
03.09.2019 р. від ТОВ "Бориспільміськбуд" надійшли пояснення.
Протокольною ухвалою від 04.09.2019 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.09.2019 р.
10.09.2019 р. від третьої особи - ПрАТ "Фінансова компанія "Княгиня Ярославна" надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника, у якій товариство також просить відмовити у задоволенні позову прокурора.
У судовому засіданні 10.09.2019 р. оголошувалась перерва до 01.10.2019 р.
30.09.2019 р. від ТОВ "Бориспільміськбуд" надійшли пояснення по справі, які прийняті судом.
У судових засіданнях 10.09.2019 р. та 01.10.2019 р. прокурор, представники позивачів та третіх осіб підтримали позовні вимоги у повному обсязі.
Представники відповідачів проти задоволення позову заперечували.
Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення прокурора, представників позивачів, відповідача та третіх осіб, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Рішенням виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 09.08.1948 №17-с "О возобновлении отвода второй КЭЧ района МВС СССР, земельных участков в Дарницком районе" (далі - рішення від 09.08.1948 №17-с) поновлено відвід земельних ділянок загальною площею близько 380 га в Дарницькому районі другій КЕЧ Київського району МВС СРСР під розміщення військових містечок №87, 147, 159, 182, 183 та 193 у межах та на умовах, згідно з проектом Управління у справах архітектури м. Києва.
Наказом Міністра оборони України від 31.10.2003 №369 "Про наділення повноваженнями замовника будівництва" Центральне спеціалізоване управління (госпрозрахункове) наділено повноваженнями замовника будівництва у Збройних Силах України на території військових містечок у м. Києві № 87, 147, 159, 225, 227, 290, 233, 161 (Броварське шосе).
01.03.2005 р. начальником Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України (далі - ККЕУ) до Київської міської ради направлено лист №1/239 щодо відсутності заперечень на припинення права користування частиною земельної ділянки площею близько 6,5 га, що розташована на вул. Поліській у Дарницькому районі, відведеної на підставі рішення від 09.08.1948 №17-с.
24.11.2005 р. Київською міською радою прийнято рішення №473/2934 "Про передачу Установі "28 управління начальника робіт" земельних ділянок для будівництва житлового комплексу з підземними паркінгами на вул. Поліській у Дарницькому районі м. Києва" (далі - рішення від 24.11.2005 №473/2934).
Зазначеним рішенням припинено ККЕУ право користування частиною земельної ділянки площею 5,59 га, відведеної відповідно до рішення від 09.08.1948 № 17-с, і віднесено земельну ділянку до земель запасу житлової та громадської забудови.
Пунктом 2 та 3 цього рішення затверджено проект відведення земельних ділянок Установі "28 управління начальника робіт" для будівництва житлового комплексу з підземними паркінгами на вул. Поліській у Дарницькому районі м. Києва та передано останній, за умови виконання п.4 даного рішення, у короткострокову оренду на 5 років земельні ділянки площею 5,59 га за рахунок земель житлової та громадської забудови, із них: ділянку № 1, площею 4,72 га; ділянку № 2, площею 0,87 га.
В подальшому, на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2006 у справі №45/408, між відповідачами було укладено договір оренди земельних ділянок від 13.11.2006, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П., зареєстрований в реєстрі за № 1515, та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 22.11.2006 за №63-6-00382 у книзі записів державної реєстрації договорів.
Об'єктом оренди, у відповідності до п.2.1 договору оренди, є земельні ділянки, передані Київською міською радою за актом приймання-передачі Установі "28 управління начальника робіт", а саме: земельні ділянки з кадастровим №8000000000:63:389:0004, площею 4,72 га, та № 8000000000:63:389:0025, площею 0,87 га.
Строк дії даного договору становить 5 років (п.3.1 договору).
За клопотанням Установи "28 управління начальника робіт" від 01.02.2011 про поновлення договору оренди постійна комісія з питань містобудування, архітектури та землекористування висновком від 20.07.2015 № 057/12994 до кадастрової справи №А-18969 вирішила поновити вказаний договір оренди без прийняття Київської міською радою відповідного рішення.
Угодою про поновлення договору оренди земельних ділянок від 16.02.2016, посвідченою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П., та зареєстрованою в реєстрі за №16, вищевказаний договір оренди був поновлений на 5 років та викладений у новій редакції.
12.08.2016 р. між Установою "28 управління начальника робіт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бориспільміськбуд" було укладено договір про будівництво житлового комплексу по вул. Поліській у Дарницькому районі м. Києва.
Вказане будівництво здійснюється на підставі відповідного дозволу на виконання будівельних робіт від 11.03.2008 № 0159-Др, виданого Установі "28 управління начальника робіт" Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві.
У березні 2017 року перший заступник військового прокурора Центрального регіону України звернувся в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства оборони України до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради та Установи "28 управління начальника робіт" про:
- визнання недійсним рішення Київської міської ради "Про передачу Установі "28 управління начальника робіт" земельних ділянок для будівництва житлового комплексу з підземними паркінгами на вул. Поліській у дарницькому районі м. Києва" №473/2934 від 24.11.2005;
- визнання недійсним договору оренди від 13.11.2006;
- визнання відсутності Установи "28 управління начальника робіт" права користування спірними земельними ділянками.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.07.2017 р. в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2017р. рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2017 р. залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 06.12.2017 у справі №910/4250/17 зазначені рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишено без змін.
Верховний Суд постановою від 05 квітня 2018 року у справі №910/4250/17 постанову Вищого господарського суду України від 06.12.2017р. у справі №910/4250/17 залишив без змін.
При цьому, Верховний Суд у вказаній постанові зазначив наступне:
"…У справі, яка розглядається, судами попередніх інстанцій встановлений факт, що оспорюване рішення від 24.11.2005 №473/2934 прийняте Київською міською радою поза межами наданих їй повноважень, суперечить порядку встановленому чинним на той час законодавству щодо розпорядження землями оборони, які перебували в державній власності, тому суди дійшли висновку для визнання вищевказаного рішення від 24.11.2005 №473/2934 недійсним та його скасування, але при цьому відмовили у задоволенні позову у зв'язку зі спливом позовної давності…
…При цьому, суди на підставі власної оцінки доказів вказали, що:
- Міністерству було відомо про вчинення протиправних дій стосовно спірної земельної ділянки, що підтверджується наявними в матеріалах справи листами від 20.11.2000 №163/3259 та від 13.07.2004 №227/1658, тому відсутні підстави для поновлення пропущеного строку;
- враховуючи публічність інформації щодо державної реєстрації прав на нерухоме майно та офіційне визнання державою таким чином факту виникнення або припинення прав на це майно, Кабінет Міністрів України, як вищий орган у системі органів виконавчої влади, та Міністерство оборони України, як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, могли дізнатися про наявність спірного договору, укладеного на виконання рішення суду, в якому зазначалось і про оспорюване рішення Київради;
- нездійснення своєчасного прокурорського нагляду за прийнятими рішенням органів місцевого самоврядування, що є обов'язком органів прокуратури відповідно до норм Закону України "Про прокуратуру", призводить до наслідків, визначених частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу України, оскільки держава здійснює свої права через органи державної влади;
- враховуючи викладене, прокуратурою, Кабінетом Міністрів України та Міністерством оборони України не доведено неможливості дізнатися та не вказано, що перешкоджало останнім починаючи з 24.11.2005 ознайомитися зі спірним рішенням на офіційному сайті Ради в межах строку позовної давності, в зв'язку з чим суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили про сплив строку позовної давності…"
Також, рішенням Господарського суду м. Києва від 26.10.2018р. у справі №910/6988/18, яке набрало законної сили, за позовом Установи "28 УПРАВЛІННЯ НАЧАЛЬНИКА РОБІТ" до Київської міської ради, Треті особи Міністерство оборони України, Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ТОВ "Бориспільміськбуд" про визнання недійсним та скасування Рішення Київської міської ради №473/2934 від 24.11.2005 "Про передачу Установі "28 УПРАВЛІННЯ НАЧАЛЬНИКА РОБІТ" земельних ділянок для будівництва житлового комплексу з підземними паркінгами на вул. Поліській у Дарницькому районі м. Києва", визнання недійсною і скасування Угоди про поновлення договору оренди земельних ділянок від 16.02.2016 р., в задоволенні позову відмовлено повністю.
Згідно із ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Суд відзначає, що преюдиційність - це прийняття без доказування та перевірки фактів, які були встановленні іншим судом в іншій справі. Обов'язок суду, який розглядає справу, визнати такими, що не потребують доказування, обставини, встановлені рішенням суду, яке набрало законної сили.
Таким чином, рішення судів, які набрали у встановленому законом порядку законної сили, у справі №910/4250/17, мають преюдиційне значення для розгляду даної справи Господарського суду міста Києва №910/5532/19, як в частині встановлення порушення Київською міською радою при прийнятті оспорюваного рішення від 24.11.2005 №473/2934 чинного на той час законодавства щодо розпорядження землями оборони, які перебували в державній власності, так і в частині залишення такого рішення чинним у зв'язку з пропуском строків позовної давності.
Прокурор, звертаючись до суду з даним позовом, просить суд визнати за позивачами права власності на земельні ділянки площею 4,72 га з кадастровим номером 8000000000:63:389:0004 та земельну ділянку площею 0,8628 га з кадастровим номером 8000000000:63:389:0025 з тих підстав, що у відповідача-1 відсутні правові підстави для отримання у власність та розпорядження вказаним військовим майном (землями оборони); визнати недійсною реєстрацію права комунальної власності на спірні земельні ділянки.
Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам необхідно виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Велика Палата Верховного Суду висловила правову позицію, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (див. mutatis mutandis висновки у пунктах 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц).
Вирішуючи господарський спір, суд з'ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. У іншому випадку у позові слід відмовити.
У статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" наведено визначення поняттю "державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", згідно з яким, державна реєстрація це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Державна реєстрація є не підставою набуття права власності, а лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, і ототожнювати факт набуття права власності з фактом його державної реєстрації не видається за можливе. При дослідженні обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки факт реєстрації права власності є лише елементом юридичного складу, який тягне визначення права власності, а не є підставою його набуття. Сама по собі реєстрація права не є підставою виникнення права власності, оскільки такої підстави закон не передбачає.
Як встановлено ч. 2 ст. 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", записи, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №917/553/17.
Враховуючи викладене, суд погоджується з доводами відповідачів про те, що вимоги про визнання недійсною державної реєстрації права комунальної власності є похідними від вимоги про визнання недійсними рішення Київської міської ради від 24.11.2005 №473/2934 про передачу земельної ділянки, тому такий спосіб захисту є неналежним способом захисту порушеного права.
Так, принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить принцим res judicata (вирішена справа), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов'язковим для сторін і не може переглядатися, що гарантує остаточність рішень.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини (справа "Сакхінадзе проти Грузії"), яка є джерелом права, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод підлягає застосуванню для захисту правомірних очікувань щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною майна. Таке очікування може вважатися правомірним, коли воно ґрунтується на нормі закону або правовому акті, що зачіпає правовий інтерес.
Таким чином, отримавши відповідне рішення уповноваженого органу місцевого самоврядування, підприємство має усі підстави розраховувати на законний перебіг подій, що є правомірним очікуванням щодо користування спірною земельною ділянкою.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 20 жовтня 2011 року у справі "Рисовський проти України" (заява №29979/04) підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.
Також ЄСПЛ зазначив, що повноваження державних органів з перегляду власних рішень, включаючи випадки виявлення помилки, які не обмежено жодними часовими рамками, мають суттєвий негативний вплив на юридичну визначеність у сфері особистих прав і цивільних правовідносин, що шкодить принципу "належного урядування" та вимозі "законності", закріпленим у статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
Крім того, статтею 12 Земельного кодексу України передбачено, що розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян і юридичних осіб, відноситься до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст.
Відповідно до змісту частини першої статті 122 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Згідно із частиною першою статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Згідно із частиною другою статті 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
У відповідності до статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (в чинній редакції та в редакції чинній станом на 16.02.2016 (на момент реєстрації).
Згідно із ч. 2. ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (в чинній редакції та в редакції чинній станом на 16.02.2016 (на момент реєстрації)).
Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення (в чинній редакції та в редакції чинній станом на 16.02.2016 (на момент реєстрації)).
У відповідності до ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.
Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Державні реєстратори зобов'язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав (в чинній редакції та в редакції чинній станом на 16.02.2016 (на момент реєстрації)).
Статтею 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; 7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; 9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; 11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав; 12) заявник звернувся із заявою про державну реєстрацію права власності щодо майна, що відповідно до поданих для такої реєстрації документів відчужено особою, яка на момент проведення такої реєстрації внесена до Єдиного реєстру боржників, зокрема за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці (в чинній редакції та в редакції, чинній станом на 16.02.2016 (на момент реєстрації).
Тобто, державний реєстратор, встановивши, що подано всі необхідні документи для проведення державної реєстрації права власності на відповідні земельні ділянки, а також визначивши, що відсутні підстави для відмови в державній реєстрації, які визначено ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", обґрунтовано прийняв рішення від 16.02.2016 р. про державну реєстрацію прав на спірні земельні ділянки (земельні ділянки з кадастровим № 8000000000:63:389:0004, площею 4,72 га, та № 8000000000:63:389:0025 площею 0,87 га.) за Київською міською радою.
При цьому, станом на час розгляду даної справи підстави для скасування такої реєстрації відсутні, з огляду на те, що рішення органу місцевого самоврядування (Київської міської ради) про надання Установі "28 управління начальника робіт" земельних ділянок для будівництва житлового комплексу з підземними паркінгами на вул. Поліській у Дарницькому районі м. Києва" від 24.11.2005 №473/2934 є чинним та у встановленому законом порядку не скасовано судом, що, відповідно, зумовлює неможливість скасування і вчинених на підставі цього рішення реєстраційних дій.
Також, позивачами заявлено позовні вимоги про визнання права власності та користування на спірні земельну ділянку.
У відповідності до приписів ч.1 ст.316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ч.1 ст.317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Частиною 1 ст. 321 Цивільного кодексу України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ч.1 ст.328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності: 1) якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов'язальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобов'язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов'язального права); 2) у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідачем у позові про визнання права власності є будь-яка особа, яка сумнівається у належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності власника, або така особа, що має до майна власний інтерес.
У разі втрати правовстановлюючого документа позивач звертається до суду, як правило, у зв'язку з неможливістю реалізації ним свого права власності. У таких випадках суб'єктивне право власності іншими особами не порушується, однак, відповідачами в таких справах є особи, які не визнають належності на праві власності майна позивачу у зв'язку з відсутністю у нього відповідного документа.
При цьому, суд звертає увагу позивачів та прокурора на те, що рішення Київської міської ради про передачу у власність спірних земельних ділянок Київському квартирно-експлуатаційному управлінню Міністерства оборони України взагалі не приймалось.
Так, рішенням виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 09.08.1948 № 17-с "О возобновлении отвода второй КЕЧ района МВС СССР земельных участков в Дарницком районе" поновлено відвід земельних ділянок загальною площею близько 380 га в Дарницькому районі другій КЕЧ під розміщення військових містечок № 87, 147, 159, 182, 183 та 193 у межах та на умовах, згідно з проектом Управління у справах архітектури м. Києва.
Листом від 20.11.2000 № 163/3259 міністр оборони України Кузьмук О.І. звернувся до голови Київської міської державної адміністрації Омельченка О.О. із проханням надати дозвіл Міністерству оборони України (військовій частині НОМЕР_1 ) на погодження місця розташування житлового комплексу на 700 квартир з об'єктами інфраструктури на земельній ділянці, яку рішенням від 09.08.1948 № 17-с було відведено під розташування 513 військової бази автотранспорту та механізації.
Відповідно до п. 5 рішення Київської міської ради від 28.03.2002 № 381/1815 "Про погодження місць розташування об'єктів" Міністерству оборони України погоджено місце розташування житлового комплексу в районі вул. Поліської Дарницького району, в частині земельної ділянки, відведеної відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 09.08.1948 № 17-с "О возобновлении отвода второй КЕЧ района МВС СССР земельных участков в Дарницком районе", орієнтовною площею 6,1 га (лист-згода від 14.06.2001 № 1/489).
Наказом Міністерства оборони України від 31.10.2003 № 369 "Про наділення повноваженнями замовника будівництва" Центральне спеціалізоване управління (госпромрозрахункове) наділене повноваженнями замовника будівництва у Збройних Силах України на території військових містечок у м. Києві № 87, 147, 159, 225, 227, 290, 233 та 160.
01.03.2005 Начальник ККЕУ звернувся з листом № 1/239 до Київської міської ради про відсутність заперечень на припинення права користування частиною земельної ділянки площею, близько 6,5 га, що розташована на вул. Поліській у Дарницькому районі м. Києва, виділеної на підставі рішення від 09.08.1948 № 17-с.
На підставі зазначеного звернення, відповідачем-1 прийнято наведене вище рішення №473/2934 від 24.11.2005р. "Про передачу Установі "28 УПРАВЛІННЯ НАЧАЛЬНИКА РОБІТ" земельних ділянок для будівництва житлового комплексу з підземними паркінгами на вул. Поліській у Дарницькому районі м. Києва", яким, зокрема, вирішено:
1. Припинити Київському квартирно-експлуатаційному управлінню Міністерства оборони України право користування частиною земельної ділянки площею 5,59 га, відведеної відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 09.08.48 N 17-е "О возобновлении отвода второй КЗЧ Киевского района МВС СССР, земельних участков в Дарницком районе" (лист-згода від 01.03.2005 N 1/239), і віднести цю земельну ділянку до земель запасу житлової та громадської забудови;
2. Затвердити проект відведення земельних ділянок Установі "28 управління начальника робіт" для будівництва житлового комплексу з підземними паркінгами на вул. Поліській у Дарницькому районі м. Києва.; 3. Передати Установі "28 управління начальника робіт", за умови виконання пункту 4 цього рішення, в короткострокову оренду на 5 років земельні ділянки загальною площею 5,59 га для будівництва житлового комплексу з підземними паркінгами на вул. Поліській у Дарницькому районі м. Києва за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови, з них: - ділянку N 1 площею 4,72 га; - ділянку N 2 площею 0,87 га.
Отже, на підставі приписів ст. 392 Цивільного кодексу України визначається можливим здійснення права власності особи на майно, немайнові права, тощо лише у випадку, якщо таке право власності існувало і продовжує свої існування на момент подачі позову до суду.
У той же час, із наявних у матеріалах справи доказів та встановлених судом обставин, неможливо підтвердити ні момент виникнення права власності, ні факт того, що Міністерство оборони України та Кабінет міністрів України мали у власності земельні ділянки площею 4,72 га з кадастровим номером 8000000000:63:389:0004 та площею 0,8628 га з кадастровим номером 8000000000:63:389:0025.
Рішенням виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 09.08.1948 № 17-с "О возобновлении отвода второй КЕЧ района МВС СССР земельных участков в Дарницком районе", Другій КЕЧ району МВС СРСР було відведено земельну ділянку орієнтовною площею 6,1 га., до якої за посиланнями прокуратури увійшли і спірні земельні ділянки.
У подальшому, 01.03.2005 Начальник ККЕУ звернувся з листом № 1/239 до Київської міської ради про відсутність заперечень на припинення права користування частиною земельної ділянки площею, близько 6,5 га, що розташована на вул. Поліській у Дарницькому районі м. Києва, виділеної на підставі рішення від 09.08.1948 № 17-с.
Наведені обставини свідчать про те, що в 1948 року Київською міською радою було виділено другій КЕЧ району МВС СРСР земельні ділянки у Дарницькому районі м. Києва з метою розташування військових містечок, тобто для проживання військовослужбових а у 2005 році Київська міська рада рішенням №473/2934 від 24.11.2005 припинила право користування частиною земельної ділянки площею 5,59 га, відведеної відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 09.08.48 N 17-с.
Отже, суд вважає недоведеними твердження прокурора і позивачів про відсутність повноважень та правових підстав для розпорядження Київрадою спірними земельними ділянками які є військовим майном (землями оборони).
Також, суд звертає увагу учасників судового процесу на те, що передача спірних земельних ділянок була здійснена у 2005 році на підставі рішення Київської міської ради від 24.11.2005 №473/2934, при чому редакція ч. 2 ст. 77 Земельного кодексу України станом на 2005 рік передбачала, що землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності. Таким чином, відповідно до земельного законодавства станом на 2005 рік, земельні ділянки, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань могли перебувати у комунальній власності.
Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
Таким чином, суд вважає недоведеними доводи прокурора про те, що спірні земельні ділянки належали на час прийняття спірного рішення до земель державної власності; та відповідно, недоведеними є і позовні вимоги про визнання права власності на них за державою в особі Кабінету Міністрів України. У зв'язку з викладеним, позовні вимоги про визнання права користування спірними земельними ділянками за Міністерством оборони України також не підлягають задоволенню, оскільки зазначені вимоги є похідними від визнання права власності.
Таким чином, враховуючи все вищевикладене, суд дій1шов висновку про те, щ прокурором та позивачами не доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання права власності на спірні земельні ділянки, та застосування положень ст. ст. 316, 317, 321, 328, 392 Цивільного кодексу України.
Як встановлено ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 79 Кодексу передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
В порядку, передбаченому ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та недоведеними у встановленому законом порядку, а відтак, у задоволенні позовних вимог належить відмовити у повному обсязі.
Судовий збір, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на прокурора.
Керуючись ст. ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
Відмовити повністю в задоволенні позову Заступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства оборони України до Київської міської ради та Головного територіального управління юстиції у місті Києві, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Київське квартирно-експлуатаційне управління та за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Бориспільміськбуд", Товариство з обмеженою відповідальністю "ИССО", Приватне акціонерне товариство "Фінансова компанія "Княгиня Ярославна", Установа "28 управління начальника робіт", про визнання права власності та користування на землю та визнання недійсним реєстрації права власності на земельні ділянки.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 16.10.2019 р.
Суддя Н.І. Зеленіна