"16" жовтня 2019 р., м. Київ
Справа № 911/2035/19
Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін
позов Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570)
до Волошка Руслана Миколайовича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )
про стягнення боргу, відсотків та пені за кредитним договором б/н від 05.02.2019,
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява б/н від 19.07.2019 Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до Волошка Руслана Миколайовича про стягнення боргу, відсотків та пені за кредитним договором б/н від 05.02.2019, укладеним між позивачем та фізичною особою-підприємцем Волошко Русланом Миколайовичем .
Позов обґрунтований наступним:
- 04.02.2019 через систему інтернет-клієнт-банкінгу фізична особа-підприємець Волошко Руслан Миколайович підписав заяву про приєднання до Умов та правил надання послуги «КУБ», таким чином уклавши кредитний договір з позивачем;
- 05.02.2019 банк відповідно до умов заявки надав позичальнику кредит у сумі 80000,00 грн;
- позичальник в порушення умов договору свої зобов'язання з повернення кредиту виконував неналежним чином, сплативши лише 29092,48 грн з порушенням визначених строків, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення 50907,52 грн боргу, 39,58 грн заборгованості по процентам, 67,40 грн пені.
Судом зроблено витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та встановлено, що фізична особа-підприємець Волошко Руслан Миколайовича є припиненою 16.05.2019.
Згідно із ч. 1 ст. 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до ст. 58 цього Кодексу. За ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.
За положеннями ст. 51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин. Відповідно до ст. 52 Цивільного кодексу України фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
За змістом ст.ст. 51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України , ст. 173 Господарського кодексу України, ч. 8 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18 дійшла висновку про те, що позивач, звертаючись до господарського суду, обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов'язання за яким у відповідача із втратою його статусу як фізичної особи - підприємця не припинились.
Оскільки спірні правовідносини виникли з господарського договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, то вказаний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства і після втрати особою статусу підприємця.
Відповідно до ч. 1 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.
Ухвалою від 19.08.2019 відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін, встановлено строки для подання: відповідачу - відзиву на позов - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали; позивачу - відповіді на відзив - до 12.09.2019; відповідачу - заперечення з доказами в обґрунтування його доводів та доказами направлення копій позивачу - до 18.09.2019.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач у встановлений судом строк відзив на позов не подав, про причини неподання суд не повідомив.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Судом перевірено та встановлено, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом. Вказаний факт підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення вх. № 30561/19 від 30.08.2019.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
04.02.2019 через систему інтернет-клієнт-банкінгу фізична особа-підприємець Волошко Русланом Миколайовичем підписав заяву про приєднання до Умов та правил надання послуги «КУБ».
Згідно заяви відповідач приєднався до розділу 3.2.8. Умов та правил надання послуги «КУБ», що розміщені на сайті ПриватБанку pb.ua. Ця заява та Умови разом складають кредитний договір між банком та клієнтом.
Відповідно до п.п. 1.1., 1.2., 1.3., 1.4., 1.5., 1.6. заяви банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати клієнту строковий кредит для фінансування поточної діяльності клієнта в обмін на зобов'язання клієнта з повернення кредиту, сплати процентів та ін. винагород в обумовлені цим договором терміни. Розмір кредиту: 80000,00 грн. Строк кредиту: 12 місяців з дати видачі коштів клієнту. Проценти за користування кредитом: перші 6 місяців 1,8 % в місяць від початкового розміру кредиту, починаючи з 7-го місяця - 1,6% від початкового розміру кредиту (в т.ч. при достроковому погашенні кредиту). Порядок погашення заборгованості за кредитом: щомісяця рівними частинами, починаючи з місяця, наступного за місяцем видачі коштів клієнту, до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно з цим числом; погашення процентів щомісяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем видачі коштів клієнту, до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно з цим числом. Сторони узгодили, що графік погашення кредиту надається у додатку 1 до цієї заяви та доступний клієнту у системі «Приват24 для бізнесу». У випадку порушення строку погашення заборгованості за кредитом, що зазначений в п. 1.5. цієї заяви, клієнт зобов'язаний додатково до процентів, вказаних у п. 1.4., сплатити банку проценти у розмірі 4% в місяць від суми простроченої заборгованості та неустойку в розмірі і згідно розділу 3.2.8. Умов та правил надання банківських послуг.
Отже, відповідач, підписавши зазначену заявку, погодився з умовами останньої та уклав кредитний договір з позивачем.
Спірні правовідносини регулюються положеннями ст.ст. 173, 175, 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 549, 612, 627, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України.
Приписами ст.ст. 175, 173 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з абзацом 2 ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ст.ст. 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
05.02.2019 банк відповідно до умов заявки надав позичальнику кредит у сумі 80000,00 грн. Вбачається, що банк належним чином виконав свої зобов'язання в частині надання відповідачу кредитних коштів, внаслідок чого у позичальника виник обов'язок повернути останні та сплатити проценти за користування вказаними коштами.
В додатку 1 до заяви сторони погодили графік погашення основної суми боргу та процентів за кредитом, згідно якого відповідач зобов'язався погашати заборгованість щомісяця рівними частинами протягом 12 місяців.
З матеріалів справи вбачається, що позичальник в порушення умов договору свої зобов'язання з повернення кредиту виконував неналежним чином, сплативши лише 29092,48 грн з порушенням визначених строків, що підтверджується банківською випискою за період з 01.01.2000 по 19.07.2019.
Отже, судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем в частині погашення суми кредиту складає 50907,52 грн.
Відповідно до ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Отже, у зв'язку із порушенням відповідачем графіку повернення кредитних коштів у позивача виникло право вимагати повернення усієї суми кредиту достроково, а також процентів (п. 1.6. заяви). Позивач зазначає, що заборгованість відповідача додатково складає 39,58 грн заборгованості за процентами.
Суд перевіривши розрахунок процентів, дійшов висновку про те, що він є арифметично вірними, складеними відповідно до умов договору та вимог закону.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення 67,40 грн пені, нарахованої у зв'язку з неналежним виконанням позичальником свого обов'язку з повернення кредиту.
Приписами ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Обґрунтовуючи підстави для нарахування пені, позивач посилається на п. 1.6. заявки, згідно якого неустойка нараховується в розмірі і згідно розділу 3.2.8. Умов та правил надання банківських послуг.
Велика Палата Верховного Суду в Постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 в аналогічному спорі вказала, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Виходячи з викладеного, суд не приймає до уваги положення, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг, що надані позивачем, позаяк суду не надано доказів погодження з позичальником саме цієї редакції Умов. Тож, при вирішенні даного спору суд керується лише умовами, що викладені в заявці та безпосередньо підписані позичальником.
Пунктом 1.6. заявки не передбачено розміру в якому нараховується неустойка, у випадку порушення позичальником строку погашення заборгованості за кредитом.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ст.ст. 1,3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Отже, зазначеним законом визначено граничний розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Конкретний розмір пені може встановлюватись законом або договором.
Оскільки сторонами в договорі не було передбачено розміру пені, а законом її розмір для такого виду зобов'язань не передбачений, суд відмовляє у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача 67,40 грн пені.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача у повному обсязі, позаяк сплачений позивачем судовий збір є мінімальним для такої категорії спорів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Волошка Руслана Миколайовича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) 50907,52 грн боргу по кредиту, 39,58 грн заборгованості за процентами, а також 1921,00 грн судового збору.
В решті вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 16.10.2019.
Суддя А.Ф. Черногуз