15.10.2019 Справа № 905/1300/19
Суддя -Говорун О.В.
Позивач - ОСОБА_1 (адреса для листування: АДРЕСА_1 ).
Відповідач 1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "АС Лізинг" (84331, Донецька обл., м.Краматорськ, вул.Ювілейна, буд.70).
Відповідач 2 - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ).
ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АС Лізинг" та ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "АС Лізинг" та рішення учасника товариства ТОВ "АС Лізинг".
10.10.2019 до господарського суду Донецької області від представника позивача (далі - заявник) надійшло клопотання про забезпечення позову, в якому просить суд:
1) заборонити державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо внесення відомостей та/або змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань проводити реєстраційні дії щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «АС Лізинг» про зміну складу та часток засновників товариства, розміру статутного капіталу, виключення учасників товариства, зміну особи, що уповноважена вчиняти юридичні дії від імені товариства, зміну органів управління товариства, зміну місцезнаходження товариства, до набрання законної сили судового рішення у справі №905/675/19.
2) заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України) а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження, здійснювати реєстраційні дії щодо відчуження будь-яким способом (в т.ч. шляхом продажу, дарування, поділу, виділу, внесення до статутного капіталу, передачі у володіння та користування третім особам, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження стосовно нерухомого майна тощо) нерухомого майна - земельної ділянки, розташованої за адресою: Донецька область, м.Лиман, с.Щурове, кадастровий номер 1413300000:02:000:0061, площа 1,095 га, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1530700414133, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «АС Лізинг» на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 13.04.2018, зареєстрованого в реєстрі за №1663 приватним нотаріусом Костенко С.О., до набрання законної сили судового рішення у справі №905/1300/19.
3) заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України) а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження, здійснювати реєстраційні дії щодо відчуження будь-яким способом (в т.ч., але не виключно: шляхом продажу, дарування, поділу, виділу, внесення до статутного капіталу, передачі у володіння та користування третім особам, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження стосовно нерухомого майна тощо) нерухомого майна - будівлі та споруди, що розташовані за адресою: Донецька область , м.Лиман, с.Щурове, «Альфа» база відпочинку, кадастровий номер земельної ділянки місця розташування 1413300000:02:000:0061, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1530694814133, номер об'єкта в РПВН 559086, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «АС Лізинг» на підставі Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 13.04.2018, зареєстрованого в реєстрі за №1668 приватним нотаріусом Костенко С.О., до набрання законної сили судового рішення у справі №905/1300/19.
4) заборонити державним та/або приватним виконавцям, а також нотаріусам та особам, які мають відповідні повноваження, здійснювати реєстраційні дії щодо відчуження будь-яким способом (в т.ч., але не виключно: шляхом продажу, дарування, поділу, виділу, внесення до статутного капіталу, передачі у володіння та користування третім особам, передачі в заставу, будь-якого іншого обтяження стосовно рухомого майна тощо) рухомого майна (транспортних засобів): легкового автомобіля Chevrolet Aveo TC58U, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2007 року випуску, VIN (номер кузову) НОМЕР_2 , легкового автомобіля Chevrolet Aveo TC58U, реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2007 року випуску, VIN (номер кузову) НОМЕР_4 , легкового автомобіля Chevrolet реєстраційний номер НОМЕР_5 , вантажного автомобіля ГАЗель, реєстраційний номер НОМЕР_6 , що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «АС Лізинг», до набрання законної сили судового рішення у справі №905/1300/19.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник зазначає, що факт неправомірного виключення позивача зі складу учасників ТОВ «АС Лізинг» встановлено в процесі розгляду справи №905/675/19. Зазначена обставина та подальша зміна складу учасників відповідача1, свідчать про те, що ТОВ «АС Лізинг» може приймати будь-які рішення щодо його діяльності без участі позивача. Також, заявник вважає, що існує загроза відчуження нерухомого та рухомого майна відповідача1, оскільки відносно цього майна, на думку заявника, здійснюються дії, направлені на його відчуження.
Пропозиції щодо зустрічного забезпечення відсутні.
Розглянувши заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову, дослідивши надані заявником до заяви про забезпечення позову документи, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивачів, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Згідно з ч. 4 ст. 137 ГПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Не може бути підставою для вжиття заходів забезпечення позову і наявність у особи права на вчинення дій, передбачених законодавством України, без доведення заявником реальності наміру їх вчинення з метою ускладнення чи неможливості виконання рішення суду у справі.
Представник позивача у заяві посилається на рішення господарського суду Донецької області у справі №905/675/19, однак доказів на підтвердження набрання цим рішенням законної сили не надає.
Також, не надано заявником і доказів на підтвердження обґрунтованого наміру реалізації відповідачами прав, передбачених ч.2 ст.30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».
Як зазначає заявник, та згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, відносно майна, яке на думку представника позивача може бути відчужене відповідачем1, а саме щодо земельної ділянки та нерухомого майна, яке на ній розташоване, 27.11.2018 проведено державну реєстрацію обтяження, вид обтяження - арешт нерухомого майна. Підстава - ухвала Краматорського міського суду Донецької області від 09.11.2018 у справі №234/16516/18.
На підтвердження вчинення відповідачем1 дій, направлений на скасування арешту майна, заявником надані ухвали Краматорського міського суду у справі №234/16516/18 від 29.08.2019 та від 06.09.2019, відповідно до яких клопотання відповідача1 були йому повернуті та роз'яснено про необхідність звернення з зазначеними клопотаннями до суду за підсудністю, оскільки матеріали кримінального провадження передано до Центрального ВП ГУНП в Донецькій області, який розташований за адресою: м.Маріуполь, вул.Фонтанна, 87.
Доказів звернення відповідачем1 до належного суду з метою скасування арешту на майно, заявником надано не було.
Щодо наданої заявником роздруківки з інтернет платформи OLX, на якій розміщено оголошення про продаж нерухомого майна, яке належить відповідачу1, суд зазначає наступне.
23.09.2019 до суду від представника відповідача1 надійшла заява, до якої була додана роздруківка з платформи он-лайн оголошень OLX з оголошенням про намір відповідача1 здійснити відчуження належному йому нерухомого майна. Зазначене оголошення було додано в 16:48 год. 16.09.2019. Контактна особа « ОСОБА_3 », яка зареєстрована на сайті з вересня 2019 року (для розміщення одного оголошення), контактний номер телефону: НОМЕР_7 . Як зазначає відповідач1, це оголошення він не розміщував і не уповноважував на це жодну особу. Зазначені обставини, на думку відповідача1, свідчать про штучне створення вказаного оголошення невідомою особою та намагання накласти арешт на майно товариства. У зв'язку з цим, відповідач1 просить суд, у разі подання позивачем чи іншим учасником справи процесуальних документів чи інформації з посиланням на згадане оголошення як доказ, вважати його неналежним, недопустимим та недостовірним, направлене на порушення прав товариства на мирне володіння своїм майном.
Враховуючи вищевикладене, з урахуванням наявного арешту на нерухоме майно накладеного в кримінальному провадженні, суд, станом на дату розгляду цієї заяви, має обґрунтовані сумніви в можливості здійснення відчуження цього майна та реальності такого наміру відповідача1.
Таким чином, заявник не довів можливого істотного ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся, у разі невжиття заявлених заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234-235 ГПК України
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом десяти днів до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області.
Суддя О.В. Говорун