Справа № 755/1615/19
"09" жовтня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Чех Н.А.,
за участю секретаря судового засідання - Кузьменко А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Дніпровська районна в м. Києві державна адміністрація, про визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням,
установив:
Позивач звернулась до суду з позовною заявою про визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням посилаючись на те, що квартира АДРЕСА_1 , належить їй на праві приватної власності. Дана квартира складається з двох суміжних кімнат. Власником особового рахунку являється вона (позивач). На даний час у квартирі зареєстровано п'ять осіб: вона (позивач), її донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , її син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , її батько - ОСОБА_2 , та її колишній чоловік - ОСОБА_3 . Фактично у квартирі проживає вона разом з дітьми. Шлюб між нею та ОСОБА_3 вперше був зареєстрований 08.06.2006 року. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 27.05.2013 року був розірваний. 28.11.2013 року вони одружились вдруге. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 01.07.2016 року був розірваний. 21.11.2017 року вона уклала шлюб з ОСОБА_6 Ще у 2014 році ОСОБА_3 добровільно залишив квартиру, його особисті речі відсутні. Він квартирою не цікавиться, не сплачує квартплату та комунальні послуги, ніякої матеріальної допомоги не надає. Її (позивача) батько у 2010 році був формально зареєстрований, однак у квартирі не проживав за власним бажанням. Їй відомо, що батько має іншу родину, але місце його проживання їй не відоме.
В судове засідання позивач не з'явилась, подала заяву про розгляд справи без її участі. Позов підтримала у повному обсязі, просила його задовольнити. У разі неявки відповідачів у судове засідання не заперечувала щодо розгляду справи в порядку заочного розгляду справи.
Відповідачі до суду не з'явились, про день, час та місце слухання справи сповіщались згідно норм процесуального законодавства, заяв про розгляд справи за їх відсутності, відзив на позов, до суду не подавали. Враховуючи відсутність в судовому засіданні відповідачів, відсутність заяв про розгляд справи у їх відсутності, чи відкладення розгляду справи з поважних причин, відзиву на позов, суд вважає за можливе прийняти рішення по суті спору без присутності відповідачів, по доказам наданим до матеріалів справи.
Представник третьої особи до суду не з'явився, надіслав пояснення, де просив розглядати справу без його участі, та прийняти рішення відповідно до вимог діючого законодавства України.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Згідно ухвали суду від 14.02.2019 року у даній справі відкрито провадження, справа призначена до підготовчого засідання.
12.03.2019 року від представника Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації надійшли письмові пояснення.
02.07.2019 року позивачем подано уточнену позовну заяву, та ухвалою суду залучено до участі у справі в якості відповідача ОСОБА_3 .
Ухвалою від 19.07.2019 року підготовче провадження закрито, справа призначена до судового розгляду.
По даній справі відповідачі неодноразово викликались до суду за повідомленою позивачем адресою, однак жодного разу до суду не з'явились.
В суді встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про право власності на житло від 17.03.2000 року та Договором дарування частини квартири від 29.11.2007 року.
Встановлено, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_7 .
08.07.2006 року ОСОБА_7 уклала шлюб з ОСОБА_3 , та після реєстрації шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_8 ».
ІНФОРМАЦІЯ_3 у подружжя ОСОБА_9 народилась донька, яку назвали ОСОБА_10 , а ІНФОРМАЦІЯ_4 народився син, якого назвали ОСОБА_11 .
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 27.05.2013 року шлюб між подружжям був розірваний.
28.11.2013 року ОСОБА_12 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 01.07.2016 року шлюб між подружжям ОСОБА_8 був розірваний.
21.11.2017 року ОСОБА_12 уклала шлюб з ОСОБА_6 , та після реєстрації шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_13 ».
11.09.2018 року шлюб між подружжям ОСОБА_13 розірвано.
Встановлено, що у квартирі АДРЕСА_1 , зареєстровано п'ять осіб: ОСОБА_1 з 23.06.1998 року, ОСОБА_4 , з 27.04.2004 року, ОСОБА_3 , з 25.12.2007 року, ОСОБА_5 , з 13.10.2009 року, та ОСОБА_2 , з 26.01.2010 року.
У відповіді Дніпровського управління поліції ГУ НП в м. Києві від 20.12.2018 року на звернення адвоката зазначено, що звернень до чергової частини ОСОБА_2 із заявою про чинення перешкод у користуванні спірною квартирою, не надходило.
З Акту, затвердженого ЖЕД-401 від 03.05.2019 року, убачається, що ОСОБА_2 не проживає у спірній квартирі з 2010 року, а ОСОБА_3 не проживає з 2014 року.
З письмових пояснень ОСОБА_14 , яка є матір'ю позивача, слідує, що ОСОБА_2 не проживав у спірній квартирі жодного дня, а ОСОБА_3 не проживає з 2016 року. У доньки буває часто, провідує онуків. В квартирі особисті речі ОСОБА_14 та ОСОБА_3 відсутні.
Відповідно до ч. 2 ст. 386 Цивільного кодексу України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно статті 41 Конституції України та статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої приєдналась Україна 17.07.1997 року відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого Протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
По даній справі установлено, що відповідачі в спірній квартирі не проживають без поважних причин більше року.
Відсутні будь-які дані щодо не проживання відповідачів у спірній квартирі з поважних причин чи щодо чинення перешкод у їх проживанні. Будь-яких доказів на спростування доводів позивача, відповідачі до суду не надали.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Відповідачі до суду не з'явились, та не скористались своїм процесуальним правом висловити свої заперечення на позов та надати докази.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 15, 16, 319, 321, 386, 391, 405 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 12, 13, 15, 76-78, 81, 137, 258, 259, 264, 265, 273, 280-284, 289, 354, 355 ЦПК України, суд,
вирішив:
ОСОБА_15 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Дніпровська районна в м. Києві державна адміністрація, про визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: