справа №753/16475/18 головуючий у суді І інстанції: Колесника О.М.
провадження №22-ц/824/13571/2019 головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.
Іменем України
15 жовтня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді Сушко Л.П., суддів Сліпченка О.І., Гуля В.В., розглянувши у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 03 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та дружини,
У серпні 2018 року позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та дружини. На обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що 19.11.2016 року позивач та відповідач зареєстрували між собою шлюб. Однак спільне життя у сторін не склалось, тривалий час вони проживають окремо, не ведуть спільне господарство, не підтримують шлюбних відносин, мають окремий бюджет для кожного, стосунки між сторонами стали напружені, у сторін виявились різні погляди на життя, на сімейні відносини, тому вважає, що сім'я даного подружжя розпалась остаточно, термін на примирення призначати не потрібно. Крім того від спільного шлюбу сторони мають малолітню дитину: сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з матір'ю, яка і дбає про забезпечення його життя. Відповідач ніякої матеріальної допомоги на її утримання не надає, тому просить розірвати шлюб між сторонами та стягнути аліменти з відповідача на користь позивача на утримання їх спільної дитини в розмірі 5 000 грн. щомісяця з дня звернення до суду і до дня досягнення ним повноліття. Також просить стягнути з відповідача на користь позивача 1000 грн. щомісяця на утримання матері дитини до досягнення останнім трьохрічного віку.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 03 липня 2019 року задоволено частково позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, стягнення аліментівна утримання малолітньої дитини та дружини.
Шлюб зареєстрований у Печерському районному у м. Києві відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві 19.11.2016 року, актовий запис №3049 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.
Після розірвання шлюбу присвоєно прізвища: йому - ОСОБА_2 ; їй - ОСОБА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Салтикове, Конотопського району, Сумської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , працюючого директором ТОВ „ТОР ПРІНТ", (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої дитини: сина - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 народження в розмірі 3 500 грн. щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 27.08.2018 року і до досягнення ним повноліття, в задоволенні решти розміру аліментів відмовити.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дружини в розмірі 1000 грн. щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму, починаючи з 27.08.2018 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 року.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, і порушення судом норм процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким розлучення залишити в силі, стягнути аліменти на утримання дитини в розмірі встановленому законодавство порядку, в стягненні аліментів на утримання дружини відмовити. Вказав, що судом першої інстанції порушено ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження», а саме те, що суду надано довідку про розмір заробітньої плати та копію свідоцтва про народження дитини від іншої жінки, батьком якої є ОСОБА_1 .. Також, зазначає. Що позивачем не обгрунтовано розмір аліентів на її утримання та не надано доказів, що вона не працює, а здійснює догляд за дитиною.
ОСОБА_2 відзив на апеляційну скаргу, у встановлений судом строк не надала.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги про розірвання шлюбу, суд першої інстанції виходив з того, що сім'я розпалась остаточно, будь-які відносини між сторонами припинені, сторони наполягали на розірванні шлюбу та категорично заперечували проти примирення.
Рішення в цій частині сторонами не оскаржується.
Вирішуючи даний спір і задовольняючи частково позов в частині стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що дитина сторін перебувє на утриманні матері, батько не надає матеріальної допомоги, а тому наявні підстави для стягнення 3500,00 гривень щомісяця аліментів на утримання дитини, зазначена розмір аліментів буде необхідним та достатнім для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Задовольняючи частково позов в частині стягнення аліментів на утримання дружини, суд першої інстанції, обґрунтовував свої висновки тим, що відповідач має постійне місце роботи і стабільний щомісячний заробіток, тому присудження розміру аліментів, що підлягають стягненню на утримання дружини, необхідно у твердій грошовій сумі, посилаючись на положення ст.182-183 СК України та буде достатній в розмірі 100,00 гривень.
Однак, такі висновки суду не в повній мірі відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до частин 1-5 статі 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ч.2 ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
За змістом п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Згідно ст.18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, схваленої резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року від 27.02.1991 року батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно ч.1та ч. 2 ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно ч.3 ст.11 Закону України „Про охорону дитинства" батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
У відповідності до ч.1 ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати до досягнення нею повноліття.
Згідноч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
У відповідності до ст.7 Закону України „Про Державний бюджет України на 2019 рік" - установити у 2019 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2019 року - 1853 гривні, з 1 липня - 1936 гривень, з 1 грудня - 2027 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років: з 1 січня 2019 року - 1626 гривень, з 1 липня - 1699 гривень, з 1 грудня - 1779 гривень; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2019 року - 2027 гривень, з 1 липня - 2118 гривень, з 1 грудня - 2218 гривень.
Відповідно до ч.3 ст. 12 та ч.1, ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 ЦПК України.
Згідно ч.ч.1,2 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідноч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про шлюб 19 листопада 2016 року Печерським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в місті Києві зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 6).
Сторіни сумісно мають сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 7).
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 у відповідача народилась дочка ОСОБА_8 (а.с. 41).
Як убачається з довідки про доходи від 02 липня 2019 року, ОСОБА_1 працює на посаді директора ТОВ «ТОР ПРІНТ», отримуючи щомісяця заробітню плату в розмірі 4830,00 грн. (а.с. 42).
Також, судом встановлено, що відповідач не надає позивачу матеріальну допомогу на дитину, яка проживає разом з матір'ю.
З огляду на вищезазначене, суд апеляційної інстанції вважає, що майнові права позивача порушені відповідачем.
Відповідно до статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості:
- у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю особи, у зв'язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків;
- за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.
З пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру на утримання членів сім'ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств, установ і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у зв'язку із смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках. За іншими видами стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії. Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов не обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача аліментів в розмірі 3500,00 грн. щомісяця на користь позивача на утримання їх спільної дитини, а також стягнення з відповідача аліментів в розмірі 1000,00 грн. щомісяця на користь позивачки на утримання дружини, оскільки зазначений розмір аліментів на дитину та колишню дружину перевищує 50% розміру заробітку відповідача.
Відтак, ураховуючи стан здоров'я відповідача, те, що на його утриманні перебуває малолітня дочка від іншої жінки, а також його матеріальний стан, та те, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, апеляційний суд доходить висновку, що на утримання свого малолітнього сина відповідач має можливість сплачувати аліменти у розмірі- 2000,00 гривень щомісячно, а на утримання дружини - 415,00 гривень щомісячно.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції порушено ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження», та судом не враховано довідку про розмір заробітньої плати та копію свідоцтва про народження дитини від іншої жінки, батьком якої є ОСОБА_1 , заслуговують на увагу.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не обгрунтовано розмір аліментів на її утримання та не надано доказів, що вона не працює, а здійснює догляд за дитиною, суд апеляційної інстанції вважає безпівідставнивми, оскільки законом визначено право матері дитини утримувати аліменти на своє утримання до виповнення дитиною трьох років, крім того відповідачем не надано доказів на спростування посилання позивача, що вона здійснює догляд за дитиною, а доводи на які посилається відповідач повинні доводитись ним, а не позивачем.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, дійшов правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення аліментів, разом з цим не вірно визначився з їх розміром.
Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги частково заслуговують на увагу, висновки суду не в повній мірі відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального праваі підлягає зміні в частині розміру аліментів у відповідності до ст. 376 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 376 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 03 липня 2019 рокузмінити в частині визначення розміру аліментів, виклавши резолютивну частину в наступній редакції.
Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Салтикове, Конотопського району, Сумської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , працюючого директором ТОВ „ТОР ПРІНТ", (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої дитини: сина - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження в розмірі 2000,00 гривень щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 27.08.2018 року і до досягнення ним повноліття, в задоволенні решти розміру аліментів відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дружини в розмірі 415,00 гривень щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму, починаючи з 27.08.2018 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 року.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено «15» жовтня 2019 року.
Головуючий суддяЛ.П. Сушко
СуддіО.І. Сліпченко В.В. Гуль