02 жовтня 2019 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду у складі:
Головуючого - ОСОБА_2,
суддів - ОСОБА_3, ОСОБА_4,
секретаря - ОСОБА_5,
за участю:
прокурора - ОСОБА_6,
підозрюваного - ОСОБА_1,
перекладача - ОСОБА_7
захисника - ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12019110200004116 від 29.08.2019 рокуза апеляційною скаргою прокурора Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області - ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 серпня 2019 року про відмову в застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту до 30 жовтня 2019 року, -
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю Республіки Грузія, громадянину Республіки Грузія, грузину, з повною загальною середньою освітою, не працюючому, не одруженому, проживаючому за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимому,
підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,
Слідчим відділом Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12019110200004116 від 29.08.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК Україниза обставинами вчинення відкритого викрадення чужого майна (грабіж), вчиненому за попередньою змовою групою осіб.
30 серпня 2019 року в порядку ст.208 КПК України затримано ОСОБА_1 та того ж дня в рамках кримінального провадження №12019110200004116 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України.
31 серпня 2019 року начальник слідчого відділення СВ Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_9, за погодженням з прокурором Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області - ОСОБА_6, звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1, мотивуючи клопотання тим, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до тяжких та передбачає покарання до шести років позбавлення волі, а також наявністю підстав вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки не має постійного місця проживання та реєстрації в м. Києві, сімейних та соціальних зв'язків, законного джерела прибутку. Крім того, ОСОБА_1 раніше неодноразово затримувався за підозрою у вчиненні аналогічних кримінальних правопорушень.
Ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31.08.2019 року в задоволенні клопотання відмовлено та застосовано до підозрюваного ОСОБА_1запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком до 30.10.2019 року. Обґрунтовуючи своє рішення суд послався практику Європейського суду з прав людини, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, врахував тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у злочині, у вчиненні якого він підозрюється, а також на існування ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, однак зазначив, що прокурором не доведено неможливості усунення вказаних ризиків шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
На вказану ухвалу слідчого судді прокурор Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області - ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій не погоджується з ухвалою, вважає її незаконною та необґрунтованою, постановленою з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, оскільки ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, що згідно ч.12 КК України є тяжким злочином та передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 4 до 6 років, та усвідомлюючи відповідальність, яка передбачена за вчинення даного кримінального правопорушення, може вчиняти дії, передбачені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України. При цьому, слідчим суддею не взято до уваги вчинення ОСОБА_1 інших кримінальних правопорушень. Також, слідчим суддею не враховано того, що посвідка на тимчасове проживання підозрюваного на території України дійсна лише до 28.11.2019 року, а договір про оренду житла, в якому має проживати підозрюваний, укладено в день розгляду слідчим суддею клопотання про обрання запобіжного заходу. Тому, просить скасувати ухвалу слідчого судді від 31.08.2019 року та ухвалити нову ухвалу, якою обрати підозрюваному ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Заслухавши:
- доповідача - суддю апеляційного суду;
- прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив задовольнити її у повному обсязі;
- підозрюваного та його захисника, які заперечували проти апеляційної скарги прокурора, ухвалу слідчого судді ввали законною та обґрунтованою, просили залишити її без змін та не обирати підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою;
- ознайомившись з матеріалами клопотаннята обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
У відповідності до ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й обставини зазначені у ч.1 ст.178 КПК України, а саме вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, вік та стан здоров'я підозрюваного, наявність постійного місця роботи або навчання, його репутацію, наявність судимостей та інше.
Відповідно до вимог ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий або прокурор доведе наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення та наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, але не доведе недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
За результатами апеляційного перегляду ухвали слідчого судді зазначені вимоги кримінального процесуального закону слідчим суддею належно дотримано.
Під час розгляду клопотання слідчого про застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою судом з'ясовано питання про те, чи підтверджується для застосування саме такого запобіжного заходу наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав, передбачених ст.177 КПК України.
При цьому, дослідивши матеріали провадження, слідчий суддя встановив, що підстав для застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою немає, оскільки даних, які б свідчили про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів у клопотанні слідчого не вказано та прокурором в судовому засіданні не доведено.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, тяжкість злочину не може сама по собі слугувати виключною підставою для тримання підозрюваного під вартою.
З урахуванням вказаного, а також даних в їх сукупності про особу підозрюваного, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про можливість застосування щодо ОСОБА_1 більш м'якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, з покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, та колегія суддів апеляційного суду погоджується, що вказаний запобіжний захід зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законне та обґрунтоване рішення, колегією суддів не виявлено.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до переконання, що зазначені в апеляційній скарзі прокурора доводи щодо невідповідності висновків слідчого судді фактичним обставинам кримінального провадження є необґрунтованими, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, та не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 серпня 2019 року, є законною і обґрунтованою, підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги прокурора, не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.309, 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області - ОСОБА_6, залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 серпня 2019 року про відмову в застосуванні до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту до 30 жовтня 2019 року, залишити без змін.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
_________________ ________________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4