1[1]
Іменем України
09 жовтня 2019 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого: судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження № 12017100000001028 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника - адвоката ОСОБА_6 на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 15 травня 2019 року, щодо
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_7 ,
потерпілого - ОСОБА_8 ,
захисника - ОСОБА_6
та обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
Згідно з вироком Дарницького районного суду м. Києва від 15 травня 2019 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та засуджено до покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.
Цим же вироком судом вирішені питання щодо речових доказів та відшкодування процесуальних витрат.
Як встановлено вироком суду, ОСОБА_5 , 25 вересня 2017 року приблизно о 22 годині 40 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем «Daewoo-Sens», д.н.з. НОМЕР_1 , рухався по проїзній частині Харківського шосе зі сторони вулиці Тростянецької в напрямку вулиці Вербицького в місті Києві, на ділянці дороги з двостороннім рухом, яка має по дві смуги у кожному напрямку.
В цей час попереду, по проїзній частині Харківського шосе зі сторони вулиці Вербицького в напрямку вулиці Тростянецької рухався мотоцикл «Kawasaki Z750S», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_9 .
Під час руху ОСОБА_5 допустив порушення вимог пунктів 2.3 підпункт «б», 10.1, 10.4, 11.4 та горизонтальної дорожньої розмітки 1.3 Правил дорожнього руху України, які виразились у тому, що він, керуючи технічно справним автомобілем «Daewoo-Sens», д.н.з. НОМЕР_1 , під час руху по проїзній частині Харківського шосе зі сторони вулиці Тростянецької в напрямку вулиці Вербицького в місті Києві, на ділянці дороги з двостороннім рухом, яка має по дві смуги у кожному напрямку, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін. Не переконавшись, що це буде безпечним та не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, став виконувати маневр розвороту ліворуч, перетнувши при цьому подвійну суцільну лінію горизонтальної дорожньої розмітки 1.3, яку перетинати забороняється, не дав дорогу мотоциклу «Kawasaki Z750S», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_9 , який рухався в зустрічному напрямку, внаслідок чого 25 вересня 2017 року приблизно о 22 годині 40 хвилин в місті Києві по вулиці Харківське шосе, напроти будинку № 166-В, здійснив зіткнення із даним транспортним засобом.
В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди водій мотоцикла «Kawasaki Z750S», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_9 отримав множинні переломи кісток скелета з ушкодженням внутрішніх органів та розвитком крововтрати, а також інші тілесні ушкодження, від яких помер у приймальному відділенні Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги 25 вересня 2017 року о 23 годині 40 хвилин.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник - адвокат ОСОБА_6 , кожен окремо, подали апеляційні скарги, в яких просять змінити вирок Дарницького районного суду м. Києва від 15 травня 2019 року в частині призначеного ОСОБА_5 покарання та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 2 роки.
Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 обов'язки повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації. У решті вирок залишити без змін.
При цьому, в обґрунтування вимог поданої апеляційної скарги, обвинувачений ОСОБА_5 , не оспорюючи правильності кваліфікації його дій та доведеності вини у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, посилається на те, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуваний вирок, за наявності на те підстав не звільнив його від призначеного покарання з випробуванням, а призначив покарання, яке є надто суворим та не відповідає тяжкості злочину і його особі.
Зокрема, як вказує апелянт, він є молодою особою, яка вперше притягується до кримінальної відповідальності, не є наркоманом та психічно хворою людиною, у зв'язку з чим заслуговує на шанс виправлення без направлення його в місця позбавлення волі.
Крім того, апелянт звертає увагу на те, що він розуміє, що вчинив тяжкий злочин, в результаті якого загинула людина, але, порушуючи правила дорожнього руху, він не бажав смерті потерпілому та горя його близьким та родичам.
На думку апелянта, судом першої інстанції не було враховано того, що він сприяв слідству, не приховував нічого, говорив тільки правду, має постійне місце проживання, ще може побудувати сім'ю, завести дітей та бути корисним суспільству.
Також, як вважає апелянт, заслуговує на увагу і той факт, що з часу, коли сталося ДТП, а це майже 2 роки, він більше нічого протиправного не вчиняв.
У свою чергу, захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_6 , не оспорюючи доведеності винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, за який його засуджено та правильності кваліфікації дій останнього за ч. 2 ст. 286 КК України, вважає, що вирок Дарницького районного суду м. Києва від 15 травня 2019 року підлягає скасуванню у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі обвинуваченого.
Зокрема, як зазначає захисник, визнаючи ОСОБА_5 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначаючи йому покарання у межах санкції вказаної статті, суд першої інстанції в повній мірі не врахував вчинення обвинуваченим, хоча і тяжкого злочину, але який характеризується необережною формою вини; обставини, які пом'якшують його покарання, а саме щире каяття, вибачення перед потерпілим; відсутність обтяжуючих покарання обставин; молодий вік обвинуваченого; відсутність негативних характеристик щодо його особи; перше притягнення до кримінальної відповідальності; а також того, що ОСОБА_5 не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра.
Крім того, захисник звертає увагу на те, що поза увагою суду залишилося те, що ОСОБА_5 від самого початку кримінального провадження надавав правдиві та послідовні показання, не намагався перекрутити обставини вчинення злочину, ввести суд в оману з метою уникнення кримінальної відповідальності, сприяв розкриттю злочину; має постійне місце проживання; з моменту скоєння злочину - 25.09.2017, минуло майже 2 роки, і за цей час до кримінальної відповідальності обвинувачений не притягувався.
На думку апелянта, позитивні дані про особу ОСОБА_5 , наявність пом'якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обставин, про які зазначено вище, у своїй сукупності в достатній мірі впливають на зниження суспільної небезпечності особи обвинуваченого, а так само істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, і дають підстави для застосування ст. 75 КК України.
Також, апелянт зазначає про те, що Дарницький районний суд м. Києва, в порушення вимог ст. ст. 370, 374 КПК України, не навів мотивів, з яких він не вбачає підстав для звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням.
У поданих письмових запереченнях на апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника - адвоката ОСОБА_6 , потерпілий ОСОБА_8 , посилаючись на те, що вирок Дарницького районного суду м. Києва від 15 травня 2019 року є законним та справедливим, а призначене ОСОБА_5 покарання таким, що є достатнім та необхідним для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, просить апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника - відхилити та залишити без змін вирок Дарницького районного суду м. Києва від 15 травня 2019 року.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення обвинуваченого та його захисника, які підтримали подані апеляційні скарги та просили їх задовольнити; пояснення прокурора та потерпілого, які, кожен окремо, заперечували проти задоволення апеляційних скарг та просили залишити вирок суду без змін; провівши судові дебати; вислухавши останнє слово обвинуваченого; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Так, висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_5 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджуються наявними в ньому доказами, які, в силу вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, судом не досліджувались, оскільки ці обставини ніким, у тому числі обвинуваченим, не оспорювалися.
Порушень при вирішенні судом першої інстанції питання щодо недоцільності дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, колегія суддів не вбачає, а тому ці обставини, як і юридична кваліфікація дій ОСОБА_5 , не є предметом апеляційного розгляду, у зв'язку з чим, відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає вирок суду лише в межах поданих стороною захисту апеляційних скарг, а саме в межах призначеного обвинуваченому покарання.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, суд першої інстанції, як прямо зазначено у вироку, врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який, згідно із ст. 12 КК України, є тяжким злочином, вчиненим з необережності; обставини які пом'якшують покарання та відсутність обставин, які його обтяжують, дані, що характеризують особу винного, а саме те, що він раніше не судимий, характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Також суд врахував відношення обвинуваченого до вчиненого, його поведінку після вчинення злочину та думку потерпілого, який просив позбавити ОСОБА_5 волі.
Обставинами, що, згідно до ст. 66 КК України, пом'якшують покарання суд визнав щире каяття та вибачення перед потерпілим. Обставин, що, згідно до ст. 67 КК України, обтяжують покарання судом не встановлено.
Враховуючи викладені вище обставини, суд першої інстанції визнав правильним призначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі в межах визначених санкцією ч. 2 ст. 286 КК України для даного виду покарання, з позбавленням права керування транспортними засобами.
Саме таке покарання, на думку суду першої інстанції, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
У зв'язку з цим, суд першої інстанції не знайшов підстав для застосування до обвинуваченого ст. 75 КК України.
Приймаючи до уваги наведені у вироку мотиви призначеного ОСОБА_5 покарання, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дотримався вимог, передбачених ст.ст. 50, 65 КК України, якими визначаються мета та загальні засади призначення покарання, а тому, у відповідності до зазначених вимог закону, призначив обвинуваченому покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження вчиненню нових злочинів як самим засудженим, так і іншими особами.
При цьому, незважаючи на доводи апеляційних скарг, у тому числі посилання на обставини, які, на думку сторони захисту, давали суду першої інстанції підстави для застосувати до ОСОБА_5 менш суворого покарання та застосування до нього положень ст. 75 КК України, колегія суддів не вбачає законних підстав для зміни оскаржуваного вироку, з огляду на таке.
Як прямо передбачено ст. 414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Між тим, зважаючи на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його наслідки, особу винного, обставини, що пом'якшують його покарання, а також інші обставини, які наведені у вироку та на які посилаються у своїх скаргах обвинувачений та його захисник, колегія суддів дійшла висновку про відсутність достатніх підстав для визнання призначеного ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки, явно несправедливого внаслідок суворості, оскількивоно, як за своїм видом, так і розміром, в тому числі в частині призначеного додаткового покарання, відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
За таких обставин, за наслідками апеляційного розгляду за скаргами обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника - адвоката ОСОБА_6 на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 15 травня 2019 року, колегія суддів вважає необхідним вказаний вирок суду залишити без змін, а апеляційні скарги сторони захисту - без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 418 та 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника - адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Дарницького районного суду м. Києва від 15 травня 2019 року, ухвалений щодо ОСОБА_5 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді: _____________ _____________ _____________
( ОСОБА_1 ) ( ОСОБА_2 ) ( ОСОБА_3 )
Справа № 11-кп/824/2186/2019
Категорія: ч. 2 ст. 286 КК України.
Головуючий у 1-й інстанції - суддя ОСОБА_10
Доповідач - суддя ОСОБА_1