9 жовтня 2019 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2
ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали контрольного провадження у кримінальному провадженні № 12017100010009137 по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 4 вересня 2019 року,
за участю сторін апеляційного провадження:
прокурора ОСОБА_7
захисника ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_5
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 4 вересня 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 про зміну кожному з обвинувачених запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт; задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 147280 грн. та продовженням покладених у разі внесення застави обов'язків відповідно до ухвали суду від 31 серпня 2018 року, до 3 листопада 2019 року включно. Обвинуваченому ОСОБА_9 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 3 листопада 2019 року включно.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції врахував наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу обвинувачених, та дійшов висновку про наявність обставин, які виправдовуються подальше тримання кожного з обвинувачених під вартою.
Не погоджуючись з ухвалою суду, захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу в частині продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , негайно звільнивши його з-під варти в залі Київського апеляційного суду.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 , з посиланням на рішення ЄСПЛ, Інформаційний лист ВССУ від 4 квітня 2013 року, вказав про те, що ризик переховування, зазначений в ухвалі суду, є необґрунтованим, оскільки не підтверджений будь-якими доказами,а посилання на саму лише тяжкість злочину, ймовірного покарання, що загрожує обвинуваченому, є незаконним. Також вважає, що посилання на попередні судимості обвинуваченого спростовує існування даного ризику, оскільки останній сумлінно прибував за кожною вимогою і жодного разу від суду не переховувався.
Що стосується ризику, а саме, незаконного впливу на свідків, потерпілого, то захисник вказує на те, що у даному кримінальному провадженні потерпілі та свідки допитані, а також в оскаржуваній ухвалі не зазначено конкретних потерпілих та свідків, на яких би міг вплинути ОСОБА_5 , відсутнє посилання на будь-які докази, на підставі яких зроблені відповідні висновки.
Ухвала суду щодо обвинуваченого ОСОБА_9 не оскаржується.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисника на підтримку апеляційної скарги, прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Так, згідно з матеріалами, які надійшли на адресу апеляційного суду, в провадження Голосіївського районного суду м. Києва надійшов обвинувальний акт по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та ОСОБА_9 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 187 КК України.
Відповідно до аудіозапису судового засідання, зафіксованому на технічному носії, 4 вересня 2019 року прокурором заявлено клопотання про продовження строку тримання під вартою кожному з обвинувачених на 60 днів з наданням обґрунтування про те, що в разі звільнення обвинувачених існує ризик переховування їх від органів слідства та суду, ризик вчинення інших злочинів, впливу на потерпілих та свідків.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 4 вересня 2019 року, серед іншого, задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 147 280 грн. та продовженням покладених у разі внесення застави обов'язків, відповідно до ухвали суду від 31 серпня 2018 року, до 3 листопада 2019 року включно.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане.
На переконання колегії суддів, під час розгляду клопотання прокурора суд першої інстанції, не вирішуючи наперед питання щодо доведеності чи недоведеності винності обвинуваченого в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, який відноситься до тяжких злочинів, не беручи до уваги виключно саму по собі тяжкість покарання, яке може загрожувати обвинуваченому в разі визнання його винним, з урахуванням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , який не має міцних соціальних зв'язків, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, дійшов висновку, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що обвинувачений вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати, зокрема судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. Окрім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що за вказаних обставин наявний ризик ухилення обвинуваченого від суду та вчинення нового кримінального правопорушення є реальним, і з таким висновком суду першої інстанції погоджується й колегія суддів.
При цьому, на думку колегії суддів, доводи апеляційної скарги захисника, що посилання на попередні судимості обвинуваченого спростовує існування даного ризику, оскільки останній сумлінно прибував за кожною вимогою і жодного разу від суду не переховувався є необґрунтованими, оскільки дійсних гарантій явки до суду обвинуваченого стороною захисту не надано.
Окрім того, з журналу судового засідання та аудіозапису судового засідання, зафіксованому на технічному носії, встановлено, що на даний час з'ясування обставин справи та перевірка їх доказами не закінчені, а тому, на переконання колегії суддів, висновок суду першої інстанції про можливість незаконного впливу з боку обвинуваченого на потерпілого та свідків продовжує існувати, є обґрунтованим і свідчить про можливість обвинуваченого перешкодити виконанню завдань кримінального провадження.
За наявності встановлених ризиків, які виправдовують подальше обмеження права ОСОБА_5 перебувати на волі, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 оскільки відсутні підставі вважати, що менш суворі запобіжні заходи будуть адекватними заходами у даному кримінальному провадженні.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду про визначення обвинуваченому застави у розмірі 147280 грн. та продовженням покладених у разі внесення застави обов'язків відповідно до ухвали суду від 31 серпня 2018 року, враховуючи, що розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні; рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Такий розмір застави є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів та не порушує права обвинуваченого, а тому підстав вважати його завідомо непомірним для обвинуваченого, про що під час апеляційного розгляду вказав захисник, та таким, що суперечить положенням ч. 5 ст. 182 КПК України, колегія суддів не вбачає.
Також колегія суддів, не вдаючись у кримінально-правову кваліфікацію інкримінованих обвинуваченому дій та вирішення питання доведеності вини, звертає увагу на те, що відповідно до змісту обвинувального акту пред'явлене ОСОБА_5 обвинувачення обґрунтоване викладеними в обвинувальному акті фактами та інформацією, які у своїй сукупності здатні переконати пересічного об'єктивного спостерігача у тому, що обвинувачений може бути причетним до вчинення інкримінованого йому злочину, на даний час розгляд кримінального провадження в суді не закінчений, що спростовує доводи захисника в суді апеляційної інстанції щодо необґрунтованості висунутого обвинувачення.
За таких обставин доводи сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не ґрунтуються на наявних матеріалах провадження.
З огляду на значимі для даного провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення, у зв'язку з чим апеляційна скарга захисника не підлягає до задоволення.
Керуючись ст. 376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 4 вересня 2019 року, якою задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 147 280 грн. та покладених у разі внесення застави обов'язків відповідно до ухвали суду від 31 серпня 2018 року, до 3 листопада 2019 року включно, - залишити без змін, Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 - без задоволення.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
_____________________________ _______________________ _________________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3