09 жовтня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7
розглянувши апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_8 та апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 вересня 2019 року,
Ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19.09.2019 відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Києво-Святошинського ВП ГУ НП України в Київській області ОСОБА_9 , погоджене прокурором Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_8 , про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 12016110140002355 від 20.09.2016 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 28, п.п. 11,12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 28, п.п. 11, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України.
Застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту із застосуванням засобів електронного контролю (браслету) за адресою: АДРЕСА_1 , строком на два місяці, а саме до 15.11.2019 включно.
Заборонено підозрюваному ОСОБА_7 залишати місце проживання та реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , та зобов'язано підозрюваного: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора чи суду, котрі будуть здійснювати розслідування чи розгляд по суті кримінального провадження щодо нього; не відлучатись без дозволу слідчого, прокурора чи суду з місця реєстрації; повідомляти слідчого, прокурора чи суд, котрі будуть здійснювати розслідування чи розгляд по суті кримінального провадження щодо нього, про зміну свого місця проживання.
Визначено, що строк дії ухвали слідчого судді не може перевищувати шістдесяти днів, і закінчується 15.11.2019 включно.
Контроль за виконанням ухвали покладено на Києво-Святошинську місцеву прокуратуру Київської області.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, прокурор Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу слідчого судді, та постановити нову ухвалу, якою застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою у арештному домі в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України строком на 60 діб.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, прокурор зазначала, що оскаржувана ухвала не містить мотивів прийняття такого рішення, слідчий суддя лише обмежився посиланням на необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту.
ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні трьох особливо тяжких злочинів, за вчинення яких передбачене найсуворіше покарання у виді довічного позбавлення волі.
Зібрані у ході досудового розслідування докази у їх сукупності дають підстави підозрювати ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 28, п.11,12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 28, п. 11, 12, 13 ч, 2 ст. 115 КК України.
Судом не взято до уваги те, що саме запобіжний захід у виді тримання під вартою може забезпечити виконання підозрюваним перед органом досудового розслідування та судом покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Слідчий суддя, всупереч вимогам ст. 178 КПК України,не надав належної оцінки реальності ризику переховування ОСОБА_7 від органу досудового розслідування та суду, оскільки наявність даного ризику підтверджують дані, які характеризують особу підозрюваного, який немає постійного місця роботи та законного джерела доходів, є громадянином Республіки Білорусь, періодично виїжджає за межі України до Білорусії, що в сукупністю з тяжкістю покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим, свідчать про те, що він зможе в будь-який час змінити місце проживання та переховуватися від органу досудового розслідування, а в подальшому і від суду.
Слідчим суддею не взято до уваги наявність ризику того, що підозрюваний знищить, сховає або спотворить будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки досудове розслідування триває, на даний час встановлюється місцезнаходження знарядь вчинення злочинів, інших речових доказів, серед яких і транспортні засоби, а перебуваючи на волі, підозрюваний матиме реальну можливість їх знищити, спотворити, заховати, та таким чином перешкодити досудовому розслідуванню.
Слідчим суддею проігноровано обґрунтованість ризику, що підозрюваний може незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки в ході розслідування підозрюваному стали відомі анкетні дані та місце проживання потерпілих та свідків. Перебуваючи на волі та знаючи про фактичне місце проживання потерпілих та свідків, ОСОБА_7 з метою уникнення відповідальності, матиме реальну можливість та підстави незаконно впливати на них, змушуючи із застосуванням фізичного чи психологічного примусу змінювати свої показання, давати неправдиві показання або відмовитися від дачі будь-яких показань чи не з'являтись на допити. Крім того, триває встановлення інших осіб, які можуть бути свідками у даному кримінальному провадженні.
Також, слідчий суддя не взяв до уваги наявність ризику вчинення ОСОБА_7 іншого кримінального правопорушення, оскільки підозрюваний тривалий час був учасником злочинної організації, виконуючи роль безпосереднього виконавця злочинів, а саме - умисних вбивств на замовлення в період з серпня 2016 по 17.09.2019, тобто злочинна діяльність підозрюваного носить систематичний характер. При цьому, ОСОБА_7 законного джерела доходів не має, не працює, що свідчить про реальну можливість вчинення ним нових злочинів, зокрема і з метою власного збагачення.
Крім того, слідчий суддя не поклав на підозрюваного обов'язків здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками по справі.
Застосування до підозрюваного ОСОБА_7 більш м'яких запобіжних заходів, передбачених КПК України, ніж тримання під вартою не забезпечить належної процесуальної поведінки останнього.
Крім того, не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді, та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Києво-Святошинського ВП ГУ НП України в Київській області ОСОБА_9 про обрання у кримінальному провадженні № 12016110140002355, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.09.2016, запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 .
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, захисник зазначав, що висновки слідчого судді, в порушення ч. 1 ст. 94, ч. 1 ст. 177, ч. 1 ст. 178, ч. 1, 4 ст. 194 КПК України, зроблені внаслідок неповного з'ясування обставин, які мають значення для вирішення питання про застосування запобіжного заходу до ОСОБА_7 , а також внаслідок невірної оцінки доказів, наданих стороною обвинувачення.
Стороною обвинувачення до клопотання не додано доказів на підтвердження наявності обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 28, п.11,12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 28, п. 11, 12, 13 ч, 2 ст. 115 КК України, натомість додано лише протоколи про проведення негласних слідчих дій, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж та спостереження за особою, в яких не зафіксовано жодних протиправних дій ОСОБА_7 , а також не зафіксовано фактів, які вказують на його причетність до вчинення кримінальних правопорушень.
Органом досудового розслідування не доведено, а слідчим суддею жодним чином не вмотивовано наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, ОСОБА_7 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце проживання. 17.09.2019 проведені обшуки житла та автомобіля ОСОБА_7 , а також, за добровільної згоди ОСОБА_7 , у нього відібрані біологічні зразки для проведення експертизи.
Орган досудового розслідування мав можливість вилучити всі предмети та документи, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а тому твердження про наявність ризику знищити підозрюваним такі предмети або документи, є необґрунтованим.
Крім того, згідно доданих до клопотання документів, орган досудового слідства мав можливість задокументувати всі дії, які вчиняв ОСОБА_7 , що обумовлює неефективність здійснення впливу на свідків, потерпілих чи інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши доводи прокурора ОСОБА_5 , який підтримав подану прокурором Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_8 апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, та заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 ; думку підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, та підтримали апеляційну скаргу, подану захисником ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 , дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а апеляційна скаргазахисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 задоволенню не підлягає,з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, слідчим відділом Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12016110140002355 від 20.09.2016 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 28, п.п. 11,12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 28, п.п. 11, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України.
Згідно даних протоколу затримання, 17.09.2019 о 06 год. 03 хв. ОСОБА_7 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
17.09.2019 ОСОБА_7 вручено повідомлення про підозру у кримінальному провадженні №12016110140002355, в участі у злочинній організації, з метою вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 1 ст. 255 КК України; в умисному вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, вчиненому у складі організованої групи, на замовлення, за попередньою змовою групою осіб, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 3 ст. 28 п.п. 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України; в умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, вчиненому організованою групою, на замовлення, за попередньою змовою групою осіб, вчиненому особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 3 ст. 28 п.п. 11, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України.
18.09.2019старший слідчий СВ Києво-Святошинського ВП ГУ НП України в Київській області ОСОБА_9 звернулася до слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області з клопотанням, погодженим прокурором Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_8 ,в якому просила застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою, терміном на 60 діб.
Ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19.09.2019 відмовлено у задоволенні клопотання слідчого, та застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту із застосуванням засобів електронного контролю (браслету) за адресою: АДРЕСА_1 , строком на два місяці, а саме до 15.11.2019 включно, із забороною йому залишати місце проживання та реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , та покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Перевіряючи доводи та обставини, на які посилався слідчий у клопотанні, слідчим суддею з'ясовано, що наведені у клопотанні дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 28, п.п. 11,12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 28, п.п. 11, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України, з чим погоджується і колегія суддів.
Обгрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 28, п.п. 11,12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 28, п.п. 11, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України, підтверджується наявними у матеріалах судового провадження доказами, зокрема даними протоколу огляду від 20.09.2016; протоколу огляду трупа ОСОБА_10 від 20.09.2016; протоколу огляду місця події від 21.09.2016; протоколу огляду місця події від 20.09.2016; лікарського свідоцтва про смерть № 277 від 21.09.2016; висновку експерта № 277 від 21.09.2016; протоколу допиту потерпілої ОСОБА_11 від 21.09.2016, протоколами допитів свідків ОСОБА_12 від 20.09.2016, ОСОБА_13 від 09.08.2019, протоколу пред'явлення особи для впізнання від 09.08.2019, протоколу допиту свідка ОСОБА_14 від 08.08.2019; протоколу пред'явлення особи для впізнання від 08.08.2019; протоколу допиту свідка ОСОБА_15 від 08.08.2019, протоколу пред'явлення особи для впізнання від 08.08.2019; проколу допиту свідка ОСОБА_16 від 08.08.2019; протоколу пред'явлення особи для впізнання від 08.08.2019; протоколу допиту свідка ОСОБА_17 від 16.08.2019; протоколу допиту свідка ОСОБА_18 від 08.08.2019; протоколу пред'явлення особи для впізнання від 09.08.2019; протоколу огляду місця події від 10.01.2019; висновку експерта № 25/Д/30тр. від 18.04.2019; даними аналізу УОТЗ ГУ НП в Київській області щодо інформації про з'єднання абонентських номерів; протоколами обшуків від 17.09.2019, протоколами про результати проведення негласних слідчих дій.
На основі наданих органом досудового розслідування матеріалів, які обґрунтовують клопотання, колегія суддів встановила, що зазначені у клопотанні обставини підозри підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних.
Разом з тим, слідчий суддя дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання слідчого та обрання підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не навівши при цьому в ухвалі обгрунтування та мотивів такого висновку.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно пунктів 57-59 рішення Європейського суду з прав людини «Корнійчук проти України» від 30.01.2018, суд нагадує, що обґрунтування будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, наскільки воно коротке, має бути переконливо продемонстроване органами влади. Обов'язок посадової особи, яка відправляє правосуддя, надавати відповідні та достатні підстави затримання - на додаток до наявності обґрунтованої підозри - покладається на неї з моменту ухвалення першого рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, тобто «негайно» після затримання (див. рішення у справі «Бузаджі проти Республіки Молдова» [ВП] (Buzadji v. the Republic of Moldova [GC]), заява № 23755/07, пункти 87 та 102, ЄСПЛ 2016 (витяги)). Більше того, вирішуючи питання про звільнення або подальше тримання особи під вартою, органи влади зобов'язані розглянути альтернативні заходи забезпечення її явки до суду (див. рішення у справі «Ідалов проти Росії» [ВП] (Idalov v. Russia [GC]), заява № 5826/03, пункт 140, від 22 травня 2012 року).
До обґрунтувань, які відповідно до практики Суду вважаються «відповідними» та «достатніми» доводами, входять такі підстави, як небезпека переховування від слідства, ризик чинення тиску на свідків або фальсифікації доказів, ризик змови, ризик повторного вчинення злочину, ризик спричинення порушення громадського порядку, а також необхідність захисту затриманого (див. рішення у справі «Ара Арутюнян проти Вірменії» (Ara Harutyunyan v. Armenia), заява № 629/11, пункт 50, від 20 жовтня 2016 року, з подальшими посиланнями).
Презумпція завжди діє на користь звільнення. Національні органи судової влади повинні, з дотриманням принципу презумпції невинуватості, дослідити всі факти, що свідчать на користь чи проти існування згаданої вимоги про громадський порядок або виправдовують відступ від норми статті 5, та мають навести їх у своїх рішеннях щодо клопотань про звільнення. По суті, саме на підставі причин, наведених у цих рішеннях, та встановлених фактів, зазначених заявником у своїх скаргах, суд має дійти висновку про наявність або відсутність порушення пункту 3 статті 5 (див., серед інших джерел, згадане рішення у справі «Бузаджі проти Республіки Молдова» [ВП] (Buzadji v. the Republic of Moldova [GC]), пункти 89 та 91). Аргументи на користь чи проти звільнення не повинні бути «загальними та абстрактними» (див. рішення у справі «Смірнова проти Росії» (Smirnova v. Russia), заяви №№ 46133/99 та 48183/99, пункт 63, ЄСПЛ 2003-IX (витяги)). Якщо законодавство передбачає презумпцію щодо факторів, які стосуються підстав продовження тримання під вартою, то існування конкретних фактів, що переважають принцип поваги до особистої свободи, має бути переконливо продемонстровано (див. рішення у справі «Ілійков проти Болгарії» (Ilijkov v. Bulgaria), заява № 33977/96, пункт 84 in fine, від 26 липня 2001 року).
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Як встановлено колегією суддів, слідчим у клопотанні та прокурором в судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, можливість підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати, або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, та вчинити інше кримінальне правопорушення.
У контексті Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватись у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Крім того, відповідно до практики Європейського суду з захисту прав людини, на початкових етапах розслідування можливість перешкоджати правосуддю обвинуваченим обґрунтовує перебування такої особи під вартою. Для належного оцінювання ризику знищення, переховування або спотворення будь-яких речей чи документів, що є суттєвими в контексті встановлення обставин кримінального правопорушення, також мають значення обставини, які характеризують особу обвинуваченого. Якщо у зв'язку з власною професійною діяльністю або за наявності ділових чи інших зв'язків особа має доступ до відповідних документів чи речей, існує ймовірність, що вона скористається нагодою та вчинить зазначені дії.
Як убачається із матеріалів судового провадження та апеляційної скарги прокурора, дані, які характеризують особу підозрюваного, який не має постійного місця роботи та законного джерела доходів, є громадянином Республіки Білорусь, періодично виїжджає за межі України до Білорусії, у сукупності із тяжкістю інкримінованих йому кримінальних правопорушень, свідчать про реальність ризику переховування ОСОБА_7 від органів досудового розслідування та/або суду.
ОСОБА_7 підозрюється в участі у злочинній організації, яка характеризувалась ретельною, довготривалою підготовкою до вчинення злочинів. Така підготовка полягала у досягненні між учасниками злочинної організації домовленості щодо вчинення злочинів, придбанні необхідних технічних засобів та пристроїв, засобів зв'язку, заміни справжніх номерних знаків автомобілів для безпечного пересуванням містом до місця вчинення умисних вбивств та з місця їх вчинення. Досудове розслідування триває та на даний час встановлюється місцезнаходження знарядь вчинення злочинів, інших речових доказів, серед яких і транспортні засоби.
Наведене свідчить про ризик можливості підозрюваного, перебуваючи на волі, знищити, спотворити, заховати будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, та таким чином перешкодити досудовому розслідуванню.
У ході досудового розслідування підозрюваному стали відомі анкетні дані та місце проживання потерпілих та свідків, що свідчить про можливість ОСОБА_7 , з метою уникнення відповідальності, незаконно впливати на них.
Також існує ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальні правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_7 , з огляду на тяжкість, характер та конкретні обставини інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Вказане свідчить про наявність підстав для застосування щодо ОСОБА_7 виняткового запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Обираючи підозрюваному запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, слідчий суддя не в повній мірі оцінив порушення цінностей суспільства в даному кримінальному провадженні, не врахував тяжкість інкримінованих підозрюваному кримінальних правопорушень, підвищену суспільну небезпеку злочинів, у яких він підозрюється, та дійшов помилкового висновку про співмірність наявних в матеріалах провадження ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, обраному запобіжному заходу у виді домашнього арешту, про що обґрунтовано зазначає в апеляційній скарзі прокурор.
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
У рішенні «Летельє проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що національні судові органи повинні брати до уваги усі обставини справи, та зважати на наявність суспільного інтересу, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
На переконання колегії суддів, наведені прокурором ризики є обгрунтованими та такими, що виправдовують тримання ОСОБА_7 під вартою. Встановлені під час апеляційного розгляду обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, які колегія суддів вважає доведеними, та не забезпечить виконання підозрюваною покладених на нього процесуальних обов'язків.
За таких обставин, виходячи з положень п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали.
Постановляючи нову ухвалу, колегія суддів, з урахуванням обгрунтованості пред'явленої ОСОБА_7 підозри у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 28, п.п. 11,12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 28, п.п. 11, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України, тяжкості та конкретних обставин кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він підозрюється, даних про особу ОСОБА_7 , наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також оцінюючи ступінь порушення загальносуспільних прав та інтересів, приходить до висновку про задоволення клопотання слідчого, та обрання підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою у межах досудового розслідування, оскільки вважає, що саме такий захід забезпечення кримінального провадження буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Враховуючи положення ч. 4 ст. 183 КПК України, колегія суддів не убачає підстав для визначення підозрюваному розміру застави, оскільки ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28, п.п. 11,12 ч. 2 ст. 115 та ч. 3 ст. 28, п.п. 11, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України, які спричинили загибель людей.
На переконання колегії суддів, на даному етапі розслідування лише такий запобіжний захід зможе дієво запобігти ризикам, доведеним прокурором, що виключає можливість застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу.
Доводи захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 про недоведеність існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, є необгрунтованими. З огляду на суспільну небезпечність кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 , тяжкість покарання, яке загрожує останньому у разі визнання його винуватим, та даних про особу підозрюваного, слідчим у клопотанні доведено наявність ризиків переховування ОСОБА_7 від слідства та суду, незаконного впливу на потерпілих та свідків, можливості підозрюваного знищити, спотворити, заховати будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, вчиняти інші злочини або продовжувати кримінальні правопорушення, у яких він підозрюється.
Посилання захисника у апеляційній скарзі на необґрунтованість пред'явленої ОСОБА_7 підозри, є безпідставними, оскільки сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Колегія суддів звертає увагу, що до завдань суду на даному етапі провадження не належить оцінювати, наскільки повно органом досудового розслідування зібрано докази, що стосуються зазначеного кримінального провадження. На даному етапі провадження, слідчий суддя у відповідності до вимог процесуального закону обґрунтовано обмежився виключно питанням визначення причетності ОСОБА_19 до вчинення кримінальних правопорушень та дійшов висновку про вірогідність та достатність доказів його причетності для застосування обмежувальних заходів.
Посилання сторони захисту у апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_7 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, та має постійне місце проживання, не свідчить про зменшення існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та не є достатньою підставою для відмови у обранні ОСОБА_7 запобіжного заходу.
Інші доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 не спростовують висновків про необхідність обрання ОСОБА_7 виняткового запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
За таких обставин, виходячи з положень п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 задоволенню не підлягає, апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді - скасуванню з постановленням нової ухвали про задоволення клопотання слідчого, та обрання підозрюваному ОСОБА_19 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 176-178, 183, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_8 задовольнити.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 вересня 2019 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Києво-Святошинського ВП ГУ НП України в Київській області ОСОБА_9 , погодженого прокурором Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_8 , про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 12016110140002355 від 20.09.2016 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 28, п.п. 11,12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 28, п.п. 11, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України, та застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту із застосуванням засобів електронного контролю (браслету) за адресою: АДРЕСА_1 , строком на два місяці, а саме до 15 листопада 2019 року включно, скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого СВ Києво-Святошинського ВП ГУ НП України в Київській області ОСОБА_9 , погоджене прокурором Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_8 , про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 12016110140002355 від 20.09.2016 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 28, п.п. 11,12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 28, п.п. 11, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України задовольнити.
Обрати підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, з подальшим утриманням його в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» у межах строку досудового розслідування кримінального провадження № 12016110140002355 до 15 листопада 2019 року включно.
Взяти підозрюваного ОСОБА_7 під варту в залі суду негайно.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3